Постанова

від 16.01.2025 по справі 354/625/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/625/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/17/25

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого( суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,

секретаря Струтинської Д.В.,

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника прокуратури Верешко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду в складі судді Остап`юк М.В., ухвалене 17 липня 2023 року в м. Яремче, повний текст складено 27 липня 2023 року, у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП "Ворохтянське лісове господарство" про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,

в с а н о в и в:

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства, ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся в суд з позовом, вимоги якого змінив під час розгляду справи, до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 46 від 12.12.2003, на підставі якого видано відповідачу ОСОБА_1 . Державний акт серії IV-ІФ №028151 від 18.12.2002 на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,10 га, є підроблене, оскільки не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Передана спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Поляницького лісництва. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 по кримінальній справі встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_3 та інженер-землевпорядник ОСОБА_4 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 5,452 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови». В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 46 від 12.12.2003, в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 .

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства. Проте, ДП «Ворохтянське лісове господарство», Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до суду із відповідними позовами. З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано ОСОБА_1 . Державний акт про право власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028151 від 18.12.2002, площею 0, 10 га, встановлена судовим рішенням, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

У 2011 році ОСОБА_1 розділив земельну ділянку на дві ділянки, та виготовив два державні акти на право власності на земельні ділянки площами по 0,0500 га серії ЯК № 965330 (кадастровий номер 2611092001220021521) та серії ЯК № 965331 (кадастровий номер 2611092001220021522).

Зважаючи на вказані обставини, прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсними державні акти направо приватноївласності наземельні ділянкисерії ЯК№ 965330та серіїЯК №965331,видані ОСОБА_1 ,а такожвитребувати спірніземельні ділянки кадастровий номер2611092001220021521 кадастровий номер 2611092001220021522, площею по 0, 0500 га у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 30.08.2022 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду, а у частині позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України продовжено розгляд.

Ухвалою суду від 30.08.2022 залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Рішенням Яремчанського міського суду від 17 липня 2023 року позов Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 965330 та Державного акту на право приватної власності на земельну серії ЯК № 965331, виданих ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з обранням неналежного способу захисту. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0500 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:1521, розташовану в с. Поляниця, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на земельну діляку серії ЯК №965330 з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0500 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:1522, розташовану в с. Поляниця, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №965331 з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Не погоджуючисьрішенням суду,посилаючись напорушення нормматеріального тапроцесуального права,представник ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,у якійпросив рішенняскасувати таухвалити новепро відмовуу задоволенніпозову повністю. Зокрема,скаржник посилаєтьсяна те,що судомпершої інстанціїне буловраховано тойфакт,що позивачембули пропущеністроки позовноїдавності,оскільки Прокурорубуло відомопро обставинисправи тамісце розташуванняземельної ділянкивідповідача ще23.03.2004,з дативинесення постановипро порушеннякримінальної справиза фактомвчинення злочинуза ст.364ч.2КК Українипосадовими особамиПоляницької сільськоїради.Крім того,у прокуроравідсутні повноваженняпрохати пропоновлення строкупозовної давностіза відсутностітакого клопотанняз бокусамої особи,в інтересахякої вінзвертається.А заявипро поновленнястроку позовноїдавності небуло поданоДП "Ворохтянськелісове господарство". Заява прокурора про поновлення строків позовної давності була подана після заяви про застосування строків позовної давності. Крім того, ОСОБА_1 , діючи як власник земельної ділянки, право власності на яку не оспорювалося впродовж років, є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0, 10 га, що знаходиться у селі Поляниця.

Крім того, представник скаржника вважав, що суд порушив норми процесуального права, визначивши відповідачем Поляницьку сільську раду, яка, як проміжний набувач земельної ділянки, не може бути належним відповідачем.

Звертає увагу, що рішення №46 від 12.12.2003, на підставі якого його довіритель отримав у власність спірну земельну ділянку, не визнавалось недійсним чи підробленим постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 у кримінальній справі. Відтак, на його думку, вказана постанова не може мати преюдиційне значення для вирішення цієї справи, а твердження про підробку рішення сільською радою є виключно припущенням прокурора.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Стефанець Василь подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що не відповідають фактичним обставинам справи твердження апелянта про подання прокурором заяви про поновлення строків позовної давності після заяви відповідача про застосування наслідків строку її закінчення. Так, вказане клопотання заявлено прокурором безпосередньо при зверненні до суду з позовною заявою. Крім того, з моменту винесення Галицьким районним судом постанови від 04.03.2015, якою позовні вимоги підприємства були залишені без розгляду, підстав для звернення до суду із відповідним позовом у органів прокуратури не існувало.

В судове засідання представники Поляницької сільської ради та ДП "Ворохтянське лісове господарство" не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час і місце судового розгляду. Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності учасників.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Жарський Т.В. підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів. Крім того, представник скаржника звернув увагу, що дані про спірні земельні ділянки відсутні на сервісі державного земельного кадастру, а відповідно, на його думку, земельні ділянки не сформовані в передбаченому законом порядку та їх витребування неможливе.

Представник Івано-Франківської обласної прокуратури Верешко М.І. доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, суд виходив з того, що земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12.12.2003 № 46, що не мала права передавати цю ділянку, всупереч визначеної законодавством процедури. Разом з тим оскільки постійним користувачем Ворохтянським держлісгоспом було заявлено цивільний позов про відшкодування заподіяної шкоди незаконним вилученням земель лісового фонду в рамках кримінальної справи, яка розглядалась з травня 2005 року, то судовий захист інтересів держави тривав до 14.03.2015 дати постановлення кінцевого рішення у цій справі - постанови Галицького районного суду, якою залишено позов без розгляду та роз`яснено право звернутися з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства. Відтак, до 14.03.2015 у прокурора не було визначених законодавством підстав звертатися до суду з позовом в інтересах держави. З огляду на поважність пропуску позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність захисту інтересів держави шляхом задоволення позову прокурора в частині витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у власність держави.

Відмовляючи в задоволенні решти позову, суд вважав, що вимоги про визнання недійсними Державних актів серії ЯК№ 965330 та серії ЯК № 965331 на право власності на новоутворені земельні ділянки внаслідок поділу спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Висновки суду відповідають вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, переіменованому в подальшому на ДП «Ворохтянське лісове господарство», перебували землі для ведення лісового господарства площею 4358,5 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11.01.2001 (а.с. 20-22 т.1).

На підставі пункту 4 Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 № 27 «Про вилучення, надання, передачу земельних ділянок у приватну власність та зміну цільового призначення землі» Поляницькою сільською радою вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки, площею 6,7 га, зокрема, у кварталі кв. НОМЕР_1 виділ НОМЕР_3 (а.с. 93 т.3).

Зі змісту Державного акту від 18.12.2002 серії IV-ІФ №028151 вбачається, що на підставі рішення № 46 виконавчого комітету Поляницької сільської Ради народних депутатів від 12.12.2002 ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0, 1000 га, розташовану у с. Поляниця Яремчанської міської ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10-11 т.1).

23.03.2004 слідчим ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р.І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. У постанові йдеться, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, в порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель лісового фонду без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40, 69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (а.с.180 т.1,).

Відповідно до Висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, виконком сільської ради села Поляниця прийняв ряд рішень про вилучення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40, 69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду у відповідності до вимог статтей 149, 151, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 42 Лісового кодексу України, зокрема, це рішення виконкому № 27 від 10.07.2003, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі кв. НОМЕР_1 виділ НОМЕР_3 , де розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 (а.с. 40-43 т.1).

Кримінальна справа розглядалася Галицьким районним судом Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року, яка є кінцевим судовим рішенням, що набрало законної сили, було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності сільського голову с. Поляниця ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника ОСОБА_4 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 .

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що сільський голова ОСОБА_3 , інженер-землевпорядник ОСОБА_4 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради: незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5, 452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались; склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові суду.

Рішення № 27 від 10.07.2003, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_3 , де розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 , є одним із тих рішень Поляницької сільської ради, що було прийнято з порушенням вимог законодавства щодо вилучення земельних ділянок лісового фонду та є завідомо неправдивим офіційним документом.

За обставинами цієї цивільної справи прокурор заявив дві групи позовних вимог: одна стосується визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку, а інша - витребування земельної ділянки.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України (в реакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У частині п`ятій статті 149 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, правильно установив, що на момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 земельна ділянка відносилася до земель лісового фонду. Тому передача цієї земельної ділянки у приватну власність відбулася з порушенням вимог законодавства, зокрема щодо порядку зміни цільового призначення та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади, так як сільська рада не мала права передавати земельну ділянку у власність відповідача.

Відтак, земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12.12.2003 № 46, всупереч визначеної законодавством процедури.

В подальшому на підставі заяви відповідача про розподіл земельної ділянки від 15.02.2011 №71 серії ВРЕ №767503 спірну земельну ділянку, площею 0, 1000 га поділено на дві земельні ділянки площею по 0, 0500 га, присвоєно цим земельним ділянкам кадастрові номери: 2611092001:22:002:1521, 2611092001:22:002:1522, та видано Державні акти на право власності на них серії ЯК №965330, ЯК №965331, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 102, 103 т.1).

Зазначені обставини підтверджені представником ОСОБА_1 безпосередньо в суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі. Зокрема останній вказував, що 05.01.2012 Івано-Франківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» новоутвореним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 2611092001:22:002:1521, 2611092001:22:002:1522 та вписано у державні акти серії ЯК №965330, ЯК №965331.

Отже, згідно діючого на час поділу земельної ділянки законодавства державний акт був тим документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку. Доказів переходу такого права до інших осіб стороною відповідача не надано.

Посилання в засіданні суду апеляційної інстанції адвоката Жарського Т.В. на те, що земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами відсутні на сервісі земельного кадастру, не свідчить про те, що такі земельні ділянки не сформовані.

Вказане може бути ознакою того, що дані про земельну ділянку неповні, або відсутні в Державному земельному кадастрі, який почав функціонувати в Україні з 1 січня 2013 року на підставі Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Жодних доводів з цього приводу в апеляційній скарзі не наведено, зокрема щодо неповноти або неправильності установлення обставин.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК україни).

За правилами частини першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник ОСОБА_1 посилався на неврахування судом першої інстанції обставин пропуску строку позовної давності, а також відсутність доказів незаконного вибуття земельної ділянки з лісгоспу.

Відповідно до частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

А отже суд зробив обґрунтований висновок, що відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України є правові підстави витребувати від ОСОБА_1 спірні земельні ділянки, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки, що вибула з володіння держави поза її волею, у незаконний спосіб, та була набута відповідачем.

Разом з тим вимога про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки не призведе до відновлення володіння нею, то зазначена вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння набувача. А вимога про таке витребування не є похідною від вимоги про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки, бо право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з його володіння поза його волею, що й треба довести у суді (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.26)).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, виданих ОСОБА_1 .

Що ж стосується позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки, зважаючи на аргументи представника апелянта щодо пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду, колегія приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_6 просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в позові (а.с. 71-77 т.1).

У свою чергу прокурор у позовній заяві, а також у заяві про зміну позовних вимог в порядку статті 49 ЦПК України від 24.05.2021 просив поновити строки позовної давності ( а.с. 7 т.1, 208-210 т.2).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність в Україні не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.

Таким чином, суд зобов`язаний дослідити причини пропуску прокурором строку звернення до суду із цим позовом, встановити чи є вони поважними, тобто такими що унеможливили звернення прокурора раніше, а відтак, прийти до висновку, чи підлягають захисту порушені права та інтереси держави в рамках цієї справи.

Слід зазначити, що законодавство не містить переліку поважних причин пропуску позовної давності та не деталізує безпосередньо процедуру застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України.

У пунктах 119, 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 вказано, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Колегія погоджується з висновком суду, що хоча подання позову з іншими матеріально-правовими підставами і не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

У цій справі прокурор в інтересах держави звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним державного акту та витребування з чужого незаконного володіння у власність держави земельної ділянки лісового фонду площею 0,1000 га, яка була незаконно вилучена у постійного користувача ДП «Ворохтянське лісове господарство» внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради.

Судом встановлено, що під час досудового слідства у кримінальній справі № 248436 (номер справи в суді 1-6/2011) по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради у зв`язку із незаконним вилученням із власності Ворохтянського держлісгоспу 46,142 га земель лісового фонду та безоплатною передачею їх земель у приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, ДП «Ворохтянське лісове господарство». В процесі розгляду кримінальної справи ДП «Ворохтянське лісове господарство» був поданий цивільний позов про стягнення з сільського голови та інших винних осіб завдану шкоду у розмірі 6944718,90 грн і вказане підприємство було визнане цивільним позивачем у кримінальній справі.

Постановою Галицького районного суду від 14 березня 2015 року у цій кримінальній справі цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків залишено без розгляду з підстав закриття кримінальної справи за строками давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦК України якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Судом встановлено, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» після залишення без розгляду поданого ним цивільного позову постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у визначений законом строк до суду із позовними вимогами, спрямованими на захист порушеного права як постійного землекористувача земельними ділянками лісового фонду на території Поляницького лісництва не звернулося, не були подані відповідні позови і Держлісагентством.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурор у позовній заяві вказав на необхідність захисту інтересів держави та невжиття ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Держлісагентством з моменту прийняття Галицьким районним судом постанови від 04 березня 2015 року заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність.

Таким чином, вказаний цивільний позов безпосередньо випливає із цивільного позову ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків, який був увесь час предметом судового розгляду в рамках кримінального провадження та залишений без розгляду.

При цьому прокурор визначив інший спосіб захисту інтересів держави та інше коло учасників. Враховуючи особливості вступу прокурора у справу в інтересах держави у сукупності із правом позивача обирати на власний розсуд спосіб захисту порушеного права, цивільний позов прокурора безпосередньо пов`язаний із фактом пред`явлення цивільного позову ДП «Ворохтянське лісове господарство», навіть з іншим предметом в рамках кримінального провадження, оскільки по суті переслідується одна мета - захист інтересів держави.

Зважаючи на те, що постійним землекористувачем у кримінальній справі був поданий цивільний позов на захист інтересів держави, який розглядався разом з цією кримінальною справою у період з травня 2005 року по березень 2015 року, а отже тоді у прокурора не було підстав вважати, що порушуються інтереси держави та що захист таких інтересів не здійснюють або неналежним чином здійснюють уповноважені органи.

Такі підстави виникли лише після залишення позову ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду та не звернення впродовж шести місяців з відповідним позовом до суду ні зазначеним підприємством, ні Держлісагентством. Це давало вагомі підстави прокурору вважати про наявність загрози порушення інтересів держави.

Вищезазначене вказує на те, що у даній справі існували об`єктивні обставини, які унеможливили звернення прокурора до суду із даним позовом раніше. Відтак причини пропуску позовної давності є поважними і цей строк підлягав поновленню, про що правильно зазначено міським судом.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 17 липня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: В.А. Девляшевський

О.В. Пнівчук

В.М. Луганська

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2025 року.