Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/12443/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/12443/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 154 893,67 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 154 893,67 грн., з яких: 88 173,47 грн. - основний борг за договором від 17.07.2018 року № 15325/07 (далі - Договір), 15 516,81 грн. - 3 % річних, 51 203,39 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків за Договором в частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат у вищенаведених розмірах.

Ухвалою від 11.10.2024 року господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху з одночасним встановлення способу та строку усунення її недоліків.

15.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 15.10.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 17.10.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12443/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємства від 04.11.2024 року № 15/5807 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на спеціальне регулювання порядку розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом", а також неправильне здійснення Товариством розрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат, оскільки позивач здійснював нарахування інфляційних втрат з 15.09.2022 року, тоді як прострочення оплати спірної заборгованості виникло з 16.09.2022 року. Також, Підприємство вказувало на те, що позивач при здійсненні розрахунку компенсаційних виплат не врахував днів часткового погашення відповідачем заборгованості, яка була базою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, зважаючи на особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, Підприємство зазначало про здійснення ним розрахунків з урахуванням положень наказів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі - Міністерства енергетики України.

Слід також зазначити, що Підприємство просило суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення компенсаційних виплат, а у разі задоволення пред`явлених Товариством вимог, зменшити розмір 3 % річних до 1 гривні, що, на думку відповідача, відповідатиме цивільно-правовим принципам рівності та балансу інтересів сторін.

11.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 08.11.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій Товариство навело додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред`явлених до Підприємства вимог.

12.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 12.11.2024 року про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій останнє просило суд стягнути з Підприємства 15 489,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

20.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Підприємства від 18.11.2024 року, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог Товариства.

25.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача від 25.11.2024 року.

02.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Підприємства від 02.12.2024 року, в яких останнє просило суд відмовити у стягненні заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в даній справі, а в разі задоволення заяви Товариства про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити розмір таких витрат до 1 гривні.

02.12.2024 року через систему "Електронний суд" Підприємство подало клопотання від 02.12.2024 року про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи 922/444/24, мотивоване тим, що викладені у справі № 922/444/24 висновки Великої Палати Верховного Суду будуть обов`язковими при розгляді аналогічних спорів щодо нарахування та стягнення з відповідача трьох процентів річних за договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

05.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 05.12.2024 року, в якій останнє заперечило проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки станом на дату подання відповідного клопотання Велика Палата Верховного Суду не прийняла до свого розгляду справу № 922/444/24. Крім того, позивач зазначив про відмінність правовідносин у справі № 922/444/24 та у даній справі.

При цьому, Товариство вказувало на те, що в силу приписів пункту 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України відсутні правові підстави для зупинення розгляду справи № 910/12443/24 на стадії її розгляду по суті до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/444/24.

При дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищенаведеного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на те, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 року в справі № 922/444/24 означену справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради про стягнення 2 116 244,56 грн. за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 року в цій справі повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Судом також враховано, що за змістом частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відтак, розгляд даної справи по суті (провадження у якій було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року) розпочався з 16.11.2024 року, а клопотання відповідача про зупинення провадження у справі надійшло до суду 02.12.2024 року, тобто після початку розгляду цієї справи по суті.

Водночас за умовами частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, тоді як можливість зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті у випадку неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена.

З урахуванням наведеного, клопотання відповідача від 02.12.2024 року про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Інших клопотань чи заяв по суті спору від сторін не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 04.09.2018 року № 963 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг видала Товариству ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання", об`єктам позивача встановлено "зелені" тарифи а саме:

- Вакуленський шлюз-регулятор із встановленим обладнанням мікро ГЕС на р. Ворскла, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Терентіївка, вул. Річкова, 1 (постанова НКРЕКП про встановлення "зеленого" тарифу від 06.11.2018 № 1348);

- МГЕС, яка знаходиться за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Кашперівка, вул. Київська, 100 (постанова НКРЕКП про встановлення "зеленого" тарифу від 20.12.2019 № 2926);

- МГЕС "Велика Багачка", яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, Великобагачанська селищна рада (постанова НКРЕКП про встановлення "зеленого" тарифу від 24.01.2020 № 226);

- МГЕС "Нижні Млини", яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Щербанівська селищна рада (постанова НКРЕКП про встановлення "зеленого" тарифу від 13.10.2020 № 1878).

17.07.2018 року між Державним підприємством "Енергоринок" та позивачем було укладено Договір, за умовами якого Товариство зобов`язалося продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 року між Державним підприємством "Енергоринок", Підприємством та Товариством було укладено додаткову угоду № 88/01 до Договору, в якій означені контрагенти дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.

Наведений Договір, а також додаткова угода від 30.06.2019 року № 88/01 до нього підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені відбитками печаток означених суб`єктів господарювання.

У подальшому позивач та відповідач уклади додаткові угоди, зокрема від 24.12.2019 № 1417/01, від 17.02.2020 № 281/01/20, від 28.07.2020 № 1716/02/20, від 24.11.2020 № 2118/01/20, якими вносили зміни в окремі пункти Договору.

Усі вказані вище додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток означених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.1 Договору (тут і далі в редакції відповідних додаткових угод) за цією угодою виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

У пункті 2.2 Договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

В силу пункту 2.3 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а відповідач - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

У пункті 4.5 Договору унормовано, що відповідач зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед Гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед Гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від Гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт від 31.10.2021 року купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року на суму 2 496 106,37 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з продажу електроенергії у жовтні 2021 року свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов Договору.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим тарифом" за Підприємством утворилась заборгованість в сумі 88 173,47 грн., а також виникли підстави для стягнення 15 516,81 грн. 3 % річних та 51 203,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

З огляду на викладені обставини, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з наведеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог Товариства, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частиною 2 статті 65 цього ж Закону передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Як було зазначено вище, згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

За умовами пунктів 12.3, 12.6 Порядку Гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року в справі № 910/11830/20.

З матеріалів справи вбачається, що НКРЕКП постановою від 09.09.2022 року № 1117 (оприлюднена 12.09.2022 року) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу, зокрема в жовтні 2021 року.

Так, згідно з вищевказаною постановою НКРЕКП (у її первинній редакції) розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року складав 2 279 771 176,04 грн. (без ПДВ).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти позову та посилаючись на особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, Підприємство зазначало про здійснення ним розрахунків за 2021-2022 роки з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".

Проте, такі заперечення не беруться судом до уваги з огляду на те, що на час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений Товариством період (жовтень 2021 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (який не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України) втратив чинність.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 21.06.2024 року в справі № 910/4439/23 об`єднана палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2024 року в справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 року в справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку, наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206, згідно з якими положення наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок Гарантованого покупця здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору в частині розрахунків за період жовтня 2021 року, тоді як саме вищевказаним правочином регулюються господарсько-правові відносини його сторін.

При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство частково сплатило позивачу вартість поставленої у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом на загальну суму 2 407 932,90 грн., зокрема за платіжними інструкціями: від 18.10.2023 на суму 1 199,73 грн., від 20.10.2023 на суму 502,84 грн., від 26.10.2023 на суму 1 820,03 грн., від 30.11.2023 на суму 1 619,49 грн., від 28.12.2023 на суму 2 765,23 грн., від 21.02.2024 на суму 8 161,90 грн., від 30.07.2024 на суму 132 221,87 грн., від 28.08.2024 на суму 14 111,90 грн., від 13.10.2021 на суму 311 312,45 грн. від 25.10.2021 на суму 399 215,87 грн. від 29.10.2021 на суму 219 947,33 грн., від 29.10.2021 № 76 393,92 грн., від 15.11.2021 на суму 532 032,14 грн., від 28.09.2022 на суму 337 593,82 грн., від 18.10.2022 на суму 369 034,38 грн.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актом купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року, яка, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат, складає 88 173,47 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Зважаючи на несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за Договором, Товариство також просило суд стягнути з Підприємства 3 % річних у розмірі 15 516,81 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості відповідача (з урахуванням часткових погашень Підприємством суми боргу) у період з 15.09.2022 року по 10.09.2024 року, а також 51 203,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом вересня 2022 року - вересня 2024 року на вказані вище суми заборгованості згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий Товариством розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач за окремі періоди нарахував позивачу інфляційну складову за час прострочення, що дорівнює менше або половині місяця (від 1, включно з 15 днями), зокрема з 16.09.2022 року по 27.09.2022 року, з 18.10.2023 року по 19.10.2023 року, з 20.10.2023 по 25.10.2023 року, з 28.08.2024 по 10.09.2024 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційний втрат не відповідає положенням чинного законодавства.

Так, суд звертає увагу, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19.

За розрахунком суду загальний розмір інфляційних втрат, що є обґрунтованим та підлягає стягненню з Підприємства, складає 42 309,02 грн., а тому позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі, визначеному судом. При цьому, у задоволенні вимог позивача про стягнення з Підприємства 8 894,37 грн. інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, при перевірці розрахунку 3 % річних, суд встановив, що Товариство при здійсненні такого розрахунку не врахувало, що дати часткових оплат заборгованості не враховуються у відповідні періоди прострочення відповідача, у зв`язку з чим кінцева сума, яка заявлена позивачем до стягнення, також є необґрунтованою.

При цьому, за розрахунком суду, вимоги позивача про стягнення з Підприємства 3 % річних у розмірі 15 516,81 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 15 433,22 грн., тоді як у стягненні 83,59 грн. 3 % річних слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум компенсаційних виплат до 1 гривні з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, суд зазначає таке.

У постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річні нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних (а також інфляційних втрат) судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2022 року в справі № 910/9911/21, у постанові від 21.06.2022 року в справі № 910/9905/21 та інших.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих Товариством до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі, розмір яких відповідає принципам розумності і справедливості.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Означені обставини спростовують заперечення Підприємства проти позову, які зводяться до відсутності його вини у простроченні виконання грошових зобов`язань за Договором.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків за Договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Судовий збір, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог Товариства, покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 15 489,37 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариством до матеріалів справи долучено, зокрема, копію укладеного між ним (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Пріоритет" (Адвокатське об`єднання) договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР.

За умовами пункту 1.1 цього правочину Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші передбачені цим договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

У пункті 4.4 договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР його сторони погодили, що за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.08.2027 року.

10.09.2024 року позивач та Адвокатське об`єднання уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР, у пункті 1.1 якої визначили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь Товариства з Підприємства суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 154 893,67 грн. за Договором, в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів клієнта при розгляді даної справи судами.

За змістом пункту 1.2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР на виконання умов даної угоди клієнт уповноважив Адвокатське об`єднання представляти його інтереси та вести вказану справу в суді першої інстанції з усіма правами, наданими клієнту Господарським процесуальним кодексом України.

У пункті 3.1 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР його сторони погодили, що вартість послуг, які передають поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 15 489,37 грн., які підлягають сплаті клієнтом на користь Адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

11.11.2024 року Адвокатське об`єднання та Товариство підписали Акт про надання послуг згідно з додатковою угодою № 1 від 10.09.2024 до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024 (далі - Акт).

Зі змісту Акту вбачається, що на підставі вказаного вище договору Адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав у повному обсязі послуги згідно з додатковою угодою від 01.08.2024 № 1, а саме забезпечило супроводження розгляду справи № 910/12443/24 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 154 893,67 грн.

Вартість наданих послуг за додатковою угодою від 01.08.2024 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР складає 15 489,37 грн. включно з ПДВ.

Вказаний акт містить підписи уповноважених осіб сторін договору про надання правової допомоги від 01.08.2024 року 01/08-2024/ГЕР та відтиски печаток зазначених юридичних осіб.

У матеріалах справи також наявна копія ордеру від 08.10.2024 року серії ВХ № 10880034 на надання правової допомоги на представництво інтересів позивача адвокатом Волощуком П.Ю., виданого Адвокатським об`єднанням "Пріоритет".

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року в справі № 910/906/18.

Разом із тим, частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, 02.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 02.12.2024 року, в яких останній вказував, у провадженні господарського суду міста Києва перебувають аналогічні справи за позовом Товариства, інтереси якого представляє адвокат Адвокатського об`єднання "Пріоритет" Волощук П.Ю., у зв`язку з чим, надання правничої допомоги у даній справі, на думку відповідача, не потребує тої кількості годин, що відображена у розрахунку, тоді як позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах, об`єм яких є незначним. Також, у запереченнях відповідач зазначав, що сума заявлених витрат, яка складає 10 % від ціни позову, є завищеною та неспівмірною зі складністю справи.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про неспівмірність заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на таке.

За наявними у системі "Діловодство спеціалізованого суду" відомостями, адвокат Волощук П.Ю. на підставі виданого Адвокатським об`єднання "Пріоритет" ордеру здійснював представництво інтересів виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом у спорах з Підприємством про стягнення заборгованості зі сплати електричної енергії за "зеленим тарифом", 3 % річних та інфляційних втрат, зокрема, у справах № 910/11860/24, № 910/11481/24, № 910/12523/24, № 910/12444/24, № 910/1190/24 та інших, тоді як означені справи є однотипними зі справою, що розглядається.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, часткове задоволення вимог Товариства внаслідок неповної відповідності здійснених адвокатом розрахунків компенсаційних виплат приписам чинного законодавства та положенням Договору, враховуючи малозначність справи у розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи те, що адвокатом надавалась правова допомога в аналогічних спорах, що перебували у провадженні господарського суду міста Києва, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності, а їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Зважаючи на викладене, суд, керуючись частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню з Підприємства, та стягнути з відповідача суму відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 37413997) 88 173 (вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 47 коп. основного боргу, 42 309 (сорок дві тисячі триста дев`ять) грн. 02 грн. інфляційних втрат, 15 433 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 22 грн. 3 % річних, 2 852 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 49 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.01.2025 року.

Суддя В.С. Ломака