Постанова

від 22.01.2025 по справі 917/1203/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/1203/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М. , суддя Крестьянінов О.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження апеляційну скаргу (вх.№2543П/2) відповідача-Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарство на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/1203/24 (повний текст рішення складено та підписано 08.10.2024 суддею Сірошем Д.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська експертна землевпорядна компанія, м.Кременчук, Полтавська область,

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарство, м.Київ,

про стягнення суми основного боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в розмірі 18 000 грн за договором на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати наданих позивачем за договором на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 послуг, які були прийняті останнім за актом приймання-передачі від 26.12.2023 без зауважень.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/1203/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська експертна землевпорядна компанія заборгованість у розмірі 18000 грн та 3028 грн судового збору.

Рішення обгрунтовано підтвердженням підписаним сторонами актом приймання-передачі надання послуг від 26.12.2023 належне виконання позивачем умов договору на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 щодо надання відповідачу обумовлених договором послуг, настання строку їх оплати, з огляду на направлення позивачем відповідачу через невстановлення такого строку договором відповідної вимоги від 13.05.2024 № 0072/10-22 листом № 3/909 від 13.05.2024 в порядку, передбаченому ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, яка отримана відповідачем 22.05.2024 згідно з відомостями повідомленням про вручення відправлення, що обумовлює обов`язок з оплати наданих послуг протягом 7 днів з дати отримання вимоги, невиконання відповідачем вказаного обов`язку.

При цьому суд відхилив заперечення відповідача щодо того, що керівник філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України підписавши додаткові угоди до договору на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 та акт прийманя-передачі виконаних за цим договором робіт від 26.12.2023, перевищив надані повноваження, через те, що всупереч пункту 10.3.9 Положення про філію не погодив підписання додаткових угод та акту приймання-передачі наданих послуг з генеральним директором підприємства, пославшись на те, що в силу встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину зазначений договір, який в судовому порядку не визнаний недійсним, є діючим, а тому має виконуватись, зазначений пункт Положення передбачає погодження філією з генеральним директором документів щодо укладення договору, в той час як спірний договір був укладений ще з правопопередником позивача Державним підприємством Гадяцьке лісове господарство в особі директора Підприємства, а підписання директором філії додаткових угод до діючого договору не є укладенням договору, а є внесенням змін до нього, і Положенням та довіреністю на директора філії на останнього не покладено обов`язку погоджувати з Підприємством внесення змін до чинного договору та підписання актів виконаних робіт (наданих послуг).

Крім цього, суд відхилив доводи скаржника щодо неможливості сплати спірної суми боргу Філією через те, що вона є неприбутковою організацією та підпорядкована цьому державному підприємству і одержує кошти, які спрямовуються Підприємством на рахунок Філії, в той час як відповідні кошти на рахунок філії не надходили, пославшись на те, що відповідно до пункту 10.5.5. Положення Філія має право розпоряджатися майном, у тому числі грошовими коштами Філії в межах, встановлених цим Положенням, Статутом і внутрішніми документами Підприємства та виданою довіреністю, відповідно до встановленого порядку.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ненадання господарським судом першої інстанції належної оцінки доводам позивача щодо перевищення директором філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України своїх повноважень при укладенні додаткових угод до договору на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 та акта прийманя-передачі виконаних за цим Договором робіт від 26.12.2023, з огляду на невиконання передбаченого Положенням про філію свого обов`язку надавати вказані документи на погодження генерального директора Підприємства, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України має наслідком не створення відповідними правочинами, які не схвалено відповідачем будь-яких правових наслідків.

Також скаржник зазначає про ненадання судом першої інстанції належної оцінки його доводам щодо того, що спірна сума боргу в розмірі 18 000 грн не була сплачена філією Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України через те, що Філія є неприбутковою організацією та підпорядкована цьому Державному підприємству і одержує кошти , що спрямовуються Підприємством на рахунок Філії, в той час як відповідні кошти на рахунок Філії не надходили, у зв`язку з тим, що Підприємство рекомендовало провести перемовини з надавачем послуг щодо знмженння їх ціни у двічі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.23 для розгляду справи № 917/1203/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарство на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/1203/24 у порядку письмового провадження, про що повідомлено учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.

29.11.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

03.10.2022 Державне підприємство Гадяцьке лісове господарство (далі - Замовник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська експертна землевпорядна компанія (далі Виконавець, позивач) уклали договір № 0072/10-2022 на розробку документації із землеустрою за умовами якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання робіт (вид діяльності за КВЕД-2010 - 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування): виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 7,6 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що технічні, економічні та інші вимоги викладені у технічному завданні на виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору.

