Постанова

від 22.01.2025 по справі 908/1172/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1172/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 (повний текст рішення складено 28.08.2024, суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/1172/24

за позовом: Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м. Харків

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення 253 440,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства ?Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут ?Енергопроект? до Акціонерного товариства ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? в особі філії Відокремлений підрозділ ?Запорізька атомна електрична станція? Акціонерного товариства ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? про стягнення 253 440,00 грн. заборгованості за договором № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи статей 11, 202, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 629, ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024, у даній справі, позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ ?Запорізька атомна електрична станція? Акціонерного товариства ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства ?Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут ?Енергопроект? (пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 14078902) 253440 (двісті п`ятдесят три тисячі чотириста сорок) грн 00 коп. основного боргу, 3041 (три тисячі сорок одна) грн 28 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька АЕС» та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у справі №908/1172/24 та ухвалити нове рішення у справі №908/1172/24, яким відмовити АТ Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект в задоволенні позову повністю; задовольнити клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; вирішити питання про розподіл судових витрат у встановленому порядку.

Апеляційна скарга подається Скаржником на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 ГПК України з підстав нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та ухвалення оскаржуваного рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи апелянт зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 2.3 договору на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі - приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі - приймання виконаних робіт.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідач вказує, що згідно з п. 5.6 договору, Підрядник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

На думку скаржника, виходячи зі змісту договору на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 (далі Договір), підписаного Сторонами (в тому числі і Позивачем) сторони розмежували порядок і строк оплати частини вартості виконаних робіт без ПДВ та частини вартості виконаних робіт в розмірі суми ПДВ, тобто оплата частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ здійснюється Відповідачем за наступних умов:

- виконання робіт, визначених Договором, на підставі Акта задачі-приймання виконаних робіт, підписаного Сторонами;

- отримання Відповідачем від Позивача вже оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на електронну адресу Відповідача (Покупця), зазначену у п. 5.6 Договору;

- пред`явлення вимоги щодо сплати частини вартості виконаних робіт в розмірі суми ПДВ (належних доказів на підтвердження зазначеного Позивачем не надано).

Апелянт вважає, що оскільки вимога про сплату частини вартості робіт у сумі 42 240,00 грн, від Позивача не надходила, відповідно строк оплати цієї частини вартості товару не настав.

Відповідач звертає увагу, що будь-якого пункту Договору, який встановлює обов`язок Відповідача самостійно отримати зареєстровану Позивачем податкову накладну в ЄРПН та здійснити оплату виконаних робіт в сумі 42 240,00 грн після реєстрації податкової накладної, ані Позивачем, ані судом першої інстанції не зазначено.

Скаржник вважає, що встановлення сторонами договору вищевказаного порядку оплати виконаних робіт свідчить не про відокремленням від ціни (вартості) виконаних робіт суми ПДВ, як помилково зазначає суд першої інстанції, а про оплату виконаних робіт двома частинами: 211 200,00 грн - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі - приймання виконаних робіт та 42 240,00 грн - після отримання Відповідачем на електронну адресу від Позивача вже оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. При цьому сума 42 240,00 грн є частиною ціни (вартості) виконаних робіт та визначена сторонами в розмірі податку на додану вартість (ПДВ).

Апелянт зазначає, що враховуючи вищезазначене, лише тільки реєстрація Позивачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, не є підставою для здійснення Відповідачем оплати частини вартості виконаних робіт в розмірі суми ПДВ.

Відповідач посилається на п. 1.1 ст. 1 ПК України, відповідно до якого, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Крім того, скаржник вказує, що стаття 201 ПК України визначає вимоги до оформлення та реєстрації податкових накладних з метою справляння податку на додану вартість.

На переконання апелянта, спірні правовідносини Сторін є господарськими та врегульовані умовами господарського договору, отже посилання суду першої інстанції на норми Податкового кодексу та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.01.2024 у справі №904/6023/19 (904/4903/22) є безпідставними.

Отже, як вважає відповідач, висновок суду першої інстанції, що «Зауваження щодо оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості робіт, в тому числі суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни і не підлягає відокремленню, не відповідає встановленим обставинам справи.

Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано та безпідставно відхилені наступні обставини:

1) наявність загальновідомих та нормативно врегульованих фактів, які не підлягають доказуванню, та які неодмінно впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків Відповідачем по договору (укладеному для філії «ВП ЗАЕС») та обмежує безперешкодне провадження ним господарської діяльності:

- введення відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 годин 24.02.2022 року строком на 30 діб воєнного стану, строк дії якого триває;

- захоплення військовими формуваннями агресора та перебування у тимчасовій окупації Енергодарської міської територіальної громади, в межах якої розташовані і виробничі потужності та адміністративні будівлі філії «ВП ЗАЕС» та віднесення її до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 (розділ ІІ), в зв`язку з чим Відповідачем тимчасово втрачений доступ до будь-яких документів та ресурсів підприємства філії «ВП ЗАЕС»;

- засвідчення Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст. ст. 14, 141 Закону, Статуту ТПП України, листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, настання форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 годин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, в тому числі і для суб`єктів господарської діяльності за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, що неодмінно впливає на господарську діяльність Відповідача, на його фінансовий стан та можливість здійснення ним своєчасних розрахунків за Договором.

2) належність АТ «НАЕК «Енергоатом» до державного сектору економіки діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України.

3) віднесення АТ «НАЕК «Енергоатом», відокремленим підрозділом якого є філія «ВП Запорізька АЕС», до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.

4) першочергове зобов`язання АТ «НАЕК «Енергоатом» забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій та відповідно до статті 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Підвищення та дотримання досягнутого рівня безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) має найвищий пріоритет у діяльності експлуатуючої організації. Питання забезпечення безпеки є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями діяльності. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, Компанія спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

Втрата АТ «НАЕК «Енергоатом» значної частини виробничих потужностей, у зв`язку з окупацією Запорізької АЕС що негативно вплинуло на його фінансовий стан (за перше півріччя 2022 року отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд грн, за 2022 рік - в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік), що підтверджується звітами про фінансові результати за 2022 рік, які містяться в матеріалах справи);

5) виконання АТ «НАЕК «Енергоатом», в умовах воєнного стану, спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО) у процесі функціонування ринку електричної енергії. Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» АТ «НАЕК «Енергоатом» як виробник електричної енергії виконуючи вказані спеціальні обов`язки несе значне фінансове навантаження. При цьому компенсації, як це передбачено законодавством, із державного бюджету АТ «НАЕК «Енергоатом» не отримує.

Скаржник вважає, що оскільки станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та на поточну дату вищевказані форс-мажорні обставини тривають, зобов`язання Відповідача з оплати виконаних за договором робіт пропорційно відстрочується на час його дії, тобто не є простроченим.

Щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі зазначено наступне.

Відповідач зауважує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не застосовані передбачені ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 530 ЦК України, ст. 889 ЦК України норми матеріального права, належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що є порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу скаржник вказує таке.

Відповідач не погоджується із сумою стягнутих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн з огляду на наступне.

З урахуванням наданих Позивачем документів, на переконання відповідача, розмір гонорару визначений в сумі 4 000,00 грн, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки:

- справа №908/1172/24 є простою з процесуальної точки зору, малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження;

- сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на самому договорі та одному акті здачі-приймання виконаних робіт;

- договір на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 не містить в собі складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими;

- відповідачем у даній справі є акціонерне товариство єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яке опинилось в скрутному фінансовому становищі через окупацію Запорізької АЕС, а покладення всієї суми витрат на правничу допомогу не відповідатиме балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами.

Скаржник наголошує, що зважаючи на вищевикладене, вартість наданої правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн значно завищена і необґрунтована.

Апелянт зазначає, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також, скаржник вважає за необхідне наголосити на висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 20.09.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1172/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

07.10.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у справі № 908/1172/24 залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані в мотивувальній частині недоліки апеляційної скарги, а саме: надати Центральному апеляційному господарському суду докази оплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4561,92 грн.

15.10.2024 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою просить вважати недоліки апеляційної скарги усунутими; прийняти до розгляду апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «ЗАЕС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у справі №908/1172/24 та постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження. До вказаної заяви долучена платіжна інструкція №6116 від 11.09.2024 на суму 4 561,92 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у справі № 908/1172/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" подано відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на скаргу позивач зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що строк оплати ПДВ за договором не настав, суд першої інстанції визнав необґрунтованими. І такі висновки повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до встановленого ПК України порядку, позивачем було складено відповідну податкову накладну, реєстрація якої в ЄРПН підтверджується наданою квитанцією про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Таким чином, відповідно до договору, це є підставою для сплати відповідачем суми ПДВ, включеної до вартості робіт.

Позивач зауважує, що відповідач безпідставно розділяє в часі строк оплати вартості робіт без ПДВ та строк оплати самого ПДВ без жодної аргументації. Оскільки діючим законодавством та договором не передбачено окремий строк оплати суми ПДВ. Вартість робіт є єдиною і включає в себе ПДВ, що повинно бути сплачене одночасно зі сплатою самих робіт, а саме - протягом 60 календарних днів з дати підписання акту здачі - приймання виконаних робіт.

Позивач вказує, що оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених ПК України випадках та порядку (п.2.3. Договору). Таким чином відповідач мав здійснити розрахунок за роботи протягом 60 календарних днів з дати підписання акту здачі - приймання виконаних робіт, при цьому, оплата частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ мала бути здійснена не раніше реєстрації податкової накладної.

Позивач повідомляє, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем зареєстрована податкова накладна, і станом на час звернення до суду із відповідним позовом у відповідача перед позивачем була заборгованість на всю суму виконаних робіт у розмірі 253 440, 00 грн. з ПДВ.

На переконання позивача, абсолютно прийнятним у цій частині є посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, що навіть нездійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням правил здійснення господарської діяльності та невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає саме на підставі податкового законодавства.

Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що до предмету спору належить лише сума основного боргу, тобто позивачем не заявлялися вимоги про стягнення штрафних та компенсаторних нарахувань, для яких вирішальним є визначення строку виконання грошового зобов`язання та період його прострочення.

Позивач наголошує, що в матеріалах справи також відсутні звернення до позивача з приводу ненадання будь-яких документів, у тому числі і податкових накладних. З урахуванням відсутності будь-яких претензій з боку відповідача щодо ненадання йому податкової накладної та наявної можливості у останнього відслідкувати всі зареєстровані на його користь податкові накладні, висновок суду першої інстанції про обізнаність Замовника про вчинення підрядником необхідних дій з реєстрації податкової накладної в ЄРПН, є вірним.

Отже, позивач вважає, що прийнявши виконану роботу, у Замовника виник обов`язок щодо її оплати. Апелянтом не спростовано обов`язку оплатити вартість виконаної роботи у повному обсязі та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати.

Позивач зазначає, що враховуючи вищевикладене, строк оплати виконаної роботи, у тому числі і в частині суми ПДВ, є таким що настав, оскільки в матеріалах справи наявні докази реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, позивач звертає увагу, що воєнний стан на території України не означає, що боржник не міг та не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Акт здачі- приймання робіт було підписано сторонами вже під час дії відповідних обставин, і відповідач, беручи на себе грошові зобов`язання, вже мав враховувати їх. В ході розгляду відповідної справи боржник не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання.

Крім того, позивач зауважує, що в досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.3 договору. У зв`язку з цим, судом першої інстанції правомірно визначено, що доводи відповідача щодо відстрочення виконання зобов`язань на час дії форс-мажорних обставин є безпідставними.

Щодо витрат на правничу допомогу у відзиві заначено наступне.

Позивач вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. є підтвердженими.

Позивач наголошує, що апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо належності, допустимості та достовірності відображеної у наданих документах інформації. Так, зазначені у акті про надання правничої допомогу дані щодо характеру правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідають документам, наявним у матеріалах судової справи; адвокатом під час розгляду справи не вчинялося дій, які призвели до затягування розгляду справи, не подавалися явно безпідставні чи необґрунтовані заяви чи клопотання.

На думку позивача, доводи скаржника щодо «процесуальної простоти» справи спростовуються правовою позицією відповідача, оскільки у суді першої інстанції відповідач заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, наполягав на тому, що строк виконання грошового зобов`язання в частині вимог не настав. Посилання скаржника на наявність інших судових справ, що перебувають у провадженні судів, також є безпідставним, оскільки у кожній окремій справі окремі обставини, які мають значення для конкретної справи, та факти, що покладені в основу вимог позивача та підлягають встановленню судом.

Позивач посилається на частину 5 статті 126 ГПК України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, як зазначено у відзиві на скаргу, за змістом частини п`ятої статті 126 ГПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату адвокатських послуг суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Відповідачем не надано доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Так, відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач звертає увагу, що відповідачем не виконано обов`язку доведення неспівмірності таких витрат у суді першої інстанції, не містить таких доказів і апеляційна скарга. Позивач зауважує, що апеляційна скарга містить посилання на положення статті 126 ГПК України. При цьому, критерії, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони) можуть бути застосовані судом лише за клопотанням іншої сторони.

Позивач зазначає, що суд з власної ініціативи, може не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Тобто критерії, визначені статтею 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Також, позивач наполягає на тому, що апеляційна скарга не містить жодних посилань на порушення судом першої інстанції положень статті 129 ГПК України, не наведено конкретних доводів щодо невідповідності рішення в оскаржуваній частині критеріям, визначеним статтею 129 ГПК України.

Таким чином, позивач вважає, що апелянт помилково ототожнює два окремі механізми, визначені діючим законодавством.

Так, на предмет відповідності критеріям, визначеним статтею 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Щодо відповідності заявлених витрат критеріям, визначеним статтею 129 ГПК України, позивач звертає увагу:

- витрати пов`язані з розглядом справи (у протоколі погодження гонорару адвоката визначено, що адвокат надає допомогу Клієнту у спорі про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 року), акт № 12 від 13 травня 2024 року містить посилання на номер судової справи № 908/1172/24);

- розмір витрат є пропорційним до предмета спору (сума витрат складає менше 1,6 % від основної суми заборгованості);

- з боку позивача не вчинялися жодні дії, що призвели до затягування розгляду справи, напроти, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, мали місце з боку відповідача;

- позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, але такі дії залишилися безрезультатними;

- сума витрат на правничу допомогу, заявлена до відшкодування, відповідала сумі, заявленій в попередньому (орієнтовному) розрахунку, оскільки була заздалегідь погоджена Клієнтом та адвокатом, не переглядалася в сторону збільшення;

- спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (факт прострочення виконання грошового зобов`язання є доведеним);

- станом на час ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення гонорар адвоката був сплачений (виписка з поточного рахунку адвоката мається у матеріалах справи).

Таким чином, на думку позивача, рішення суду першої інстанції прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Додатково позивач звертає увагу, що відповідно до вимог статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції містить зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, протоколом погодження розміру гонорару за правничу допомогу Клієнту під час перегляду апеляційним судом рішення Господарського суду Запорізької області від 10 липня 2024 року у справі № 908/1172/24 передбачено, що гонорар адвоката за правничу допомогу під час апеляційного перегляду складає 2000,00 грн.

Таким чином, у зв`язку із оскарженням відповідачем рішення суду першої інстанції, від імені та в інтересах позивача, представник позивача повідомила про очікувані витрати позивача, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі), 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позивач у відзиві на скаргу просить приєднати відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи № 908/1172/24; апеляційну скаргу АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10 липня 2024 року у справі № 908/1172/24 ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ, рішення Господарського суду Запорізької області від 10 липня 2024 року у справі № 908/1172/24 ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗМІН; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

07.11.2024 від представника позивача/Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в якій просить приєднати до матеріалів справи докази судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (код ЄДРПОУ ВП:19355964, 71503, Запорізька обл., місто Енергодар, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 133) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (пр-т Героїв Харкова (кол. Московський) 10/12, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 14078902) 2000 (дві тисячі), 00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

08.11.2024 від представника відповідача/Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у яких просить суд прийняти заперечення відповідача до розгляду та врахувати їх під час ухвалення рішення по справі; відмовити Акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн; в разі задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити їх розмір до мінімально можливого.

У запереченнях відповідач зазначає, що на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, представником позивача надано наступні документи:

- договір про надання правничої допомоги № 04-22 від 05 серпня 2022 року;

- додаткова угода №1 від 05 грудня 2022 року до договору про надання правничої допомоги № 04-22 від 05 серпня 2022 року;

- додаткова угода №2 від 21 серпня 2023 року до договору про надання правничої допомоги № 04-22 від 05 серпня 2022 року;

- додаткова угода №3 від 29 грудня 2023 року до договору про надання правничої допомоги № 04-22 від 05 серпня 2022 року;

- протокол від 24 жовтня 2024 року погодження розміру гонорару адвоката до договору № 04-22 від 05 серпня 2022 року;

- акт про надання правничої допомоги № 26 від 04 листопада 2024 року до договору № 04-22 від 05 серпня 2022 року.

З урахуванням наданих документів, на переконання відповідача, розмір гонорару визначений в сумі 2 000,00 грн, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки:

- справа №908/1172/24 є простою з процесуальної точки зору;

- сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на самому договорі та одному акті здачі-приймання наданих послуг;

- договір на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 не містить в собі складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими;

- спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності;

- у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання судова практика є сталою;

- застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають. Позов з вищевказаними вимогами обґрунтований нормами законодавства, що визначають умови виконання зобов`язання, тобто нормами чинного законодавства України незначної кількості, які за своїм змістом не є ні суперечливими, ні складними, що не зумовлює неоднозначного (спірного) сприйняття їхнього змісту. Норми діючого ЦК України, якими обґрунтований позов, є загальнодоступними в «Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», за адресою: zakon.rada.gov.ua, що дає змогу знайти документи, як за їхніми реквізитами, так і за контекстом, та копіювати їх безкоштовно;

- справа №908/1172/24 не обтяжена значною кількістю доказів. Усі, без винятку, докази якими обґрунтовані позовні вимоги у справі, є в наявності у Позивача, як сторони за договором, відповідно, його Представником ці докази не збиралися, не потребували додаткового вивчення, в тому числі і при представництві інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, відтак, не є складною і підготовка до розгляду цієї справи, оскільки така підготовка не потребувала значних затрат часу та зусиль для виконання як юридичної, так і технічної роботи та аналізу великої кількості доказів, законодавства, про що свідчить і акт про надання правничої допомоги №26 від 04 листопада 2024 року;

- додаткових дій, окрім дублювання в одному процесуальному документі - відзиві на апеляційну скаргу, позиції позивача в першій інстанції, представник Позивача не вчинив;

- публічний інтерес до справи №908/1172/24 відсутній, спір у цій справі стосується лише її сторін Позивача та Відповідача;

- відповідачем у даній справі є акціонерне товариство єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яке опинилось в скрутному фінансовому становищі через окупацію Запорізької АЕС, а покладення всієї суми витрат на правничу допомогу не відповідатиме балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами.

Просить суд врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 з цього приводу.

Також, у запереченнях відзначено, що Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн (витрати - це зменшення обсягу активів (матеріальних цінностей, коштів тощо, які відбуваються в процесі здійснення господарської діяльності підприємства, разом з тим, ним не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом безпосередньо за вказаною справою (фактичної оплати наданих послуг (виконаних робіт).

Отже, відповідач вважає, що витрати для надання правничої допомоги в зазначеному розмірі не підтверджені Позивачем належними та достатніми доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

29.06.2021 між Акціонерним товариством "Харківський науково - дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі позивач, Підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі відповідач, Замовник) укладено договір № 11008/21/21/19-121-08-21-10391.

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник доручає та зобов`язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконання проектних робіт: «Коригування проектної документації за дорученням Замовника згідно з результатами виконання будівельних і додаткових робіт, непередбачених проектною документацією об`єктів Запорізької АЕС у 2021 році» (Надалі за текстом - проектно-кошторнсиа документація). Код згідно з ДКПП ДК 016:2010-71.12.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 18.02.2024), вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціни (невід`ємний додаток № 1 до додаткової угоди № 4 даного договору) і визначена на підставі Договірної ціни (невід`ємний додаток № 3 додаткової угоди № 4 даного договору), складає: 1094250,00 грн. Крім того, ПДВ: 128850,00грн . Усього з урахуванням ПДВ: 1313100,00 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частими вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним під Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно п. 4.2 договору Підрядник забезпечує розробку проектно-кошторисної документації в строки, визначені Календарним планом (додаток № 3), що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання зазначених умов Договору сторонами складений і погоджений Календарний план робіт (Додаток № 2 до додаткової угоди № 4 договору), відповідно до якого початок - дата оформлення договору обома сторонами, закінчення - червень 2022.

Згідно п. 5.1 договору після завершення виконання робіт за кожним під етапом згідно Календарного плану підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 4.6 даного договору та Акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 4-х примірників.

Згідно із п. 5.4. договору підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання Сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 30.06.2023. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, що залишились невиконаними (в редакції додаткової угоди № 4 від 18.02.2024)).

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором у червні-травні 2022 року надано відповідачу проектну документацію, за результатами розгляду якої сторонами підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт № 5 від 19.12.2022 на суму усього з урахуванням ПДВ (42240,00 грн) 253440,00 грн.

Відповідно до Акту № 5 від 19.12.2022 виконана робота задовольняє умовам договору, завданням на проектування та належним чином оформлена.

Акт містить посилання на те, що робота виконана за підетапом № 1,5 та здана при накладних № 221644/204-1340 від 07.05.2022, № 221644/204-1358 від 10.05.2022, № 221644/204-1361 від 10.06.2022.

Акт містить підписи уповноважених представників Замовника, Підрядника та скріплений печатками обох підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надані відповідачу обумовлені послуги на суму 253440,00 грн з ПДВ.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості виконаних робіт у визначений у Договорі строк не здійснив, на день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги суду не надав, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 253440,00 грн основного боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Нормами ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Обставини справи свідчать, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаним Актом № 5 здачі-приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) на суму 253440,00 грн.

Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на момент підписання цих документів не надходило.

Зобов`язання, згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов п. 2.3 Договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частими вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним під Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості виконаних робіт у визначений у Договорі строк не здійснив. Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 253440,00 грн. Факт виконання позивачем робіт за Договором та розмір заборгованості за виконані роботи відповідачем не заперечується.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 253440,00 грн основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Щодо доводів скаржника про те, що оскільки вимога про сплату частини вартості робіт у сумі 42 240,00 грн, від Позивача не надходила, відповідно строк оплати цієї частини вартості товару не настав та про те, що лише тільки реєстрація Позивачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, не є підставою для здійснення Відповідачем оплати частини вартості виконаних робіт в розмірі суми ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частими вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно з п. 5.6 договору, Підрядник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач належним чином виконав покладені на нього обов`язки в цій частині та своєчасно зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 19.12.2022р. № 6, яка була ним зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією. (а.с. 38)

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Позивач взяті на себе зобов`язання за Договором в частині реєстрації податкової накладної виконав належним чином і у повному обсязі.

Проте, оплату за виконані роботи Відповідач не здійснив, ані у сумі основного зобов`язання, ані у сумі ПДВ, доказів зворотного суду не надав, чим порушив вказані умови Договору.

Також, відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів…

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

У відповідності до п. 25 Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, надіслання зареєстрованих податкових накладних контрагентам здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення Єдиного реєстру податкових накладних. Передбачений Договором обов`язок Постачальника направити докази реєстрації податкової накладної на електронну пошту Покупця є лише додатковим повідомленням про таку реєстрацію, а тому навіть відсутність такого повідомлення не може вважатися порушенням порядку реєстрації податкових накладних і не може тягнути для Покупця жодних негативних наслідків.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, доводи відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ на виконані роботи та вартості самих робіт за договором, не заслуговують на увагу, оскільки положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті Замовником за виконані роботи, не розділяють вартість самих робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п.2.1 договору включається у загальну ціну договору, зазначену у п. 2.1. Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю виконаних робіт.

Відтак, зауваження щодо оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості робіт, в тому числі суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни і не підлягає відокремленню.

Надаючи оцінку доводам відповідача, місцевий господарський суд доречно звернув увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22). Так, Верховний Суд прийшов до висновку, що виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, навіть не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням правил здійснення господарської діяльності за невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи відповідача про наявність відкладальної умови (у розумінні приписів статті 212 ЦК України) щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати суми ПДВ за виконані роботи є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що спірні правовідносини Сторін є господарськими та врегульовані умовами господарського договору, отже посилання суду першої інстанції на норми Податкового кодексу та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.01.2024 у справі №904/6023/19 (904/4903/22) є безпідставними, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником умов договору і норм чинного законодавства України.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

Пред`явлена до стягнення сума заборгованості за договором є основним зобов`язанням відповідача перед позивачем за виконані роботи, а не відповідальністю відповідача. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс мажорних обставин не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

У цьому зв`язку суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, 13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 року можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

Одночасно у листі вказано, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі № 922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими Відповідачем, може їх підтверджувати.

Між тим, у даному випадку, Відповідачем не доведена неможливість виконувати свої зобов`язання перед Позивачем за укладеним договором безпосередньо внаслідок обставин збройної агресії Російської Федерації проти України і, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості їх виконання.

Крім того, обставини, на які відповідач посилається як на форс-мажорні, зокрема війська агресія Російської Федерації проти України, військовий стан та окупація ВП «ЗАЕС», існували на час підписання сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт (19 грудня 2022 року), тобто на час прийняття виконаних робіт сторони мали можливість врегулювати питання щодо оплати виконаних робіт на інших умовах (у випадку необхідності).

В досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.3 договору.

До того ж, під час воєнного стану в Україні всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться у рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо відстрочення виконання зобов`язань на час дії форс-мажорних обставин є безпідставними.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв`язку з розглядом справи витрати - судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

14.05.2024 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 3041,28 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011 року, ордер серії АХ № 1187192 від 10 травня 2024 року (а. с. 85).

05.08.2022 року між Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі Клієнт), Позивачем у справі, та адвокатом Барчук А.В. (далі Адвокат) було укладено договір № 04-22 про надання правової допомоги. (а.с. 86-88)

Відповідно до пункту 1 договору Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 25 договору строк дії договору до 31.12.2022. (а.с. 88 на звороті).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.12.2023 до договору про надання правничої допомоги № 04-22 від 05.08.2022 сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору про надання правничої допомоги та викладено пункт 25 даного договору у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року".

Відповідно до пунктів 9, 9.1 договору розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Розмір гонорару у справах (спорах), що мають майновий характер, може встановлюватися у відсотковому співвідношенні від ціни позову, повідомлення - рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень). У разі досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт, Сторони можуть узгодити доплату до гонорару за позитивний результат.

Суми гонорару зазначаються в Актах про надання правової допомоги, які формуються по мірі необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правової допомоги вказується перелік наданої правової допомоги із Ідентифікацією та її вартість. Сторони погодилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту про надання правової допомоги повертається Адвокату, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання тощо), Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правової допомоги.

Протоколом погодження розміру гонорару від 18 квітня 2024 року до договору № 04-22 від 05 серпня 2022 року сторони погодили, що гонорар адвоката у спорі із Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 року в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 4 000 (чотири тисячі), 00 грн. (а.с. 90 на звороті)

На підтвердження надання правничої допомоги за договором між Адвокатом та Клієнтом 13.05.2024 року було підписано акт про надання правничої допомоги № 12 до договору (а.с 91), відповідно до якого, Адвокат надав Клієнту правничу допомогу, а Клієнт прийняв надану допомогу: представництво інтересів Клієнта а господарському судочинстві у спорі із АТ НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" АТ НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 - справа № 908/1172/24:

- підготовка позовної заяви про стягнення коштів;

- підготовка та подання відповіді на відзив відповідача;

- підготовка та подання заяви процесуального характеру, пов`язаної із розглядом справи.

Згідно п. 2 акту про надання правничої допомоги № 12 від 13.05.2024 гонорар (винагорода) Адвоката за надання правничої допомоги, перелік якої наведений у даному Акті, складає 4000,00 грн. Надана правнича допомога підлягає оплаті у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн є підтвердженими. І колегія суддів погоджується з рішенням суду у цій частині.

Апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо належності, допустимості та достовірності відображеної у наданих документах інформації. Так, зазначені у акті про надання правничої допомоги дані щодо характеру правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідають документам, наявним у матеріалах судової справи, представник позивача Барчук А.В. приймала участь у судових засіданнях; адвокатом під час розгляду справи не вчинялося дій, які призвели до затягування розгляду справи, не подавалися безпідставні чи необґрунтовані заяви чи клопотання.

Відповідачем не виконано обов`язку доведення неспівмірності таких витрат у суді першої інстанції, не містить таких доказів і апеляційна скарга.

Скаржник посилається на можливість суду самостійно зменшувати судові витрати на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи нормативне обґрунтування апеляційної скарги положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, із такими висновками скаржника погодитися не можна.

Так, суд з власної ініціативи, може не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тобто критерії, визначені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Апеляційна скарга не містить жодних посилань на порушення судом першої інстанції положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не наведено конкретних доводів щодо невідповідності рішення в оскаржуваній частині критеріям, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, апелянт помилково ототожнює два окремі механізми, визначені діючим законодавством.

Так, на предмет відповідності критеріям, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що: витрати пов`язані з розглядом справи (у протоколі погодження гонорару адвоката визначено, що адвокат надає допомогу Клієнту у спорі про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 року), акт № 12 від 13 травня 2024 року містить посилання на номер судової справи № 908/1172/24; розмір витрат є пропорційним до предмета спору (сума витрат складає менше 1,6 % від основної суми заборгованості); з боку позивача не вчинялися жодні дії, що призвели до затягування розгляду справи, напроти, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, мали місце з боку відповідача; позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, але такі дії залишилися безрезультатними; сума витрат на правничу допомогу, заявлена до відшкодування, відповідала сумі, заявленій в попередньому (орієнтовному) розрахунку, оскільки була заздалегідь погоджена Клієнтом та адвокатом, не переглядалася в сторону збільшення; спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (факт прострочення виконання грошового зобов`язання є доведеним).

Щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку із оскарженням відповідачем рішення суду першої інстанції позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, враховуючи положення укладеного договору між позивачем та адвокатом, було повідомлено про очікувані витрати позивача, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі), 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2022 року між АТ XI "Енергопроект" (Клієнт), Позивачем у справі, та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною було укладено договір № 04-22 про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Протоколом погодження розміру гонорару адвоката від 24 жовтня 2024 року сторони погодили, що у рамках договору № 04-22 від 05 серпня 2022 року, укладеного між адвокатом та Клієнтом, адвокат надає правничу допомогу Клієнту під час перегляду апеляційним судом рішення Господарського суду Запорізької області від 10 липня 2024 року у справі № 908/1172/24.

За змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

04 листопада 2024 року між позивачем та адвокатом підписано Акт про надання правничої допомоги № 26 до договору № 04-22 від 05 серпня 2024 року на суму 2000,00 грн.

Відповідно до вказаного Акту адвокат надав Клієнту, а Клієнт прийняв надану допомогу, а саме: представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції - оскарження Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 року у справі № 908/1172/24: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.

На час подання заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сума за актом № 26 від 04 листопада 2024 року не сплачена Клієнтом. Але, відповідно до умов укладеного договору, оплата підлягає перерахуванню Клієнтом у безготівковій формі протягом 20 календарних днів з моменту підписання Акту про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Як вже зазначалось, в заперечення щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що розмір гонорару визначений в сумі 2 000,00 грн. не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки справа №908/1172/24 є простою з процесуальної точки зору; сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на самому договорі та одному акті здачі-приймання наданих послуг; договір на виконання робіт № 11008/21/19-121-08-21-10391 від 29.06.2021 не містить в собі складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають. Позов з вищевказаними вимогами обґрунтований нормами законодавства, що визначають умови виконання зобов`язання, тобто нормами чинного законодавства України незначної кількості, які за своїм змістом не є ні суперечливими, ні складними, що не зумовлює неоднозначного (спірного) сприйняття їхнього змісту. Норми діючого ЦК України, якими обґрунтований позов, є загальнодоступними в «Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», за адресою: zakon.rada.gov.ua, що дає змогу знайти документи, як за їхніми реквізитами, так і за контекстом, та копіювати їх безкоштовно; справа №908/1172/24 не обтяжена значною кількістю доказів. Усі, без винятку, докази якими обґрунтовані позовні вимоги у справі, є в наявності у Позивача, як сторони за договором, відповідно, його Представником ці докази не збиралися, не потребували додаткового вивчення, в тому числі і при представництві інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, відтак, не є складною і підготовка до розгляду цієї справи, оскільки така підготовка не потребувала значних затрат часу та зусиль для виконання як юридичної, так і технічної роботи та аналізу великої кількості доказів, законодавства, про що свідчить і акт про надання правничої допомоги №26 від 04 листопада 2024 року; додаткових дій, окрім дублювання в одному процесуальному документі - відзиві на апеляційну скаргу, позиції позивача в першій інстанції, представник Позивача не вчинив; публічний інтерес до справи №908/1172/24 відсутній, спір у цій справі стосується лише її сторін Позивача та Відповідача; відповідачем у даній справі є акціонерне товариство єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яке опинилось в скрутному фінансовому становищі через окупацію Запорізької АЕС, а покладення всієї суми витрат на правничу допомогу не відповідатиме балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами. Просить відмовити в задоволені вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. В разі задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу зменшити їх розмір до мінімально можливого.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані позивачем документи, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у Центральному апеляційному господарському суді при перегляді рішення суду першої інстанції у даній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідачем не виконано обов`язку доведення неспівмірності таких витрат; заперечення апелянта, щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Колегія суддів констатує, що рішення суду першої інстанції прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у справі № 908/1172/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у справі № 908/1172/24 залишити без змін.

Заяву Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" 2 000,00 грн (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін