Рішення

від 21.01.2025 по справі 381/5964/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-а/381/16/25

381/5964/24

Рішення

Іменем України

21 січня 2025 року Фастівський міськрайонний суд у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

Встановив:

20 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 338-24 від 13.12.2024 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджував, що 13.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було винесено постанову № 338-24 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн.

Зазначена Постанова виносилася під час повітряної тривоги без участі позивача та його представника, оскільки під час повітряної тривоги доступ в приміщення ТЦК та СП заборонено.

Зі змісту постанови та протоколу вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, нібито за відсутність військово-облікового документа (приписне свідоцтво) та відмову від проходження ВЛІК.

Крім того, постанова винесена за розглядом проколу від 06.12.2024р. № 496, якого позивач не отримував та не підписував, а 06.12.2024 позивач не перебував у приміщенні відповідача.

Протокол № 504/2024 від 09.12.2024 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складений працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Відповідно до Протоколу № 504/2024 від 09.12.2024 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вбачається, що 09.12.2024 о 10:00 год., в ході здійснення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не має військово-облікового документа (приписне свідоцтво), відмовився від проходження ВЛІК, своїми діями порушив вимоги ч. 10 ст. 1 та ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N 1487, під час дії особливого періоду та постанову КМУ 560 від 16.06.2024, чим порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно посилань позивача, частина 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» має сім абзаців.

Стаття 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має шість частин, які складаються з багатьох абзаців.

Пункт 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток № 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені« постановою КМУ від 30.12.2022 N 1487, має багато пунктів, які мають декілька абзаців.

Не зазначення у Протоколі № 504/2024 від 09.12.2024 посилання на певні абзаци не дає зрозуміти, за яке конкретно правопорушення притягається позивач, та які саме данні не оновив позивач.

Крім цього, оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинене адміністративне правопорушення, однак не містить посилань на будь-які докази, які б підтвердили вчинення Позивачем порушення.

Позивач, перебуваючи за кермом власного автомобіля 09.12.2024 був зупинений у с. Тарасівка працівником поліції біля будинку за адресою вул. Шевченка, 16 без наявності підстав, передбачених ЗУ «Про Національну поліцію».

Миттєво підійшов чоловік одягнений у військову камуфляжну форму та заявив, що тут знаходиться «мобільний блокпост», а сам він уповноважена особа відповідача для перевірки документів.

Враховуючи, що позивач постійно здійснює керування транспортним засобом та часто проїжджає стаціонарні блокпости, позивач заздалегідь подбав про наявність у нього військово-облікового документа в електронному вигляді.

Позивач тривалий час користується застосунком «Резерв +» та сформував військово-обліковий документ в електронному вигляді.

Уповноважена особа відповідача перевірила військово-облікові документи позивача у паперовій та електронній формі та заявила, що позивач знаходиться у розшуку.

Позивач звернув увагу уповноваженої особи відповідача на те, що позивач не перебуває у розшуку, оскільки застосунок «Резерв +» не відображає цей статус позивача. По особам, які знаходяться у розшуку у застосунку «Резерв +» стрічка для відображення статусу має червоний колір.

Червоний колір означає, що по цій особі було направлення до органів Національної Поліції для примусової доставки вТЦК та СП.

Незважаючи на очевидну невідповідність повідомлення Уповноваженої особи відповідача щодо розшуку позивача даним застосунку «Резерв +», уповноважена особа відповідача вимагала від позивача негайно прибути до приміщення відповідача та погрожувала викликом групи затримання та застосуванням кайданків.

Позивач під тиском погроз змушений був прибути до приміщення відповідача, де інші представники відповідача заявили, що позивач не має військово-облікового документа та вимагали від позивача негайно пройти військово-лікарську комісію.

Представники відповідача аргументували відсутність військово-облікового документа у позивача тим, що позивач при досягненні 25 років повинен був отримати військовий квиток замість посвідчення про приписку.

При цьому, представники відповідача не змогли послатися на конкретний пункт нормативного документа, який зобов`язує позивача звернутися за місцем перебуванням на військовому обліку для заміни одного військово-облікового документа на інший.

Позивач зазначає, що застосунок «Резерв +» є електронним кабінетом військовозобов`язаного.

Позивач використовує застосунок «Резерв +», що підтверджується формуванням військово-облікового документа позивача в електронній формі 26.07.2024 08:28.

Підчас проведення перевірки військово-обліковий документ позивача у паперовій формі та електронній формі надавався усім бажаючим представникам відповідача, однак вони стверджували, що позивач повинен мати військовий квиток та обліковуватися, як військовозобов`язаний з 25 років.

Однак, вищезазначене твердження не відповідає дійсності, і після досягнення 25 років певні особи обліковуються, як призовники.

Відповідач не міг не знати про те, що позивач сформував військово-обліковий документ в електронній формі, а тому твердження відповідача про відсутність у позивача військово-облікового документа не відповідає дійсності.

Також зазначає, що позивач не викликався в порядку передбаченим законодавством, а саме: не отримував повістки від ІНФОРМАЦІЯ_2 чи від відповідача, де перебуває на обліку, для оформлення військово-облікових документів, для взяття на військовий облік, для проходження медичного огляду. Позивач змушений був прибути до приміщення відповідача після чисельних погроз.

Враховуючи, що позивач опинився у приміщенні відповідача раптово, без виклику, спонукання позивача представниками відповідача пройти негайно військово-лікарську комісію без можливості надати комісії медичні документи суперечить вимогам законодавства.

Тому позивач вважає, що відповідач стосовно позивача вчинив протиправні дії, які полягають в зловживанні посадовим становищем, а саме в завідомо неправомірному притягненні до адміністративної відповідальності, а тому у позивача виникла необхідність звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, з викликом сторін, а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином засвідчену копію постанови про накладення адміністративного стягнення № 338-24 від 13.12.2024 на ОСОБА_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких була прийнята вказана постанова.

В судове засідання, призначене на 16 січня 2025 року з`явився позивач ОСОБА_1 .

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 16 січня 2025 року, не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача від 02 січня 2025 року на розписці про вручення повістки, про причини неявки суд не повідомлено, відзиву на адміністративний позов не подано, клопотань про відкладення судового засідання не заявлено.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.12.2024 в частині витребування доказів, а саме матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не виконана відповідачем.

Позивач не заперечував проти можливості проведення судового засідання без участі представників відповідача.

З урахуванням скорочених строків розгляду цієї категорії справ та позиції позивача щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності представників відповідача, суд, керуючись приписами частини 1статті 205 КАС України, вирішив розпочати судовий розгляд.

В судовому засіданні, призначеному на 16 січня 2021 року, позивач підтримав доводи, викладені ним в позовній заяві, та надав наступні пояснення.

Так, позивач повідомив, що зранку 09 грудня 2024 року їхав машиною в АДРЕСА_1 , проїжджав будинок АДРЕСА_2 та був зупинений працівником поліції. Відразу підійшов чоловік, вдягнений у військову форму та повідомив, що в даному місці знаходиться мобільний блок пост та попросив позивача надати військо-облікові документи.

Після ознайомлення з військово-обліковими документами позивача, наданими ним в електронній формі, позивача було повідомлено, що він перебуває у розшуку та буде затриманим.

Позивач заперечував щодо обставин перебування в розшуку і зазначав, що відповідний статус не відображається у застосунку «Резерв +», проте його доводи були проігнорованими.

Далі, позивач під тиском погодився поїхати до територіального підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На уточнюючі питання головуючого повідомив, що під час спілкування за місцем зупинення транспортного засобу йому було надано для підписання повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, він розписався, однак примірник повістки йому не вручили.

Після прибуття до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення від 09 грудня 2024 року, копію цього протоколу йому не надали.

На уточнюючі питання суду позивач пояснив, що примірник протоколу від 09 грудня 2024 року, в якому наявний його підпис та копію постанови про накладення адміністративного стягнення було видано дружині позивача 16 грудня 2024 року, як представнику за довіреністю.

