Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/11645/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/11645/24За позовом фізичної особи-підприємця Гаразди Романа Мирославовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО»

про стягнення 2 100 000, 00 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Руденко К.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гаразда Роман Мирославович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 100 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 527, 530, 610, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.193, 224, 229 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг №08/2021-ФК-ФІ від 02.08.2021, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

02.10.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/11645/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 12.11.2024.

09.10.2024 від позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка з банку про рух коштів між ним та відповідачем.

08.11.2024 від позивача надійшла заява розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 12.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 відкладено підготовче засідання на 26.11.2024.

У підготовче засідання 26.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

У судовому засіданні 14.01.2025 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача в засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 між фізичною особою-підприємцем Гараздою Романом Мирославовичем (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (відповідачем, замовник) укладено договір про надання послуг №08/2021-ФК-ФІ (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов`язання надавати в обсязі, порядку та на умовах, передбачених цим договором наступні послуги:

- розроблення, модифікація, тестування та технічна підтримка програмного забезпечення та його компонентів зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів замовника;

- впровадження нових сервісів і технологій програмного забезпечення та його компонентів зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів замовника;

- виявлення архітектурно-значимих вимог до програмного забезпечення та його компонентів, зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів;

- визначення етапів робіт (життєвий цикл розробки), які необхідні для здійснення необхідного функціонала програмного забезпечення його компонентів, зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів на основі системного аналізу вимог, дослідження і аналізу бізнес-процесів;

- узгодження концепції рішення програмного забезпечення його компонентів, зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів замовника;

- здійснення авторського нагляду за розробкою проектованих об`єктів, виконання аналізу результатів впровадження програмного забезпечення його компонентів, зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів, інформаційних комплексів і систем по автоматизації бізнес-процесів і їх ефективності;

- взаємодія з контрагентами замовника, які надавали/надають послуги з дизайну, тестування, маркетинку/реклами програмного забезпечення та його компонентів зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів замовника;

- аналіз та оптимізація проведеного тестування програмного забезпечення його компонентів, зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів замовника або контрагентів Замовника;

- підтримка існуючого коду замовника та його вдосконалення;

- виправлення і рефакторінг коду замовника;

- проектування програмного дизайну програмного забезпечення та його компонентів;

- налаштування програмного забезпечення, тобто модифікація та конфігурація програмного забезпечення та його компонентів зокрема, у вигляді інтернет сайтів або онлайн сервісів замовника;

- проектування структур баз даних;

- білдінг і деплоймент релізів, супроводження поставлених завдань замовника;

- створення модульних Unit-тестів тощо.

- розроблення структури та контенту та/або розроблення системи команд, необхідних для створення та виконання (системного програмного забезпечення (у т.ч. оновленого й актуалізованого, прикладних програм (у т.ч. оновлених і актуалізованих), баз даних, веб-сайті);

- планування та проектування інтегрованих комп`ютерних систем, які поєднують апаратні засоби, програмне забезпечення та комунікаційні технології.

- керування й експлуатацію комп`ютерних систем клієнтів та/або засобів оброблення даних таким чином, щоб вони функціонували в рамках інформаційної системи клієнта;

- інсталяція програмного забезпечення замовника;

- консультування замовника з питань використання та експлуатації програмних додатків, інформаційних комплексів і систем з автоматизації бізнес-процесів, для їх введення в експлуатацію;

- надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

Відповідно до п.2.1. договору виконавець надає послуги замовнику за його письмовим або усним завданням (замовленням), прийнятим виконавцем до виконання. Замовник може надавати завдання (замовлення) в письмовій формі - шляхом направлення листа, факсимільного або електронного повідомлення, чи в усній формі - під час телефонних чи відеопереговорів, або безпосередньо під час зустрічі з виконавцем. Обсяг послуг, що надається виконавцем замовнику за цим договором у певний період часу, визначається у відповідних актах наданих послуг.

Згідно із п.2.3. договору послуги за цим договором можуть надаватись як за місцезнаходженням виконавця (при цьому, замовник отримуватиме послуги дистанційно, шляхом передачі інформації через мережу інтернет, електронними повідомленнями, по телефону тощо), так і в приміщеннях замовника. Результати наданих послуг можуть втілюватися як в матеріальній, так і в нематеріальній формах.

За наслідками повного чи часткового виконання виконавцем одного чи більше завдань (замовлень) сторони підписують акт наданих послуг, за підсумками роботи один раз на квартал, як правило, в термін до 5-го числа місяця наступного за кварталом, у якому надавалися послуги, якщо інше не обумовлене сторонами (п.2.4. договору).

Відповідно до п.3.1. договору плата за надання послуг виконавцем за цим договором, якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі, визначається виходячи з обсягів часу, необхідних для надання замовнику послуг та погоджених сторонами в рамках завдання (замовлення).

Згідно із п.3.2. договору вартість послуг виконавця встановлюється, з розрахунку, що ціна однієї години затраченого виконавцем часу на надання послуг становить 5000 грн без ПДВ (оскільки виконавець є платником єдиного податку третьої групи та не є платником ПДВ) та без урахування податків, які виконавець має сплачувати як фізична особа-підприємець, але з можливим урахуванням погодженої сторонами корекції в залежності від специфіки замовлень та досягнутих виконавцем результатів. Конкретні суми до оплати наводяться у актах наданих послуг, надісланих виконавцем та погоджених із замовником.

Відповідно до п.3.3. договору загальна вартість договору становить суму вартості послуг, вказану в усіх актах наданих послуг.

Сторони домовились, що замовник оплачує виконавцю послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідного акта наданих послуг, але не пізніше останнього дня кварталу в якому надано послуги, якщо сторонами в акті не визначено інше (п.3.4. договору).

Згідно із п.3.7. договору сторони погодили, що вартість послуг, вказана в актах наданих послуг, є остаточною, та включає всі затрати виконавця, що пов`язані з наданням послуг. Виконавець не має права на додаткове відшкодування понесених витрат понад суму, що назначатиметься у актах наданих послуг.

У пунктах 8.1. та 8.2. договору сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не сповістить іншу сторону письмово про бажання розірвати або припинити цей договір, він автоматично вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік та на тих самих умовах.

Так, на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 2 100 000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг: №1 від 31.08.2021 на суму 1 120 000,00 грн та №2 від 20.09.2021 на суму 980 000,00 грн. Вказані акти підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками. Проте, як зазначає позивач відповідачем вказані послуги оплачені не були.

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2 100 000,00 грн за надані послуги.

В силу положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу послуги на загальну суму 2 100 000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг №1 від 31.08.2021 на суму 1 120 000,00 грн та №2 від 20.09.2021 на суму 980 000,00 грн.

У пункті 3.4. договору сторони домовились, що замовник оплачує виконавцю послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідного акта наданих послуг, але не пізніше останнього дня кварталу в якому надано послуги, якщо сторонами в акті не визначено інше.

У пунктах 5 актів сторонами погоджено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг до 30.09.2021.

Разом з тим, доказів сплати відповідачем вказаних сум грошових коштів матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду таких доказів надано не було.

Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги в розмірі 2 100 000,00 грн є обґрунтованими.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 100 000, 00 грн основного боргу.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (03110, місто Київ, вулиця Пироговського Олександра, будинок 19, корпус 6, ідентифікаційний код 41146462) на користь фізичної особи-підприємця Гаразди Романа Мирославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 100 000 (два мільйони сто тисяч) грн 00 коп. основного боргу та 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.01.2025.

Суддя Я.А.Карабань