Постанова

від 21.01.2025 по справі 638/8531/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 лютого 2025 року

м. Харків

справа № 638/8531/18

провадження № 22-ц/818/503/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Служба у справах дітей Дергачівської районної адміністрації Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної адміністрації Харківської області про поділ спільно нажитого майна подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року, постановлене під головуванням судді Подус Г.С., -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень, просила поділити спільно нажите майно подружжя, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 року 1/2 частину від проданого без її дозволу автомобілю Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип кузову - легковий седан, вартістю 224 985 грн, а саме суму 112 492, 5 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 . Стягнути 1/2 частину від проданої без її дозволу Яхти HUNTER, серійний номер HUN 38195F506, ресстраційний номер ХК В0906К, загальною вартістю 3 120 000 грн, а саме суму 1 560 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 1/2 частину вартості двох стоянкових суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435, загальною (два судна) вартістю 5 000 000 грн., а саме суму 2 500 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342 та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року позовні вимоги задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину від проданого автомобілю Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип кузову - легковий седан, вартістю 224 985 грн, а саме суму 112 492, 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 1/2 частину вартості двох стоянкових суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435, загальною (два судна) вартістю 5 000 000 грн., а саме суму 2 500 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8810,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Муха Андрій Ігорович просить: у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 /2 частину від проданого автомобілю Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип кузову - легковий седан, вартістю 224 985 грн, а саме суму 112 492, 50 грн відмовити; розділити сумісне нажите майно подружжя та визнати право власності у рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 двох стоянкових суден «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436 та стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435; розділити сумісне нажите майно подружжя та визнати право власності у рівних частинах на частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342 між подружжям та визнати за ОСОБА_1 право власності на 6, 25 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342. Зазначає, що рішення суду в частині Яхти HUNTER, серійний номер HUN 38195F506, реєстраційний номер ХК В0906К, апелянтом не оскаржується, тому підстав для перегляду рішення в цій частині не вбачається.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що висновки суду з питань розпорядження автомобілем марки Sitroen C-Elisee, в частині його відчуження на підставі довіреності від 09.06.2015 року за реєстровим номером 990, яка посвідчена від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є вірними. Однак в матеріалах справи відсутні докази продажу вказаного автомобіля відповідно до встановленої судом суми та докази використання отриманої суми грошових коштів від продажу вказаного автомобіля не на благо родини; кошти, отримані від продажу вказаного автомобіля використані на благо родини, купівлю продуктів харчування, оплату комунальних послуг інші соціально побудові потреби. Щодо стягнення 1/2 частини вартості двох стоянкових суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435, загальною (два судна) вартістю 5 000 000 грн., а саме суму 2 500 000 грн, апелянт зазначає наступне. Дійсно, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, що ним визнається. Проте апелянт заперечує проти варстості вказаного майна. Крім того, вказане майно не має індивідуальних особливостей та у разі його поділу не призведе до настання наслідків у формі позбавлення можливості його використання. З урахуванням викладеного, просить суд здійснити розподіл вказаного майна та визнати право приватної власності ОСОБА_1 на індивідуально визначене майно, стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К» або стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К» не її власний вибір. Щодо вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 на її користь дійсної вартості частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342, відповідач зазначає, що на момент розлучення половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 475000,00 грн та відповідно до Протоколу № 32 від 29 липня 2020 року збільшена до 525000,00 грн. Таким чином сума відшкодування іншому з подружжя не відповідає матеріалам справи. Одночасно відповідач вважає за справедливе здійснити поділ частки у Статутному капіталі Товариства порівну між подружжям без застосування відшкодування вартості фактичної частки, тобто визнати за ОСОБА_1 право власності на 6, 25 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко Г.О. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині вимог щодо Яхти HUNTER, серійний номер HUN 38195F506, реєстраційний номер ХК В0906К, апелянтом не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, слід визначати виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна. Суд врахував, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Тому суд вважав, що такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні; оскільки у даному випадку проданий автомобіль марки Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тож з відповідача підлягає стягненню 1/2 частина його вартості, яку суд визначив на підставі наданого висновку екпертного дослідження Харківського НДЕК від 19.03.2017 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип кузову - легковий седан станом на 04.07.2015 року становить 224985,60 грн. Оскільки стоянкові судна є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тож з відповідача підлягає стягненню 1/2 частини їх вартості, яку суд визначив на підставі наданої довідки Товарної біржі «УРТБ», як суб`єкта оціночної діяльності про ринкову вартість товарів, згідно якого ринкова вартість стоянкового судна «ТП-900» станом на 05.06.2018 року становить від 2400000,00 грн до 2600000,00 грн. В свою чергу представником позивача заявлено проміжну вартість - 2500000,00 грн, що суд першої інстанції вважав справедливим. Одночасно із цим суд вказав, що позивачем та її представником не надано жодного належного доказу, який би свідчив про те, що у власності ОСОБА_2 знаходилась Яхта HUNTER, серійний номер HUN 38195F506, ресстраційний номер ХК В0906К, тому у цій частині суд відмовив у задоволенні позовних вимог. Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на її користь дійсної вартості частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342, суд першої інстанції зазначив наступне. Частка в статутному капіталі та майно приватного підприємства є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. Це підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012. Спільна сумісна власність, на відміну від спільної часткової власності, свідчить про те, що особи володіють спільним майном без заздалегідь визначеного розміру часток, тобто права подружжя рівною мірою поширюються на все спільне майно. З наданих копій документів, що стосуються реєстрації та діяльності ТОВ «Юнацька вітрильна база» вбачається, що загальними зборами його учасників неодноразово змінювався статутний капітал, зокрема останнім наданим протоколом №32 загальних зборів ТОВ «Юнацька Вітрильна База» внесено зміни у статутний капітал товариства, а саме збільшено його до 2100000,00 грн, з яких вклад ОСОБА_2 становить 525000,00 грн. Зміни до статуту затверджено у передбаченому законом порядку. Враховуючи вищевикладене, суд вважав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_2 на її користь дійсної вартості частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.08.1996 року.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19.03.2018 року було розірвано.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів позову вбачається, що 16.03.2018 року Дергачівським районним судом Харківської області було ухвалено рішення у справі №619/3102/17 про поділ між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно нажитого майна.

В подальшому вищевказане рішення Дергачівського районного суду Харківської області було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанції, за наслідками чого постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Після надходження справи до суду першої інстанції ОСОБА_2 подав заяву про залишення позову без розгляду, яка була задоволена ухвалою від 26.08.2020 року.

Як на підставу позовних вимог позивач зазначала, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 09.08.1996 року, який рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19.03.2018 року було розірвано. В шлюбі у сторін народились дві доньки: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 16.03.2018 року Дергачівським районним судом Харківської області було ухвалено рішення у справі №619/3102/17 про поділ між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно нажитого майна. На момент подачі первісної редакції позову, рішення суду не набрало законної сили, а підставою звернення позивача до Дзержинського районного суду м. Харкова став той факт, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області було поділено не все майно, оскільки ОСОБА_2 свідомо приховав його. В подальшому вищевказане рішення Дергачівського районного суду Харківської області було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанції, за наслідками чого постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Після надходження справи до суду першої інстанції ОСОБА_2 подав заяву про залишення позову без розгляду, яка була задоволена ухвалою від 26.08.2020 року. Вказує, що подібні дії ОСОБА_2 є свідомим зловживанням своїми процесуальними права та бажанням приховати реальне майно, що підлягає поділу між подружжям. Зазначає, що за час розгляду справи у Дергачівському районному суді Харківської області відповідач продав значну частину майна, що перебуває за законом у їх спільній сумісній власності. Враховуючи вищевикладене, позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та враховуючи всі обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 року 1/2 частину від проданого без її дозволу автомобілю Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип кузову - легковий седан, вартістю 224 985 грн, а саме суму 112 492, 5 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Стягнути 1/2 частину від проданої без її дозволу Яхти HUNTER, серійний номер HUN 38195F506, ресстраційний номер ХК В0906К, загальною вартістю 3 120 000 грн, а саме суму 1 560 000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 1/2 частину вартості двох стоянкових суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435, загальною (два судна) вартістю 5 000 000 грн, а саме суму 2 500 000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342 та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню 1/2 частина вартості автомобілямарки SitroenC-Elisee,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,оскільки вінє об`єктомспільної сумісноївласності подружжя не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був власником автомобіля марки Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З листа РСЦ МВС України в Харківській області від 12.03.2018 року № 31/20-1062 вбачається, що зазначений автомобіль був відчужений ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 04.07.2015 року.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19.03.2018 року.

Тобто продаж автомобіля відбувся в період шлюбу.

Матеріали справине містятьта позивачкоюне наданоналежних тадопустимих доказів,того,що грошовікошти запродаж автомобіляSitroenC-Elisee,реєстраційний номер НОМЕР_1 у2015році(підчас шлюбу), були витрачені не на потребу родини, оскільки шлюб розірвано лише у 2018 році.

Доводи апеляційної скарги в цій частині відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 слід відмовити.

Щодо стягнення 1/2 частини вартості двох стоянкових суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435, загальною (два судна) вартістю 5 000 000 грн., а саме суму 2 500 000 (два мільйони п?ятсот тисяч тисяч) грн, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно суднового білету СБ №007951 стоянкове судно «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К» зареєстрований 11.04.2013 року у Судновій книзі серії СКУ №021 запис №8436 за власником ОСОБА_2 . Акт первісного огляду малого судна №103-1-5170-13 від 09.04.2013 року регістровий номер №3-971309, свідоцтво № НОМЕР_2 про придатність малого судна до плавання, копія технічного формуляра малого судна №103-1-5170-13 та договір купівлі-продажу №СБ00000188 від 05.03.2013 року також свідчать про придбання ОСОБА_2 вищевказаного стоянкового судна.

Відповідно суднового білету СБ №007952 стоянкове судно «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К» зареєстрований 11.04.2013 року у Судновій книзі серії СКУ №021 запис №8435 за власником ОСОБА_2 . Акт первісного огляду малого судна №102-1-5174-13 від 09.04.2013 року регістровий номер №3-971311, свідоцтво № НОМЕР_3 про придатність малого судна до плавання, копія технічного формуляра малого судна №102-1-5175-13 та договір купівлі-продажу №СБ00000186 від 05.03.2013 року також свідчать про придбання ОСОБА_2 вищевказаного стоянкового судна.

На виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.04.2021 року Державною службою морського та річкового транспорту України надано завірені копії документів, що стали підставою для реєстрації та виключення настуних суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К»; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К».

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені об`єкти рухомого майна є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки придбані в період перебування у зареєстрованому шлюбі та за їхні спільні кошти, що сторонами також не спростовується.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стоянкові судна є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення 1/2 частини вартості стоянкових суден з відповідача на користь позивачки, виходячи з наступного.

На підставі наданої довідки Товарної біржі «УРТБ», як суб`єкта оціночної діяльності про ринкову вартість товарів, згідно якого ринкова вартість стоянкового судна «ТП-900» станом на 05.06.2018 року становить від 2400000,00 грн до 2600000,00 грн. В свою чергу представником позивача заявлено проміжну вартість - 2500000,00 грн.

Однак, із звіту про оцінку майна № КИВ-7130-К та № КИВ-7132-К виконаного ПП «АС-ТЕРРА» від 17.07.2020 року вбачається, що вартість одного судна складає 20900,00 грн.

Обидва стоянкові судна 2012 року випуску мають однакову вартість.

В апеляційнійскарзі апелянтзаперечував протистягнення компенсації1/2частини вартостідвохстоянкових суден, зазначав, що оскільки обидва стоянкові судна мають однакову вартість та однакові технічні характеристики, тому можуть бути поділені між подружжям фактично(в натурі), із визначенням права власності конкретного стоянкового судна за кожною із сторін.

Відповідно до положень ч.1 ст.71СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації з відповідача 1/2 частини вартості двох стоянкових суден підлягає зміні, а позовні вимоги в цій частині частковому задоволенню з визнанням права власності за ОСОБА_1 на стоянкове судно, бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К» зареєстрований 11.04.2013 року у Судновій книзі серії СКУ №021 запис №8436 та за ОСОБА_2 на стоянкове судно, бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К» зареєстрований 11.04.2013 року у Судновій книзі серії СКУ №021 запис №8435.

При цьому права жодної із сторін не порушуються, оскільки судна, що підлягають поділу, є однаковими та мають рівну вартість.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсної вартості частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частка в статутному капіталі та майно приватного підприємства є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, що узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012. Спільна сумісна власність, на відміну від спільної часткової власності, свідчить про те, що особи володіють спільним майном без заздалегідь визначеного розміру часток, тобто права подружжя рівною мірою поширюються на все спільне майно.

Зважаючи на позицію, викладену в Рішенні КСУ, Верховний Суд у 2019 році виніс Постанову № 756/10797/15, з якої випливає, що якщо майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя було внесене до статутного капіталу товариства, то воно стає власністю відповідного товариства. Отже, повернути назад таке майно можна лише у вигляді коштів на підставі права грошової вимоги. При цьому, у кожного з подружжя є право грошової вимоги рівно половини вартості внесеного до статутного капіталу майна.

Постанова ВеликоїПалати ВерховногоСуду від24квітня 2018року усправі №925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) закріплює, що вартість такого майна під час розрахунків з учасником може бути встановлена на підставі ринкової ціни або висновку експерта. Таким чином, вартість, за якою майно обліковується в товаристві, не є доказом його дійсної вартості.

Також у випадку, коли чоловік продає частку, то згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, у його дружини виникає право претендувати на половину вартості такої частки.

З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу. Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст.116,147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї. Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

З наданих копій документів, що стосуються реєстрації та діяльності ТОВ «Юнацька вітрильна база» вбачається, що загальними зборами його учасників неодноразово змінювався статутний капітал, зокрема останнім наданим протоколом №32 загальних зборів ТОВ «Юнацька Вітрильна База» внесено зміни у статутний капітал товариства, а саме збільшено його до 2100000,00 грн, з яких вклад ОСОБА_2 становить 525000,00 грн. Зміни до статуту затверджено у передбаченому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсної вартості частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342.

Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Враховуючи надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину від проданого автомобілю Sitroen C-Elisee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип кузову - легковий седан, вартістю 224 985 грн, а саме суму 112 492, 50 грн слід скасувати та задоволенні в цій частині відмовити; щодо стягнення з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 1/2 частини вартості двох стоянкових суден: а) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436; б) стоянкового судна «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7132-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435, загальною (два судна) вартістю 5 000 000 грн., а саме суму 2 500 000 (два мільйони п?ятсот тисяч тисяч) грн, слід змінити: визнати право власності на стоянкове судно «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436 за ОСОБА_1 , визнати право власності на стоянкове судно «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435 за ОСОБА_2 .

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 12,5 % (половина від частки в розмірі 25,0 % номінальною вартістю 525000,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342 залишити без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8465,29 грн за подачу позову.

Оскільки апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає судовий збір за звернення до суду із апеляційної скарги в розмірі 3171,45 грн.

Враховуючи вимоги ч.10 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 8465,29-3171,45 = 5293,84 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ОСОБА_2 судовий збір.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості проданого автомобілю Sitroen C-Elisee в сумі 112 492, 50 грн - скасувати. В задоволенні вимог в цій частині відмовити.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 1/2 частини вартості двох стоянкових суден змінити.

Позовні вимоги у зазначеній частині задовольнити частково.

Визнати право власності на стоянкове судно «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8436 за ОСОБА_1 .

Визнати право власності на стоянкове судно «ТП-900», бортовий реєстраційний номер судна «КИВ-7130-К», внесено у Суднову книгу 11.04.2013 року під порядковим номером 8435 за ОСОБА_2 .

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнацька вітрильна база», код ЄДРПОУ 32535342 залишити без змін.

Перерозподілити судові витрати та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5293,84 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 22.01.2025 року.