Позивач уточнив, що в протоколі дійсно ним власноруч написано про зобов`язання пройти ВЛК 13 грудня 2024 року, однак він для проходження медичного огляду не з`явився, так як перебував на лікуванні в денному стаціонарі, про факт перебування на лікуванні позивач сповістив ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом направлення листа.

Позивач зазначає, що може надати докази, що підтверджують його перебування на лікуванні та сповіщення відповідача про відповідні обставини шляхом направлення листа.

На уточнюючі питання головуючого, позивач повідомив, що не був присутнім 06 грудня 2024 року під час складення протоколу № 496 у справі про адміністративне правопорушення та не знає про причини і обставини складення відповідного протоколу.

Головуючим суддею було роз`яснено позивачу про те, що у відповідності до приписів пункту 4 частини 2 статті 2, статі 8, 9 КАС, виходячи з принципу рівності сторін, змагальності та диспозитивності, надання доказів, що підтверджують заявлені вимоги позивача, є правом останнього, тому у випадку необхідності надання доказів щодо хвороби позивача, його перебування на лікуванні та направлення відповідного повідомлення відповідачу, суд може оголосити перерву в судовому засіданні та надати позивачу час, необхідний для подання зазначених вище документів, якщо позивач вважає за необхідне їх надати та заявить про це клопотання.

Позивачем було заявлено відповідне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання доказів.

З урахуванням викладеного, судом було оголошено перерву до 9 години 30 хвилин 21 січня 2025 року.

20 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на інший день у зв`язку з його хворобою, до заяви долучені копія виписки із медичної кари стаціонарного хворого № 4005, копія довідки № 89 від 11.12.2024 року, заява позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2024 року, копія рекомендованого повідомлення про вручення від 13.12.2024 року, копія квитанції від 13.12.2024 року, копія поштової накладної і опису та копія заяви про розгляд справи без участі позивача від 20.01.2025 року.

За змістом вказаних вище документів позивач проінформував суд, що не може брати участь в судовому засіданні, призначеному на 21.01.2025 року, у зв`язку з його хворобою, при цьому, доказів перебування у стані тимчасової працездатності ним не надано.

Також позивачем долучені докази того, що станом на дату винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Вишнівська міська лікарня».

Далі, позивачем також надані докази того, що про факт перебування на лікуванні він інформував відповідача і цей лист відправлено 13 грудня 2024 року о 13 годині 41 хвилині, згідно з фіскальним чеком. Поштове відправлення вручено адресату 13.12.2024 року, час вручення невідомий.

Також іншому документів, заяві про розгляд справи без його участі від 20.01.2025 року, позивач просить розглядати справу за його відсутності та підтримує позовні вимоги.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляду доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні станом на дату винесення постанови про накладення стягнення та направлення заяви про це на адресу відповідача, суд враховує приписи частини 2, 4, 8 статті 83 КАС України та констатує, що позивачем не було подано ці докази разом із позовною заявою, ним не наведено переконливих доводів щодо неможливості своєчасного подання цих доказів у передбачений законом строк.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до розгляду зазначені докази, хоча вони і долучені до матеріалів справи, та не буде враховувати зміст цих документів під час ухвалення рішення у справі.

Далі, враховуючи відсутність доказів хвороби позивача станом на 21.01.2025 року, обмежені строки розгляду цієї категорії справ та одночасну наявність заяви позивача про проведення розгляду справи без його участі, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та його представника.

З огляду на вказане, на підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України, 21 січня 2025 року фіксування судового засідання засобами технічного звукозапису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Зокрема, як слідує з досліджених в судовому засіданні документів, 13 грудня 2024 року відносно позивача, ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 винесено постанову № 338-24, з описовій частині якої вказано - «документа (приписнесвідоцтво) відмовивсявід проходженняВЛК…» та перераховані положення нормативно-правових актів, які порушені особою, що притягується до адміністративної відповідальності.

Як слідує з тексту наведеної вище постанови, остання винесена за наслідками розгляду протоколу у справі про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року № 496.

Натомість, позивачем до позовної заяви долучений інший протокол протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП № 504/2024 від 09 грудня 2024 року (а.с.16-17).

Зі змісту протоколу від 09 грудня 2024 року № 505/2024, правопорушення вчинене громадянином ОСОБА_1 09.12.2024 року.

Натомість, даних щодо часу, місця та обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року № 496, матеріали справи не містять.

Хоча, саме за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року прийнята оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення № 338-24 від 13 грудня 2024 року (а. с. 18).

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови від 13 грудня 2024 року, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статі 210-1 КУпАП.

Згідно приписів частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення є протиправність діяння та вина особи, що його вчинила.

Згідно приписів частини 3 статті 210-1 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Диспозиція цієї норми є відсильною та передбачає можливість притягнення до відповідальності за порушення необмеженого переліку профільних законодавчих норм, як законів, так і підзаконних нормативно-правових актів. В даному випадку термін «законодавство», на думку суду, повинен вживатися у значенні, наведеному в рішенні КСУ від 09 липня 1998 року по справі № 17/81-97 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).

Далі, використаний в статті 210-1 КУпАП термін «порушення», на думку суду, включає як активну протиправну поведінку, так і бездіяльність, тобто утримання від виконання обов`язкових дій, що характеризується протиправністю.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом п. 1 частини 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, на підставі належних та допустимих доказів поза розумним сумнівом встановити, що особою вчинено протиправне та винне діяння, що містить всі ознаки конкретного складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, наявні у справі матеріали не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого зазначені в проколі про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року № 496, за результатами розгляду якого була прийнята оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 13 грудня 2024року № 338-24.

При цьому, в матеріалах справи відсутній оригінал чи належним чином завірена копія протоколу про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року № 496.

Разом із тим, в силу приписів частини 2 статті 77, частини 3 статті 79 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; і відповідач повинен надати до суду докази разом з відзивом на позовну заяву, або у строк, встановлений для подання відзиву.

Оскільки відповідачем не був наданим до суду протокол про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року № 496 та інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що у передбаченому законом порядку не доведено обставин вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

При цьому, суд не вдається до детального аналізу змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 09 грудня 2024 року № 504/2024 та не надає детальну оцінку доводам позивача щодо порушень, допущених під час складення цього протоколу, так як, за встановлених обставин справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена № 338-24 від 13 грудня 2024 року винесена за результатами розгляду іншого протоколу - № 496 від 06.12.2024 року, про що зазначено в тексті цієї постанови.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , відмовився від проходження ВЛК, однак не конкретизовано, де це відбулось та за яких обставин.

Також, як зазначалося вище, доказів відмови від проходження ВЛК, факт якої ймовірно зафіксований у протоколі від 06 грудня 2024 року № 496, матеріали справи не містять.

В даному видку суд поза розумним сумнівом не може встановити, чи мав місце факт відмови позивача від проходження ВЛК, чи мала така відмова протиправний та винний характер в контексті приписів частини 1 статті 9 КУпАП, коли вчинено це діяння та, відповідно, чи дотримані передбачені статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.

При цьому, суд не надає правової оцінки обставинам відмови позивача від проходження ВЛК, що мала місце 09 грудня 2024 року, так як, з урахуванням вище наведених доводів, підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення є інші обставини, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2024 року.

Далі, зміст описової частини оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення містить лише словосполучення «документа (приписне свідоцтво)», що не дає підстав для висновку, що позивачу, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, інкримінована відсутність військово-облікового документа, як про це стверджує в своїй позовні заяві позивач.

Тому, в контексті наведених обставин, суд не вдається до детального аналізу доводів позивача про наявність у нього чинного військово-облікового документу, так як зміст описової частини оскаржуваної постанови не дає можливості суду встановити, що позивачу інкримінована відсутність військово-облікового документу належної форми.

Отже, суд приходить до висновку, що зміст оскаржуваної постанови дає можливість лише стверджувати, що позивачу інкримінована відмова від проходження ВЛК, але, як зазначалося вище, обставини щодо такої відмови не були підтверджені під час розгляду адміністративної справи.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Такий спосіб захисту прав позивача відповідатиме приписам пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України.

Згідно зі ст. 246 ч. 5 п. 2 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала на те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Отже, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 265, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 338-24 від 13.12.2024, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Самуха В.О.