Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/13062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/13062/24

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вечірня Зірка»

про стягнення 1.089.861,66 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Перепелицін К.М., самопредставництво

від відповідача Діденко І.Г., ордер серії АА № 0047447 від 06.11.2024

СУТЬ СПОРУ:

23.10.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про стягнення 463.584,67 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки № 91-6-00572 від 15.08.2006 площею 0,0275 га за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 53-А, кадастровий номер 8000000000:88:196:0118 з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу, термін оренди встановлено до 15.08.2021, договір надалі не продовжувався. Наразі у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого орану КМР (КМДА) проєкту рішення Київської міської ради № 08231-3182 від 26.08.2021 «Про поновлення ТОВ «Інтерн» договору оренди № 91-6-00572 від 15.08.2006». Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано на праві власності готельний комплекс (літера А), загальною площею 9936,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 53. Відповідач з часу закінчення строку дії договору оренди не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у повному розмірі. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 16.08.2021 по 09.09.2024 у розмірі 463.584,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 30.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/13062/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.1.2024.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.10.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 31.10.2024 о 19:25 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 18.11.2024 включно.

13.11.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивачем підтверджено, що у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проєкту рішення Київської міської ради від 26.08.2021 № 08/231-3182/ПР «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРН» договору оренди від 15.08.2006 № 91-6-00572». Таким чином, позивач протягом тривалого часу, так й не прийняв жодного рішення щодо поновлення договору оренди даної земельної ділянки або про відмову у поновленні. При цьому відповідач навіть після 15.08.2021 продовжує добросовісно виконувати свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, зокрема, продовжує сплачувати орендну плату, в розмірі встановленому договором та Податковим кодексом України, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2021 - 2024 р.р. Правильність та своєчасність здійснення відповідачем платежів з орендної плати також підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві, який було надано позивачем до позовної заяви. До ситуації, що склалась між позивачем та відповідачем не можна застосувати положення про кондикційні зобов`язання, враховуючи те, що відповідачем зі свого боку вчинені всі необхідні дії, направлені на поновлення договору оренди даної земельної ділянки і лише від волі позивача залежить подальший розгляд даного питання. Позивач надав витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 11.09.2024. Жодних інших витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок позивачем надано не було. Вважає, що позивач, роблячи розрахунок недоотриманої орендної плати, мав врахувати, що на частині даної земельної ділянки розташована частина будівлі, власником якої є відповідач, а тому ця частина земельної ділянки не мала б враховуватись під час здійснення розрахунку. Окрім того, роблячи розрахунок позивач помилково врахував увесь 2022 рік для здійснення розрахунку, оскільки м. Київ протягом цього періоду відносилось до територій на яких ведуться або велись бойові дії внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації та, відповідно, відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов`язку по сплаті орендної плати за землю у цей час. Також звертає увагу суду на те, що позивачем нараховано суму орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача, за період, який перевищує 3 роки (1095) днів. Посилання позивача на продовження строку позовної давності відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» продовжує лише право на звернення до суду, а не строк, за який можна нараховувати суму орендної плати. Окрім того, відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований на всій території України з 30.06.2023.

15.11.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного суду зазначено, що положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Оскільки договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем на даний час не укладений, спірні відносини, що виникли між сторонами за своїм змістом є кондикційними. Спірна земельна ділянка сформована (визнано її площу та межі) та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 15.08.2006. Позивач використовував сформовану земельну ділянку з визначеною площею і межами, а у разі необхідності змінити межі земельної ділянки, відповідач, після оформлення земельних відносин з користування земельною ділянкою в установленому порядку, матиме змогу звернутися з цим питанням у встановленому законом порядку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік визначалась на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ?9948102802024 (дата формування витягу 11.09.2024) (6.070.683,41 грн), а за 2021, 2022, 2023 роки розраховувалась з врахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель на відповідний рік. Оскільки договір оренди земельної ділянки з подальшими поновленнями діяв до 15.08.2021 і до теперішнього часу не укладений, положення Податкового кодексу України щодо звільнення від нарахування орендної плати у період бойових дій не можуть бути застосовані до відповідача. Позивача, зазначає, що оскільки предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів за період з 16.08.2021, строк позовної давності не сплив, а виник під час дії карантину, який введений постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020. Крім того, п. 19 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, твердження відповідача щодо позовної давності не відповідає обставинам справи та положенням законодавства.

25.11.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що не погоджується з тим, що відносини між позивачем та відповідачем є кондиційними. Відсутність договору про поновлення договору оренди даної земельної ділянки є наслідком дій виключно позивача, оскільки протягом тривалого терміну позивач не може прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки або про відмову у його поновленні, що в свою чергу також позбавляє відповідача можливості подати заяву на укладання нового договору оренди даної земельної ділянки. Відсутність рішення щодо поновлення або відмови у поновленні даного договору оренди земельної ділянки є виключно компетенцією позивача. Відповідач обмежений вимогами чинного законодавства та в свою чергу не може впливати на позивача щодо вирішення даного питання. Все залежне від відповідача для поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач виконав. Щодо твердження позивача про те, що дана земельна ділянка сформована як об`єкт цивільного права, а тому має враховуватись її загальна площа відповідач ще раз наголошує, що він позбавлений можливості оформити (продовжити) земельні відносини із користування даною земельною ділянкою належним чином саме через дії позивача, які полягають у бездіяльності щодо прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки або відмову у його поновленні. Відповідач посилаючись на практику Верховного Суду зазначає, що для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Таким чином позивач мав надати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за кожен рік, за який позивачем надано розрахунок. Спочатку позивач ставить відповідача у залежне від позивача становище не приймаючи жодного рішення щодо договору оренди земельної ділянки, а потім стверджує, що він правомірно нарахував суму за 2022 рік, оскільки був відсутній договір оренди земельної ділянки. Ще раз наголошує, що Державної податкової служби України немає жодних претензій до відповідача відносно сум, сплачених відповідачем як орендну плату за даною земельною ділянкою. Окрім того, жоден сплачений відповідачем платіж з орендної плати за дану земельну ділянку, а також за земельні ділянки, які є предметом розгляду справ № 910/12724/24 та 910/12823/24, предметом спору в яких також є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, не повернувся відповідачу як помилково сплачений. Так само не було жодних повідомлень від позивача, як отримувача коштів, або Державної податкової служби України щодо розмірів сплачених коштів, підстав їх сплати та відповідно зарахування сплачених коштів відповідачем саме як плата за оренду земельних ділянок. Також зазначає, що позивач вважаючи що договір оренди земельної ділянки було припинено у зв`язку із закінченням строку на який він укладався, не звертався до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку. Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, а не за інших обставин, такі правовідносини не можуть вважатись кондикційними та відповідно позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

26.11.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.12.2024.

10.12.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13062/24 до закінчення розгляду справи в Київському окружному адміністративному суді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» про визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення щодо поновлення договору оренди або відмови у поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0275 га, кадастровий номер 8000000000:88:196:0118 по вул. Богдана Хмельницького, 53-А у Шевченківському районі, а також про зобов`язання Київської міської ради розглянути проєкт рішення Київської міської ради від 26.08.2021 № 08/231-3182/ПР «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерн» договору оренди від 15.08.2006 № 91-6-00572» та прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0275 га, кадастровий номер 8000000000:88:196:0118 по вул. Богдана Хмельницького, 53-А у Шевченківському районі.

10.12.2024 в судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на наступне

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Відповідачем доказів в підтвердження того, що Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження за поданою відповідачем вказаною вище позовною заявою не подано.

Враховуючи матеріали справи, мотиви клопотання відповідача та положення ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення.

10.12.2024 в судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 14.01.2025.

07.01.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 13.01.2025 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача..

Позивач в судовому засіданні 14.01.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 14.01.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 14.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.2006 між Київською міською радою (позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерн» (відповідач, орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 15.08.2006 за № 91-6-00572 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 339/3430 від 16.03.2006, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Богдана Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 0,0275 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:88:196:0118.

За умовами пунктів 6.1, 6.2 договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років, тобто до 15.08.2021.

З матеріалів справи вбачається, що у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) проєкту рішення Київської міської ради від 26.08.2021 № 08/231-3182/ПР «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерн» договору оренди від 15.08.2006 № 91-6-00572» щодо земельної ділянки площею 0,0275 га, кадастровий номер 8000000000:88:196:0118 по вул. Богдана Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва, вид цільового призначення - 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

В пояснювальній записці до вказаного проєкту рішення, серед іншого, зазначається, що на частині земельної ділянки знаходиться господарська споруда, решта використовується як проїзд у двір готельного комплексу, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:88:196:0108 та 8000000000:88:196:0048. Власником готельного комплексу є ТОВ «Інтерн».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 398076862 від 07.10.2024 вбачається, що 20.01.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстровано право власності на будівлю готельного комплексу (літера А) загальною площею 9936,8 кв. м на підставі свідоцтва про право власності від 28.12.2006 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерн».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002216652024 від 10.09.2024 земельна ділянка площею 0,0275 га, кадастровий номер 8000000000:88:196:0118 по вул. Богдана Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва зареєстрована 15.08.2006; інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Спір виник внаслідок того, що відповідач з часу закінчення строку дії договору оренди не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, тобто відповідач використовує вказану земельну ділянку безоплатно та без правовстановлюючих документів на неї, що є підставою для стягнення з ТОВ «Інтерн» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 16.08.2021 по 09.09.2024 становить 463.584,67 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,0275 га з кадастровим номером 8000000000:88:196:0118 на вул. Богдана Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва розташований об`єкт нерухомого майна, на який за відповідачем зареєстровано право власності.

Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ «Інтерн» права користування земельною ділянкою площею 0,0275 га з кадастровим номером 8000000000:88:196:0118 на вул. Богдана Хмельницького, 53-а шляхом поновлення договору оренди від 15.08.2006 № 91-6-00572 або укладення нового договору оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, що свідчить про те, що відповідач фактично користується вказаною земельною ділянкою без відповідних правових підстав.

Поряд з цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

В даному випадку земельна ділянка площею 0,0275 га за кадастровим номером 8000000000:88:196:0118 на вул. Богдана Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 15.08.2006.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому, статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону);

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування ТОВ «Інтерн» земельної ділянки площею 0,0275 га з кадастровим номером 8000000000:88:196:0118 на вул. Богдана Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва за період з 16.08.2021 по 09.09.2024 становить 463.584,67 грн.

Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок орендної плати за періоди з 16.08.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, та з 01.01.2024 по 09.09.2024, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 463.584,67 грн:

з 16.08.2021 по 31.12.2021 4.566.023,28 грн *5%/365*138 днів = 86.316,60 грн;

з 01.01.2022 по 28.02.2022 5.022.625,61 грн *5%/365*59 днів = 40.593,82 грн;

з 01.03.2022 по 31.12.2022 5.022.625,61 грн *5%/365*306 днів = 210.537,46 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 5.776.102,20 грн *5%/365*365 днів = 288.805,11 грн;

з 01.01.2024 по 09.09.2024 6.070.683,41 грн *5%/366*253 дні = 209.820,07 грн,

Разом: 86.316,60 + 40.593,82 + 210.537,46 + 288.805,11 + 209.820,07 = 836.073,06 грн.

За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист № 25681/5/26-15-04-02-05 від 19.08.2024) відповідач подавав податкові декларації по сплаті за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) стосовно спірної земельної ділянки та орендну плату за землю за 2021-2024 роки сплатив в наступних розмірах (додаток № 1 до листа):

з 16 серпня - по 31 грудня 2021 року - 51.554,04 грн,

за 2022 рік - 149.537,22 грн,

за 2023 рік - 171.397,13 грн,

а разом: 51.554,04 + 149.537,22 + 171.397,13 = 372.488,39 грн

Отже, з огляду на вищевикладене, сума, яка підлягає стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою у спірний період на користь позивача складає 463.584,67 грн (836.073,06 грн - 372.488,39 грн).

При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ «Інтерн» земельною ділянкою позивач здійснив в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки

відповідно до витягу № НВ-9948102802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу 11.09.2024); витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.09.2024 № НВ-0002216652024; за розрахунками Департаменту земельних ресурсів на підставі рішення Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» (зі змінами), Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 (зі змінами), відповідно до статті 289 Податкового кодексу України з урахуванням значень коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2021-2023 роки; у разі, якщо в період 16.08.2021-09.09.2024 код виду цільового призначення земельної ділянки був визначений 03.08 (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) та за розрахунковий період не змінювався;

згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» № 24/24 від 24.12.2020; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» № 3704/3745 від 09.12.2021; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» № 5828/5869 від 08.12.2022; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» № 7531/7572 від 14.12.2023 (наведеними додатками визначено мінімальні розмірі орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема з видом цільового призначення - 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки).

відповідно до абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно якого на всій території міста Києва велися бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем не було нараховано оренду плату за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2022 по 30.04.2022, тому посилання відповідача на те, що роблячи розрахунок позивач помилково врахував увесь 2022 рік для здійснення розрахунку не відповідає дійсності.

Посилання відповідача на те, що ним у повному обсязі сплачено кошти за користування земельною за спірний період не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем здійснено оплату орендної плати у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, тобто в меншому розмірі ніж встановлено для цільового призначення спірної земельної ділянки.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не подано витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021-2023 роки, оскільки як зазначалось вище оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; позивачем при здійсненні розрахунку розміру орендної плати враховано нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки від 04.03.2019 (яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-00002216652024 від 10.09.2024 становила 4.566.023,28 грн) та на наступні роки застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель; за 2024 рік враховано витяг № НВ-9948102802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу 11.09.2024). Більш того, судом встановлено, що відповідач при визначені нормативно грошової оцінки земельної ділянки для здійснення розрахунку розміру орендної плати діяв за таким же принципом, що й позивач.

Посилання відповідача на те, що позивач мав здійснити розрахунок недоотриманої орендної плати без врахування частини земельної ділянки на якій розташована частина будівлі, власником якої є відповідач, не приймаються судом до уваги, оскільки набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, частина якого розташована на спірній земельній ділянці позивач набув право користування земельною ділянкою на якій він розташований, яке не є безоплатним.

Суд відзначає, що у разі поновлення договору оренди земельної ділянки із визначенням відмінного від застосованого позивачем у даній справі розміру орендної ставки відповідач має право на повернення зайво сплачених коштів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Оскільки договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем на даний час не поновлений, спірні відносини, що виникли між сторонами за своїм змістом є кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (даний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «Інтерн», як фактичний користувач земельної ділянки у період з 16.08.2021 по 09.09.2024, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за викладених обставин є вимога позивача з відповідача 463.584,67 грн безпідставно збережених коштів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Київської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерн» (02088, м. Київ, вул. Лісна, 1-Е; код ЄДРПОУ 38192938) на користь Київської міської ради (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богдана Хмельницького, 1; код ЄДРПОУ 24738911) безпідставно збережені кошти орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 463.584 (чотириста шістдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 67 коп. та 5.563 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.01.2025.

Суддя В.В.Сівакова