Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/11378/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/11378/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11378/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж»

про стягнення 274700,89 грн

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (далі - відповідач) про стягнення 274700,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором підряду №08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019 не виконав роботи на всю суму авансового платежу, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення суму не використаного авансу в розмірі 100000,00 грн, 3% річних у розмірі 13 844,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 60856,63 грн та пеню у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11378/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та компенсаційних втрат нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та надав докази сплати боргу на суму 10000,00 грн, у той же час відповідач заперечив проти нарахованої пені та просив зменшити її розмір на 90%, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем.

12.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Позивач своїм право на подання заперечень як то передбачено статтею 166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (далі - підрядник) було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №08/01-ПР/19-ПП (далі - договір підряду), за умовами пункту 1.1 якого генпідрядник зобов`язується забезпечити підрядника усім необхідним для належного виконання робіт, координувати та контролювати діяльність підрядника, перевіряти та приймати, а також оплачувати належним чином фактично виконані підрядником роботи тощо, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати за рахунок його власних та/або залучених сил, засобів, ресурсів, у відповідності до умов даного договору, проектної документації та законодавства комплекс внутрішніх сантехнічних робіт в осях 1-12, за переліком, в обсязі, за цінами та характеристиками визначеними в додатку/додатках (договірна ціна, графік виконання робіт) до цього договору (надалі «роботи») при реконструкції з розширенням існуючого комплексу будівель та споруд під багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс на проспекті Правди, 47 у Подільському районі м. Києва (надалі «об`єкт») та передати результат робіт генпідряднику згідно з умовами даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору підряду роботи, що мають бути виконані підрядником за даним договором включають: забезпечення (доставка) необхідних ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, виробів, конструкцій, інструментів та устаткування тощо) та будівельної (підіймальної) машинної техніки, необхідних для виконання робіт на об`єкті на умовах DDP (згідно міжнародних правил «Інкотермс» 2018); монтаж каналізації в осях 1-12 об`єкту (господарчо-побутова каналізація К1, виробнича каналізація К3-1, К3-2, К3-3, конденсат для вітрин К-13, К-14); виконання дій та здійснення заходів в межах повноважень та зобов`язань підрядника згідно з законодавством щодо сприяння введення в експлуатацію об`єкту з оформленням (підписанням) необхідних документів від (для) відповідних органів державного нагляду та контролю.

Згідно пункту 1.3 договору підряду загальний обсяг робіт визначено на підставі проектної документації (креслення № 053-ПРД/13-1-ВК) та вказано в додатку/додатках до договору. Остаточний обсяг виконаних робіт за цим договором буде визначатись відповідно до проектної документації та відображатися у відповідних актах №КБ-2в та довідках №КБ-3, підписаних сторонами в порядку, передбаченому цим договором.

Генпідрядник зобов`язаний здійснювати оплату виконаних робіт підрядником в обсягах та в строки, що передбачені даним договором (пункт 2.1.6 договору).

За умовами пункту 2.3.5 та 2.3.18 договору, підрядник зобов`язаний виконувати роботи якісно, в повному обсязі, у відповідності з умовами договору та до проектної документації, законодавства та в строки, що передбачені договором. Здавати щомісячно генпідряднику виконані роботи по акту №КБ-2в та довідку №КБ-3, а також у разі поставки (забезпечення) матеріальних ресурсів для виконання робіт генпідрядником - акти приймання-передачі матеріальних ресурсів в монтаж та акти про використані матеріальні ресурси. Підрядник, у термін не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного звітного місяця, надає на розгляд генпідряднику оформлені та підписані підрядником акти № КБ-2в та довідки №КБ-3 в 3-х примірниках для перевірки з доданими до них виконавчими схемами та кресленнями, з вказаними на них виконаними роботами, а також рахунки-фактури на закуплені підрядником ресурси, ціни, перелік та обсяг яких були погоджені генпідрядником відповідно до п. 2.3.19 цього договору. Акти №КБ-2в та довідки №КБ-3, що надаються для перевірки генпідряднику, повинні бути підписані керівником будівництва на об`єкті від генпідрядника, інженером технічного нагляду від замовника (ТОВ «МАРТІН» ідентифікаційний код юридичної особи 19257144) в частині обсягів та якості виконаних робіт, додані до акту КБ-2в та довідки №КБ-3 виконавчі схеми, креслення повинні бути підписані керівником будівництва на об`єкті від генпідрядника, а також (у випадку необхідності, визначеної в листі генпідрядника наданого підряднику) представником організації генерального проектувальника об`єкту. Акти приймання-передачі матеріальних ресурсів в монтаж та акти про використані матеріальні ресурси, що додаються до акту №КБ-2в та довідки №КБ-3 повинні бути підписані уповноваженими представниками генпідрядника та підрядника. Акти №КБ-2в та довідки №КБ-3, що не підписані вказаними вище особами та/або без доданих до них документів, надання яких разом з актом №КБ-2в та довідкою №КБ-3 передбачено цим договором, до розгляду та підписання генпідрядником не приймаються.

Пунктом 2.4.5 договору підряду встановлено, що підрядник має право одержувати фінансування та оплату за належним чином виконані роботи в розмірах і в строки передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору підряду ціна робіт з урахуванням вартості ресурсів підрядника, необхідних для виконання робіт, та витрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів, визначається та вказується сторонами в додатку №2 до цього договору - «Договірна ціна» (далі по тексту - «ціна договору»). Додаток № 2 повинен бути оформлений сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання договору. Ціна договору є твердою. У разі перевищення твердої ціни договору, визначеної цим договором, усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, за винятком випадків, визначених п. 4.3 договору.

Остаточна ціна договору складатиме суму всіх належним чином оформлених та підписаних договірних цін до договору та/або належним чином оформлених та підписаних сторонами (генпідрядником та підрядником) актів №КБ-2в та довідок № КБ-3 за фактично виконаний підрядником та підтверджений інженером технічного нагляду замовника (ТОВ «МАРТІН» ідентифікаційний код юридичної особи 19257144) обсяг робіт (пункт 4.4 договору підряду).

Згідно пункту 4.5 договору підряду якщо інше не погоджено сторонами в додатку/додатках до цього договору, оплата ціни договору здійснюється генпідрядником на користь підрядника у наступному порядку: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного договору генпідрядник сплачує підряднику аванс для закупівлі ресурсів, необхідних підряднику для виконання місячного обсягу робіт. Сума авансу визначається та сплачується на підставі письмового листа-заявки, поданого підрядником та узгодженого сторонами згідно умов п. 2.3.19 даного договору. Подальше авансування генпідрядником виконання підрядником робіт та закупівлі ресурсів буде здійснюватися на основі письмових листів-заявок, поданих підрядником на генпідрядника та узгоджених згідно умов п. 2.3.19 даного договору. Решту грошових коштів за виконані підрядником роботи генпідрядник сплачує на підставі актів №КБ-2в та довідки № КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін від генпідрядника та підрядника щомісячно з пропорційним вирахуванням авансових платежів, сплачених останньому генпідрядником на виконання договору. Акт № КБ-2в та довідку № КБ-3 підрядник підписує та передає генпідряднику не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного звітного місяця. Генпідрядник протягом 10 (десяти) днів після отримання такого акту перевіряє його відповідність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання підрядником та генпідрядником акту № КБ-2в та довідки № КБ-3 в розмірі 90% (дев`яносто відсотків) від вартості робіт та 100% (сто відсотків) від вартості ресурсів, вказаних у відповідному акті № КБ-2в.

Відповідно до пункту 5.1 договору підряду щомісячне приймання генпідрядником виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих норм і правил із складанням акту приймання прихованих робіт (при необхідності) та актів №КБ-2в та довідок № КБ-3. Актів приймання-передачі матеріальних ресурсів в монтаж та актів про використані матеріальні ресурси у порядку, визначному п. 2.1.7, п. 2.3.18 даного договору. Акти повинні бути надані підрядником після фактичного виконання робіт, з доданими до них документами, надання яких разом в актом №КБ-2в та довідкою № КБ-3 передбачено цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних зобов`язань підрядника згідно статті 6 даного договору (пункт 13.1 договору).

Додатком №2 до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019 погоджено договірну ціну на виконання комплексу сантехнічних робіт по монтажу каналізації К1, К3, К13, К14 в осях 1-12, яка складає 2748222,21 грн - вартість робіт і матеріалів; вартість робіт і матеріалів з ПДВ складає 3297866,65 грн.

На виконання умов даного договору, позивачем було перераховано відповідачу аванс у загальному розмірі 2012000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1601 від 14.01.2019 на суму 200000,00 грн, №1619 від 22.01.2019 на суму 112000,00 грн, №1712 від 16.04.2019 на суму 100000,00 грн, №1723 від 18.04.2019 на суму 200000,00 грн, №1727 від 19.04.2019 на суму 100000,00 грн, №1746 від 23.04.2019 на суму 200000,00 грн, №666 від 21.05.2019 на суму 600000,00 грн, №692 від 23.05.2019 на суму 100000,00 грн, №716 від 28.05.2019 на суму 300000,00 грн та №1234 від 15.07.2019 на суму 100000,00 грн.

За наслідками виконання договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019, сторонами на підставі пунктів 4.4 та 4.5 договору підряду підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 від 31.05.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 від 31.05.2019 на загальну суму 498895,12 грн; акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 від 30.09.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 від 30.09.2019 на загальну суму 886172,57 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 від 31.01.2020 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 від 31.01.2020 на загальну суму 248275,80 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виконано роботи на загальну суму 1633343,49 грн, тоді як позивачем на забезпечення виконання договору підряду перераховано аванс у загальному розмірі 2012000,00 грн, тобто залишок не використаного авансу склав 378656,51 грн, що визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

30.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (далі - підрядник) було укладено договір про реструктуризацію боргу (далі - договір реструктуризації), за умовами пункту 1 якого предметом даної угоди є реструктуризація заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» - (боржника) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» - (кредитором) за договором підряду № 08/01-ПР/19-101 від 08.01.2019 року на виконання будівельно-монтажних робіт, розмір якої на дату підписання даної угоди з урахуванням ПДВ становить: 378656,51 грн.

Відповідно до пункту 2 договору реструктуризації сторони дійшли згоди застосувати відносно боржника реструктуризацію боргу у вигляді розстрочки погашення боргу відповідно до графіку погашення заборгованості, який є невід`ємною частиною угоди (п. 2.1 угоди).

Так, пунктом 2.1 договору реструктуризації сторони погодили графік погашення заборгованості боржником перед кредитором у такому порядку: 1) платіж-1 на суму 78656,51 грн з ПДВ, кінцева дата здійснення платежу до 30.06.2020; 2) платіж-2 на суму 60000,00 грн з ПДВ, кінцева дата здійснення платежу до 31.07.2020; 3) платіж-3 на суму 60000,00 грн з ПДВ, кінцева дата здійснення платежу до 31.08.2020; 4) платіж-4 на суму 60000,00 грн з ПДВ, кінцева дата здійснення платежу до 30.09.2020; 5) платіж-5 на суму 60000,00 грн з ПДВ, кінцева дата здійснення платежу до 31.10.2020; 6) платіж-6 на суму 60000,00 грн з ПДВ, кінцева дата здійснення платежу до 30.11.2020. Загальна сума з ПДВ (20%): 378656,51 грн.

Платежі в рахунок погашення боргу здійснюватимуться в терміни та розмірах відповідно до графіку погашення заборгованості згідно п. 2.1 угоди з призначенням платежу: «повернення заборгованості за договором підряду № 08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019 року» (пункт 3 договору реструктуризації).

Згідно пункту 4 та 5 договору реструктуризації у випадку належного виконання боржником умов даної угоди індекс інфляції та три відсотки річних на суму боргу, щодо якого застосовується реструктуризація, не нараховуються. У випадку недотримання боржником графіку погашення заборгованості, кредитор має право вимагати від боржника сплати заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від суми заборгованості, починаючи з моменту фактичного виникнення боргу за договором підряду № 08/01-ПР/19-ПІ від 08.01.2019 року на виконання будівельно-монтажних робіт.

Пунктом 6 договору реструктуризації встановлено, що у випадку порушення строку здійснення платежу, передбаченого графіком погашення заборгованості більше ніж на 7 (сім) днів боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі 1,00% (один відсоток) від суми, що підлягає оплаті (суми простроченого платежу), яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% (сто відсотків) загальної суми боргу.

Дана угода набирає чинності з дня її підписання та скріплення печатками сторін (пункт 9 договору реструктуризації).

Відповідач частково виконав договір про реструктуризацію боргу від 30.04.2020 повернувши позивачу невикористаний аванс згідно договору підряду № 08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019 у загальному розмірі 278656,51 грн про що свідчать платіжні інструкції №55 від 30.07.2020 на суму 78656,51 грн, №63 від 31.07.2020 на суму 60000,00 грн, №45 від 09.12.2020 на суму 12000,00 грн, №81 від 02.03.2021 на суму 20000,00 грн, №370 від 14.07.2021 на суму 48000,00 грн, №693 від 20.10.2021 на суму 60000,00 грн.

Таким чином, відповідач не повернув позивачу невикористаний аванс по договору підряду № 08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019 в порядку передбаченому договором про реструктуризацію боргу від 30.04.2020, у загальному розмірі 100000,00 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Як встановлено судом, відповідач не виконав робіт на усю суму перерахованого позивачем авансу по договору підряду №08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019, у зв`язку з чим між сторонами було укладено договір про реструктуризацію боргу від 30.04.2020, яким встановлено порядок та строки повернення залишку авансу в сумі 378656,51 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 2.1 договору реструктуризації відповідач мав повернути залишок невикористаного авансу в такому порядку: 1) платіж-1 на суму 78656,51 грн з ПДВ до 30.06.2020; 2) платіж-2 на суму 60000,00 грн з ПДВ до 31.07.2020; 3) платіж-3 на суму 60000,00 грн з ПДВ до 31.08.2020; 4) платіж-4 на суму 60000,00 грн з ПДВ до 30.09.2020; 5) платіж-5 на суму 60000,00 грн з ПДВ до 31.10.2020; 6) платіж-6 на суму 60000,00 грн з ПДВ до 30.11.2020.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту умов договору про реструктуризацію, строк виконання грошового зобов`язання за договором на момент розгляду справи настав.

Проте, відповідач свого обов`язку щодо повного та своєчасного повернення заборгованості за умовами договору не виконав, сплативши лише 278656,51 грн.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про реструктуризацію боргу від 30.04.2020 в частині своєчасного та повного повернення не використаного авансу підтверджений матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 100000,00 грн.

У той же час, у жовтні 2024 року відповідач сплатив за договором про реструктуризацію боргу по договору підряду № 08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019 - 10000,00 грн про що свідчить платіжна інструкція №1 від 18.10.2024.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

У даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача наявної заборгованості по невикористаному авансу в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (в частині стягнення наявного боргу в розмірі 100000,00 грн) частково припинив своє існування (у жовтні 2024) після звернення позивача з даним позовом до суду (позов поданий до Господарського суду міста Києва 17.09.2024), суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10000,00 грн.

При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі №914/3112/20.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 6 договору реструктуризації встановлено, що у випадку порушення строку здійснення платежу, передбаченого графіком погашення заборгованості більше ніж на 7 (сім) днів боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі 1,00% (один відсоток) від суми, що підлягає оплаті (суми простроченого платежу), яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% (сто відсотків) загальної суми боргу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення повернення коштів невикористаного залишку авансу по договору підряду № 08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 100000,00 грн.

За змістом статей 509, 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За визначенням частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами у пункті 6 договору реструктуризації визначено, що у випадку порушення строку здійснення платежу, передбаченого графіком погашення заборгованості більше ніж на 7 (сім) днів боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі 1,00% (один відсоток) від суми, що підлягає оплаті (суми простроченого платежу), яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% (сто відсотків) загальної суми боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У той же час, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18.

З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а тому, за розрахунком суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 9334,25 грн, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 13844,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 60856,63 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за заявлений позивачем період на суму непогашеної заборгованості, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи визнав позовні вимоги в частині основного боргу та компенсаційних витрат, зазначивши про це у відзиві на позовну заяву.

Згідно зі статтями 46, 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо його дії суперечать закону або порушують права чи інтереси інших осіб.

За результатами розгляду справи судом встановлено законність і обґрунтованість позовних вимог в частині заявленого до стягнення розміру основного боргу та компенсаційних витрат, тому визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить законодавству, чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів не порушує, а відтак приймається судом.

У той же час, під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру пені на 90%.

Так, згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки належний до сплати розмір пені, встановлений судом з урахуванням приписів чинного законодавства, носить розумний характер, не перевищує заявлену до стягнення суму боргу і покладення його на відповідача не призведе до погіршення його фінансового становища, як і не призведе до надмірного чи безпідставного збагачення позивача, враховуючи тривалість невиконання відповідачем зобов`язань.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 10000 грн основного боргу, в іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору (угоди) про надання правової допомоги від 27.06.2024 (далі - договір про надання правової допомоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (далі - клієнт) та адвокатом Пановим Дмитром Ігоровичем (далі - адвокат), додаткової угоди №4 від 27.06.2024 до договору (угоди) про надання правової допомоги від 27.06.2024, акту наданих послуг від 11.11.2024 до договору (угоди) про надання правової допомоги від 27.06.2024 за ведення справи визначеної у додатковій угоді №4 від 27.06.2024, ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АІ №1644219 від 27.06.2024 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС №7280/10 від 07.12.2018.

За умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт в порядку і на умовах, визначених цією угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання правової допомоги адвокат зобов`язується надавати клієнту за його окремим замовленням (дорученням) наступні послуги протягом строку даної угоди, а саме: представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в правоохоронних органах, суді, а також в інших органах при розгляді правових питань, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також стороні у виконавчому провадженні в т.ч., але не обмежуючись цим; вести справи у судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних, підписувати та подавати позовні заяви, скарги, клопотання, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, знайомитись з технічним записом та журналом судового засідання, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, закінчити справу мировою угодою, оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали суду (підписувати апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами тощо), подавати виконавчі документи до стягнення, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у провадженні виконавчих дій, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», оскаржувати дії (бездіяльність) державного (приватного) виконавця з питань виконавчого провадження, подавати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку виконавчого документу до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного (приватного) виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами та користуватися іншими правами, наданими учаснику виконавчого провадження; представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судових, правоохоронних та контролюючих органах з правами, наданими чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України як захиснику (представнику) клієнта; надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що стосуються діяльності клієнта; вчиняти інші дії та надавати послуги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно пункту 2.3 договору про надання правової допомоги на підтвердження надання правової допомоги, відповідно до умов цього договору адвокатом складається акт наданих послуг і направляється клієнту.

За умовами пункту 4.1 договору про надання правової допомоги вартість послуг передбачених п. 1.1 договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

Пунктом 4.2 договору про надання правової допомоги встановлено, що якщо інше не узгоджено окремо, клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів, з дня набрання рішенням суду по справі законної сили.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2025 року (пункт 7.1 договору про надання правової допомоги).

Додатковою угодою №4 до договору про надання правової допомоги (далі - додаткова угода №4) сторони погодили, що адвокат надає правову допомогу клієнту у господарській справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (код ЄДРПОУ 34965004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (код ЄДРПОУ 37633636) за договором підряду №08/01-ПР/19-ПП від 08.01.2019.

Відповідно до пункту 2 та 3 додаткової угоди №4 на умовах п. 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення цієї справи складатиме 40000,00 грн. Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судовому засіданні), що зазначається у акті наданих послуг.

На умовах пункту 4.2 договору сторони домовилися, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів, з дня набрання рішенням суду по справі законної сили. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг (пункт 4 додаткової угоди №4).

11.11.2024 року сторонами було підписано акт наданих послуг до договору (угоди) про надання правової допомоги від 27.06.2024 за ведення справи визначеної у додатковій угоді №4 від 27.06.2024 (далі - акт наданих послуг), за умовами пункту 1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в рамках надання правничої допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи №910/11378/24 за позовом ТОВ «Спецбуд-Моноліт» (код ЄДРПОУ 37633636) до ТОВ «ІК-Монтаж» (код ЄДРПОУ 34965004) про стягнення заборгованості за договором підряду від 08.01.2019 №08/01-ПР/19-ПП щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів та захисту прав клієнта в суді, як позивача по даній справі, в суді першої інстанції, а саме: в Господарському суді м. Києва.

Згідно пункту 2 та 3 акту наданих послуг вартість послуг адвоката складає 40000,00 грн. На умовах п. 4.2 договору сторони домовилися, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили. При цьому, результат рішення суду (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг.

Клієнт не має претензій до кількості та якості наданих послуг (пункт 4 акту надання послуг).

Судом встановлено, що Панов Дмитро Ігорович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Відповідач у відзиві на позовну заяву виклав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи його тим, що заявлені позивачем до стягнення витрати не є обґрунтованими та співмірними до рівня складності даної справи. Так, на думку відповідача, очевидним є те, що предмет та підстави позову вказують на незначну складність даної справи, крім того, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною та її розгляд відбувається за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), а саму позовну заяву викладено на 6 аркушах (обставини справи не є складними) до якої додано 12 додатків, що не становить значного обсягу витраченого адвокатом часу на аналіз та підготовку таких документів.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, беручи до уваги заперечення відповідача на клопотання про стягнення судових витрат, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають та предмет доказування у справі №910/11378/24 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню.

При цьому, суд зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу підлягає оцінці з урахуванням принципів співмірності судових витрат, закріплених у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та принципу розумності, який є складовою процесуальної економії та суд повинен дотримуватися збалансованості між правом позивача на відшкодування витрат та забезпеченням справедливості для відповідача. Надмірно завищені витрати на правничу допомогу, які не знаходять свого обґрунтування у складності справи, обсязі наданих послуг або часі, витраченому адвокатом, не можуть покладатися на відповідача у повному обсязі, оскільки це призводитиме до необґрунтованого тягаря для сторони.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, не відповідає критерію розумності, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату і їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі та висновків за яких позовні вимоги задоволені частково, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу розмірі 10000,00 грн закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 34965004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька (колишня назва Тимофія Шамрило), буд. 4-В, прим. №295; ідентифікаційний код 37633636) основний борг у розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 9334 (дев`ять тисяч триста тридцять чотири) грн 25 коп., 3% річних у розмірі 13844 (тринадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн 26 коп., інфляційній витрати у розмірі 60856 (шістдесят тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 63 коп., судовий збір у розмірі 2208 (дві тисячі двісті вісім) грн 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2025.

СуддяТ.В. Васильченко