Крім того, сторони договору у якості додатків до Договору погодили календарний графік надання послуг, протокол погодження ціни надання послуг та кошторис.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість послуг за цим Договором становить 18 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору оплата за послуги здійснюється на підставі акту приймання - передачі наданих послуг.

Пунктами 3.1-3.2 Договору визначено, що приймання наданих послуг за цим договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання - передачі наданих послуг одночасно з одержанням документації.

Згідно з пунктом 5.3 Договору в обов`язки Замовника входить прийняти надані послуги та оплатити їх.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що Договір діє за фінансовими зобов`язаннями сторін (здійснення розрахунків) до їх повного виконання.

Водночас, 30.12.2022 Державне спеціалізоване господарське товариство Ліси Українив особі філії Гадяцьке лісове господарство та Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська експертна землевпорядна компанія уклали додаткову угоду № 1 до договору від 03.10.2022 № 0072/10-2022 на розробку документації із землеустрою у якій зазначено про те, що на підставі пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 915 Про припинення державного підприємства Гадяцьке лісове господарство та затвердження складу комісії, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 № 25 Про затвердження передавального акту державного підприємства Гадяцьке лісове господарство Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Гадяцьке лісове господарство.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про філію Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України філія діє від імені ДСГП Ліси України та в його інтересах.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 28.12.2022 директор філії Гадяцьке лісове господарство уповноважений вчиняти правочини, укладати та змінювати і розривати будь-які договори в межах наданих повноважень Положенням про філію.

З огляду на викладене, сторони вирішили змінити преамбулу договору та викласти її в новій редакції, а також внести зміни в розділ 13 договору Реквізити та підписи сторін та викласти його в новій редакції.

Крім того, сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору та змінювали пункт 11.1 договору, остання редакція якого, згідно з Додатковою угодою № 3 від 31.12.2023 визначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 30.06.2024.

На виконання умов Договору 28.12.2023 сторони підписали акт приймання-передачі надання послуг за умовами якого, Замовник прийняв, а Виконавець здав надані послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 7,6 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Будь-яких зауважень щодо належності вказаних послуг акт не містить, а тому зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі.

Разом з цим, договором та додатковими угодами до договору не регламентовано порядок проведення розрахунків між Сторонами за надані послуги.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку із зазначеним, позивач у порядку зазначеної норми 14.05.2024 направив на адресу відповідача вимогу № 0072/10-22 від 13.05.2024 щодо сплати 18 000,00 грн за надані послуги.

Вказана вимога направлена супровідним листом № 3/909 від 13.05.2024 та отримана відповідачем 22.05.2024, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення.

Відповідно до листа Слобожанського лісового офісу ДП Ліси України №934/28 від 05.06.2024 відповідач підтвердив наявність виконаних та завершених договорів, у тому числі договору від 03.10.2022№ 0072/10-2022.

Станом на 22.07.2024 відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати боргу в розмірі 18 000 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив , посилаючись на те, що філія Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України не є юридичною особою, керівник філії діє на підставі довіреності, а відтак на підставі пункту 10.3.9 Положення про філію вважає, що філія зобов`язана була погодити підписання додаткових угод та актів приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, посилаючись на статтю 241 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив, що керівник філії перевищив надані повноваження, діяв за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності і тому правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Також відповідач зазначив, що філія є неприбутковою організацією, тому не було сплачено суму боргу.

Крім того, відповідач посилається на обов`язок сторони договору перевіряти повноваження на укладення правочинів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, стаття 837 Цивільного кодексу України визначає предметом договору підряду роботу та її матеріалізований віддільний від виконавця уречевлений результат (полягає у виникненні речей, їх зміні (в тому числі зміни їх фізичних та/або функціональних характеристик) припиненні існування речей, зміни їх розташування у просторі), який і є ознакою, яка дозволяє кваліфікувати діяльність виконавця саме як роботу.

Натомість статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту наведеної статті, послугою на відміну від роботи є корисний ефект від процесу певної діяльності, що не передбачає матеріалізованого результату (але і не виключає його досягнення) і цей ефект є невіддільним від виконавця. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав й окремо від дій виконавця не споживається замовником як річ, а тому відчуженим бути не може, у зв`язку з чим предмет договору утворює корисний для замовника ефект дій виконавця, які є невіддільними від останнього.

Як зазначено вище, до предмету договору від 03.10.2022№ 0072/10-2022, виходячи з його змісту, віднесено дії виконавця з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 7,6 га, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області .

