Рішення

від 22.01.2025 по справі 909/1124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1124/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком"

бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601

ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Долинської міської ради

проспект Незалежності, буд. 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500

про стягнення 53 308 грн 02 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах

ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської міської ради про стягнення 53308 грн 02 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді - (Ухвала про відкриття провадження від 25.11.2024 у справі №909/1124/24) направлена одержувачам: АТ "Укртелеком" та Долинській міській раді в їх електронні кабінети та доставлено до електронних кабінетів: 25.11.2024 18:16 год., що підтверджується довідками від 27.11.2024.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 вручено сторонам - 26.11.2024.

16.12.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1382/05-28/14в від 04.12.2024 (вх.№19629/24).

20.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив від 19.12.2024 (вх.№20008/24).

27.12.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення №1446/05-28/14в від 24.12.2024 (вх.№20275/24).

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що відповідач, як орган уповноважений здійснювати повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Долинської територіальної громади, не відшкодував позивачу надані у період з 01.01.2023 по 30.10.2024 послуги зв`язку пільговим категоріям споживачам, які проживають на території Долинської територіальної громади.

Позиція відповідача. Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив мотивуючи тим, що Долинська міська рада не є державним органом, відповідно є неналежним відповідачем у даній справі. Разом з тим вказав на те, що Долинська міська рада не отримувала субвенцій з державного бюджету на компенсацію пільг за телекомунікаційні послуги ні в 2023, ні в 2024 роках та не передбачала додаткових соціальних гарантій за рахунок коштів місцевого бюджету для компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги ні на 2023, ні на 2024 роки, як це передбачено ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

АТ "Укртелеком", основною діяльністю якого є діяльність у сфері проводового електрозв`язку, є оператором телекомунікацій та на підставі публічного договору надає споживачам послуги зв`язку.

У період з 01.01.2023 по 30.10.2024 позивач надав послуги зв`язку споживачам, які проживають на території Долинської територіальної громади та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян на загальну суму 55 308 грн 02 коп, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (по категоріях пільг) (а.с. 32-53) та щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (поіменний список пільговиків) з січня 2023 року по жовтень 2024 року (а.с. 54-87).

Зазначені розрахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.02.22023 - 01.11.2024 (а.с. 89-99) надсилались відповідачу для проведення звірки розрахунків та відшкодування витрат за надані послуги зв`язку на пільгових умовах, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень рекомендованих листів (а.с. 100-133).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частин 1, 3 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

В ч. 1 ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про електронні комунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача і у позивача виникло право на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Саме такий висновок щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів з метою забезпечення державних соціальних гарантій та особою, яка надає такі послуги, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 10.04.2018 у справі №927/291/17, 17.04.2018 у справі №906/621/17, 23.10.2019 у справі №911/1924/18 (у справах щодо відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян).

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

В ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

За змістом ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Пільги з оплати користування послугами зв`язку та комунікаційними послугами передбачено низкою законодавчих актів України. Так, перелік категорій громадян, яким державою встановлені державні соціальні гарантії у виді пільг, встановлено, зокрема, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до ч.1 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом ст.143 Конституції України та ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

В силу ч. 3 ст. 142 Конституції України: держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування; витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пп. "а" п.1 ч.1 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Встановлення органами місцевого самоврядування додатково, тобто до встановлених законодавством, гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями органу місцевого самоврядування, які можуть фінансуватися виключно з місцевого бюджету або благодійних надходжень.

Зазначене відповідає положенням ч.3 ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" щодо права органів місцевого самоврядування встановлювати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до пп. "є" п.9 ч.1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п.5 ч.2 ст.67-1 цього Кодексу) належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Наразі такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

Як вбачається з матеріалів справи пільги, з урахуванням яких позивач у спірному періоді надавав телекомунікаційні послуги, встановлені законом, а не рішенням місцевого органу самоврядування. Доказів прийняття органом місцевого самоврядуванням рішень про встановлення таких пільг та програм їх фінансування із місцевого бюджету не надано.

Можливість здійснення такого фінансування місцевими бюджетами всіх рівнів не означає наявність у відповідача обов`язку фінансування надання відповідних пільг, так як відповідні пільги запроваджені державою та обов`язок відшкодувати надання відповідних, встановлених державою пільг, у органу місцевого самоврядування виникає лише за наявності субвенцій з держбюджету або прийняття органом місцевого самоврядування програм щодо такого фінансування.

Положення пункту 6 статті 92 Конституції України та норм Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчить про те, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації (аналогічна правова позиція викладена в поставові Верховного Суду від 06.10.2023 у справі №916/426/23).

Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до п.6 ч.1 ст.116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб`єктів, які зобов`язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, 01.02.2022 у справі №904/141/20, 27.07.2022 у справі №904/7875/21, 09.06.2023 у справі №916/3938/21, 06.10.2023 у справі №916/426/23 та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.

Вирішальним для вирішення питання за рахунок якого бюджету (державного чи місцевого) повинно здійснюватися відшкодування наданих послуг є встановлення органу, який прийняв рішення щодо введення відповідних пільг.

Перебування споживачів-пільговиків послуг зв`язку на території діяльності відповідача за відсутністю доказів надання субвенцій місцевому бюджету щодо фінансування відшкодування витрат оператора зв`язку з надання пільг, встановлених Законами України, або прийняття органом місцевого самоврядування рішення про фінансування таких пільг не є достатньою підставою для виникнення у відповідача зобов`язання з відшкодування відповідних витрат позивача на надання відповідних пільг.

Натомість, задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів може мати місце лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому Долинська міська рада не може бути боржником за таким зобов`язанням, тобто не є належним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічні висновки щодо належного відповідача у відносинах з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги викладені у постановах Верховного Суду від: 07.08.2023 у справі №922/1418/22; 28.09.2023 у справі №916/2523/22; 06.10.2023 у справі №916/429/23).

При цьому, заміна неналежного відповідача належним здійснюється виключно за заявою позивача, що визначено ч.2 ст.48 ГПК України, в силу якої, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Разом з тим, під час розгляду цієї справи, від позивача клопотання про заміну неналежного відповідача до суду не надходило.

Посилання позивача на те, що у нього є власна судова практика по аналогічних спорах - справа №909/541/23 судом оцінюється критично, оскільки відповідно до ч.4 ст. 236 при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду, а у справі №909/541/23 Верховний Суд не переглядав у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову АТ "Укртелеком" належить відмовити.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 22.01.2024

Суддя О.В. Рочняк