Рішення

від 09.01.2025 по справі 908/2529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 908/2529/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: sud@privatbank.ua; вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Сидоренка Михайла Анатолійовича (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 455 337,19 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Гордієнко В.А. (в режимі відеоконференції) - довіреність № 1796-к-н-о від 20.07.2022;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

19.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Сидоренка Михайла Анатолійовича про стягнення 455 337,19 грн.

19.09.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2529/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою від 21.10.2024 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 23.10.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.11.2024 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Запропоновано сторонам подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Сидоренко Михайло Анатолійович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

05.11.2024 на адресу електронної пошти суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист від 31.10.2024 за вих. №25386/0/2-24/3, в якому вказано, що станом на 30.10.2024в ЄІБД ВПО інформація про запитувану особу відсутня.

Ухвалою від 20.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.12.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд" та запропоновано сторонам завчасно до призначеного судового засідання подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

Ухвалою від 09.12.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.01.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

В судовому засіданні 09.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 09.01.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом оприлюднення текстів відповідних ухвал суду у справі №908/2529/24 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Сидоренка Михайла Анатолійовича заборгованість за договором фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 року, яка складається з 399 788,83 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 52 233,16 грн. заборгованiсть за виногородою за користування предметом лізингу, 3 315,20 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу, та разом становить 455 337,19 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530, 599, 610, 627, 651, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, Закон України «Про фінансовий лізинг», позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у Фізичної особи-підприємця Сидоренка Михайла Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.

Згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Сидоренка Михайла Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 .

Село Бурчак Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати письмовий відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 23.09.2024, від 23.10.2024, від 20.11.2024, від 09.12.2024 були направлені на адресу електронної пошти відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вказана у п.10.1 договору лізингу №ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021, що підтверджується відповідними роздруківками з електронної пошти суду та довідками про доставку електронного листа.

Також тексти ухвал суду від 23.09.2024, від 23.10.2024, від 20.11.2024, від 09.12.2024 розміщені на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками з сайту, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді.

Однак, станом на 09.01.2025 відповідач запропонованого ухвалами суду від 23.09.2024, від 23.10.2024, від 20.11.2024, від 09.12.2024 письмового відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк/Лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сидоренко Михайлом Анатолійовичем (далі - Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк ззобов`язується набути у власність у ТОВ СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ, місцезнаходження: 01001, УКРАЇНА, М. КИЇВ, ВУЛ. МЕЧНІКОВА, Б. 14/1, КВ. 513., код в ЄДРПОУ 36085246, (далі - "Продавець") майно, спеціально придбане у Продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем Специфікації(-й) (Додаток №1) та умов (далі -"Майно" або "Предмет лізингу"), та передати його у володіння та користування Лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Майно та сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк Лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу.

У п. 2.2.3 Договору сторони погодили винагороду за користування Майном у розмірі 11.00 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банк відкриває рахунок IBAN UAH НОМЕР_6 № НОМЕР_2, отримувач АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Лізингові платежі підлягають сплаті Лізингоодержувачем на зазначений рахунок, якщо інше прямо не встановлено цим Договором або домовленістю Сторін, про що зазначено у п. 2.3 договору.

У пункті 2.1. Договору сторони узгодили те, що вартість Майна за цим Договором становить 431 666,67 грн., ПДВ 86333.33 грн., усього 518 000,00 грн.

З умов договору вбачається, що передача Банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі Акту прийому-передачі майна.

02.12.2021 року між Банком та Відповідачем складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання. (Додаток №5 до договору).

06.12.2021 року між Банком та Відповідачем було підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг Майно, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також 06.12.2021 між сторонами складено Акт прийому-передачі майна відповідно до п. 1 якого згідно договору фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг наступне майно: марка - Трактор Беларус, модель - 82.1 (серійний номер НОМЕР_7, рік виробництва - 2021, вартістю 515 000,00 грн. (додаток №4 до договору).

Вказаний Акт прийому-передачі майна підписаний із використанням кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.12.2021.

Таким чином, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за Актом прийому-передачі.

Однак, Відповідач порушив свої зобов`язання перед позивачем за вказаним договором, а саме припинив здійснювати відшкодування вартості майна та не сплачував винагороду за користування майном

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача загальної заборгованості в сумі 455 337,19 грн., яка складається з 399 788,83 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 52 233,16 грн. заборгованiсть за виногородою за користування предметом лізингу, 3 315,20 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів: договір фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021, Акт прийому майна на відповідальне зберігання від 06.12.2021, Акт прийому-передачі майна від 06.12.2021, Протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Отже, вищевказані документи мають правовий статус електронних документів, оскільки підписані сторонами шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів (скорочено - КЕП) та електронних печаток.

До позовної заяви позивачем в підтвердження укладання та підписання вказаних правочинів надані згідно Закону України „Про електронні довірчі послуги" файли - Протоколи перевірки накладання кваліфікованих електронних підписів (за цим Законом „перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними").

Відповідачем не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами договору фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних кваліфікованих підписів.

Докази, що спростовують ці обставини в матеріалах справи відсутні та суду не надані.

Також судом враховано, що учасниками справи не спростовано відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 укладено між сторонами в електронній формі шляхом накладення сторонами своїх електронних кваліфікованих підписів, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 30.11.2021.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно із статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний:

1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;

2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;

5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта;

6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу;

8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу;

9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;

10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.1.1. загальна вартість Майна становить 518000,00 грн. та складається з:

1. Суми авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 103 000,00 грн. та підлягає сплаті протягом 1 (один) робочих днів з моменту підписання цього Договору.

2. Загальної суми лізингових платежів у рахунок викупу переданого в лізинг Майна, що сплачується Лізингоодержувачем згідно з Додатком № 2 до цього Договору, зокрема: залишку суми вартості переданого Лізингоодержувачу Майна у розмірі 412 000,00 грн. вартості оформлення Майна в органах державної реєстрації у розмірі 3000,00 грн.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору (п. 2.2 Договору), та включають:

-Разову винагороду за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору: у розмірі 0.5 % від суми фінансування (загальної суми лізингових платежів згідно з п.2.1.1.2 цього Договору) на дату укладення цього Договору, що становить 2 075,00 грн. та підлягає сплаті одноразово разом зі сплатою (у день сплати) авансового платежу, передбаченого п.2.1.1.1 цього Договору;

-Щомісячну винагороду за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0.04 % від вартості Майна, передбаченої п.2.1 цього Договору, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2;

- Винагороду за користування Майном у розмірі 11.00 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2;

- Платежі в рахунок викупу Майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком № 2 до нього;

- Інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього Договору та передбачені ним.У випадку виникнення у Банка додаткових документально підтверджених витрат, у т.ч. пов`язаних з доставкою, передачею, реєстрацією, проведенням обов`язкових технічних оглядів Майна, сплатою податків, зборів, інших платежів, які є обов`язковими до сплати для Банку у зв`язку з виконанням цього Договору, Банк має право включити такі витрати до складу лізингових платежів, а Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити ці витрати не пізніше дати сплати чергового лізингового платежу, якщо інше не буде погоджено Сторонами.

Також п. 2.2.6. Договору передбачено, що якщо в процесі виконання цього Договору виникне необхідність сплати податку на додану вартість, останній сплачується Лізингоодержувачем в розмірі, визначеному чинним законодавством, додатково до чергового періодичного лізингового платежу.

Пунктом 7.2.9. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо такі зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 6.1.7. Договору лізингу Лізингодавець має право достроково розірвати цей Договір, вимагати погашення заборгованості, повернення Майна згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 9.1.2. Договору лізингу договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача в наступних випадках:

-невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.1-7.2.5, п.7.2.8 цього Договору;

-економічно необґрунтованого зменшення розміру активів на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром активів, зазначеним у відповідній річній звітності за попередній рік, якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 календарних днів;

-падіння фінансового класу (з урахуванням ознак, що свідчать про високий кредитний ризик), розрахованого Банком, згідно з вимогами НБУ, про що Банк письмово повідомляє Лізингоодержувача, якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 календарних днів;

-від`ємного значення капіталу, що може негативно вплинути на спроможність Лізингоодержувача виконувати свої зобов`язання, якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;

-визнання Лізингоодержувача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

-повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 календарних днів;

-якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;

-якщо Сторони не дійшли згоди з питань, визначених п.2.4. цього Договору;

-коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

-якщо Майно є спецтехнікою і воно протягом 90 днів з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу не зареєстровано згідно з вимогами законодавства України за документами, наданими Постачальником Майна, далі будь-який з випадків - "Подія Дефолту".

Згідно з п. 9.1.3. договору у разі настання Події Дефолту Банк направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про відмову від договору та його розірвання (далі - «Повідомлення про відмову від договору») з зазначенням конкретної Події Дефолту.

У Повідомленні про відмову від договору зазначаються строки усунення обставин, що зумовили настання Події Дефолту (погашення простроченої заборгованості, вчинення певних дій тощо), а також дата розірвання цього договору у разі неусунення Лізингоодержувачем Події Дефолту.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування частини вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування в сумі 399 788,83 грн.

Крім того, Лізингоодержувач не сплачував винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди в сумі 52 233,16 грн.

Судом встановлено, що останній лізинговий платіж Лізингоодержувач здійснив 24.01.2022 та після цього лізингові платежів Відповідачем не вносилися, що вбачається з Виписки по рахунку № НОМЕР_2 .

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, або законом. Аналогічне положення міститься у частині 1 статті 188 ГК України.

У пункті 10.1. договору сторонами погоджено, що адреса Лізингоодержувача для обміну повідомленнями є такою: АДРЕСА_1, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

Як вже встановлено судом, територія за якою зареєстрований Відповідач є тимчасово окупованою територію.

Банком на електронну адресу Відповідача, вказану у п. 10.1 договору, надіслано повідомлення від 23.03.2023 за вих. № LBMZPFLO0Q6O9 про розірвання Договору фінансового лізингу №ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021.

Враховуючи вимоги договору, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначив у Повідомленні від 23.03.2023 за вих. № LBMZPFLO0Q6O9 наступне: «Банк повідомляє Лізингоодержувача про настання Події Дефолту, а саме: повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 календарних днів. Відповідно до умов п.п. 9.1.4., 9.1.6. Договору у разі настання Події Дефолту Лізингоодержувач зобов`язаний доставити Майно за адресою, визначену при зверненні за номером 3700 та врегулювати Подію Дефолту, в тому числі сплатити прострочену заборгованість за Договором у розмірі 155 162,47 грн., що виникла на дату 23.05.2023 в строк до 23.05.2023. У випадку, якщо Подія Дефолту не врегульована, Банк застосовує умови п.п. 9.1.7., 9.1.8. Договору, викладені нижче. Якщо Майно не буде доставлено в порядку, визначеному Договором та Лізингоодержувач не здійснить врегулювання Події Дефолту, Лізингоодержувач не пізніше 90 календарного дня з моменту виникнення Події Дефолту зобов`язаний погасити у повному обсязі прострочену заборгованість (у тому числі, заборгованість за простроченими лізинговими платежами, нарахованою неустойкою (штрафи, пеня)), а також відшкодувати Банку кошти в сумі залишку лізингових платежів згідно з Додатком 2 до Договору. Враховуючи вищевикладене, Банк повідомляє, що відповідно до умов договору у разі не врегулювання події дефолту предмет лізингу необхідно повернути в строк до 23.05.2023. З 24.05.2023 договір вважається розірваним."

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідачем порушені строки сплати лізингових платежів та винагороди за користування предметом лізингу вартості майні, передбачені договором.

Отже, погашення заборгованості за лізинговими платежами Відповідач повністю не здійснив, у зв`язку з чим у нього існує борг за лізинговими платежами в сумі 399 788,83 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 26.11.2021 по 03.09.2024.

Крім того, наявність заборгованості зі сплати винагороди за користування предметом лізингу в сумі 52 233,16 грн. та наявність заборгованості за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 3 315,20 грн. підтверджується відповідними виписками по рахункам № НОМЕР_4 за період з 26.11.2021 по 03.09.2024, № НОМЕР_5 за період з 26.11.2021 по 03.09.2024 та розрахунком заборгованості за договором фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 станом на 02.09.2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок загальної суми заборгованості за договором фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 року у розмірі 455 337,19 грн., яка складається з несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування в сумі 399 788,83 грн., заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 52 233,16 грн. та заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 3 315,20 грн., суд зазначає що розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача загальної суми боргу у розмірі 455 337,19 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку суми заборгованості, як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сидоренка Михайла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу № ZPMIFLO356163-1 від 26.11.2021 року за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування в сумі 399 788 (триста дев`яносто дев`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп., заборгованiсть за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 52 233 (п`ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн. 16 коп., заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 3 315 (три тисячі триста п`ятнадцять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 464 (п`ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 05 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.01.2025.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.