Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/4632/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/4632/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2025 у справі №910/4632/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Національної служби здоров`я України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024, повний текст якого складений 21.06.2024,

у справі № 910/4632/24 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Старобільська обласна лікарня відновного лікування»

до Національної служби здоров`я України

про стягнення 653 737,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 641 145 40 грн., за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №3557-Е223-Р000 від 14.02.2023, а також 3 % річних в сумі 5 666,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 925,09 грн.

Заявлена до стягнення сума основного боргу становить вартість наданих за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року послуг за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території».

Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 24 000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1139 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо удосконалення реалізації програми медичних гарантій», зокрема, підпунктом 11 пункту 3 змін, затверджених цією постановою, який застосовується з 1 вересня 2023 року, внесені зміни до глави 38 «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році», зокрема, з 1 вересня 2023 року до фактичної вартості зазначених медичних послуг за кожен місяць шляхом множення застосовується коефіцієнт 0;

- отже, починаючи з вересня 2023 року, підстави для здійснення оплати за договорами за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги», відсутні;

- відповідач відповідно до визначених законодавством повноважень не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську та фінансову діяльність закладів охорони здоров`я, якщо тільки така діяльність не порушує права пацієнтів, в інтересах яких укладено договір;

- відповідач при зупиненні оплати за спірним договором виконував вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1139 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо удосконалення реалізації програми медичних гарантій», серед іншого, пункту 152 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, яким визначається фактична вартість медичних послуг за пакетом 56, згідно якого з 1 вересня 2023 року до фактичної вартості зазначених медичних послуг за кожен місяць шляхом множення застосовується коефіцієнт 0 (нуль);

- за умовами спірного договору оплата здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги., проте позивачем не надано доказів щодо існування підписаних звітів обома сторонами за період з вересня по грудень 2023 року. При цьому позивачем долучено до позовної заяви тільки протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що не є звітом, за яким проводяться оплати за спірним договором.

У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що:

- він належним чином виконував умови спірного договору, зокрема і подавав до відповідача відповідні звіти про медичні послуги, а також вносив інформацію про це у встановленому порядку, які останнім були прийняті без зауважень;

- на вимогу відповідача позивачем також було подано узагальнений звіт за 2023 рік, зауважень до якого відповідач також не висловив;

- зміни у чинному законодавстві можуть поширювати виключно на нові договори, а не на ті договори, які були укладення до внесення таких змін.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив про те, що відповідно до умов спірного договору за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» ним було виконано всі зобов`язання щодо оплати, яка визначена Порядком реалізації програм державних гарантій медичного обслуговування населення в кожному році та затверджена Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 641 145,40 грн. заборгованості, 5 666,95 грн. 3% річних, 6 925,09 грн. інфляційних втрат, 9 806,06 грн. витрат по сплаті судового збору та 24 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем у спірний період визначених умовами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №3557-Е223-Р000 від 14.02.2023 послуг, в той час у спірних правовідносинах відсутні умови, що сторони мають керуватися змінами до законодавства, що будуть після укладання договору, а також не передбачено звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення розмірах.

Також суд першої інстанції, встановивши обставини, які викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 129 ГПК України, а також прийнявши до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 24 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Національна служба здоров`я України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає завданню господарського судочинства, судом першої інстанції не вірно надано оцінку обставинам справи та правовідносинам між позивачем та відповідачем.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1139 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо удосконалення реалізації програми медичних гарантій» станом на сьогодні є чинною та позивачем не оскаржувалась;

- у п. 16 спірного договору сторони погодили, що, серед іншого, відповідач має право зупиняти оплату за договором у випадках, встановлених законодавством та цим договором.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024, справу № 910/4632/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/4632/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/4632/24.

22.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної служби здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24, розгляд апеляційної скарги Національної служби здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 призначено на 03.09.2024 об 11:30 год.

05.08.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що ним понесені витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3099/23 від 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4632/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу Національної служби здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2024 о 10:30 год.

20.09.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Старобільська обласна лікарня відновного лікування» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке просить забезпечити, серед іншого, в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 вказане клопотання задоволено.

В судовому засіданні 15.10.2024 оголошено перерву до 26.11.2024 о 10:30 год., позивача зобов`язано надати суду:

- письмові пояснення із надання відповідних доказів щодо кількості осіб, яким у період з вересня 2023 року по грудень 2023 року має бути виплачено кошти за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» із зазначенням кількості осіб, які у вказаний період перебували на тимчасово окупованій території та на території підконтрольній України;

- письмові пояснення із наданням відповідних доказів щодо надання/ненадання особами, яким у період з вересня 2023 року по грудень 2023 року має бути виплачено кошти за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території», медичних послуг, як на тимчасово окупованій території, так і на території підконтрольній України;

- письмові пояснення із наданням відповідних доказів щодо фактичного отримання особами, яким у період з вересня 2023 року по грудень 2023 року має бути виплачено кошти за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території», коштів за попередні періоди;

- письмові пояснення із наданням відповідних доказів щодо складених звітів про надані послуги, в порядку ст. 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та п. 22 договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №3557-Е223-Р000 від 14.02.2023,

або письмові пояснення в разі неможливості надати вказані пояснення та документи повністю або в частині.

25.10.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Старобільська обласна лікарня відновного лікування» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке просить забезпечити, серед іншого, в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 вказане клопотання задоволено.

11.11.2024 до суду від позивача на виконання вимог ухвали від 15.10.2024 надійшли додаткові пояснення та докази.

В судовому засіданні 26.11.2024 оголошено перерву до 17.12.2024 об 11:45 год.

28.11.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Старобільська обласна лікарня відновного лікування» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке просить забезпечити, серед іншого, в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 вказане клопотання задоволено.

10.12.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та докази, в яких відповідач зауважив на тому, що:

- наданими позивачем доказами фактично підтверджується неналежне надання послуг за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території», так як такі послуги мали надаватися саме на тимчасово окупованій території, проте за наданою самим позивачем інформацією працівники позивача перебувають в різних місцях України, а також за межами України;

- висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем були отримані звіти на електронну пошту від Позивача у період з 01.09.2023 по 05.01.2024 за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» які в подальшому були перевірені, але не оплачені ж є помилковими та спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем до позовної заяви надано звіти, які є щомісячною інформацією про стан розрахунків із заробітної плати за попередній місяць та залишок коштів на банківських рахунках до 15 числа місяця, що настає за звітним, за формами, встановленими замовником (абз. 2 п. 28 спірного договору), в той час як в матеріалах судової справи відсутні звіти про медичні послуги за формою, наданою замовником (п. 22 спірного договору).

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні, а судді Станіка С.Р. - у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4863/24 від 16.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4632/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 апеляційну скаргу Національної служби здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А, розгляд апеляційної скарги призначено на раніше визначені дату та час - 17.12.2024 об 11:45 год.

16.12.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зауважив на тому, що:

- ключовою вимогою надання медичних послуг за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» є саме збереження кадрового потенціалу медичного закладу, а не надання безпосередньо медичних послуг на окупованій території, адже такої вимоги ані Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, ані спірний договір не передбачають. Фактично метою вказаного пакету медичних послуг є саме збереження заробітної плати працівників тих закладів охорони здоров`я, які перебували на окупованій території, не можуть повноцінно здійснювати медичну діяльність через окупацію території, на якій вони були розташовані, та недопущення їх втрати (зокрема, звільнення) лікарнею, що фактично і є збереженням кадрового потенціалу таких закладів охорони здоров`я, у тому числі і позивача;

- реалізація вказаного пакету законодавством та спірним договором не ставилася в залежність від того, чи фактично надаються лікарнею медичні послуги на окупованій території, чи ні, що залишено поза увагою відповідача. За пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» та умовами спірного договору йшлося виключно про підтримку працівників тих лікарень, які через окупацію вимушено позбавлені можливості здійснювати належну господарську діяльність та працівники яких залишилися напризволяще, втративши домівки та місце роботи через окупацію.

Також 16.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. До вказаної заяви додана копія акту приймання-передачі юридичних послуг від 12.12.2024.

В судовому засіданні 17.12.2024 оголошено перерву до 21.01.2025 о 09:30год.

13.01.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення на пояснення позивача від 15.12.2024 в яких відповідач підтримав раніше викладену позицію, а також додатково послався на те, що іншими медичним закладами, які перебували на тимчасово окупованих територіях, у 2023 році було подані відповідні повідомлення про внесення змін про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики щодо отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики за адресами, які перебувають на підконтрольних територіях, проте позивачем вказаного зроблено не було, що свідчить про неналежне виконання позивачем умов спірного договору.

До вказаних пояснень відповідачем додані докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин.

Колегія суддів зазначає про те, що додаткові докази були надані позивачем на виконання вимог суду, а відповідачем -з огляду на подання позивачем додаткових доказів, а відтак всі надані учасниками судового процесу під час апеляційного перегляду доказами колегією суддів приймаються як додаткові.

Станом на 21.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

14.02.2023 відповідач (замовник) та позивач (надавач) уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 3557-Е223-Р000.

Згідно розпорядження Луганської обласної державної адміністрації №78 від 18.04.2023 Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня» перейменовано у Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Старобільська обласна лікарня відновного лікування».

30.03.2023 відповідач (замовник) та позивач (надавач) уклали договір № 3557-E223- P000/ 01 про внесення змін до договору № 3557-E223-P000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, згідно із яким цей договір викладений у новій редакції (далі Договір) .

У Договорі сторонами погоджено, що:

- відповідно до умов Договору позивач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а відповідач - оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів. Цей договір є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг позивачем (п.п. 8, 13);

- медична послуга - послуга з медичного обслуговування населення (послуга з охорони здоров`я), що включена до програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), яку надавач зобов`язується надавати згідно з цим договором. Перелік та обсяг медичних послуг, які надаються за цим договором, визначений у додатках до нього (п. 4);

- медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору, Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, і є невід`ємною частиною договору (п. 9);

- надавач зобов`язується належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання згідно з цим договором (пп. 1 п. 19).

Додатком 56 до Договору є спеціальні умови надання медичних послуг за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» з фінансуванням за глобальною ставкою 3 895 704,00 грн.

Відповідно до п. 4 Додатку 56 до Договору звітним періодом згідно із цим додатком до договору є календарний місяць, Надавач подає звіт про медичні послуги до 10 числа наступного звітного періоду. У звіті про медичні послуги зазначаються усі послуги за договором, про надання яких станом на 23 годину 59 хвилин останнього дня звітного періоду внесено інформацію до електронної системи охорони здоров`я.

Медичні послуги, надані протягом грудня після дати формування звіту за грудень, включаються до звіту про медичні послуги, надані протягом наступного бюджетного періоду відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 22 Договору надавач зобов`язаний подати звіт про медичні послуги за формою, наданою замовником, в якому зазначаються назва звіту, дата його складання, найменування надавача, посади відповідальних осіб надавача та замовника із зазначенням їх прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також перелік та обсяг надання медичних послуг, які підлягають оплаті за звітний період. Звіт про медичні послуги є первинним документом. Звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в системі, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства.

Згідно з п. 24 Договору надавач зобов`язаний подати замовнику звіт про медичні послуги у строки, встановлені у додатках до цього договору. Якщо останній день строку подання звіту про медичні послуги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку подання вважається робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з умовами п. 4 додатку № 1 до Договору (Спеціальні умови надання медичних послуг, пов`язаних з первинною медичною допомогою) звітним періодом є один календарний місяць. Позивач зобов`язався подавати звіти про медичні послуги до 5 числа звітного періоду.

Пунктом 29 Договору встановлено, що замовник зобов`язується оплачувати медичні послуги, включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечення відповідно до пункту 25 цього договору, згідно з тарифом із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, визначеному законодавством, інформацію про надання яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках до цього договору.

Пунктом 30 Договору передбачено, що оплата медичних послуг згідно з цим договором здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги з урахуванням вимог пункту 25 цього договору. У разі здійснення попередньої оплати медичних послуг за договором відповідно до законодавства підставою для оплати є рахунок надавача. Обов`язок з оплати за договором є виконаним у належний строк з моменту подання замовником відповідного платіжного доручення органам Казначейства.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору та Додатку 56 позивач за період з січня 2023 року по серпень 2023 року надав, а відповідач прийняв послуги з медичного обслуговування населення на загальну суму 1 401 880,94 грн., що підтверджується звітами за січень 2023 року на суму 214 590,94 грн., за лютий 2023 року на суму 225 571,90 грн., за березень 2023 року на суму 160 286,35 грн., за квітень 2023 року на суму 160 286,35 грн., за травень 2023 року на суму 160 286,35 грн., за червень 2023 року на суму 160 286,35 грн., за липень 2023 року на суму 160 286,35 грн., за серпень 2023 року на суму 160 286,35 грн., а відповідач у повному обсязі оплатив такі послуги.

Окрім того, на виконання укладеного між сторонами правочину позивач склав звіти про медичні послуги за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року та надіслав відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, подані позивачем звіти за спірний період пройшли автоматичну перевірку та було внесено відповідні відомості до системи, у той час як відповідач перевірив звіти та прийняв їх без заперечень та зауважень, а саме: за вересень 2023 року - 05.11.2023; за жовтень 2023 року - 08.11.2023; за листопад 2023 року - 07.12.2023; за грудень 2023 року - 05.01.2024.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позивачем надано звіти, які є щомісячною інформацією про стан розрахунків із заробітної плати за попередній місяць та залишок коштів на банківських рахунках до 15 числа місяця, що настає за звітним, за формами, встановленими замовником (абз. 2 п. 28 Договору), в той час як в матеріалах судової справи відсутні звіти про медичні послуги за формою, наданою замовником (п. 22 Договору), оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем відповідачу за період з вересня по жовтень 2023 року були надані звіти аналогічні за змістом та формою тим, які подавались у передні періоди та які відповідачем були прийняті без зауважень, а послуги за якими відповідачем оплачені у повному обсязі.

Слід зауважити і на тому, що у п. 25 Договору вказано, що в разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в системі, даним фінансової чи статистичної звітності, медичної документації замовник подає надавачу заперечення до звіту про медичні послуги протягом десяти календарних днів з дати його надходження. Надавач зобов`язаний розглянути заперечення та подати уточнений звіт про медичні послуги з усунутими невідповідностями протягом трьох робочих днів з дати їх надсилання замовником.

При цьому, звіти за вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року хоча відповідачем і не підписані, докази мотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять та суду не надано.

З огляду на вказані обставини, а саме відсутності заперечень відповідача проти наданих позивачем актів, колегією суддів не приймаються і посилання апелянта на те, що наданими позивачем доказами фактично підтверджується неналежне надання послуг за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території», так як такі послуги мали надаватися саме на тимчасово окупованій території, проте за наданою самим позивачем інформацією працівники позивача перебувають в різних місцях України, а також за межами України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1139 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо удосконалення реалізації програми медичних гарантій», зокрема, підпунктом 11 пункту 3 змін, затверджених цією постановою, який застосовується з 1 вересня 2023 року, внесені зміни до глави 38 «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році» , зокрема, з 1 вересня 2023 року до фактичної вартості зазначених медичних послуг за кожен місяць шляхом множення застосовується коефіцієнт 0, а відтак починаючи з вересня 2023 року підстави для здійснення оплати за договорами за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги», а відтак і за спірним договором, були відсутні.

Щодо вказаних заперечень, колегія суддів зазначає про таке.

Як встановлено вище, договір є підставою для виникнення зобов`язання та є обов`язковим для сторін.

При цьому, так як матеріали справи не містять доказів внесення змін до Договору або припинення його дії, такий договір є обов`язковим для сторін.

Як уже зазначалося, у додатку 56 до Договору погоджено спеціальні умови надання медичних послуг за пакетом медичних послуг «Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території» з фінансуванням за глобальною ставкою 2 043 026,34 грн., а також визначені суми оплати за медичні послуги за відповідний місяць.

Пунктом 8.2 Додатку 56 визначено специфікацію медичних послуг, які надаються згідно із цим додатком, згідно із якою для належного виконання Договору надавач медичних послуг зобов`язується забезпечити збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги (крім стоматологічної або первинної медичної допомоги).

У спірних правовідносинах відсутні умови, про те, що сторони мають керуватися змінами до законодавства, які виникають після укладання Договору, а також не передбачено звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

Посилання відповідача на пп.5 п.16 Договору, який встановлює, що відповідач має право зупиняти оплату за Договором у випадках, установлених законодавством та Договором, які на підставу для зупинення оплат на користь позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1139 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо удосконалення реалізації програми медичних гарантій», не містить положень щодо автоматичного припинення дії вже укладених договорів.

З огляду на вказані обставини та враховуючи, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг за договором на суму 641 145,40 грн. матеріали справи не містять та суду не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 641 145,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 5 666,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 925,09 грн., слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих позивачем за Договором послуг на загальну суму 641 145,40 грн., позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 5 666,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 925,09 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Національної служби здоров`я України задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача понесені в суді апеляційної інстанції витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача понесені в суді апеляційної інстанції витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн., а до відзиву та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка надійшла до суду 1612.2024 додано відповідні докази понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з адвокатом Гаспарянц Дмитром Михайловичем договору про надання правничої допомоги № 01/08/24 від 01.08.2024, рахунку на оплату №02/08/24 від 02.08.2024 на суму 20 000,00 грн., платіжної інструкції №1204 від 03.08.2024 на суму 20 000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН № 1395402 від 05.08.2024, акту приймання-передачі юридичних послуг від 12.12.2024.

Згідно пункту 1.1 договору № 01/08/24 від 01.08.2024 в порядку та на умовах, визначених договором, Адвокат зобов`язався надати Клієнту правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 910/4632/24 у вигляді надання передбачених договором послуг з питань стягнення з Національної служби здоров`я України на користь Клієнта заборгованості за Договором, 3 % річних та інфляційних втрат.

У акті приймання-передачі юридичних послуг від 12.12.2024 сторони погодили обсяги наданих послуг та факт їх надання.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 01/08/24 від 01.08.2024за надані послуги за цим договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар у сумі 20 000,00 грн. впродовж тридцяти календарних днів після підписання сторонами цього договору.

За послуги правничої допомоги Клієнт оплатив Адвокату гонорар у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1204 від 03.08.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Гаспарянц Дмитром Михайловичем послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не скористався.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022

Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної служби здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі № 910/4632/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з Національної служби здоров`я України (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд.19, ідентифікаційний код 42032422) на користь Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Старобільська обласна лікарня відновного лікування» (92700, Луганська обл., Старобільський р-н, м. Старобільськ, вул. Набережна, будинок 3, ідентифікаційний код 01987959) витрати на правову допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4632/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2025.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.О. Хрипун

Г.А. Кравчук