Статтею 181 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Статтею 182 Земельного кодексу України передбачено, що мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій»:

- землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

-документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Отже, предмет спірного утворюють дії виконавця, спрямовані на задоволення потреби замовника в отриманні технічної документації із землеустрою з проведення державної інвентаризації земель.

З наведеного вбачається, що замовником за наслідком дій виконавця, які є невіддільними від нього, за договором споживається саме корисний, в тому числі юридичний і технічний (інформаційний), тобто нематеріальний ефект від таких дій ( з метою регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць), а не від виготовлення технічної документації як речі, безвідносно до її нематеріального змісту, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з кваліфікацією спірного договору як договору про надання послуг, а зазначення сторонами в умовах договору відповідної діяльності виконавця, яка становить предмет договору та за своєю суттю є послугами, як робіт, свідчить лише про допущення сторонами помилки в термінах, а не про досягнення ними згоди щодо виконання саме робіт, а не про надання послуг.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 цієї статі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що підписаним сторонами без зауважень актом приймання-передачі надання послуг від 26.12.2023 підтверджено належне виконання позивачем умов договору на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 щодо надання відповідачу обумовлених договором послуг, настання строку їх оплати, з огляду на направлення позивачем відповідачу через невстановлення такого строку договором відповідної вимоги від 13.05.2024 № 0072/10-22 листом № 3/909 від 13.05.2024 в порядку, передбаченому ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, яка отримана відповідачем 22.05.2024 згідно з відомостями повідомленням про вручення відправлення, що обумовлює обов`язок з оплати наданих послуг протягом 7 днів з дати отримання вимоги, який відповідачем не виконано.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо того, що керівник філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, підписавши додаткові угоди до договору на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 та акт прийманя-передачі виконаних за цим договором робіт від 26.12.2023, перевищив надані повноваження, через те, що всупереч пункту 10.3.9 Положення про філію не погодив підписання додаткових угод та акту приймання-передачі наданих послуг з генеральним директором підприємства, з огляду на наступне.

Наведені доводи відповідача зводяться до встановлених статтями 203, 215, 241 Цивільного кодексу України підстав недійсності оспорюваного правочину як такого, що вчинений від імені сторони замовника представником з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Позивач відповідної заяви суду не подавав.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не скористувався правом звернутися до господарського суду із зустрічною позовною заявою в рамках розгляду даного спору або окремого позову, з вимогами про визнання недійсним договору та ним не було надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку цього договору, виходячи з принципу презумпції правомірності правочину, закріпленого у статті 204 Цивільного кодексу України, зазначений договір вважається правомірним та є обов`язковим до виконання.

До того ж, за змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підстава недійсності правочину має існувати саме на момент його укладення в той час як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідачем не підтверджено наявності відповідного перевищення директором його філії своїх повноваженьна на момент укладення додаткових угод до діючого договору від 03.10.2022 № 0072/10-2022 на розробку документації із землеустрою та підписання акту виконаних за цим Договором робіт.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.

Таким чином, правосуб`єктністю у цивільних правовідносинах наділені саме юридичні особи, а не їх відокремлені підрозділи, які є їх складовими частинами, через які юридичні особи здійснюють свої функції, представництво та захист своїх інтересів, і ці структурні підрозділи діють на підставі затвердженого юридичною особою положення, а їх керівники призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Положенням про Філію «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» передбачено, що Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи., діє від імені Підприємства та в його інтересах,здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети,завдань та предмету діяльності Підприємства (пунктом 3.1.).

Пунктом 10.5 Положення визначено, що для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, цим Положенням та наказами Генерального директора, Підприємство делегує Філії права, а саме: пункт 10.5.1 філія від імені Підприємства вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю Філії, а також використовувати знаки для товарів і послуг та ноу-хау, надані Підприємством.

Керівництво Філією відповідно до Статуту Підприємство та цього Положення здійснюється директором Філії(п. 5.1. Положення).

Директор Філії діє на підставі довіреності, виданої Підприємством у порядку, передбаченому Статутом Підприємства та цим Положенням, в якій визначаються межі та обсяг повноважень директора Філії на виконання дій від імені Підприємства(пункт 5.5. Положення).

Директор Філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень, зокрема, укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди та інші правочини від імені Підприємства, в межах повноважень, делегованих Підприємством(п. 5.7.7. Положення).

Відповідно до пункту 10.3.9Положення, на порушення якого позивачем посилається відповідач, Філія подає на погодження Генерального директора Підприємства документи щодо укладення договорів стосовно проведення робіт із землеустрою і розроблення відповідної документації із землеустрою, вид якої визначений Законом України «Про землеустрій» , - схеми,проекти, робочі проекти або технічна документація).

Натомість пунктом 5.8 Положення встановлено обмеження щодо укладення договорів керівником філії, а саме: У випадку, коли виконання зазначених у пункті 5.7 цього Положення повноважень, передбачає витрату грошових коштів, розпорядження майном, у тому числі його відчуження, та/або укладення договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік) на суму більше ніж еквівалент 3 000 000,00 (три мільйони гривень 00 копійок), керівник Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу Генерального директора Підприємства.

Отже, Положенням про філію встановлено обмеження щодо укладення директором філії від імені Підприємства договорів за погодженням з генеральним директором лише на суму більше ніж еквівалент 3 000 000 грн.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено поняття укладення договору, а сааме, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі статтею 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Пославшись на ці норми, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Цивільний кодекс України чітко розрізняє поняття укладення договору, його зміна або розірвання договору.

Натомість на підставі пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 915 Про припинення державного підприємства Гадяцьке лісове господарство та затвердження складу комісії, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 № 25 Про затвердження передавального акту державного підприємства Гадяцьке лісове господарство Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Гадяцьке лісове господарство, в той час як спірний договір був укладений позивачем ще з правопопередником відповідача -Державним підприємством Гадяцьке лісове господарство, в особі директора Підприємства, а підписання директором Філії відповідача додаткових угод до діючого договору не є укладенням договору щодо проведення робіт із землеустрою, а є внесенням змін до чинного Договору.

Крім цього, 28.12.2022 ДСГП Ліси України на ім`я директора філії "Гадяцьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України Федяя Ігоря Андрійовича видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу (далі-довіреність), якою уповноважено директора здійснювати певні дії, в інтересах Довірителя, пов`язані з діяльністю Філії Гадяцьке лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Зокрема, відповідно до пункту 15 довіреності, директор має право здійснювати дії, які передбачають витрату грошових коштів, відчуження, розпорядження майном та/або вчинення, укладення договорів/угод (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік), на суму більшу ніж передбачено Положенням про Філію після попереднього отримання відповідно дозволу Довірителя. Вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (у тому числі внутрішні зобов`язання), укладати, змінювати та розривати будь-які зовнішньо-економічні контракти, угоди, тощо в межах наданих повноважень Положенням про Філію.

Пунктом 17 довіреності визначено, що директор має право підписувати акти перевірок державних контролюючих органів, акти перевірок Філії, акти прийому-передачі, акти звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, накладні, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують виконання зобов`язань згідно з договорами, укладеними від імені Довірителя в межах діяльності Філії; підписувати фінансово - господарські документи, пов`язані з укладанням та виконанням договорів; підписувати акти звірки взаємних розрахунків, спільні протокольні рішення та зведений реєстр до протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, акти звіряння пільг та субсидій тощо.

Як убачається з пункту 17 Довіреності, жодних обмежень у підписанні актів виконаних робіт (наданих послуг) як і на підписання договорів на суму меншу ніж передбачено Положенням ( 3 000 000 грн) керівнику Філії не встановлено.

З огляду на наведене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у директора Філії відповідача не виникає обов`язку погоджувати з Підприємством внесення змін до чинного договору на розробку документації із землеустрою від 03.10.2022 № 0072/10-2022 та підписання актів виконаних за цим договором робіт.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України щодо неможливості сплати спірної суми боргу через те, що його філія Гадяцьке лісове господарствоє неприбутковою організацією та підпорядкована цьому Державному підприємству і одержує кошти , що спрямовуються підприємством на рахунок Філії, в той час як відповідні кошти на рахунок філії від Підприємства не надходили, враховуючи те, що встановлені підприємством обмеження для свого структурного підрозділу щодо розпорядження грошовими коштами або невиділення йому грошових коштів, чинним законодавством не визначено підставами припинення чи зміни обов`язку юридичної особи у договірних правовідносинах щодо оплати контрагенту вартості здійсненого виконання за договором та окрім цього, відповідно до пункту 10.5.5. Положення філія має право розпоряджатися майном, у тому числі грошовими коштами філії в межах, встановлених цим Положенням, Статутом і внутрішніми документами Підприємства та виданою довіреністю, відповідно до встановленого порядку.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржниками.

Керуючись ст.129, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст. 276, ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарство залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/1203/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов