Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/7849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/7849/24

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕКТОР БЕЗПЕКИ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖК СЕРВІС ГРУП"

про стягнення 188 729,71 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 188 729,71 грн, з яких 105 000,00 грн - сума основної заборгованості, 66 611,14 грн - інфляційні нарахування, 17 118,43 грн - три проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем Договору № 1709/18-К від 17.09.2018 про надання охоронних послуг в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/7849/24 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 28.06.2024 в електронний кабінет системи Електронний суд, про що міститься в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, однак Підприємство не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами до суду не подано.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 між Товариством (Виконавець) та Підприємством (Замовник) укладено договір № 1709/18-К про надання охоронних послуг (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Замовник замовляє, а Виконавець падає послуги, що забезпечують схоронність та цілісність належних Замовнику житлових будинків та/або їх окремих приміщень, будівель, споруд, елементів благоустрою, іншого рухомого та нерухомого майна (далі за текстом - «майно»), недопущення посягань на майно, припинення не санкціонованого Замовником доступу до майна, а також забезпечує реалізацію Замовником усіх належних йому повноважень щодо вищезазначеного майна, розташованого у м. Києві за адресами, визначеними у Додатку № 1 (Дислокації постів) до цього Договору (далі за текстом - «Об`єкт») шляхом здійснення: контролю за пересуванням фізичних осіб в межах окремих приміщень на території Об`єкту охорони, визначених в дислокації; контролю за внесенням (ввезенням) та винесенням (вивезенням) товарно- матеріальних цінностей в межах окремих приміщень на території Об`єкту охорони, визначених в дислокації; перевірки документів фізичних осіб (перепусток, посвідчень та ін.), які входять/виходять або перебувають в межах окремих приміщень на території Об`єкту охорони, визначених в дислокації; прийняття під охорону товарно-матеріальних цінностей (у встановленому законом порядку); перевірки документів фізичних осіб, які в`їжджають/виїжджають в/із автомобільні /их паркінги/ів; діяльності з попередження і припинення правопорушень на охоронюваному Об`єкті; затримання осіб, що намагаються незаконно вивезти (випести) матеріальні цінності з охоронюваного Об`єкта або підозрюваних у вчиненні правопорушень (надалі - «Послуги»).

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата за послуги по охороні об`єкту за даним Договором здійснюється наступним чином: протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту підписання Акта надання послуг Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг по охороні об`єкту, яка вказана у п. 4.4. даного Договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених Договором, па поточний рахунок Виконавця. Також, можливі й інші форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України.

За приписами п. 4.4 Договору вартість послуг охорони за цим Договором визначається Сторонами на підставі Протоколу договірної ціни (Додаток №3).

У пунктах 10.1, 10.2 Договору передбачено, що договір набуває чинності з 17.09.2018 і діє протягом 1 року з дати його підписання, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами. У разі коли за місяць до закінчення дії даного договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про його розірвання або необхідність перегляду, даний договір вважається щороку продовженим, але кожна зі сторін має право припинити його дію в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором.

До Договору сторонами складено та підписано Додаток № 1 Дислокація постів охорони. Додаток № 2 Інструкція про порядок приймання (здавання) об`єктів та окремих приміщень під охорону, Додаток № 3 протокол погодження договірної ціни, а також додаткові угоди № 1-4.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство надало, а Підприємство прийняло надані за Договором № 1709/18-К від 17.09.2018 послуги згідно з наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт № ОУ-0000016 від 31.01.2019 на загальну суму 50000,00 грн, на оплату якого виставлено рахунок № СФ-0000016 від 27.01.2019, що не сплачений у повному обсязі; акт № ОУ-000175 від 31.12.2018 на загальну суму 50000,00 грн, на оплату якого виставлено рахунок СФ-000176 від 20.12.2018, що сплачений частково відповідно до платіжного доручення № 9 від 28.02.2019 на суму 20000,00 грн; акт № ОУ-000157 від 30.11.2018 на загальну суму 50000,00 грн, на оплату якого виставлено рахунок № СФ-000156 від 26.11.2018, що сплачений частково відповідно до платіжного доручення № 372 від 05.12.2018 на суму 25000,00 грн; акт № ОУ-000146 від 31.10.2018 на загальну суму 14516,14 грн, на оплату якого виставлено рахунок № СФ-000144 від 25.10.2018, що сплачений частково відповідно до платіжного доручення № 327 від 16.11.2018 на суму 14516,00 грн.

Дані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками обох сторін.

Таким чином, загальна сума заборгованості Підприємства перед Товариством з урахуванням частково здійсненої оплати становить 105000,14 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Підприємство просило застосувати строк позовної давності до пред`явлених позовних вимог.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов Договору № 1709/18-К від 17.09.2018 Товариство надало Підприємству послуги за період із жовтня 2018 року до січня 2019 року на загальну суму 164 516,14 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Водночас, Підприємство оплату наданих послуг здійснило не в повному обсязі, заборгувавши Товариству 105000,14 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу Підприємства в розмірі 105000,14 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Підприємства вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство просило стягнути 66 611,14 грн інфляційних нарахувань (за загальний період листопад 2018 року - травень 2025 року) та 17 118,43 грн трьох процентів річних (за загальний період 08.11.2018 - 12.06.2024), нарахованих із урахуванням періодів настання прострочення виконання зобов`язань з оплати за кожним актом та сплачених Підприємством грошових коштів.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду з Підприємства підлягають стягненню 66 611,14 грн інфляційних нарахувань та 17 118,43 грн трьох процентів річних.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Одночасно, відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває й наразі.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за пред`явленими позовними вимогами не сплив.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Товариством заявлено до стягнення з Підприємства 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 43/24 від 10.06.2024.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 000,00 грн представником позивача долучено до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги № 43/24 від 10.06.2024, рахунку-фактури № 1/43/24 від 10.06.2024, квитанції № N1F5F5338M від 11.06.2024, а також детальний опис робіт (наданих послуг).

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Підприємством не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Беручи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на відшкодування професійної правничої допомоги є співрозмірними із ціною позову та ступенем складності справи та підлягають задоволенню повністю на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" про стягнення 188 729,71 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (01014, місто Київ, вулиця Бойчука, будинок 41Б, ЄДРПОУ 41882592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" (08200, місто Ірпінь, вулиця З.Алієвої, будинок 104, квартира 4, ЄДРПОУ 40363433) 105 000 (сто п`ять тисяч) грн 14 коп. основної заборгованості, 66 611 (шістдесят шість тисяч шістсот одинадцять) грн 14 коп. інфляційних нарахувань, 17 118 (сімнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 43 коп. трьох процентів річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат зі сплати судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