Постанова
від 21.01.2025 по справі 916/13/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 916/13/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2025 у справі №916/13/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024, повний текст якого складений 07.10.2024,

у справі № 916/13/24 (суддя Васянович А.В.)

за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,

2. Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,

3. Південного офісу Держаудитслужби,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 413 752,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до «Енерджигазтрейд», у якому просив:

- визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 22.02.2021, № 4 від 07.09.2021, № 5 від 25.10.2021 та № 6 від 02.12.2021 до укладеного між позивачем 2 та відповідачем договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18.12.2020;

- стягнути з відповідача на користь позивача 2 надмірно сплачені кошти в сумі 413 752,24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог керівник Чорноморської окружної прокуратури послався на те, що:

- спірні додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, а саме ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», так як внаслідок укладення таких додаткових угод було збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження коливання ціни (надані відповідачем на підтвердження факту коливання ціни експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію), а саме збільшено таку ціну більш ніж на 10 %. Так, спірними додатковими угодами підвищено ціну за одиницю товару з 2,22 грн. за 1 кВт*год. до 3,0768 грн. за 1 кВт*год., а обсяг електроенергії, що закуповується, зменшився з 1 955 000 кВт*год. до 1 698 087 кВт*год.

- відповідачем при укладенні спірних додаткових угод не було дотримано як умов спірного договору (п. 13.2), так і Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 в частині завчасного повідомлення споживача про підчищення цін;

- оскільки оскаржуваними додатковими угодами були внесені зміни до істотних умов договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18.12.2020, позивачем 2 безпідставно сплачено відповідачу кошти в сумі 413 752,24 грн., які є різницею між фактично сплаченою сумою та сумою, яку позивач мав сплатити за фактично поставлений обсяг електричної енергії.

Підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави зазначено, що позивачами, як органами уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду, в той час як укладення спірних угод призвело до безпідставної зміни істотних умов спірного договору після його укладення та зростання ціни за одиницю товару, до покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів, що вказує на порушення інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 матеріали справи було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Черкаської області.

У наданих письмових поясненнях позивач 3 вказав про те, що підстави для проведення ним моніторингу спірної закупівлі відсутні та просив врахувати вказані обставини при винесення рішення по справі, а також просив здійснити розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- однією із підстав обґрунтування недійсності спірних додаткових угод є відсутність або неналежне дотримання повідомлення споживача про намір здійснити перегляд істотних умов до договору, зокрема в частині зміни ціни за одиницю товару, проте недотримання сторонами договору положень п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, щодо інформування електропостачальником своїх споживачів про зміну умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування, не є підставою для визнання недійсними додаткових угод, оскільки саме по собі інформування споживача постачальником відноситься до сфери якості обслуговування споживачів, та не підставою визнання недійсними умов договору та додаткових угод до нього, в тому числі в частині фінансових зобов`язань;

- споживачу завчасно повідомлялось про намір здійснити зміни істотних умов договору (в переважній більшості більше ніж за тиждень), а тому останній мав достатній розумний строк на пошук альтернативних варіантів та прийняття рішення щодо укладання чи не укладання додаткової угоди на зміну вартості товару;

- жодним діючим нормативно-правовим актом чи офіційним роз`ясненням не передбачено переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, а також форму/вигляд інформації щодо такого коливання та не встановлено застережень щодо можливості збільшення ціни лише 1 раз до 10% протягом дії договору та/або обмеження в просторі укладення додаткових угод щодо збільшення ціни;

- посилання прокуратури на те, що висновки торгово-промислової палати містить відомості про ціну електричної енергії на певний період, але не містить інформації про коливання ціни на електричну енергію за аналогічний період, є необґрунтованим, оскільки ці доводи спростовуються безпосередньо інформацією із відповідних довідок торгово-промислової палати, кожна з яких містить конкретні відсоткові значення росту ціни;

- посилання прокурора на те, що документи, які підтверджують факт коливання ціни на ринку повинні містити відомості щодо аналізу вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, на думку відповідача, є помилковими;

- відсутність спірних питань між сторонами, що окремим чином підтверджена змістом додаткової угоди №6/1, а також станом виконання договору з урахуванням обсягів економії за договором, який свідчить про відсутність будь-яких збитків, що міг би понести споживач у випадку недобросовісного виконання умов договору постачальником;

- учасником/постачальником електричної енергії були надіслані на адресу споживача відповідні ініціативні листи з обґрунтуванням та описом факту коливання товару у бік збільшення, що підтверджувалось відповідним експертним висновком, в тому числі з посиланням на офіційний сайт АТ Оператор ринку https://www.oree.com.ua/ в розділі Середньозважені ціни ВДР та РДН.

- постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на час дії воєнного стану знято обмеження на допустимий відсоток підвищення ціни та на періодичність такого підвищення;

Крім того відповідач зауважив на відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом, так як:

- Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради, хоч і здійснює відповідні завдання та функції держави в освітній сфері, але не має державно-владних повноважень, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування та, відповідно, не є суб`єктом владних повноважень, а відтак пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради, який є стороною у спірних правовідносинах, але не є органом державної влади прямо заборонено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- прокуратурою, в порушення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не було обґрунтовано в чому полягає суть порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду, а саме - не було доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, також прокурором протиправно, без належних на те правових підстав, перебрав на себе повноваження Держаудитслужби;

- Чорноморська міська рада не є стороною спірного договору постачання електричної енергії. Позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради, а не на користь органу місцевого самоврядування, що свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав юридичної особи публічного права, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування;

У відповіді на відзив прокурор додатково зазначав, що:

- спірний договір укладено 18.12.2020, а воєнний стан запроваджено з 24.02.2022, а відтак посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 є необґрунтованим;

- враховуючи, що виконання оспорюваного правочину здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, то порушення допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав територіальної громади Чорноморської міської ради, за рахунок якої останній і формується;

- Чорноморська міська рада, яка є засновником Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та здійснює його фінансування, контролює фінансово-господарську діяльність закладу, та Відділ, укладаючи спірні додаткові угоди до договору про закупівлю, всупереч вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», самі сприяли порушенню цих інтересів держави, водночас є органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, однак не здійснюють їх захист;

- чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а саме: Державна аудиторська служба в Україні, зокрема в даних правовідносинах - Південний офіс Держаудитслужби;

- при цьому, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Чорноморська міська рада, Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південний офіс Держаудитслужби не вживали заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладенні договору постачання енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.

У запереченнях відповідач додатково зауважив на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» для підтвердження наявності підстав збільшення ціни вимагає доведення обставин коливання ціни такого товару на ринку, а не доведення інших обставин, на яких наполягає прокурор, зокрема, щодо неможливості поставки товару за існуючими цінами чи відсутності прогнозованості такого підвищення. Зазначені обставини могли б досліджуватися при існуванні спору щодо внесення відповідних змін до договору, тоді як в даному випадку мова йде про визнання недійсними вже укладених сторонами правочинів.

Також, у письмових поясненнях від 26.09.2024 відповідач вказав, що у справі №925/247/24, яка була на розгляді Господарського суду Черкаської області (рішення суду набрало законної сили), так і у даній справі №916/13/24, які є подібними, важливим є той факт, що в обох справах коливання середньозваженої ціни на електричну енергію у період січень - перша декада лютого 2021 року доводиться одним і тим же доказом, а саме експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021, а відтак, враховуючи, що при розгляді справи №925/247/24 судами встановлено, що такий висновок є належним доказом на підтвердження коливання середньозваженої ціни на електричну енергію у період січень - перша декада лютого 2021 року у діапазоні 16,15% у бік збільшення, що зумовлює право сторін укласти додаткову угоду та збільшити ціну за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни на ринку, але на більше 10%, а відтак підстави для визнання недійсною додаткової угоди №3 від 22.02.2021 відсутні.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24 позов задоволений повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані додаткові угоди укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії спірного договору, починаючи з моменту його укладення, що свідчить про невідповідність вказаних угод положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції, встановивши, що підставою для укладення додаткової угоди №3 від 22.02.2021 став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021, в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України, за січень (в цілому) 2021 року складала 1 462,52 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 1 декаду лютого (01-10 лютого) 2021 року складала 1 698,79 грн. за МВт.год., тобто коливання ціни у бік зростання становить 16,15%, дійшов висновку про те, що оскільки у вказаному висновку відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 18.12.2020 (дата укладення спірного договору) по 22.02.2021 (дата укладення додаткової угоди за №3), такий висновок не може вважатися належним доказом на підтвердження факту необхідності укладення додаткової угоди щодо збільшення вартості електричної енергії.

