Ухвала

від 13.01.2025 по справі 757/55674/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55674/24-к

пр. 1-кс-47312/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, що у арешт накладено необгрунтовано. В обгрунтування клопотання представник зазначає, що під час проведення обшуку ОСОБА_4 не вчиняв перешкод слідчим, а навпаки сприяв та добровільно надав паролі від ноутбуку та мобільного телефону. Крім того, зазначає, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023. Також представник вказує, що за результатами розгляду клопотання прокурора про арешт вказаного майна слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання. Разом з тим прокурор звернувся до суду з аналогічним клопотанням про арешт, яке було задоволено.

У судовому засіданні представник клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, направив до суду письмові заперечення на клопотання, просив відмовити у задоволенні. В заперечення прокурор зазначив, що вказане майно визнане речовими доказами, оскільки використовувалось для вчинення злочину, а ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна.

Заслухавши думку представника, вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 72023100100000006 від 06.01.2023, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-3 КК України, та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 203-2, ч. 1 ст. 369-3, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369-3 КК України, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в якому, забезпечується Офісом Генерального прокурора.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за фактом того, що на території України діє низка осіб, які мають чіткий розподіл ролей та обов`язків між собою та здійснюють вплив на результати офіційних спортивних змагань з кіберфутболу «FIFA» та кібербаскетболу «NBA», що проводить ТОВ «Еспорт» (код ЄДРПОУ 43788641) та у ТОВ «СК Стрім» з настільного тенісу «Setka Cup», шляхом підкупу, примушування або підбурювання чи вступу у змову щодо результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи або одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

24.09.2024 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук та вилучено ноутбуку марки «MackBook Air» SIN J4GXV6X47C та мобільний телефон IPHONE 15 PRO MAX.

Постановою слідчого ОСОБА_7 від 25.09.2024 вилучене у ОСОБА_4 майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні на підставі того, що вказане майно використовувалось для вчинення злочину.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/46712/24-к від 21.10.2024 було відмовлено у задоволення клопотання про арешт вилученого майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/48874/24-к від 12.11.2024 накладено арешт на вилучене майно.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги положення ч. 2 ст. 168 КПК України, що забороняє тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Разом з тим, вбачається, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл лише на копіювання інформації з електронних носіїв, однак під час обшуку з урахуванням того, що ОСОБА_4 не заперечував щодо копіювання інформації, що прокурором не спростовано, уповноваженою особою було вилучено ноутбук марки «MackBook Air» SIN J4GXV6X47C та мобільний телефон IPHONE 15 PRO MAX.

Також слідчий суддя вважає, що прокурором не надано обґрунтувань, щодо наявності підстав для вилучення техніки, зокрема, таких як необхідність у призначенні експертних досліджень, або ж призначення після вилучення такої техніки.

Крім того, слідчий суддя не бере до уваги доводи прокурора, що метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів, оскільки його заперечення не містять належного обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто які саме відомості у вилученій техніці відносяться до кримінального провадження, або те, що дана техніка є засобом, предметом кримінального правопорушення або ж містить інформацію щодо кримінальних правопорушень.

Крім того, слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що вилучення майна ОСОБА_4 відбулось 24.09.2024, а тому слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано достатньо часу для огляду та можливості належним чином дослідити вилучене майно на предмет інформації, що стосується обставин кримінального правопорушення.

Також в ухвалі про накладення арешту на майно відсутні будь-які посилання на обставини, які б підтверджували, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі арештованого майна або, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, слідчий вважає, що відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а визнання слідчим чи прокурором того, чи іншого майна речовими доказами за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов`язку слідчого судді у збереженні арешту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).

Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вилучене у ОСОБА_4 майно, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження а вилучення техніки, з урахуванням того, що ОСОБА_4 надав доступ до неї, призводить до порушення прав власника майна.

Крім того, суд не бере до уваги доводи прокурора щодо можливої конфіскації майна ОСОБА_4 , оскільки він не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023, а відтак не є особою щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру.

Окрім цього, суд вважає, що подальший арешт майна, який є тимчасовим заходом забезпечення, не відповідатиме меті кримінального провадження та буде надмірним втручанням у права особи володіти своїм майном.

Таким чином слідчий суддя, враховуючи, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки прокурором не надано жодних доказів, які б підтверджували, що зазначене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 757/48874/24-к від 12.11.2024, на майно ОСОБА_4 вилучене під час обшуку 24.09.2024 у кримінальному провадженні за №72023100100000006 від 06.01.2023, а саме:

- ноутбука марки «MackBook Air» SIN J4GXV6X47C;

- мобільного телефону IPHONE 15 PRO MAX та сім-карти до нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1