Рішення

від 20.12.2024 по справі 910/17873/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2024Справа № 910/17873/20За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова Сергія Вікторовича

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/17873/20

За заявою Приватного підприємства "Консалтингова компанія "КНК" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 18-А, кв. 1, ідентифікаційний номер 30603263)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, ідентифікаційний номер 33074306)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представник сторін:

позивач - Донков С.В.,

від позивача - Васильєва І.В.,

від відповідача-1 - не з`явилися,

від відповідача-2 - ОСОБА_8,

від Компанії Ксантіка менеджмент інк - Пата С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17873/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова Сергія Вікторовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, зокрема на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" у розмірі 2 691 251 669,39 грн. у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова Сергія Вікторовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, зокрема на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до розгляду в межах справи № 910/17873/20. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 09.10.2024. Витребувано у Подільської районної в м. Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, ідентифікаційний номер 33074306).

02.10.2024 до суду від Подільської районної в м. Києві державної адміністрації надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп".

02.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника відповідачів-1, 2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

03.10.2024 до суду надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Донкова С.В. про долучення документів до матеріалів справи.

09.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника відповідачів про відкладення розгляду справи.

09.10.2024 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продовження строку для подання відповідачами відзивів на позову заяву.

09.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" про витребування доказів.

09.10.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

09.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Донкова С.В. про встановлення додаткового строку на подання доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/17873/20 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова Сергія Вікторовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, зокрема на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.11.24.

04.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

04.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1.

06.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 залишено без розгляду клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова С.В. про витребування доказів від 08.10.2024. Відкладено підготовче засідання на 20.11.2024.

У судовому засіданні 20.11.2024 судом оголошено перерву до 06.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/17873/20. Призначено справу № 910/17873/20 до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.12.2024.

16.12.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про долучення документів до матеріалів справи.

19.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 про долучення документів до матеріалів справи.

20.12.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 20.12.2024, з`явилися позивач, представники позивача, відповідача-2 та ініціюючого кредитора. Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином.

Дослідивши клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Так, вказане клопотання мотивовано тим, що представник ОСОБА_1 адвокат Беніцька В.І. не може бути присутньою у судовому засіданні 20.12.2024 у зв`язку з хворобою.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.

Частиною 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи, що представником відповідача-1 адвокатом Беніцькою В.І. не долучено будь-яких доказів на підтвердження її хвороби, судом не визнається зазначена представником причина неявки у судове засідання поважною, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

На переконання суду, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача-1, яка не з`явилася у судове засідання, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі №910/17873/20 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Вегери Андрія Анатолійовича. Визнано банкрутом ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2023 у справі №910/17873/20 відсторонено арбітражного керуючого Комлика І.С від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», натомість ним призначено арбітражного керуючого Донкова Сергія Вікторовича.

02.08.2024 ліквідатором здійснено реалізацію об`єктів ліквідаційної маси ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». За рахунок коштів, виручених від реалізації майна, проведені остаточні розрахунки з кредитором, в результаті чого ліквідатором виявлені обставини недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута та наявність ознак, визначених ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Ліквідатором зазначено, що, починаючи з процедури розпорядження майном, наявність ознак дій з доведення до банкрутства Боржника була зафіксована в Аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, виконаному станом на 15.03.2021 згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року №14 (далі - Методичні рекомендації №14).

Оскільки за три роки, які передували порушенню справи про банкрутство відносно ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», останнє фінансову та статистичну звітність не подавало, також посадові особи Боржника не надали розпоряднику майна/ліквідатору копій фінансової та статистичної звітності, іншої бухгалтерської документації боржника, а також господарських договорів, - відповідно арбітражний керуючий самостійно збирав відповідну інформацію, зокрема на її основі досліджував такі питання:

- наявність/відсутність документів з фінансово-господарської діяльності, податкових звітів, первинної документації, включаючи встановлення моменту, з якого припинилося подання податкової звітності;

- укладені за участю Боржника правочини;

- рух коштів по рахунках боржника;

- наявність інформації про активи боржника на момент відкриття провадження у справі про банкрутство;

- дослідження моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- наявність протиправних дій/бездіяльності осіб органу управління боржника;

- сума непогашених вимог за відсутності активів у ліквідаційній масі;

- дії, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення;

- вина конкретних осіб у доведені до банкрутства та інші обставини.

Результати роботи ліквідатора зафіксовані в Проміжних звітах ліквідатора за наслідками проведеної ліквідаційної процедури ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» станом на 29.12.2021, 12.05.2022 та на 11.05.2023, що подані до суду і містяться в матеріалах справи про банкрутство №910/17873/20.

Станом на 16.08.2024 року ліквідатором відповідно до Методичних рекомендацій було складено Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Ліквідатором також здійснено Аналіз господарської діяльності Боржника щодо наявності ознак доведення до банкрутства (за період з 2011 року), який детально відображено в Додатку до Звіту вих. №16-08/24 від 16.08.2024 р. про хід процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Здійснивши аналіз фінансового становища Боржника, дослідивши підстави виникнення заборгованості перед кредитором, рух коштів по рахункам Боржника, сукупність укладених Боржником правочинів, пов`язаність контрагентів, інші юридичні дії, ліквідатором виявлено ознаки доведення до банкрутства у діях осіб, які фактично визначали мету, зміст і результати діяльності Боржника, надавали останньому вказівки, обов`язкові для виконання, що зрештою призвело до банкрутства ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» та значного боргу перед кредитором.

У ліквідаційній процедурі ліквідатором було зібрано достатній обсяг доказів для висновку про організаторів та вигодонабувачів доведення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» до банкрутства.

Ліквідатором зазначено, що організаторами та вигодо набувачами доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» до банкрутства є фактичні власники товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі також спільно - Відповідачі), участь яких у Товаристві хоча формалізовано і не закріплена, проте останні відкрито декларували свій контроль над ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Крім того, на час обтяження боржника боргами і на час виникнення неплатоспроможності боржника - Відповідачами контролювались всі три засновники боржника (ТОВ "Фірма "Енергетичні технології», ТОВ "Еколін", ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Екотех). Через принцип «підняття корпоративної вуалі» ліквідатором було виявлено безпосередній вплив Відповідачів на зміст і характер діяльності, управлінські рішення та загалом на функціонування ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичної особи.

На переконання ліквідатора, саме за волею Відповідачів Боржник опинився у ситуації непомірного обтяження боргами за відсутності коштів і майна (в тому числі заставного), за рахунок яких можливі розрахунки з кредитором.

У сукупності до доведення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» до банкрутства ліквідатором визначено наступні обставини, зумовлені винними діями Відповідачів.

1. Угода про партнерство і співробітництво як закріплення особистих домовленостей Відповідачів з АТ «Дельта Банк» про кредитування належного їм бізнесу через ТОВ «Дніпрометалсервісгруп»

Спільною власністю Відповідачів є група компаній під умовною назвою « Мадеста » (Madesta Group), діяльність якої спрямована на переробку металу та випуск продукту з доданою вартістю (металовиробів і конструкцій для різних галузей, зокрема виробництво деталей до вітрогенераторів, резервуарів для нафтової та харчової промисловостей).

Основні виробничі потужності групи знаходились в АР Крим, Україна, та були зосереджені на ТОВ «Метал Сервіс Група», код ЄДРПОУ 34224798, що безпосередньо вело діяльність з металообробки та виготовлення металевих конструкцій на території заводу в м. Севастополь. Торгівля групи з кінцевими покупцями здійснювалась через торгову компанію Madesta Aktiengesellschaft, країна реєстрації Швейцарська Конфедерація, реєстраційний номер в реєстр компаній CHE-112.307.055 (далі - Madesta AG), яка акумулювала основні прибутки групи Мадеста.

До складу групи також входять ТОВ «НВО «Екотех», на яку оформлено частину виробничого обладнання; компанії-володільці корпоративними правами учасників групи (EcoNew Holding S.A., Funtelass Trading Limited) тощо.

ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» у даній групі визначена як компанія, для акумулювання залучених коштів для потреб бізнесу Відповідачів.

У 2011 році Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли особистих домовленостей з АТ «Дельта Банк» про кредитування вказаного бізнесу на загальну суму 32 млн. євро.

Домовленості щодо кредитування були письмово зафіксовані в Угоді про співробітництво та партнерство від 12.04.2011 року (далі також - Угода про партнерство), яка підписана:

особисто ОСОБА_1 та особисто ОСОБА_2 (Сторона 1);

Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за погодженням з його власником і головою наглядової ради ОСОБА_3 , та компанією Clever Asset Management (Сторона 2).

В Угоді про партнерство, по-перше, чітко визначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторона 1) є бенефіціарними власниками 100% корпоративних прав та активів підприємств Групи «Мадеста» (Madesta Group): ТОВ «Метал Сервіс Група», ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», Компанія Madesta AG (Switzerland), Funtelass Trading Limited (Cyprus), EcoNew Holding S.A. (п. 3.1, п. 3.3.)

По-друге, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засвідчили цілі, на які ними заплановано спрямування кредитних коштів: рефінансування існуючих кредитів групи (існуюча заборгованість групи «Мадеста» перед ПАТ «Укрсиббанк» на суму 16 млн. євро та перед АТ «Банк Кредит Дніпро» на загальну суму близько 2.6 млн євро), інвестиції в добудову причалу за місцезнаходженням основного виробництва ТОВ «Метал Сервіс Група» в м. Севастополь, забезпечення коштів на передоплату, передбачену зовнішньоекономічними контрактами з Madesta AG (п. Г Преамбули).

Позичальником кредиту для потреб компаній групи «Мадеста» при цьому було визначено ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» (Додаток №1, розділ «Позичальник»).

Тобто, відпочатку Відповідачами не передбачалося спрямовувати кредитні кошти на потреби Боржника, і в підписаній ними Угоді про партнерство вони підтвердили визначення ролі ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» у структурі групи саме як позичальника коштів - не у власних цілях, а в цілях забезпечення обіговими засобами інших належних Відповідачам компаній. Відтак боргове навантаження свідомо було перекладено з компаній Відповідачів, які мали виробничі потужності, вели реальну господарську діяльність та генерували дохід, - на Боржника, що не вів реальної господарської діяльності, та не міг погашати борг за рахунок своїх доходів.

По-третє, в Угоді про партнерство Відповідачі задекларували гарантії і свої власні зобов`язання забезпечити повернення позичальником кредиту, у тому числі за рахунок особистої поруки і застави корпоративних прав належного їм бізнесу на користь кредитора.

В Угоді про партнерство Сторони зокрема зафіксували:

- виконання зобов`язань за кредитними договорами забезпечується особистою фінансовою порукою бенефіціарів групи «Мадеста» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Додаток №1, розділ «Забезпечення», п. 3);

- виконання зобов`язань за кредитними договорами також забезпечується іпотекою цілісно-майнового комплексу заводу з металообробки ТОВ «МСГ», заставою обладнання заводу, а також іпотекою та заставою іншого майна групи «Мадеста» (Додаток № 1, розділ «Забезпечення»).

Відповідачі також взяли на себе зобов`язання не пізніше 15.05.2011 року забезпечити підписання договору опціону, за яким уповноваженій Банком компанії надається право викупу 25% корпоративних прав групи «Мадеста» за ціною 1 долар США (п. 13).

При цьому, з метою забезпечення виконання вищевказаного зобов`язання, в заставу перед АТ «Дельта Банк» мали бути передані 25% корпоративних прав холдингової компанії групи «Мадеста» або кожної компанії групи «Мадеста» окремо (Додаток № 1, розділ «Забезпечення», п. 7).

Загалом Відповідачі в Угоді про партнерство підписалися під тим, що боргове зобов`язання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» перед кредитором буде погашатися не за рахунок доходів останнього, а за рахунок розподілення отримуваного Відповідачами доходу від діяльності групи «Мадеста».

Здійснюючи повний контроль над всією групою «Мадеста», та кожною з компаній, що належить до цієї групи, Відповідачам було достовірно відомо про відсутність у ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» відповідного обсягу майна, та джерел надходження коштів у обсягах, достатніх для погашення кредиту у розмірі 32 млн. євро.

Попри це Відповідачі свідомо прийняли рішення про покладення на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» зобов`язань в сумі 32 млн. євро (з яких основна частина - це перекредитування чужого боргу), тим самим встановивши залежність функціонування Боржника від результатів діяльності інших суб`єктів господарювання, та від дотримання Відповідачами добросовісності у виконанні наданих кредитору гарантій.

2. Встановлення кредитних правовідносин ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» та АТ «Дельта Банк», напрями використання кредитних коштів поза інтересами Боржника

У додатку №1 до Угоди про партнерство визначені основні умови кредитування «Madesta Group» зі сторони ПАТ «Дельта Банк», зокрема:

- сума кредитування 32 000 000,00 (тридцять два мільйони) євро;

- позичальник: ТОВ «Дніпрометалсервісгруп»;

- строк: 60 місяців з погашенням 4-ма рівними річними частинами, з 24 місяця (24, 36, 48, 60);

- відсоткова ставка: 12,5 %;

- цільове призначення:

1) 16,5 млн. євро - перекредитування заборгованості компаній групи перед ПАТ «Укрсиббанк»;

2) 2,6 млн. євро - перекредитування заборгованості компаній групи перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро»;

3) 1,9 млн.євро - фінансування проекту з добудови причалу і портового обладнання;

4) 11 млн. євро - поповнення обігових засобів для виконання контрактів з Madesta AG (Switzerland).

Кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, уклавши з ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» Договір кредитної лінії № НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 року з лімітом заборгованості 21 000 000 Євро, і Договір кредитної лінії № ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 року з лімітом заборгованості 11 000 000 Євро та траншами перерахувавши Боржнику означені суми позики.

Виконання зобов`язань за цими кредитними договорами було забезпечене особистими поруками Відповідачів (Договір поруки № П-2006078/1 від 21.03.2011 року, та Договір поруки № П-2006078/2 від 21.03.2011 року).

Як і було визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Угоді про партнерство, за рахунок отриманих ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» коштів були погашені існуючі кредитні зобов`язання компаній групи перед ПАТ «Укрсиббанк» (16,5 млн. євро), ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (2,6 млн. євро).

Так, як вбачається з банківських виписок по рахункам Боржника (містяться в справі про банкрутство №910/17873/20) з отриманих Боржником траншами від АТ «Дельта Банк» у березні 2011 року 19 137 550 Євро кредитних коштів, - 18 532 355 Євро були спрямовані на погашення чужого боргу - кредитної заборгованості ТОВ «Метал Сервіс Група», в той час як лише 605 195 Євро - на погашення боргу ТОВ «Дніпрометалсервісгруп».

Окрім того, отримані транші Боржник загалом неодноразово перераховував на користь ТОВ «Метал Сервіс Група» на підставі договорів позики або в якості передоплати за договорами поставки. В цих цілях кошти за валютними траншами конвертувались в національну валюту. Частина з цих коштів, яка поверталась Боржнику, повторно конвертувалась ним в Євро та спрямовувалась на погашення процентів за кредитними договорами з АТ «Дельта Банк». Економічної доцільності для Боржника такі операції очевидно не мали.

Крім перерахування кредитних коштів, отриманих від АТ «Дельта Банк», за договорами позики на користь ТОВ «Метал Сервіс Група», значна їх частина на підставі безтоварних контрактів була виведена на рахунки компанії Madesta AG, належної Відповідачам.

Так, згідно з домовленостями Відповідачів, зафіксованими в п. 4 розділу «Транші» Додатку № 1 до Угоди про партнерство, 11 млн Євро з отриманих кредитних коштів мали бути спрямовані на поповнення обігових коштів з метою виконання експортних контрактів компаній з групи «Мадеста».

Аналіз банківських виписок Боржника, матеріалів справи про банкрутство, а також відомостей з відкритих джерел підтверджують виведення коштів від діяльності групи «Мадеста» на рахунки компанії Madesta AG, належної Відповідачам, у наступному порядку:

1) ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» отримує кредитний транш від АТ «Дельта Банк» та перераховує його на Madesta AG як передоплату по Контракту DP-1 від 26.09.2011 (підписантом Контракту DP-1 від 26.09.2011 зі сторони Madesta AG був безпосередньо ОСОБА_2 ). Madesta AG перераховує ці кошти Постачальнику як передоплату за готовий товар;

2) Постачальник за рахунок передоплати виробляє сировину (металопрокат) та передає його на переробку для ТОВ «Метал Сервіс Група». Постачальник переводить частину отриманих від Madesta AG коштів на ТОВ «Метал Сервіс Група» як передоплату за переробку;

3) ТОВ «Метал Сервіс Група» виготовляє з сировини готову продукцію і передає її Постачальнику який, у свою чергу, постачає готову продукцію для Madesta AG на умовах поставки FCA ТОВ «Метал Сервіс Група» (тобто, кінцева продукція знаходиться на території заводу ТОВ «Метал Сервіс Група», звідки її нібито має забрати Madesta AG);

4) Madesta AG організовує поставку Кінцевому покупцю на умовах DDU (тобто, доставляє кінцевий товар з території заводу ТОВ «Метал Сервіс Група» до визначеного покупцем місця) і отримує від Кінцевого покупця оплату за готову продукцію;

5) Отримавши від Кінцевого покупця кошти в якості оплати за готову продукцію, частина з цих коштів направляється Madesta AG на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як повернення передоплати по Контракту DP-1 від 26.09.2011 з метою дотримання вимог валютного законодавства;

6) Повторення циклу.

Згідно з такою організацією діяльності групи «Мадеста» реальний дохід, тобто різниця між отриманими від Кінцевого покупця коштами за готову продукцію і собівартістю товару в розмірі отриманого від банку кредитного траншу, залишався на рахунках Madesta AG.

Оскільки за даними банківських виписок по рахункам Боржника здійснена на користь нерезидента передоплата поверталась Боржнику з урахуванням граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (після чого повторно направлялась на рахунки Madesta AG за тим же контрактом або спрямовувалась на погашення процентів за отриманими кредитами), то це підтверджує безтоварний характер зовнішньоекономічної діяльності Боржника.

На думку ліквідатора, описана діяльність була прихованим кредитуванням Madesta AG. При цьому, тягар сплати відсотків за отриманими кредитами невиправдано покладено на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», тоді як компанія Madesta AG користувалася такими кредитними коштами безкоштовно, і не несла при цьому жодних витрат: ні у вигляді сплати процентів, ні у вигляді сплати штрафних санкцій.

Крім того, ліквідатор листами № 28/08/24-2 від 29.08.2024 та від 07.10.2024 звертався до Національного банку України з проханням надати інформацію щодо валютних операцій ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» за період з 2005 року по 11.02.2016 року як предмету валютного контролю.

Ліквідатором отримано відповідь Національного банку України від 21.10.2024 № 25-0005/79501/БТ, до якої долучено Додаток форми звітності № 531 «Звіт про резидентів-суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які перевищили встановлені законодавством строки розрахунків за експортними, імпортними операціями», а також Додаток форми звітності № 503 «Інформація про стан заборгованості та розрахунки за кредитами ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» від нерезидентів за 2006 - 2013 роки».

Як вбачається з Додатку форми звітності № 531, з початку 2014 року ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» направило на користь Madesta AG ряд платежів у якості передоплати за поставку товару, проте повернення платежів, як і поставка товару, не відбулися. Вказані обставини підтверджують доводи ліквідатора щодо безтоварного характеру зовнішньоекономічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Відтак, Національним банком України було зафіксовано порушення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» валютного законодавства у загальному розмірі понад 3 мільйони Євро, що відповідає розрахункам ліквідатора щодо розміру виведених на Madesta AG коштів, відображених у Аналізі господарської діяльності ТОВ «Дніпроменталсервісгруп» щодо наявності ознак доведення до банкрутства (за період з 2011 року).

Крім того, з наданих Національним банком України документів, а саме: з Додатку форми звітності № 503 вбачається, що у 2006 та 2008 роках ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» уклало два кредитних договори з компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED (країна реєстрації - Велика Британія). Згідно з публічною інформацією щодо вказаної юридичної особи з веб-сайту Companies House services (www.gov.uk) ОСОБА_2 був призначений директором компанії MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED, а контролюючими особами вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджують зв`язок компанії MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» та загалом групою компаній Мадеста.

Станом на початок 2011 року ТОВ «Дніпрометалсервігруп» мало заборгованість перед компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED у розмірі 1 593 806 Євро. При цьому, за період з 2011 по 2014 роки ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» перерахувало на користь компанії MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED грошові кошти у розмірі 2 052 729 Євро з урахуванням процентів по укладеним кредитним договорам.

Ліквідатором зазначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» перед компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED погашалася за рахунок кредитних коштів, отриманих від ПАТ «Дельта Банк», оскільки іншого джерела отримання коштів (доходів) у банкрута не було.

Таким чином, на думку ліквідатора, виведення коштів на Madesta AG в якості передоплати за поставку товарів, а також погашення боргу перед пов`язаною компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED були одними з причин настання стійкої фінансової неспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» та неможливості у подальшому виконати грошові зобов`язання перед ПАТ «Дельта Банк».

Щодо напрямку витрачання кредитних коштів на реалізацію проекту добудови причалу та закупки портового / причального обладнання(376 519.36 Євро) ліквідатором зазначено, що зі змісту Договору застави № НКЛ-2006078/3/S-2 від 22 березня 2013 року та Договору застави № НКЛ-2006078/1/S-16 від 21 червня 2013 року вбачається, що вищевказане обладнання фізично знаходилось за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, буд. 63/1 (АР Крим, Україна) за місцем розміщення заводу ТОВ «Метал Сервіс Група». Відтак знову ж таки, кредитні кошти, отримані Боржником, використані не на потреби останнього, а для реалізації інвестиційного проекту виробничої компанії групи «Мадеста» - ТОВ «Метал Сервіс Група».

Умовами п. 1.1.2. Кредитного договору №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 року було передбачено, що повернення кредиту здійснюється частинами. При цьому, Боржник зобов`язувався повернути першу частину кредиту у розмірі 5 250 000 Євро у строк до 21.03.2013 року. Після настання цієї дати і невиконання з боку Боржника обумовлених зобов`язань, Сторони уклали Додатковий договір № 11 від 28.03.2013 року до кредитного договору, про перенесення строку повернення першої частини кредиту на 21.09.2013 року (в подальшому строк переносився).

У цей же час, у березні 2013 році під особисті поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копії Договору поруки № П-2006078/3-1 від 12.04.2013 року, та Договору поруки № П-2006078/3 від 21.03.2013 року) між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» було укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 року з лімітом заборгованості 4 732 537,11 Євро в редакції Додаткового договору № 6 від 21.02.2014 року.

Отримання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» третього кредиту, як і попередні кредити, не передбачалось ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цілях розвитку господарської діяльності Боржника, і не надавало останньому додаткових можливостей для генерування доходів. Оформлення ще одного кредиту мало на меті вирішення питання капіталізації відсотків за вже існуючими кредитними зобов`язаннями: більша частина коштів, отриманих за кредитним договором від 2013 року, була спрямована на погашення боргу за нараховані проценти за попередніми кредитним договорами.

Решта кредитних коштів виведена на рахунки компанії Madesta AG за вищеописаною схемою. Так, 29.04.2013 ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» отримало кредитний транш в розмірі 1 185 454,13 Євро на підставі Кредитного договору 3, та в той же день перерахувало його Madesta AG в якості передоплати за Контрактом DP-1 від 26.09.2011, якого зі сторони Madesta AG був безпосередньо ОСОБА_2 .

При цьому, Боржник в реальності не вів власної виробничої чи іншої підприємницької діяльності поза компаніями, які входять в групу «Мадеста». Плату по відсоткам за отриманими кредитами ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» фактично здійснювало за рахунок наступних траншів позики від банку, при цьому основна частина тіла кредиту й на даний час залишається непогашеною.

Тобто Відповідачі, усвідомлюючи що Боржник із самого початку не здатний був самостійно виконати взяті у 2011 році кредитні зобов`язання, тим не менш у 2013 році зумовили збільшення обсягу кредитних зобов`язань ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» ще на більш як 4,7 млн. євро.

При цьому позитивного економічного ефекту від встановлення кредитних правовідносин з АТ «Дельта Банк» Боржник не тільки не отримав, але і загалом такий результат не передбачався, оскільки не існувало об`єктивної необхідності залучення кредитних коштів у господарській діяльності саме Боржника.

Вигодонабувачами за фактом встановлення кредитних правовідносин між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які організували підприємницьку діяльність групи «Мадеста» таким чином, що виробничі компанії генерували дохід для кінцевих бенефіціарів, в тому числі за рахунок коштів, які направлялися на їх рахунки від ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», тоді як останнє виключно акумулювало борги.

Зобов`язання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» з обслуговування та забезпечення повернення валютного кредиту ПАТ «Дельта Банк», який Боржником не використовувався, а був використаний на розвиток інших компаній Відповідачів, - зрештою були прострочені, і наразі відповідні суми включені до кредиторських вимог у цій справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Цей результат є прямим наслідком спланованої Відповідачами схеми функціонування групи компаній «Мадеста», зокрема і визначення ними ролі ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як позичальника коштів не у цілях власного розвитку, в для потреб всього бізнесу Відповідачів.

3) Невиконання декларованих Відповідачами зобов`язань у питанні оформлення забезпечення за наданим ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто гарантували кредитору повернення кредиту Боржником.

При цьому в Угоді про партнерство Відповідачі не тільки зобов`язалися оформити власні поруки за зобов`язаннями позичальника та застави належного підприємствам групи «Мадеста» виробничого рухомого і нерухомого майна, але й крім того детально узгодили з кредитором механізм задоволення його вимог за рахунок працюючого бізнесу, об`єднаного в групу «Мадеста».

Так, Додатком №1 до Угоди про партнерство встановлено, що забезпеченням виконання зобов`язань за кредитом окрім іншого буде застава 25% корпоративних прав холдингової компанії групи «Мадеста», чи кожної з компаній групи.

Додатком №1 передбачені також ковентанти, зокрема такі:

- підписання до 15.04.2011 ексклюзивного мандату на користь Банку на організацію продажу корпоративних прав Групи або будь-якої з компаній Групи або Ключових Активів Групи, на умовах передбачених Угодою.

- підписання до 15.04.2011 Договору Опціону з компанією, вказаною Банком, на купівлю 25% корпоративних прав холдингової компанії Групи або кожної з компанії Групи на умовах передбачених Угодою.

- підписання до 15.04.2011 з компанією, вказаною Банком, Договору про Розподіл Виручки від продажу корпоративних прав Групи або будь-якої з компаній Групи або Ключових Активів Групи (якщо положення такого договору не будуть включені в Договір Опціону) на умовах передбачених Угодою.

Відтак кредитор правомірно, базуючись на даних Відповідачами гарантіях, у випадку порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, розраховував задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок реалізації частки працюючого бізнесу Відповідачів.

Ці ключові і принципові для кредитора домовленості щодо забезпечення виконання Боржником кредитних зобов`язань з боку Відповідачів не були виконані.

Невиконані Відповідачами станом на 2011 рік зобов`язання в аспекті обтяження на користь кредитора корпоративних прав у кожній з компаній групи «Мадеста» (включаючи володільця ключових активів - ТОВ «Метал Сервіс Група»), за наполяганням останнього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалися реалізувати у 2013 році.

Так, згідно з Додатковим договором № 2 від 19.04.2013 до Договору кредитної лінії №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 сторони домовилися:

- в строк до 20.05.2013 року надати АТ «Дельта Банк» підтвердження підписання договору опціону, за яким компанії, погодженій з кредитором, буде наданий опціон на купівлю 25% корпоративних прав компаній групи Мадеста за ціною 1 долар США на строк до 21.03.2016 року (п. 3.3.13.10);

- в строк до 03.06.2013 року надати АТ «Дельта Банк» підтвердження оформлення 25% корпоративних прав кожної із компаній, що входять до складу групи Мадеста, в офшорну заставу та їх блокування на користь компанії, погодженої з банком як кредитором (п. 3.3.13.11).

Вищенаведені зобов`язання є ідентичними до тих, що були викладені в п. 13 Угоди про партнерство; п. 7 розділу «Забезпечення» Додаток № 1 Угоди про партнерство.

Обтяження на користь кредитора частки працюючого бізнесу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволило б покрити збитки від неповернення кредиту Боржником.

Однак, унаслідок бездіяльності Відповідачів забезпечувальні зобов`язання залишилися невиконаними.

Уникнення Відповідачами безпосередньо взятих на себе зобов`язань перед кредитором забезпечити останнього можливістю реалізувати за необхідності долю працюючого бізнесу, спровокувало ситуацію, за якої у момент настання неплатоспроможності Боржника кредитор залишився без ліквідного забезпечення, і не зміг отримати задоволення своїх законних вимог.

Відтак гарантії, які особисто були надані кредитору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Відповідачами не були виконані, й боржник ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» опинився у ситуації відсутності ліквідних застав, але з значним кредитним навантаженням, яке зрештою призвело до відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/17873/20 про його банкрутство.

4) Виникнення загрози неплатоспроможності Боржника внаслідок уникнення зобов`язаних осіб від відповідальності за кредитними зобов`язаннями

У квітні 2014 року Боржник перестав обслуговувати кредити, надані АТ «Дельта Банк».

Наприкінці жовтня 2014 року АТ «Дельта Банк» було визнано проблемним, запроваджено особливий контроль режиму за діяльністю банку, та до нього введено куратора від НБУ.

З 02 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» було введено тимчасову адміністрацію (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»).

З огляду на це, а також на ту обставину, що 30 жовтня 2014 року АТ «Дельта Банк» направило досудову вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконати взяті за договорами поруки зобов`язання та погасити борг ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» за трьома кредитними договорами, - Відповідачами у 2014 році розпочато реалізацію комплексу спланованих і узгоджених заходів, з кінцевою метою: уникнути виконання зобов`язань з повернення кредиту.

Задум Відповідачів передбачав, зокрема, штучно припинити позичальника як юридичну особу, а відтак - припинити зобов`язання з повернення кредиту; й припинити при цьому існуючі обтяження майна, для подальшого безперешкодного їх використання в діяльності компаній групи «Мадеста», в інтересах вигодонабувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вже було зазначено, на виконання підписаної Відповідачами та кредитором Угоди про партнерство, з метою створення видимості забезпечення повернення коштів, отриманих ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступили фінансовими поручителями виконання кредитних зобов`язань Боржником, а саме:

1) щодо кредитних договорів №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 та №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 року було підписано:

- Договір поруки №П-2006078/1 від 21.03.2011 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ;

- Договір поруки №П-2006078/2 від 21.03.2011 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 .

2) щодо кредитного договору №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 року було підписано:

- Договір поруки №П-2006078/3-1 від 12.04.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ;

- Договір поруки №П-2006078/3 від 21.03.2011 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 .

Виконання цих добровільно взятих на себе забезпечувальних зобов`язань мало би наслідком, за якого Боржник не мав перед кредитором мільярдних боргів, а відтак уникнув би процедури банкрутства.

30 жовтня 2014 року АТ «Дельта Банк» як первісним кредитором направлено досудову вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виконання взятих за договорами поруки зобов`язань та погашення боргу за кредитними договорами №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011, №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 року, №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 року. Банк зазначив, що Боржник перестав виконувати свої зобов`язання з квітня 2014 року, відтак згідно з умовами договорів з цього моменту настав строк виконання основного зобов`язання (достроково).

Однак добровільно взяті на себе зобов`язання фінансових поручителів перед кредитором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали, та досудову вимогу АТ «Дельта Банк», направлену 30 жовтня 2014 року, не задовольнили.

Після цього, у лютому 2015 року, АТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як до поручителів про солідарне стягнення боргу ТОВ «Дніпрометалсервігруп».

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.06.2015 у справі № 201/2301/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» борг за кредитним договором від 21.03.2011 року в сумі 870 044 595,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» борг за кредитним договором від 21.03.2011 в сумі 570 044 595,02 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 року задоволено апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.06.2015 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалою судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 по справі № 201/2301/15-ц касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відхилено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015, додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року залишено без змін.

Ліквідатором зазначено, що боржник за таких умов був доведений до банкрутства, оскільки кредитором пред`явлені вимоги, які зумовлені невиконаними, в тому числі ОСОБА_1 ОСОБА_2 , зобов`язаннями за кредитними договорами №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 року, №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 року, №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 року.

Як зазначалось вище, група «Мадеста» вела свою діяльність на території АР Крим. Зокрема, в м. Севастополь був розташований цілісний майновий комплекс заводу з металообробки ТОВ «МСГ» з обладнанням.

Ці активи були передані в іпотеку та заставу АТ «Дельта Банк» як забезпечення виконання зобов`язань кредитних ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» перед АТ «Дельта Банк». Крім того, за особистими гарантіями Відповідачів, зафіксованими в Угоді про партнерство, і відповідно до умов кредитних договорів, можливість реалізації банком частки у працюючому бізнесі групи «Мадеста» також мала задовольнити вимоги кредитора (застава корпоративних прав компаній групи - одна з умов, під яку банк надав кредитні кошти ТОВ «Дніпрометалсервісгруп»).

У березні 2014 року Російська Федерація окупувала АР Крим.

Активи групи «Мадеста», включаючи майно, передане в іпотеку та заставу, з окупованого АР Крим на підконтрольну Україні територію не були релоковані.

Натомість, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передане в заставу (іпотеку) майно, що розташовувалось на території АР Крим, було перереєстроване за «дзеркальною» компанією, створеною за законодавством Російської Федерації - Общество с ограниченной ответственностью «Металл Сервис Группа», ОГРН 1159204001373, ИНН 9201502896, г. Севастополь, кінцевими бенефеціарними власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що продовжила подальшу господарську діяльність на окупованій території за рахунок належного групі Мадеста майна.

