Постанова

від 16.01.2025 по справі 923/38/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 923/38/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я,Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: А.І. Мороз,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024, повний текст складено та підписано 06.06.2024

у справі №923/38/22

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс

до відповідачів:

1)Херсонської міської ради Херсонської області;

2)Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради;

3)Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, а також наказу на приватизацію, скасування державної реєстрації права власності,

суддя суду першої інстанції: Ю.М. Невінгловська

місце прийняття рішення суду: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс (надалі ОСББ ,,Імпульс) звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Херсонської міської ради (надалі також Рада), Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (надалі також Департамент) та Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича, в якій просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41210793 від 22.05.2018 державного реєстратора Матвєєва Анатолія Андрійовича Херсонської міської ради Херсонської області та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності територіальної громади м. Херсон, в особі Херсонської міської ради, на нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м., адреса: Херсонська область, м. Херсон, просп.Текстильників,буд.10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1558067265101) шляхом його виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати незаконним та скасувати пункти 3 та 42 додатку до рішення Херсонської міської ради від 05.11.2021 №538 "Про затвердження Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації";

- визнати недійсним та скасувати наказ Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 30.12.2021 №227 "Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4кв.м. розташованих за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями та відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, а тому рішення відповідачів щодо таких приміщень є незаконними.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, з подальшим продовженням строку дії воєнного стану в Україні до моменту розгляду даної справи.

Відповідно до акту приймання-передачі судових справ Господарський суд Херсонської області передав, а Господарський суд Одеської області прийняв евакуйовану до міста Одеси справу №923/38/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 відкрито провадження у справі №923/38/22 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Приймаюче вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на наявні у матеріалах справи докази, позивачем не доведено, що спірні приміщення, щодо яких заявлено позовні вимоги, відносяться до допоміжних приміщень будинку.

Суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини реєстрації права власності на спірні приміщення як за Херсонською міськрадою, так і за фізичними особами, зазначив, що позивач не зможе відновити порушене право у межах даної справи у контексті заявлених вимог, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, суд зауважив, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19 вказано на те, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав. У спірних правовідносинах, у випадку встановлення того, що відповідні приміщення є допоміжними, позовом про витребування майна з чужого володіння може бути реалізований шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності за відповідачами, за якими зареєстроване таке право власності. Отже, позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки він не враховує усіх обставин спірних правовідносин та наявності, зокрема, договорів купівлі-продажу спірного майна. У межах вказаних правовідносин та особливості правової природи спірних приміщень, позов про витребування майна може бути реалізований саме шляхом припинення права власності, внаслідок чого співвласники спільного майна багатоквартирного будинку матимуть змогу відновити та захистити право спільної сумісної власності на такі приміщення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що при встановленні статусу спірних приміщень, суд надав перевагу висновку експерта, проведеного за замовленням Департаменту правової політики та якості виконавчого комітету Херсонської міської ради, за яким приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та частини приміщень № 4,7,5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв. м., розташовані за адресою: Текстильників, 10, не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями. При цьому, судом не прийнято до уваги виготовлений на замовлення Позивача висновок експерта обґрунтовуючи це тим, що «предметом позову є приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та частини приміщень № 4,7, 5, б. 8, загальною площею 17,8 кв.м. а також приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,4 кв. м. розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, а висновок експерта щодо приміщень позначених в технічному плані БТІ не стосується предмету позову». Між тим, які саме докази стали для суду визначальними для висновку, що предметом експертизи є інші приміщення, аніж наведені суд не вказав.

Скаржник зазначає, що оскільки оскаржувані акти не містять чіткого «орієнтування» на місце розташування приміщень в самому будинку, їх площа оцінюється Позивачем як «гіпотетична», тоді як висновок експерта №54/21 (проведений за замовлення Позивача) навпаки дослідив будинок в цілому, в тому числі поверхи будинку в проектній та технічній документаціях на будинок й загалом не знайшов приміщень із площею наведеною в оскаржуваних актах по справі - приміщення площею 38,4 кв. та 41, 10 кв. м. в технічній документації на будинок та проектній документації. Отже, судом не досліджено плани будинку по його поверхам, проектну документації на його будівництво з метою з?ясування питання належності спірних приміщень до допоміжних.

Водночас, за переконанням апелянта, висновок суду про те, що «позивачем не доведено, що спірні приміщення, щодо яких заявлено позовні вимоги відносяться до допоміжних приміщень будинку», є нічим іншим, ніж довільним тлумаченням норм законодавства та позиції Верховного Суду, згідно якої допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Окремо скаржник зазначає, що зважаючи на обставини справи, які існували на момент подання позову, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення, а отже обраний спосіб захисту відповідає фактичним обставинам справи, а відтак висновки суду про неналежність способу захисту не відповідають фактичним обставинам справи.

У відзиві Херсонська міська рада просить апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імпульс» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідач вказує, що за змістом норм господарського процесуального кодексу обов`язок доказування певних обставин, в даному випадку належність приміщень до допоміжних, покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Натомість Херсонською міською радою правомірно набуте право власності на спірні нежилі приміщення. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Із апеляційною скаргою також не погодився Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради. Доводи відзиву Департаменту аналогічні доводам Херсонської міської ради.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Н.С. Богацької.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №923/38/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №923/38/22 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

10.07.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/103/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №923/38/22 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 7443 грн протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

22.07.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №923/38/22. Встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення скаржнику) на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс на 02 жовтня 2024 року о 14:45 год.

02.08.2024 від Ради та Департаменту надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

30.09.2024 від Ради та Департаменту надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 02.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №923/38/22 відбудеться 12.11.2024 о 14:30 год. Задоволено відповідну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Савицький Я.Ф., у період з 12.11.2024 по 15.11.2024 перебував у відпустці відповідно до наказу голови суду від 08.11.2024 №286-в.

11.11.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №440 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/38/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 для розгляду справи №923/38/22 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Н.С. Богацької.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №923/38/22 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Н.С. Богацької.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи та у зв`язку зі зміною складу суду, в судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2024, протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання на 03.12.2024 о 14:15.

28.11.2024 від Ради та Департаменту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Н.С. Богацька, 03.12.2024 перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду від 02.12.2024 №305-в.

02.12.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №466 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/38/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 для розгляду справи №923/38/22 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №923/38/22 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

03.12.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, задоволено вказані вище клопотання учасників справи та відкладено розгляд справи на 16.01.2025 о 12:00.

У судове засідання 16.01.2025 з`явився представник скаржника.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.07.1987 №176 визнано право державної власності на житлові будинки, що знаходяться у віданні місцевих рад народних депутатів, згідно додатку №1, в якому зазначено й будинок по проспекту Текстильників, 10 у м. Херсоні.

06.09.2004 на підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р Херсонській міській раді видане свідоцтво САА270107 про право власності на нежилі приміщення загальною площею 41,1 кв.м. та 1/2 частина приміщень № 4,7,5,6,8 загальною площею 17,8 кв.м.

11.01.2006 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс", яке згідно п.1.1. статуту, створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 10 по проспекту Текстильників, 10 у м. Херсоні відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради №156 від 21.03.2006 Про визначення балансоутримувача житлових будинків № 1-а по вул. Суворова, № 10 по пр. Текстильників визначено балансоутримувачем житлового будинку №10 по пр. Текстильників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Імпульс.

Згідно з наказом Управління житлового господарства №15 від 01.03.2006 директора ТОВ ВЖЦ Декорум зобов`язано передати ОСББ Імпульс технічну документацію, документи паспортного обліку згідно з актом прийняття-передачі. ОСББ Імпульс з 01.03.2006 прийняти на обслуговування житловий будинок по пр. Текстильників, 10 до вирішення питання передачі його на баланс об`єднання.

На підставі зазначеного наказу, 14.03.2006 ТОВ ВЖЦ Декорум передало житловий будинок по пр. Текстильників, 10 на обслуговування, баланс ОСББ Імпульс, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі житлового будинку №10 по пр. Текстильників на баланс, обслуговування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Імпульс з балансу, обслуговування ТОВ ВЖЦ Декорум.

Вказаним актом встановлено, що житловий будинок має, зокрема, такі показники: загальна площа допоміжних приміщень, у тому числі колясочні/піонерські кімнати 61,7/185,48 кв.м.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №9490925 від 03.01.2006 нежилі приміщення загальною площею 50 кв.м. (загальна площа 41,7 кв.м. та частина приміщень №№ 4,7,5,6,8, загальною площею 17,8 кв.м.) за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, на підставі свідоцтва про право власності САА270107 від 06.09.2004, виданого Херсонською міською радою, на підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р, належать на праві комунальної власності Херсонській міській раді.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20597832 від 16.10.2008, салон перукарня, загальною площею 44,4 кв.м. за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, номер запису: 2195, в книзі: 7, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона по справі № 2-3580/08 від 23.09.2008.

Доказів оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Херсона по справі №2-3580/08 від 23.09.2008 матеріали справи не містять.

27.10.2008 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами п. п. 1, 2 якого продавець ОСОБА_2 передала у власність салон-перукарню, загальною площею 44,4 (сорок чотири цілих чотири десятих) кв. м. ОСОБА_4 , а покупець ОСОБА_4 прийняв у власність салон-перукарню, загальною площею 44,4 (сорок чотири цілих чотири десятих) кв.м, що відчужується за даним Договором, розташований за адресою: АДРЕСА_1 /десять/ і сплатив за нього обговорену грошову суму. Вказаний салон-перукарня належить "Продавцю" на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона, 23.09.2008 року, справа № 2-3580/08 та зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за р-№ 2195 (реєстраційний номер: 25074096).

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20751936 від 30.10.2008, салон перукарня, загальною площею 44,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 2195, в книзі: 7, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу / ВМА 614909 / 27.10.2008 / посвідчений приватним нотаріусом м. Херсона Нестерович О.І. за р. №4259.

Наведені обставини підтверджуються також постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 по справі № 5024/916/2011, якою касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс" залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2011р. у справі №5024/916/2011 без змін.

Вказаною постановою встановлено, зокрема, наступні обставини: згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", передача на баланс майна, яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об`єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього. Отже, стверджуючи про те, що спірне приміщення є власністю співвласників власників квартир будинку відповідач в силу ст.ст.33, 34 ГПК України мав довести належними доказами, що спірне приміщення є допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, а також те, що воно використовувалося для обслуговування будинку. При цьому, знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах, не може визнаватися безумовною підставою внесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир. Як доводять матеріали справи та встановлено судами, передане відповідачем в оренду приміщення перукарні не є допоміжним у розумінні ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", тобто таким, що забезпечує експлуатацію будинку і його нормальне функціонування, та не являється нежилим приміщенням, яке не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124759220, державним реєстратором Матвєєвим А.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41210793 від 22.05.2018 на нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м. за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10 на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Херсона в особі Херсонської міської ради. Підстава виникнення запису (номер запису про право власності 26253285): лист, серія та номер: 05-04-03797, виданий 23.11.2017, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі; витяг, серія та номер: б/н, виданий 26.04.2018, видавник: Управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Також судом встановлено, що на підставі рішення Херсонської міської ради від 22.12.2017 № 1128 Про доповнення до Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради та визначення балансоутримувача об`єктів нерухомості визначено управління комунальної власності міської ради балансоутримувачем об`єктів нерухомості, за переліком згідно з додатком, в якому зазначено нежилі приміщення 38.4 кв. м по пр. Текстильників, 10.

Крім того, відповідно до витягу з реєстру відомостей про комунальне майно, яке перебуває на балансі юридичної особи, що не належить до сфери управління відповідного органу управління, станом на 26.04.2018 балансоутримувачем майна, а саме: нежилих приміщеннях по пр. Текстильників, 10 в м. Херсоні площею 38.4 кв. м. є управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Рішенням Херсонської міської ради від 05.11.2021 №538 затверджено Перелік об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, згідно з додатком.

Відповідно до п.п. 3, 42 додатку до рішенням Херсонської міської ради від 05.11.2021 № 538, до переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації шляхом продажу з аукціону входять нежитлові приміщення по пр. Текстильників, 10 площею 38,4 кв.м., а також нежитлові приміщення та приміщень загального користування № 4,7,5,6,8 по пр. Текстильників, 10 площею 41,10 та 17,8 кв.м.

Наказом Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади № 227 від 30.12.2021 було вирішено вважати таким, що не відбувся електронний аукціон з продажу нежилих приміщень, загальною площею 38.4 кв. м. розташованих за адресою м. Херсон, просп. Текстильників, 10, оголошений на 30.12.2021, у зв`язку з реєстрацією заяви для участі в аукціоні від одного заявника; приватизувати об`єкт приватизації шляхом викупу заявником, що єдиний подав заяву на участь в електронному аукціоні за запропонованою ціною 167485,2 грн., з урахуванням податку на додану вартість, яка є не нижчою за стартову ціну.

Також, відповідно до довідки від 06.07.2023 № 478-23 нежилі приміщення, загальною площею 38.4 кв. м. розташовані по просп. Текстильників, 10 перебувають на балансовому обліку департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради.

Відповідно до висновку експерта № 54/21, складеного за заявою позивача 15.12.2021 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, приміщення позначені в технічному плані БТІ за №24 (копія на стор.№27 висновку експерта) площею 40,8 м2 (позначено на плані жовтим кольором) та № 7 площею 41,0 м2 (позначено на плані зеленим кольором), що розташовуються на цокольному поверсі (напівпідвал) багатоквартирного житлового будинку №10 по просп. Текстильників у м.Херсоні згідно Дивільного Кодексу України, Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, ДБН В.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 08.04.2020р. у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018p. у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018р. у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019. у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019р. у справі № 914/843/17 відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. На системі опалення в приміщеннях №7 та №24 наявні вузли, які складаються з крану для перекриття стояка та крану для спуску води на випадок виникнення та усунення аварійних ситуацій в квартирах з 1-го та 9-тий поверх житлового будинку (фото №4, №8, №9, №13, №14, №15 на тор.№18-19, №21-22 висновку експерта). Вказані приміщення призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку та побутового обслуговування його мешканців, підвищення життєвого комфорту і наявності різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

З матеріалів справи також вбачається, що за результатами проведення електронного аукціону NUA-PS-2021-12-12-000002-1, 14.01.2022 року між Департаментом розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві нежилі приміщення, загальною площе 38,4 (тридцять вісім цілих чотири десятих) кв.м, (далі - Об?єкт), що розташовані за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок №. 10 (десять), а Покупець зобов`язався прийняти об`єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну рестрацію права власності на нерухоме майно, що відчужується за даним Договором, проведено без видачі документа, що посвідчує таке право. Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване за Продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Херсонської міської ради, Херсонської області 17.05.2018 року, номер запису про право власності: 26253285, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1558067265101, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. шляхом безпосереднього доступу до нього від 14.01.2022. Згідно з Протоколом про результати електронного аукціону NUA-PS-2021-12-12-000002-1, затвердженим Наказом департаменту розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 31.12.2021 № 228 Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону No UA-PS-2021-12-12-000002-1, з Наказом департаменту розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 30.12.2021 № 227 Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4 кв.м, розташованих за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок № 10, ціна продажу визначена у розмірі 167 485,20 грн. (сто шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят п?ять гривень, 20 копійок), з урахуванням ПДВ (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору).

Вказаний договір 14.01.2022 посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 140.

Зазначене у даному договорі купівлі-продажу комунальне майно було передано продавцем покупцеві, що підтверджується відповідним актом № 2 передачі комунального майна від 24.01.2022р.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 24.01.2022 за Лігіновичем О.О. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2022 зареєстровано право приватної власності на: нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м., розташовані за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок №. 10 (реєстраційний номер об`єкта - 1558067265101; індексний номер рішення 63123521 від 28.01.2022; номер запису про право власності - 46407687).

Згідно з висновком експерта №22-61, складеного 31.01.2023 за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеним дослідженням встановлено, що приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та частини приміщень № 4,7, 5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв. м, розташовані за адресою: м.Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебувають у комунальній власності на підставі свідоцтва про право власності від 06.09.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2004 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

Проведеним дослідженням встановлено, що приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебували у комунальній власності та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2018 за № 1558067265101 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

Посилаючись на те, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями та відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, а тому рішення відповідачів щодо таких приміщень є незаконними, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності територіальної громади м. Херсон, в особі Херсонської міської ради, на нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м., адреса: Херсонська область, м. Херсон, просп.Текстильників,буд.10 шляхом його виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування пунктів 3 та 42 додатку до рішення Херсонської міської ради від 05.11.2021 №538 "Про затвердження Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації", та визнання недійсним та скасування наказу Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 30.12.2021 №227 "Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4кв.м. розташованих за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що спірні приміщення, щодо яких заявлено позовні вимоги, відносяться до допоміжних приміщень будинку, та позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки він не враховує усіх обставин спірних правовідносин.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком Господарського суду Одеської області з огляду на наступне.

Пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 зазначеного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами, внесеними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011.

У пункті 1.1 рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 роз`яснено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

За змістом частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Отже, нежилим є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 30.06.2022 у справі № 906/1227/19.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно належати до допоміжного та бути нежитловим. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/16166/19, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 924/195/22, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21.

У постановах Верховного Суду в цій справі від 15.06.2022 та від 31.01.2023 зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Як вбачається із матеріалів справи, до останніх додано висновки експерта, надані сторонами.

Так, згідно з висновком експерта №22-61 встановлено, що приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та частини приміщень № 4,7, 5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебувають у комунальній власності на підставі свідоцтва про право власності від 06.09.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2004 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями. Проведеним дослідженням встановлено, що приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебували у комунальній власності та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2018 за № 1558067265101 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає, що виготовлений на замовлення позивача висновок експерта №54/21, не може бути прийнятий до уваги, оскільки предметом позову є саме приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та частини приміщень № 4,7, 5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв.м, а також приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, а висновок експерта щодо приміщень позначених в технічному плані БТІ за №24 (копія на стор. 27 висновку експерта) площею 40,8 м2 (позначено на плані жовтим кольором) та №7 площею 41,0 м2 (позначено на плані зеленим кольором), що розташовуються на цокольному поверсі (напівпідвал) багатоквартирного житлового будинку №10 по просп. Текстильників у м. Херсоні не стосується предмету позову.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тотожність приміщень що досліджував експерт та тих, що перебували у комунальній власності Херсонської міської ради, а відтак не доведено, що спірні приміщення, щодо яких заявлено позовні вимоги відносяться до допоміжних приміщень будинку.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на спірні приміщення існує реєстрація права власності не тільки за Херсонською міською радою, а і за фізичними особами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц сформульовано висновки про те, якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина перша статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини першої статті 216, частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212, частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина перша статті 1212, частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Разом з тим, відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц) може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18.

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

З огляду на наведене, враховуючи встановлені обставини справи, позивач не зможе відновити порушене право у межах даної справи у контексті заявлених вимог, що є також самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Імпульс залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №923/38/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький