Рішення

від 22.01.2025 по справі 202/11947/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/11947/24

Провадження № 2/202/1058/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голєва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2002, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу Малімон А.О., зареєстровано в реєстрі за №2617. Вказаний договір було зареєстровано у Донецькому бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за нею, що підтверджується реєстраційним посвідченням. На час набуття нею права власності на квартиру Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно не було і право власності реєструвалось в Бюро технічної інвентаризації. З метою отримання компенсації пошкодженої квартири, внаслідок військових дій, вона звернулася із заявою до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації її права власності було відмовлено, у зв`язку з тим, що неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, в тому числі на зазначений об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, посилаючись на ст.392 ЦК України, просила суд визнати за нею право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

04.10.2024 у справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

12.11.2024 підготовче провадження в справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

Представник ОСОБА_1 адвокат Шмуйлова І.М. надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача.

Представник Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 євласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2002, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу Малімон А.О., зареєстровано в реєстрі за №2617.

Вказаний договір було зареєстровано у Донецькому бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням від 18.10.2002.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Громадянин набував права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (частина друга статті 12 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про власність» наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Крім того, за положеннями статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.

Приписами чинної ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2002.

Стаття 181 ЦК України визначає поняття нерухомої та рухомої речі. Зокрема, до рухомих речей відносяться речі, які можна вільно переміщувати у просторі; до нерухомих належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Отже вирішуючи спір, що випливає з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суд, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень статті 5 цього Кодексу виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, встановлює час та підстави виникнення права власності, з`ясовує чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.

При цьому, встановлюючи правовий статус майна, суд, відповідно до статей 181, 188 ЦК України встановлює і вид цього майна (нерухоме майно, рухоме майно, зокрема гараж, будівельні матеріали, складна річ тощо).

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України.

Станом на 13.08.1996 процедура державної реєстрації об`єктів нерухомого майна була унормована Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженими Наказом Державного комітету з житлово-комунального господарства №56 від 13.12.1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 за №31/1056.

З 09.06.1998 по 06.08.2012 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалась у відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839.

Відповідно доп.1.4-1.6 вказаної Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населенихпунктах,військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах іт.п.).Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства-бюро технічної інвентаризації.Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Як встановлено судом у даній справі, ОСОБА_1 набувши право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвала своє право власності у КП «БТІ м. Донецька» у порядку передбаченому на момент виникнення права (18.10.2002).

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб судом встановлено, що КП «БТІ м. Донецька» зареєстроване за адресою: м. Донецьк, вулиця Кобозева, будинок 66.

Загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню у даній справі, є факт, що починаючи з 07.04.2014 м. Донецьк тимчасово окуповано, що також визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Суду не надано доказів переміщення КП «БТІ м. Донецька» з м. Донецька, як не надано і доказів евакуації реєстраційних справ щодо нерухомого майна з м. Донецька.

Відтак, суд приходить до висновку, що станом на 22.01.2025 доступу до реєстраційних справ, які зберігаються у КП «БТІ м. Донецька», позивач та державні реєстратори не мають.

03.08.2004 набув чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами абз.1 п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 375563516 від 23.04.2024) щодо вказаної квартири відсутні.

У той же час судом встановлено, що 25.03.2024 державним реєстратором прав на нерухоме майно Сендик-Полянською І.М., Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл., було прийняте рішення № 72228814 про відмову у проведенні реєстраційних дій через те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, в тому числі на зазначений об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом даної справи є визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, оскільки це право не визнається іншими учасниками цивільних відносин.

Підставою позову є ст.392 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачається у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Так, застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 344/16879/15-ц

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, але не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з відсутністю відомостей про її право власності у державному реєстрі речових на нерухоме майно та об`єктивною неможливістю внести вказані відомості до реєстру з зазначених вище причин.

При цьому суд зазначає, що у позивача відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для відновлення свого порушеного права власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четвертастатті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятоюстатті 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 09.01.2025, є дата складення повного судового рішення 22.01.2025.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складений 22.01.2025.

Суддя Г.В. Бєсєда