Суд першої інстанції вказав на те, що недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно спірним договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції такого договору, тобто за ціною 2,22 грн. за 1 кВт/год. з урахуванням ПДВ, а відтак за поставлену електричну енергію в обсязі 1 698 087 кВт/год. за ціною 2,22 грн. відповідачем мало бути сплачено 3 769 753,14 грн., а різниця між фактично сплаченими коштами та сумою, яка б мала бути сплачена згідно умов договору. є безпідставно отриманими коштами на загальну суму 413 752,24 грн. а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу 2, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що прокурором вірно визначено позивачів у цій справі, а також належним чином обґрунтовано та доведено підстави для представництва інтересів держави в суді, що свідчить про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- прокуратурою не надано доказів відсутності факту коливання ціни на електричну енергію у періоді січень-лютий 2021 року, як передумови для укладення сторонами додаткової угоди про збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни на ринку, але не більше ніж на 10%, а відтак підстави для визнання недійсною додаткової угоди №3 від 22.02.2021 відсутні;

- згідно даних із офіційного веб-сайту Оператора ринку за посиланням https://www.oree.com.ua/ може бути простежена загальна динаміка цін на товар за результатами біржових торгів (без урахування ПДВ, тарифу на послуги передачі товару, а також без адміністративних витрат та вигоди постачальника). Так, за весь період дії спірного договору середньозважена ціна на біржових торгах зросла на +114,7 %, проте, за змістом оскаржуваних додаткових угод №№3-6 за ті ж розрахункові періоди (з січня по листопад 2021 року) загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт /год 2,22 грн/1кВт/год з ПДВ та тарифом на передачу електричної енергії до 3,0768 грн з ПДВ за 1 кВт/год та тарифом на передачу електричної енергії за Договором склав 38,59 %, що нижче від доведеної різниці цінових коливань на ринку електричної енергії втричі;

- згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них, проте залучення Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради (іншої сторони договірних правовідносин) в якості співвідповідача у суді не відбулося;

- обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України «Купівля-продаж» і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 ЦК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024, справу № 916/13/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Яценко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 916/13/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 916/13/24.

04.11.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4207/24 від 05.11.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Мальченко А.О., Яценко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Яковлєва М.Л., суддів - Мальченко А.О., Яценко О.В., а також залишено без руху вказану скаргу з наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 20 330,74 грн.

13.11.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2024 о 10:15 год.

02.12.2024 до суду від виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також додатково зауваживши на тому, що:

- проаналізувавши розмішену на сайті ДП «Оператор ринку» інформацію щодо середньозважених цін упродовж 2021 року (посилання www.oree.com.ua/index.php/web_monitoring_dtorg_year/index_year_dam), лист Черкаської торгово-промислової палати від 31.07.2023 № 133/01.3-3 та експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-745/01 від 10.08.2021, можна дійти до висновку, що за період з грудня 2020 року по серпень 2021 року (упродовж якого вже було збільшено ціну за спірним договором) мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію, однак сторонами не ініціювалось укладення додаткових угод про зменшення ціни за одиницю товару;

- експертний висновок виготовлений на замовлення відповідача на підставі інформаційного сайту https://www.oree.com.ua/ ДП «Оператор ринку» має довідковий характер;

- вказане свідчить про те, що надане відповідачем обґрунтування коливання цін на ринку не може слугувати належним підтвердженням необхідності внесення змін до спірного договору;

- при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин., а відтак посилання прокурора на ч.1 ст.670 ЦК України, в частині вимог про стягнення грошових коштів, не впливає на результати розгляду даної справи,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Яценко О.В., яка не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4762/24 від 05.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/13/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Мальченко А.О., Гончаров С.А..

Крім того, 04.12.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому заявник просить надати можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Мальченко А.О., Гончаров С.А., задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2024 о 10:15 год.

09.12.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зауважив на тому, що звертаючись з цим позовом до суду та користаючись своїми процесуальними правами, прокурор не визначив Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради (сторону оспорюваних додаткових угод) як співвідповідача та в подальшому не заявив клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, у задоволенні позову в частині вимог про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів потрібно відмовити, так як незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.

09.12.2024 до суду від виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких заявник зауважив на тому, що ним правомірно визначено суб`єктний склад спору у справі № 916/13/24, а всі доводи апелянта щодо невірного визначення суб`єктного складу учасників справи № 916/13/24, не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

10.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник, з посиланням на неможливість прибуття в судове засідання свого представника, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.01.2025 о 10:00 год.

09.01.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому заявник просить забезпечити участь представника відповідача адвоката Костенка Володимира Васильовича в судовому засіданні, що призначено на 21.01.2025 о 10:00 год. у справі № 916/13/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс «EasyCon». Враховуючи, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, якою розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.01.2025 о 10:00 год., учасників справи повідомлено, що вказане судове засіданні відбудеться в режимі відео конференції, а участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду буде приймати представник відповідача - Костенко Володимир Васильович, вказане клопотання колегією суддів не розглядається.

Станом на 21.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивачі представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивачів за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Позивачем 2 проведено процедуру закупівлі електричної енергії UA-2020-11-13-001290-а, за результатами проведення якої та розгляду документів учасників, згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2020-11-13-001290-а від 30.11.2020, визначено переможцем процедури закупівлі відповідача.

З огляду на вказане, 18.12.2020 відповідач (постачальник) та позивач 2 (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 06-ЕГТ-21/Е/221 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

За змістом п.1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, а також Закону України «Про публічні закупівлі».

За умовами п. 2.1 Договору постачальник продає (ДК 021:2015 « 09310000-5 Електрична енергія») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Кількість 1 955 000 кВт./год.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за 1кВт./год. електричної енергії за цим договором становить 1,85 грн. без ПДВ, ПДВ 0,38 коп., разом з ПДВ 2,22 грн.

Загальна вартість Договору складає 4 340 100 грн. з ПДВ (п. 5.2 Договору).

Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 5.3 Договору).

Пунктом 5.7 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.18 Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики. ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14 серпня 2019 року №3304-04/33869-06 Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії, сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені видавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

Згідно з п. 13.2 Договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Пунктом 13.8. Договору, серед іншого, визначено, що умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача (пп. 13.8.1);

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп. 13.8.2);

- покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп. 13.8.3);

- продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп. 13.8.4);

- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону зменшення відбувається тільки за згодою сторін та не вимагає документального підтвердження (пп. 13.8.5);

- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування (пп. 13.8.6);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю. Істотні умов Договору можуть змінюватись у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу за послуги з передачі електричної енергії, який враховано в структурі ціни електричної енергії, що постачається за Договором, а також інших нормативів, які можливо будуть встановлені чинним законодавством України (у тому вислі відповідними рішеннями НКРЕКП) (пп. 13.8.7);

- зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч.6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (пп. 13.8.8).

Відповідно до п. 3.1.1 постанови НКРЕКП від 14.04.2018 №312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Також, пунктом 13.7 Договору встановлено, що усі повідомлення за цим договором вважається зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, а саме:

- додаткова угода №3 від 22.02.2021, на підставі якої з 01.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,40 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 827 560 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №4 від 07.09.2021, на підставі якої з 0.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,60448 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 784 658,8323 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №5 від 25.10.2021, на підставі якої з 01.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,82942 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 758 247,0663 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №6 від 02.12.2021, на підставі якої з 01.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,0768 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням ПДВ. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 1 748 982,2864 кВт*год., загальною вартістю 4 340 100,00 грн.;

- додаткова угода №6/1 від 29.12.2021, відповідно до якої сторони домовилися зменшити загальну вартість договору до 4 183 505,38 грн. з урахуванням ПДВ, а загальний обсяг споживання електричної енергії встановлено у розмірі 1 698 087 кВт*год. (дійсність цієї додаткової угоди не предметом розгляду у цій справі - примітка суду),

Укладаючи спірні додаткові угоди №№3-6, сторони посилалися на ст. 631 ЦК України щодо застосування умов до відносин між сторонами, які виникли до їх укладення (п.5 вказаних додаткових угод).

Звертаючись до суду з цим позовом керівник Чорноморської окружної прокуратури просить:

- визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 22.02.2021, № 4 від 07.09.2021, № 5 від 25.10.2021 та № 6 від 02.12.2021 до укладеного між позивачем 2 та відповідачем договору постачання електричної енергії споживачу №06-ЕГТ-21/Е/221 від 18.12.2020;

- стягнути з відповідача на користь позивача 2 надмірно сплачені кошти в сумі 413 752,24 грн.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Щодо наявності у керівника Чорноморської окружної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачами саме Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом, прокурор посилається на те, що позивачами, як органами уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду, в той час як укладення спірних угод призвело до неефективного, неекономного та нераціонального використання коштів бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесене фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 5 ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Статтею 1 БК України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Джерелом фінансування за Договором є бюджетні кошти.

Так, відповідно до п. 1.1 Положення про Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (у новій редакції), затвердженого рішенням Чорноморської міської ради від 11.12.2020 №9-VІІІ, відділ створено Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, є її виконавчим органом, підзвітним та підконтрольним їй, підпорядкований виконавчому комітету міської ради та міському голові.

Згідно п. 1.3 Положення відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням та інші атрибути юридичної особи. Як юридична особа Відділ укладає договори, контракти, на підставі яких набуває юридичних прав та обов`язків. Відділ є позивачем та відповідачем у судових справах.

Пунктом 6 Положення передбачено, що відділ утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Згідно з річним планом закупівлі UA-2020-11-13-001290-а джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Відтак, враховуючи, що виконання оспорюваного договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, порушення, допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав територіальної громади Чорноморської міської ради, за рахунок якої останній і формується.

Відповідно до Пояснювальної записки до рішення №13-VIII від 24.12.2020 Чорноморської міської ради Про бюджет Чорноморської міської територіальної громади на 2021 рік, на виконання Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» в проекті бюджету Чорноморської міської територіальної громади на 2021 рік Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеської області визначені бюджетні призначення у сумі 76 705 400 грн., із яких за загальним фондом - 75 975 100 грн. та спеціальним фондом - 730 000 грн.

З урахуванням наведеного, як Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області, так і Відділ комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області є належними органами, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених та законами України (ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Південний офіс Держаудислужби також є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них, проте залучення Відділу комунального господарства та благоустрою Чорноморської міської ради (іншої сторони договірних правовідносин) в якості співвідповідача у суді не відбулося, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсними спірних додаткових угод, оскільки правові висновки у вказаних вище постановах стосуються випадків коли до участі у справі не були залучені всі учасники оспорюваного правочину, що не релевантно до цієї справи № 916/13/24, де до складу учасників справи залучені всі сторони Договору.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи слідує:

- Чорноморська окружна прокуратура Одеської області листами №63- 4759ВИХ-23 від 18.07.2023, №63-4758ВИХ-23 від 18.07.2023 та №63-4761/ВИХ-23 від 18.07.2023 повідомила позивачів про порушення законодавства під час проведення спірної закупівлі UA-2020-11-13-001290-а, укладання та виконання Договору та просила їх надати інформацію щодо підстав укладення спірних додаткових угод;

- у відповідь на вказані листи Виконавчім комітетом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з листом № ВИХ-ВХ-2976-23-4009-23 від 04.08.2023 надано відповідні документи, а позивачем 3 - у листі № №151531-17/3449-2023 від 28.07.2023 повідомлено про те, що - Південним офісом Держаудитслужби не проводилась перевірка фактів, викладених у листі оружної прокуратури, щодо процедури закупівлі, та, відповідно, не вживались заходи щодо усунення порушень, в тому числі у судовому порядку;

- Чорноморська окружна прокуратура Одеської області листами №63-5909ВИХ-23 від 08.09.2023, №63-5910ВИХ-23 від 08.09.2023 та №63-5908ВИХ-23 від 08.09.2023 повідомила позивачів, в порядку передбаченому п. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про виявлені порушення;

- у відповідь на вказані листи Виконавчім комітетом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області у листах № ВИХ-ВХ-3712-23-5-2023 від 10.10.2023 та № ВИХ-ВХ-3793-22-5767-2023 від 10.10.2023 повідомлено про те, що претензійно-позовна робота не проводилась, а позивачем 3 - у листі №151531-17/3449-2023 від 27.09.2023 повідомлено про те, що відповідь на питання надана у попередньому листі.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; такий підхід є занадто формалізованим , критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивачі самостійно не звернулись до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод № 3 від 22.02.2021, № 4 від 07.09.2021, № 5 від 25.10.2021 та № 6 від 02.12.2021 до Договору ґрунтуються на порушенні сторонами вимог . 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон).

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

У свою чергу оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов`язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Отже, кожен з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, залежно від підстав визнання правочину недійсним настають різні правові наслідки.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19

Вимогами статей 36, 37 Закону, які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі попередня редакція), передбачалось, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, угоди, укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону є нікчемними.

Втім, 19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону в якій унормовано обставини нікчемності договору.

Так, відповідно до ст. 43 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною 4 ст. 41 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону).

Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що сторони їх укладали саме з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Водночас ст. 43 Закону, якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст. 41 Закону.

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсними спірних додаткових угод є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон виключень з вказаного правила не містить.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

З матеріалів справи слідує, що підставою для укладення додаткової угоди №3 від 22.02.2021 став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021, в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України, за січень (в цілому) 2021 року складала 1 462,52 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 1 декаду лютого (01-10 лютого) 2021 року складала 1 698,79 грн. за МВт.год., тобто коливання ціни у бік зростання становить 16,15%.

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами при укладенні договору (відповідно до тендерної документації);

- виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації;

- таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно відбуватись саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний ринок «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення «по заявленій (пропонованій) ціні» відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Як встановлено вище, з експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 вбачається, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось за січень (в цілому) 2021 року, та за 1 декаду лютого (01-10 лютого) 2021 року, проте такий висновок не містить інформації, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 18.12.2020 (дата укладення Договору) по 22.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №3).

З огляду на вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, наданий відповідачем експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 не є належним доказом, який підтверджує наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак застосування нових цін електричної енергії з дати, вказаної у додатковій угоді № 3 від 22.02.2021, є неправомірним.

Незважаючи на те, що за спірною додатковою угодою №3 сторони хоча і збільшили ціну товару лише на 8,11% від первісної ціни, проте всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону внесли зміни в договір без належного документального підтвердження значного та непрогнозованого зростання ціни електроенергії на ринку у відповідний період, що в свою чергу робило для постачальника виконання договору за первісною ціною вочевидь невигідним, збитковим.

Посилання відповідача на те, що у судових рішення у справі №925/247/24 встановлено, що експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 є належним доказом на підтвердження коливання середньозваженої ціни на електричну енергію у період січень - перша декада лютого 2021 року у діапазоні 16,15% у бік збільшення, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди №3 від 22.02.2021, колегія суддів вважає помилковими, так як у справі №925/247/24 договір про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е був укладений 14.01.2021, а додаткова угода №2 - 23.01.2021, що свідчить про те, що висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 охоплював весь період коливання середньозваженої ціни на електричну енергію з укладення договору до укладення відповідної додаткової угоди, в той час як у цій справі № 916/13/24 висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 такого періоду часу не охоплює.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

З матеріалів справи слідує, що:

- у додатковій угоді №4 ціну за одиницю товару змінено з 2,22 грн. за 1 кВт/год. (первісної ціни за договором) до 2,60448 грн. за 1 кВт/год., тобто на 17,32%. Підставою для укладення додаткової угоди №4 від 07.09.2021 став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-745/01 від 10.08.2021, в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України: за 1 декаду серпня 2021 року відносно грудня 2020 року та січня - липня 2021 року в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації ДП О)ператор ринку, по результатам торгів на РДН становить більш, ніж на 10%;

- у додатковій угоді №5 ціну за одиницю товару змінено з 2,22 грн. за 1 кВт/год. до 2,82942 грн. за 1 кВт/год., тобто на 27,45%. Підставою для укладення додаткової угоди №5 від 25.10.2021 став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-987 від 04.10.2021, в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України за вересень (в цілому) 2021 року складала 2 230,78 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 4 дні жовтня (01.10-04.10) 2021 року складала 2 484,60 грн. за МВт.год., тобто коливання ціни у бік зростання становить 11,38%;

- у додатковій угоді №6 ціну за одиницю товару змінено з 2,22 грн. за 1 кВт/год. до 3,0768 грн. за 1 кВт/год., тобто на 38,60%. Підставою для укладення додаткової угоди №6 від 02.12.2021 став експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-1123 від 05.11.2021, в якому відображена інформація щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН, ОЕС України за жовтень (в цілому) 2021 року складала 2 793,44 грн. за МВт.год., а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за 5 днів листопада 2021 року складала 3 382,00 грн. за МВт.год., тобто коливання ціпи у бік зростання становить 21,07%.

При цьому наданими відповідачем висновками підтверджується що, у період дії Договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з позивачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону, що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

Крім того, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон виключень з вказаного правила не містить.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Як встановлено вище, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено необхідності для зміни істотних умов договору відповідно до Закону, а відтак застосування нових цін електричної енергії з дати, вказаної у додатковій угоді № 3 від 22.02.2021, є неправомірним.

Водночас кожною з додаткових угод №№ 4-6 змінено істотні умови Договору, зокрема, збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії на більш ніж 10 % порівняно з погодженою під час закупівлі, що є самостійною та достатньою підставою для визнання таких додаткових угод недійсними.

Водночас будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Відповідно д ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

В свою чергу, відповідач, будучи постачальником електричної енергії, був обізнаний про ціни на електричну енергію, на час укладення Договору, а підписавши Договір, погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.

Відповідач взяв на себе зобов`язання та надав певні гарантії, при цьому погодився постачати електричну енергію замовнику за ціною, передбаченою в Договорі, з 01.01.2021 по 31.12.2021.

При цьому, відповідач мав право відмовитись від укладення відповідного договору, однак цим правом не скористався.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Отже, позивач 2 мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася.

Така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону, яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові № 922/2321/22 від 24.01.2024 виснувала про застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «п. 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. п. 89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. п. 90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених ст. 652 ЦК Укораїни та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до ст. 5 Закону закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції відповідача у тендері з метою перемоги.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 вказав, що:

- відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі мали б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване «цінове застереження»). Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Обидві сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, визначити документи, що мають підтверджувати коливання цін на ринку. Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації):

- постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію у період укладення спірних додаткових угод.

Слід зазначити і про те, що, як встановлено вище, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати як те, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, так і те, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

В свою чергу відповідач здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі електричною енергією, а відтак, з огляду на вказане, мав володіти достатніми знаннями щодо можливості коливання ціни на електричну енергію, та, відповідно перебачити пов`язані з цим ризики, зокрема закладення відповідних ризиків у тендерну пропозицію.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Посилання апелянта необхідність застосування до спірних правовідносин пп. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період правового режиму воєнного стану та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, відповідно до яких зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання, колегією суддів відхиляєтся, так як згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період, а не раніше укладені договори. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23

Слід зазначити і про те, що Особливості не змінюють законодавство у відповідній категорії спору, зокрема і щодо обмеження на допустимий відсоток підвищення ціни, так як: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23

Враховуючи обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що збільшення ціни на товар внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар та призвело до збільшення загальної ціни договору, тому таке збільшення є прямим порушенням ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень статей 203, 205 ЦК України та задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод №№ 3-6. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 грошових коштів в сумі 413 752,24 грн., колегія суддів зазначає про таке.

Положення ст. 216 ЦК України визначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (ч. 1 ст. 669 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми..

Недійсність додаткових угод №№ 3-6 до Договору означає, що:

- поставка електроенергії мала здійснюватися за ціною з урахуванням умов Договору, а саме 2,22 грн. за 1 кВт/год. з урахуванням ПДВ;

- за поставлену електричну енергію в обсязі 1 698 087 кВт/год. за ціною 2,22 грн. відповідачем мало бути сплачено 3 769 753,14 грн.;

- різниця між фактично сплаченими коштами в розмірі 4 183 505,38 грн. та сумою, яка б мала бути сплачена згідно умов договору 3 769 753,14 грн. є безпідставно отриманими коштами на загальну суму 413 752,24 грн. (4 183 505,38-3 769 753,14 грн.).

При цьому факт сплати позивачем 2 відповідачу за постачання електричної енергії грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно встановивши, що грошові кошти в сумі 413 752,24 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала (у зв`язку з визнанням правочинів недійсними), а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу 2, задовольнив позовні вимоги про стягнення вказаних коштів. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі № 916/13/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 916/13/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2025.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення21.01.2025
Оприлюднено23.01.2025
Номер документу124588668
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —916/13/24

Постанова від 21.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 05.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 18.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 06.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 24.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Рішення від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 03.09.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 02.08.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

Ухвала від 09.07.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Васянович А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні