Рішення

від 22.01.2025 по справі 904/5346/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5346/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ)

до Професійно-технічного училища № 88 (селище міського типу Магдалинівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023 у загальному розмірі 156 574 грн. 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Професійно-технічного училища № 88 (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023 у загальному розмірі 156 574 грн. 74 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 143 390 грн. 76 коп. - основний борг;

- 8 458 грн. 91 коп. - пеня;

- 3 585 грн. 78 коп. - інфляційні втрати;

- 1 139 грн. 29 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з січня по квітень 2024 року природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 143 390 грн. 76 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.04.2024 по 31.07.2024 в сумі 8 458 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з травня по липень 2024 року в сумі 3 585 грн. 78 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 16.04.2024 по 31.07.2024 у сумі 1 139 грн. 29 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про залишення позову без розгляду та повернення позовної заяви (вх. суду № 56972/24 від 09.12.2024), в якій він просить суд повернути позовну заяву з доданими до неї документами позивачу, посилаючись на те, що після ознайомлення з матеріалами, які долучені до електронної справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (ЄСІТС), йому стало відомо про відсутність повноважень представника позивача на подання позовної заяви, адже серед додатків, доданих до позовної заяви, наявна довіреність, яка видана начебто тимчасово виконуючим обов`язки Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Бєляєвим Сергієм Миколайовичем. Разом з тим жодних інших документів, які б свідчили про наявність у вказаної особи повноважень на представництво інтересів товариства електронна справа не містить. Так само до матеріалів позовної заяви не додано доказів наявності у вказаної особи повноважень на видачу довіреностей від імені товариства. Крім того, відповідач зазначає, що детальний аналіз матеріалів електронної справи дає підстави стверджувати, що позовна заява обґрунтована реєстром додатків, які містять іншу довіреність на ім`я іншого представника (Скворцова А.С.), аніж зазначеного в підписантах позовної заяви - Ірина Жигадло.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 57168/24 від 10.12.2024), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення попередньо поданої до суду заяви позивачу.

Ухвалою суду від 12.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 38037/24 від 16.12.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням сплаченої відповідачем суми основного боргу в розмірі 142 067 грн. 02 коп., в частині якої передбачено закриття провадження у справі. В обґрунтування власної правової позиції позивач посилається на таке:

- щодо тверджень відповідача про відсутність повноважень у представника позивача на подання позовної заяви, позивач зазначає, що на підтвердження повноважень представника позивача були надані завірені електронним підписом копія довіреності та копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю підписанта позовної заяви, про що також зазначено в додатках до позовної заяви. Без належних доказів повноважень позивача судом не була б прийнята позовна заява до розгляду та не було б відкрито провадження у справі (довіреність на Скворцову А.С. надана як підписанта розрахунків як суми основного боргу, так і розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань), тому позивач вказує, що належні документи на підтвердження повноважень представника позивача наявні в матеріалах справи;

- щодо сплати суми основного боргу, позивач зазначає, що сума основного боргу складає 143 390 грн. 76 коп., така ж сума зазначена в реєстрі бюджетних фінансових зобов`язань, в той час коли сплачено тільки 142 067 грн. 02 коп. Станом на 16.12.2024 сума основного боргу складає 1 323 грн. 74 коп.;

- відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов пункту 5.1. договору та неповністю розрахувався за поставлений природний газ, тому позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Крім того, розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань здійснено станом на 31.07.2024, коли борг існував в сумі 143 390 грн. 91 коп. Доказів, які спростовують викладене, відповідачем суду надано не було. У той же час, юридично-фактичною підставою господарської відповідальності є вчинення господарюючим суб`єктом правопорушення у сфері господарювання. При цьому це можуть бути як протиправна дія, так і бездіяльність, що призвела до порушення прав і законних інтересів кредитора. Відповідачем не надано, та відповідно в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань за договором, з огляду на те, що умови укладеного договору не передбачають будь-яких обмежень відповідача при здійсненні розрахунків з позивачем, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість, тим самим міг впливати на стан розрахунку;

- наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Враховуючи зазначене, доводи відповідача безпідставні, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наведеними аргументами позивача, наявними в матеріалах справи доказами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 59051/24 від 23.12.2024), в якому він просить суд зменшити розмір неустойки до 100 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- рахунок на оплату залишку коштів за поставлений газ був отриманий відповідачем лише наприкінці листопада 2024 року. Тривалість вказаної процедури була обумовлена необхідністю укладення додаткового договору до договору розподілу природного газу в об`ємах, які б відповідали об`ємам поставленого газу Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", а 30.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Професійно-технічним училищем № 88 був підписаний акт звірки, за яким встановлена погоджена сторонами заборгованість в розмірі 143 390 грн. 76 коп.;

- 05.12.2024, в межах строків, відведених для оплати у договорі, та до подання позивачем позовної заяви, Професійно-технічне училище № 88 передало до Казначейства документи для оплати наявної заборгованісті, про що свідчить Реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 167. З огляду на брак фінансування бюджетних програм, Реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 167 від 05.12.2024 був сплачений Казначейством двома частинами: 10.12.2024 в розмірі 142 067 грн. 02 коп., згідно з платіжною інструкцією № 325 від 09.12.2024 (отримання вказаної суми визнається позивачем); 13.12.2024 в розмірі 1 323 грн. 74 коп., згідно з платіжною інструкцією № 334 від 12.12.2024. Таким чином, відповідач вжив всіх можливих заходів для оплати вартості поставленого газу і від волі відповідача жодним чином не залежало фактичне фінансування бюджетних програм та дата фактичного надходження грошових коштів на рахунки позивача. Станом на дату підготовки та подання відповіді на відзив (16.12.2024), позивач вже був проінформований про фактичне отримання коштів, однак не вжив заходів щодо зменшення розміру позовних вимог;

- щодо стягнення штрафних санкцій, відповідач зазначає, що позивачем не направлялись претензії або вимоги, які б містили розрахункові реквізити для сплати вищезазначеної заборгованості (які є обов`язковими згідно з пунктом 5.4. договору), що унеможливило своєчасну сплату боргу. Крім того, при детальному вивченні розрахунків, вбачається, що нарахування неустойки і фінансових санкції проведене за період дії воєнного стану. Хоча згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, забороняється нараховувати фінансові санкції в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану;

- відповідач звертає увагу на те, що узгоджена сума до оплати визначена сторонами лише 30.11.2024, про що свідчить відповідний акт звірки. Протягом 5-ти днів відповідач направив до Казначейства відповідний Реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 167, який був оплачений Казначейством відповідно до фактичних бюджетних надходжень, які не могли залежати від волі відповідача або Казначейства, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити суму неустойки до 100 грн.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. суду № 59703/24 від 26.12.2024), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням сплаченої суми основного боргу, посилаючись на таке:

- позивач зазначає, що залишок суми основного боргу в сумі 1 323 грн. 74 коп. відповідач оплатив 13.12.2024, крім того, оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1. - 3.6. договору. Так, згідно з пунктом 3.5. договору приймання-передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Відповідно до пункту 3.5.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписаний уповноваженим представником постачальника. Пунктом 3.5.3. договору передбачено, що споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У пункті 1.4. договору визначено, що обов`язковою умовою поставки природного газу є на момент підписання договору постачання наявний укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором ГРМ. За умовами пункту 2.4. договору відповідальність за достовірність інформації зазначеної в цьому пункті несе споживач. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів. Згідно з пунктом 2.5. договору режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в тому числі добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб. Пунктом 3.4. договору визначено, що постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що укладений між Оператором(ами) ГРМ та або/Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. З урахуванням наведеного, позивач підсумовує, про споживач є поінформованим щодо фактично спожитих обсягів природного газу та можливості самостійно контролювати споживання природного газу. Саме на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, про що вказано у пункті 3.5.2. договору, відповідно, не було жодних перешкод для здійснення своєчасного розрахунку.

- щодо тверджень відповідача про його належність до бюджетної організації, позивач вказує на те, що до матеріалів справи не додано доказів наявності або відсутності відповідних бюджетних асигнувань на оплату природного газу, що відповідачем спожито в заявлений період, а також не надано доказів, які б підтверджували подання на затвердження проєкту кошторису на 2024 рік з сумою відповідних зобов`язань, відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228. Крім того, стосовного того, що такі суми не були затверджені, позивач зазначає, що відповідно до пункту 14 Порядку, проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету. Пунктом 20 Порядку визначено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/ або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. З огляду на наведене, бюджетне фінансування відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. Таким чином, можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2024 році залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов`язань до проєкту кошторису на 2024 рік. Враховуючи, що споживання газу закінчено в квітні 2024 року, було достатньо часу для своєчасного подання інформації для бюджетного фінансування, адже укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій;

- позивач зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або будь яких інших обставин. Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб (бюджетним фінансуванням). Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Своєчасно включити в кошторис планові витрати на енергоносії та своєчасно оплатити спожитий природний газ - виключно зона відповідальності споживача. Крім того, позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком. Жодних доказів на підтвердження винятковості відповідачем не надано. Крім того, неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників ринку газу, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Враховуючи зазначене, позивач вважає доводи відповідача безпідставними, таким, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наведеними аргументами позивача, наявними в матеріалах справи доказами.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі; позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 11.01.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 10.02.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, допущення прострочення оплати, розмір заборгованості за договором; правомірність заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ЕІС-код 56Х930000010610Х (далі - постачальник, позивач) та Професійно-технічним училищем № 88 (ЕІС-код 56XS0000LP210004) (далі - споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 03-5094/24-БО-Т (далі - договір, а.с.10-15), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 01.01.2024 і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП)/удосконаленого електронного підпису (УЕП), відбитків підписів електронної печатки (за наявності) з використанням сервісів для обміну електронними документами. Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого/удосконаленого електронного підпису (далі - КЕП/УЕП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами "М.Е.Doc", "Вчасно". Перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі, в тому числі, але не виключно: а) даний договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до договору/додаткових угод; б) акти приймання-передачі природного газу; в) рахунки-фактури (рахунки) на оплату; г) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися сторонами з метою виконання договору.

Вказаний договір підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений печатками обох сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. За договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15.04.2024 (включно), в кількості 31,509 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис. куб. м):

- у січні 2024 року - 10,744 тис. куб. м;

- у лютому 2024 року - 10,624 тис. куб. м;

- у березні 2024 року - 9,141 тис. куб. м;

- у квітні 2024 року - 1,000 тис. куб. м.

Згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.1. договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

У розділі 3 договору сторонами були погоджені порядок та умови передачі природного газу, зокрема:

- постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1. договору);

- постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 3.2. договору);

- постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу (пункт 3.4. договору);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. договору);

- споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1. договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.5.2. договору);

- споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3. договору);

- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору (пункт 3.5.4. договору);

- звірка фактично використаного обсягу газу за договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6. договору).

У розділі 4 договору сторонами були погоджені умови щодо ціни та вартості природного газу, а саме:

- ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658 грн. 33 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1 000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн. 00 коп.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн. 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163 грн. 89 коп. за 1 000 куб. м. Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553 грн. 89 коп. (пункт 4.1. договору);

- у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за договором з дати набрання чинності відповідних змін (пункт 4.2. договору);

- загальна вартість договору на дату укладання становить 434 663 грн. 77 коп., крім того ПДВ - 86 932 грн. 75 коп., разом з ПДВ - 521 596 грн. 52 коп. (пункт 4.3. договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з січня по квітень 2024 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 383 776 грн. 19 коп., на підтвердження чого сторонами були складені та підписані наступні Акти приймання-передачі природного газу:

- Акт приймання-передачі природного газу від 12.02.2024 за січень 2024 року на суму 167 887 грн. 70 коп. (а.с. 17, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 11.03.2024 за лютий 2024 року на суму 143 390 грн. 76 коп. (а.с. 18);

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.04.2024 за березень 2024 року на суму 72 275 грн. 42 коп. (а.с. 18, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.05.2024 за квітень 2024 року на суму 222 грн. 31 коп. (а.с. 19).

Вказані Акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані, зокрема, представником відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що Акти підписані сторонами без заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що вказані зобов`язання відповідачем були порушені поставлений у період з січня по квітень 2023 року природний газ був оплачений відповідачем лише частково - на суму 240 385 грн. 43 коп. (а.с.20 на звороті), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 143 390 грн. 76 коп. (383 776,19 - 240 385,43).

Слід також відзначити, що наявність вказаної заборгованості відповідачем під час розгляду справи судом не заперечувалась.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з січня по квітень 2024 року природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 143 390 грн. 76 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.04.2024 по 31.07.2024 в сумі 8 458 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з травня по липень 2024 року в сумі 3 585 грн. 78 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 16.04.2024 по 31.07.2024 у сумі 1 139 грн. 29 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що до моменту звернення позивача із позовом до суду відповідач лише частково оплатив поставлений йому у період з січня по квітень 2024 року природний газ на загальну суму 383 776 грн. 19 коп. наступним чином:

- 20.02.2024 відповідачем була здійснена оплата на суму 167 887 грн. 70 коп. з призначенням платежу "за прир. газ за січень 2024 року, договір № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023, акт № 1 від 12.02.2024, у тому числі ПДВ - 27 981 грн. 28 коп." (а.с. 20, на звороті);

- 24.04.2024 відповідачем була здійснена оплата на суму 72 275 грн. 42 коп. з призначенням платежу "за оплату комун. послуг та енергоносіїв (прир. газ) за березень 2024 року, договір № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023, акт б/н від 10.04.2024, у тому числі ПДВ - 12 045 грн. 90 коп." (а.с. 20, на звороті);

- 17.06.2024 відповідачем була здійснена оплата на суму 222 грн. 31 коп. з призначенням платежу "за оплату комун. послуг та енергоносіїв (прир. газ) за квітень 2024 року, договір № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023, акт № 4 від 31.05.2024, у тому числі ПДВ - 37 грн. 05 коп." (а.с. 20, на звороті).

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення позивача із позовом до суду у відповідача існувала заборгованість за поставлений у період з січня по квітень 2024 року природний газ у сумі 143 390 грн. 76 коп. (383 776,19 - 240 385,43).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормою частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до вказаних положень, відповідачем були долучені до матеріалів справи докази погашення заявленого до стягнення основного боргу в сумі 143 390 грн. 76 коп., з яких вбачається, що:

- 10.12.2024 відповідачем була здійснена оплата на суму 142 067 грн. 02 коп. згідно з платіжною інструкцією № 325 (внутрішній номер 387420687) від 09.12.2024 з призначенням платежу "за оплату комун. послуг та енергоносіїв (прир. газ) за лютий 2024 року, договір № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023, акт звірки № 1 від 30.11.2024, у тому числі ПДВ 23 677 грн. 84 коп." (а.с. 54);

- 13.12.2024 відповідачем була здійснена оплата на суму 1 323 грн. 74 коп. згідно з платіжною інструкцією № 334 (внутрішній номер 388868875) від 12.12.2024 з призначенням платежу "за оплату комун. послуг та енергоносіїв (прир. газ) за лютий 2024 року, договір № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023, акт звірки № 1 від 30.11.2024, у тому числі ПДВ 220 грн. 62 коп." (а.с. 55).

Проаналізувавши вказані вище докази погашення основного боргу у даній справі, приймаючи до уваги, що позовна заява є поданою до господарського суду 06.12.2024 (а.с.1), суд приходить до висновку, що основний борг у справі був погашений відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 143 390 грн. 76 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У той же час суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 договору та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.04.2024 по 31.07.2024 в сумі 8 458 грн. 91 коп.

Заперечення відповідача, пов`язані з особливостями бюджетного фінансування його установи, а також щодо відсутності його вини у виникненні спірної заборгованості відхиляються судом, з огляду на таке.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

У той же час, господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 458 грн. 91 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з травня по липень 2024 року в сумі 3 585 грн. 78 коп.

З приводу розрахунку інфляційних втрат позивача (а.с.9) суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем (а.с.9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), враховуючи методику розрахунку, викладену у постановах Верховного Суду, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, доданий до позовної заяви (а.с.9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 585 грн. 78 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України також були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 16.04.2024 по 31.07.2024 у сумі 1 139 грн. 29 коп., які він просив суд стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку (а.с.9).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, доданий до позовної заяви (а.с.9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 139 грн. 29 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає слідуюче.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- ступінь виконання зобов`язання відповідачем у спірному періоді - з січня по квітень 2024 року, у добровільному порядку та до моменту відкриття провадження у спарві, складав 100% (основний борг був погашений відповідачем до моменту відкриття провадження у даній справі у добровільному порядку);

- судом приймається до уваги причина порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а саме: відповідач є бюджетною установою, отже у питаннях проведення фінансових операцій його установою є обмеженим вимогами та особливостями здійснення платежів та функціонування установ бюджетної сфери, в якій процедура кожної оплати є більш довготривалою та ускладненою, порівняно із приватним сектором економіки;

- судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк;

- позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме призначення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (у строки, передбачені договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

В даному випадку судом також було враховано інтереси позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 50%, а саме: до 4 229 грн. 46 коп. (8 458,91 - 50%).

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4 229 грн. 46 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписом пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки основний борг у сумі 143 390 грн. 76 коп. добровільно погашений відповідачем після звернення позивача із позовом до суду, у зв`язку з чим, провадження в цій частині судом закривається через відсутність предмета спору, то судовий збір, пропорційний вказаним вимогам, у сумі 2 218 грн. 43 коп., сплачений у складі судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. за платіжною інструкцією № 0000022408 від 04.12.2024, підлягає поверненню позивачеві за окремою ухвалою суду після надходження від нього відповідного клопотання про повернення частини судового збору.

Щодо решти витрат по сплаті судового збору суд зазначає, що оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 203 грн. 97 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Професійно-технічного училища № 88 про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 03-5094/24-БО-Т від 28.12.2023 у загальному розмірі 156 574 грн. 74 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 143 390 грн. 76 коп.

Стягнути з Професійно-технічного училища № 88 (вулиця Прозорова, будинок 2 А, селище міського типу Магдалинівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51100; ідентифікаційний код 21902066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вулиця Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 4 229 грн. 46 коп. - пені, 3 585 грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 1 139 грн. 29 коп. - 3% річних та 203 грн. 97 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко