Рішення

від 22.01.2025 по справі 760/22007/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22007/23

2/760/4349/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд:

- скасувати арешт із будь-якого рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

В обґрунтування скарги зазначає, що згідно з постановою ВДВС Солом`янського району м. Києва від 11.04.2012 було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Підставою для арешту було наявне кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 . Згідно з довідкою про звільнення засуджений ОСОБА_1 відбував покарання з 20.07.2015 по 22.08.2018. Після звільнення із в`язниці ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та в 2023 році виявив намір її продати, проте дізнався, що в нього наявний арешт на все нерухоме майно.

Позивач звертався до ВДВС Солом`янського району м. Києва, однак відповідно до відповіді арешт зняти неможливо через втрату виконавчої справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Солом`янському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №1-93 від 26.03.2012 виданого Солом`янським районним судом м. Києва щодо конфіскації майна ОСОБА_1 на користь держави.

24.09.2012, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак надати належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2 та більш детальну інформацію по даному виконавчому провадженню немає можливості, оскільки виконавче провадження НОМЕР_2 знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Відповідач зазначає, що оскільки рішення не виконано, тому відсутні підстави для зняття арешту з майна.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» ? арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження

N32077227 з примусового виконання виконавчого листа No 1-93 від 26.03.2012 виданого Солом`янським районним судом м. Києва щодо конфіскації майна ОСОБА_1 на користь держави. 11.04.2012 керуючись Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державним виконавцем винесено постанову про відкриття

виконавчого провадження. 24.09.2012 керуючись п.2 ч.І ст.47 Закону державним виконавцем

винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до розділу XI Правил роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України No1829/5 від 07.06.2017 року (далі - Правила), строк зберігання

завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить З (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Згідно з п.1.11 Правил, виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Надати більш детальнішу інформацію про виконавче провадження НОМЕР_2 не має можливості, в зв`язку зі знищенням за закінченням терміну зберігання.

Підстави для зняття арешту з майна боржника у Відділі відсутні.

З аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державний виконавець мав при закінченні виконавчого провадження щодо боржника зняти накладений ним арешт на нерухоме майно.

Як вбачається з досліджених судом доказів скасування арешту в досудовому порядку державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.

Суд бере до уваги, що за змістом ч. 1 р. Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби лише завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, наведені позивачем обставини не спростував.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання. Тобто державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача належне користування, володіння та розпорядження своїм майном, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на майно було накладено органом виконавчої служби у 2012 році, на даний час виконавчі провадження знищені, квартира придбана позивачем після відбування покарання..

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 12-19, 141, 265-268, 354 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - що накладений Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №1-93 від 26.03.2012 виданого Солом`янським районним судом м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко