Рішення

від 11.12.2024 по справі 754/11405/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/5421/24

Справа №754/11405/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. (надалі - Суд)

за участю секретаря судового засідання Улезка О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту

СУТЬ СПОРУ

У серпні 2024 року представник Позивачки (Спадкоємиця) звернувся до суду з позовом до Відповідача (Кредитор) про визнання права власності Позивачки на майно (1/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) у порядку спадкування за заповітом та зняття з нього арешту, що накладений на підставі постанови державного виконавця від 30 червня 2004 року № АЕ 687079.

Позивачка мотивує свої вимоги тим, що вона успадкувала майно. Проте арешт, накладений в межах виконавчого провадження ще за життя Спадкодавця за заявою Кредитора, перешкоджає Позивачці реалізувати своє право власності, отриманню свідоцтва про право на спадщину.

Позивачка акцентує увагу на тому, що на сьогодні відсутнє відкрите виконавче провадження щодо Спадкодавця. Вона раніше вже вживала заходів для зняття арешту, зокрема, зверталась зі скаргою на дії державного виконавця з вимогами про звільнення з-під арешту нерухомого майна та скасування заборони на його обтяження. Проте суд їй відмовив, посилаючись на її процесуальний статус (не є стороною виконавчого провадження), і те, що законом передбачений інший спосіб судового захисту її порушеного права - шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 754/11116/22).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Виконавча служба, Третя особа) просив залишити позов без розгляду чи відмовити у задоволенні позову.

Третя особа не оспорювала обставини прийняття спадщини, проте зазначила, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника на підставі частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон про виконавче провадження), оскільки виконавче провадження не є закінченим, борг та виконавчий збір не сплачено. Водночас Третя особа зазначала про неможливість надати інформацію, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки.

Суд має надати відповідь на питання, чи є підстави для зняття арешту з майна спадкодавця за позовом спадкоємиці, враховуючи, що:

строк зберігання виконавчих проваджень закінчився, що унеможливлює надання виконавчою службою повної інформації у справі;

кредитор не заявив свої вимоги;

виконавча служба наполягає на відсутності підстав для зняття арешту згідно частиною четвертою статті 59 Закону про виконавче провадження.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

ОСОБА_3 (надалі - Спадкодавець) належало на праві власності нерухоме майно - 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 (свідоцтво про право власності від 26 листопада 2002 року N 1933)

Це майно він заповів Позивачці (заповіт від 25 листопада 2016 року за N 1-2178).

19 квітня 2021 року Спадкодавець помер (свідоцтво про смерть від 21 квітня 2021 року серія НОМЕР_1 )

Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою Позивачки була відкрита спадкова справа № 857/2021, проте вона не отримала свідоцтво про прийняття спадщини (довідка П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 25.11.2021).

Цьому завадило, зокрема, те, що раніше, ще за життя Спадкодавця, 05 липня 2004 року, П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора зареєструвала обтяження № 52250: арешт майна - 1/3 квартири.

Підставою для реєстрації цього обтяження була постанова державного виконавця Деснянського ВДВС серія АА № 877912 від 30 червня 2004 року (відомості з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

Ця постанова була прийнята в рамках виконавчого провадження № 687079 з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2003 року у справі 2-280/2003 про стягнення зі Спадкодавця на користь Кредитора 4068,43 грн боргу (виконавчий лист від 21 квітня 2004 року № 2-280).

Згідно з даних АСВП це виконавче провадження зареєстрованим не значиться та на виконанні не перебуває (відповідь від 01.10.2024 начальника Виконавчої служби адвокату).

Також в цій відповіді Виконавча служба роз`яснила, що строк зберігання виконавчого провадження становить 3 роки, а Позивачка має право звернутися до суду відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону про виконавче провадження.

ОЦІНКА СУДУ

Позивачка не має свідоцтва про право на спадщину, проте це не позбавляє її права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Верховний Суд зробив висновок, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України (постанова Верховного Суду у справі № 754/11116/22).

Зокрема, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України), а також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 392 ЦК України).

Верховний Суд у вказаний вище постанові роз`яснив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову). Права Позивачки, як Спадкоємиці Боржника, може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Для забезпечення передбачуваності судових рішень та єдності судової, Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Водночас у цій справі, Суд враховує ці висновки, керуючись принципом верховенства права, один з елементів якого є правова визначеність, оскільки вони безпосередньо стосуються Позивачки та спірних правовідносин.

Аргументи Виконавчої служби щодо відсутності підстав для зняття арешту згідно з частиною четвертою статті 59 Закону про виконавче провадження є помилковими, оскільки:

ця частина визначає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини виконавцем. Цей перелік підстав зняття арешту не є вичерпним.

зокрема, ч. 5 цієї статті передбачає можливість зняття арешту за рішенням суду в інших випадках, крім тих, що перелічені в ч. 4, а ч. 1 цієї статті надає право особі, яка вважає що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

Отже, Закон надає суду широкі повноваження суду щодо зняття арешту з майна, і перелік підстав для цього не обмежується випадками, передбаченими частиною четвертою статті 59 Закону про виконавче провадження. Цей перелік є обов`язковим для виконавця, але не для Суду, який вирішує спір з Кредитором, в інтересах якого накладено арешт на майно Боржника.

У справі за позовом особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, предметом доказування є встановлення фактичних обставин, які підтверджують або спростовують право власності позивача на спірне майно та законність підстав для арешту. Арешт може бути знятий за рішенням суду, якщо підстави для нього відпали, але згодом відпали, і його подальше застосування є непропорційним обмеженням права власності.

Зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження, випливає з позитивного обов`язку держави.

Так, «держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини - та підтримуючи дієвість принципу верховенства права (правовладдя), повинна не лише утриматись від застосування надмірних засобів втручання у право власності та інше добросовісне володіння, але й ужити належних заходів для забезпечення можливості вільно та на власний розсуд здійснювати їх кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, з урахуванням меж здійснення таких прав, що їх установлено законом, приписи якого відповідають принципу юридичної визначеності, спрямовані на досягнення правомірної мети та є домірними» (абзац другий підпункту 4.9 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 16 листопада 2022 року № 9-р(ІІ)/2022).

При цьому, держава, втручаючись у право власності, має враховувати потребу забезпечення під час такого втручання «справедливого балансу» в захисті зазначеного публічного інтересу та захисті права власності як одного з фундаментальних прав та зобов`язана досягти домірності в застосуванні юридичних засобів, за допомогою яких власника для задоволення певного публічного інтересу або позбавляють, або обмежують у здійсненні належного йому права власності (абзац третій підпункту 4.10 пункту 4 мотивувальної частини вказаного вище Рішення).

У справі, що розглядається, Суд вважає, що збереження чинним арешту на майно Спадкодавця, що був накладений 20 років тому, є непропорційним заходом, що необґрунтовано обмежує права Позивачки як спадкоємиці та порушує її право на мирне володіння цим майном.

Такий висновок Суд ґрунтується на тому, що:

такий арешт був законним і мав легітимну мету (виконання рішення в інтересах Кредитора). Проте Кредитор, в інтересах якого накладено арешт, тривалий час взагалі не цікавився станом виконавчого провадження і не заявляє вимоги до Спадкоємиці;

Боржник помер і виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання;

в автоматизовані системі відсутні відомості щодо відповідного виконавчого провадження;

повторне відкриття виконавчого провадження не є можливим через сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання;

сума боргу є непропорційною до вартості майна.

Суд відхиляє заперечення Виконавчої служби щодо незавершеного виконавчого провадження та несплаченого боргу, виконавчого збору, оскільки сама Виконавча служба неодноразово підтверджувала відсутність інформації про це провадження через сплив строку зберігання. Більше того, Виконавча служба не надає Суду постанову про відкриття виконавчого провадження, що є обов`язковою умовою для законного стягнення боргу та чи виконавчого збору.

Суд вказує на протиріччя в позиції Виконавчої служби, яка з одного боку заперечує проти позову, стверджуючи, зокрема, про незавершене виконавче провадження, а з іншого - роз`яснює адвокату Позивачці на його запит про право звернутися до суду, в тому числі з підстав неможливості надати інформацію щодо стану виконавчого провадження через його відсутність і сплив строку зберігання матеріалів.

За таких обставин, Суд вважає за необхідне захистити права Позивачки і задовольнити позов, визнавши за нею право власності на майно у порядку спадкування та знявши арешт з майна.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) право приватної власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом від 25 листопада 2016 року, складеним ОСОБА_3 (нотаріальний бланк серія НВА 763379), записаним державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за№ 1-2178, і зняти арешт з нерухомого майна та скасувати заборону на обтяження нерухомого майна -1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 52250, зареєстрований 05 липня 2004 року П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови від 30 червня 2004 року № АЕ 687079, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва Федоренко С. В. про арешт майна боржника ОСОБА_3 та заборону його відчуження.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО