Рішення

від 22.01.2025 по справі 908/3046/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025Справа № 908/3046/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНОЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ`ЄДНАННЯ № 7» (вул. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)

до відповідача: Запорізького обласного комітету захисту миру (просп. Соборний, 193, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 04880156)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 37573068)

про звільнення приміщення шляхом виселення

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

21.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНОЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ`ЄДНАННЯ № 7» (скорочене найменування КП «ВРЕЖО №7») до відповідача Запорізького обласного комітету захисту миру (скорочене найменування ЗОКЗМ) про звільнення частини нежитлового приміщення №63 першого поверху (літ.А-5, А-7) площею 11,75 м.кв в будинку №193 по просп. Соборному у м. Запоріжжі шляхом виселення Запорізького обласного комітету захисту миру.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 справу №908/3046/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3046/24 та присвоєно справі номер провадження 3/11/24.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалу суду від 25.11.2024 доставлено позивачу та третій особі до їх електронних кабінетів, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи (а.с. 35-37).

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: просп. Соборний, 193, м. Запоріжжя, 69006.

Копія ухвали суду від 25.11.2024, надіслана відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача, 12.12.2024 повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Окрім цього, 16.12.2024судом повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади в мережі «Інтернет».

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

У позовній заяві позивач зазначив, що 09.12.1999 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі Орендодавець) та Відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення №366.

Предметом договору оренди, з урахуванням додаткової угоди від 002.07.2008, є частина нежитлового приміщення першого поверху 5-типоверхового житлового будинку по пр. Соборному, 193, загальною площею 11,75 кв.м.

Додатковою угодою від 24.06.2020 строк дії Договору оренди частини нежитлового приміщення №63 першого поверху (літ.А-5, А-7) площею 11,75 м.кв було продовжено на 2 роки, а саме до 09.12.2021.

Термін дії Договору припинився 09.12.2021.

У зв`язку з закінченням терміну дії договору та не поверненням відповідачем орендованого приміщення позивач просить винести рішення про звільнення частини нежитлового приміщення №63 першого поверху (літ.А-5, А-7) площею 11,75 м.кв. в будинку №193 по пр. Соборному у м. Запоріжжі шляхом виселення Запорізького обласного комітету захисту миру.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЯСНЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Третя особа (Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради) у встановлений судом строк, пояснень щодо предмету спору зі своїми аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимогипозивача виселення орендаря з нежитлового приміщення.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, на який строк, чи було передано майно в оренду), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було повернуто майно після закінчення строк оренди), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09.12.1999 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі Орендодавець) та Відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення №366 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендар приймає в строкове платне користування майно вбудоване нежитлове приміщення в перший поверх п`ятиповерхового житлового будинку по пр. Соборному, 193 загальною площею 91,22 м.кв (приміщення VII, літера А5А7, частини приміщення с 1 по 7 включно).

Відповідно до п.2.1. вступ відповідача у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі, який підписано 09.12.1999. Строк дії Договору відповідно до п. 10.1. становить 5 років та діє до 09.12.2004.

Додатковою угодою від 18.09.2000 змінено Орендодавця на КП «ВРЕЖО №14», в п.1.1. Договору змінено характеристику предмету оренди на «вбудоване нежитлове приміщення в житловому будинку загальною площею 91,22 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 193.

Додатковою угодою від 2002 р. в преамбулі Договору з 01.10.2002 змінено орендодавця на управління житлового господарства міської ради, а також доповнено третьої стороною договору балансоутримувачем КП «ВРЕЖО №13».

Додатковою угодою від 15.08.2005 строк дії Договору нежитлового приміщення першого поверху площею 30,6 м.кв. продовжено на 3 роки до 09.12.2007.

Додатковою угодою від 27.08.2007 змінено площу орендованого приміщення з 30,60 м.кв. на 32,45 м.кв. Додатковою угодою від 02.07.2008 р. змінено площу орендованого приміщення з 32,45 м.кв. на 11,75 м.кв.

Додатковою угодою від 01.06.2011 р. змінено орендодавця на департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.10.2018 р. змінено Балансоутримувача на комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7».

Додатковою угодою від 24.06.2020 строк дії Договору оренди частини нежитлового приміщення №63 першого поверху (літ.А-5, А-7) площею 11,75 м.кв. було продовжено на 2 роки, а саме до 09.12.2021.

Згідно листа ТОВ «ЗМБТІ» від 07.10.2024 вих.№7113 «Про надання інформації» при проведенні технічної інвентаризації, станом на 07.11.2003, нежитловому приміщенню VII першого поверху було поновлено номер 63.

Заява про продовження терміну дії Договору оренди від орендаря не надходила.

Згідно п. 10.5. Договору його дія припиняється внаслідок, зокрема, але не виключно: закінчення терміну, на який його було укладено.

Таким чином термін дії Договору припинився 09.12.2021.

Згідно п. 2.5. Договору у випадку закінчення дії Договору комунальне майно вважається повернутим з орендного користування з моменту підписання сторонами договору акту приймання-передачі.

Докази повернення відповідачем орендованого майна в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийму-передачі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 10.5. Договору дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди (за участю Орендаря); ліквідацією Орендаря; загибелі об`єкта оренди; дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду.

З урахуванням умов договору та норм законодавства України вбачається, що договір оренди від 09.12.1999 №366 є припиненим з 09.12.2021, у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Враховуючи те, що договір є припиненим відповідач повинен повернути нежитлове приміщення, яке передавалося в оренду позивачу.

Таким чином позов щодо звільнення частини нежитлового приміщення шляхом виселення відповідача підлягає задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №366 від 09.12.1999 (а.с. 6-8), Актом приймання передачі (а.с.9), Додатковими угодами до договору (а.с.9-15), листом ТОВ «ЗМБТІ» від 07.10.2024 вих№7113 (а.с.16).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі доводів позивача не спростував, жодних доказів не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно дост. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Звільнити частину нежитлового приміщення №63 першого поверху (літ.А-5, А-7) площею 11,75 м.кв. в будинку №193 по пр. Соборному у м. Запоріжжі шляхом виселення Запорізького обласного комітету захисту миру (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 193, код ЄДРПОУ 04880156)на користь Комунального підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717). Видати наказ.

Стягнути з Запорізького обласного комітету захисту миру (просп. Соборний, 193, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 04880156) на користь Комунального підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) судові витрати зі сплати судового збору суму 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.01.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич