Ухвала

від 22.01.2025 по справі 518/120/25

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

22.01.2025 Справа №: 518/120/25 Провадження № 2/518/156/2025

УХВАЛА

Іменем україни

22 січня 2025 року

Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенко М.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.187ЦПК України суддя за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185цього Кодексу.

Перевіривши матеріали даної позовної заяви, вважаю за необхідне залишити зазначену позовну заяву без руху з наступних підстав.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позов подано без додержання вимог, викладених у ст.175 ЦПК України.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» визначено,що судизагальної юрисдикціїспеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) праві та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений в ст.16 ЦК України.

Згідно з положеннями ч.1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п.23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-47/0/9-12 від 10.07.2012 року, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України, слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому ЦПК України. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Одночасно, до позову не було додано доказів, які підтверджують ту обставину, що спадкоємці, які прийняли спадщину відмовилися подати заяву до нотаріальної контори про надання письмової згоди про подання позивачем письмової заяви про прийняття спадщини або відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину і які б могли подати відповідну заяву.

Відповідно до п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» N 7 від 30.05.2008 року особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті1272ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Згідно ч.2 ст.1272ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Позивачем до позовної заяви надано постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 .

Cуб`єктивне право спадкування має характер права, обмеженого в часі, воно існує протягом строків, передбачених для прийняття спадщини, які за своєю правовою природою є строками здійснення права. Пропущення такого строку означає, що суб`єктивне спадкове право не було здійснене у встановлені строки. Якщо спадкоємець не реалізує це право протягом вказаних строків, то право припиняється, але вказаний строк підлягає поновленню в судовому порядку. У цьому випадку захист суб`єктивного права на прийняття спадщини здійснюється в судовому порядку шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред`явлених позовних вимог, виходячи з відносин, що склалися між сторонами, вказати які його права, свободи чи інтереси були порушені таким, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.

Статтею 9 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно ст. 1 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

Також відповідно до ч. 1ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. Частина 3 ст. 14 даного закону зауважує, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів`судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа N 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5ст. 10 Конституції України).

Однак, позивачем надано суду копії документів, викладених не на державній мові.

Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

З огляду на наведене вище, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, до матеріалів заяви необхідно долучити переклад вказаних документів на державну мову України. Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу здійснюється нотаріально, в порядку, передбаченому статтею 79 ЗУ «Про нотаріат».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Статтею 185 ЦПК Українипередбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цьогоКодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставівикладеного,керуючись ст.175,185ЦПК України,суддя -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки вказані в мотивувальній частині ухвали в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.Тарасенко