Так, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ліквідатору стало відомо, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110000748 від 08.12.2022 (розпочате Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110-2, ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.

Згідно з ухвалами суду, винесеними в межах вказаного кримінального провадження, воно здійснюється «також за фактом державної зради, вчиненої бенефіціарними власниками ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», які, будучи громадянами України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічний та інформаційній безпеці України, зареєстрували за законодавством російської федерації на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим ООО «Днепр Металл Сервис Групп» та ООО «Металл Сервис Группа», організовують і забезпечують діяльність вказаних суб`єктів господарювання на окупованій території, сплату податків до бюджету окупаційної влади, а також забезпечують укладання і виконання товариствами контрактів із підприємствами, що обслуговують військово-оборонну сферу російської федерації».

Відповідно до листа №28223-24/10-2-01-01-11042/24 від 29.08.2024 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Олександрою Ігнат надано дозвіл на розголошення арбітражному керуючому Донкову Сергію Вікторовичу, Господарському суду міста Києва та іншим сторонам судового провадження за позовом арбітражного керуючого Донкова С.В. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування (покладення) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, відомостей досудового розслідування, які містяться матеріалах кримінального провадження № 22022101110000748 від 08.12.2022.

Долученими до поданої ліквідатором заяви документами, які містяться матеріалах кримінального провадження № 22022101110000748 від 08.12.2022, підтверджуються факти функціонування на даний час на території АР Крим підприємств групи «Мадеста» (включно з «дзеркальними» компаніями, зареєстрованими за законодавством Російської Федерації) в інтересах Відповідачів.

З даних ЄДРСР (ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2024 року № 757/25841/24-к) доступна інформація, що у рамках кримінального провадження №22022101110000748 від 08.12.2022 ГСУ ДБР установлено, що обладнання, крани та інше рухоме майно, що є предметом застави за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» та ПАТ «Дельта Банк», незаконно, без погодження з кредитором, вивезено з тимчасової окупованої АР Крим на територію Латвійської Республіки, де використовується компанією Madesta SIA (Латвія, юридична адреса: Рига, вул. Ренцену 8, LV-1073), яка також входить до групи Madesta та контролюється ОСОБА_2 (є єдиним учасником компанії Madesta SIA) та ОСОБА_1 . У свою чергу, компанія Madesta SIA є єдиним засновником ТОВ «Мадеста Україна» (код за ЄДРПОУ 44061806).

Склад заставного на користь кредитора ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» майна, яке було переміщено за межі України в інтересах Відповідачів, наступний:

- лінія по консервації виробів з металу, виробництва ROSLER Oberflachenlechnik GmbH, кран портальний, крани козлові електричні, перегрузчики мостові, перегрузчик козловий, газоконвекгор;

- 4-х валкова згинальна машина FACCIN з підгнуттям листа з двох сторін, модель Synchro 4 HEL/S 3370 в кількості 1 одиниці;

- кран мостовий двобалочний опорний КМ - 16,0+5,0-16,5 в кількості 2 одиниць;

- прес гідравлічний ПАТ 3239Ф1 - в кількості 1 одиниці;

- центр вертикальний оброблювальний з ЧПУ мод. ВМ 2740Р фірми DOOSAN Infracore Co в кількості 1 одиниці;

- машини термічної різки «Cutting system OMNIMAT» в кількості 2 одиниць;

- циклонний вентилятор Torit HL до машини термічної різки в кількості 3 одиниць;

- прокат плоский з товстолистової горячекатанної сталі марки S355N, S355NL згідно 10025-3:2004 та 55J2+N згідно EN 10025-2:2004;

- автопогрузчик марки H40/00XMS-12, рік випуску - 2008, завод-виготовлювач - Нідерланди, шасі № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак « НОМЕР_5 »;

- ролл-трейлер марки SEACOM, рік випуску - 2008, завод-виготовлювач - Швейцарія, кузов № НОМЕР_6 , державний номерний знак « НОМЕР_7 »;

- ролл-трейлер марки SEACOM, завод-виготовлювач - Швейцарія, кузов № НОМЕР_8 , державний номерний знак « НОМЕР_9 »;

- ролл-трейлер марки SEACOM, завод-виготовлювач - Швейцарія, кузов № НОМЕР_10 , державний номерний знак « НОМЕР_11 »;

- тягач марки Terberg RT 222, завод-виготовлювач - Нідерланди, двигун № НОМЕР_12 , кузов № НОМЕР_13 , державний номерний знак « НОМЕР_14 »;

- тягач марки Terberg RT 222, завод-виготовлювач - Нідерланди, двигун № НОМЕР_15 , кузов № НОМЕР_16 , державний номерний знак « НОМЕР_17 »;

- автопогрузчик марки DP 50 КТ, рік випуску - 2008, завод-виготовлювач - Японія, двигун № НОМЕР_18 , кузов № НОМЕР_19 , шасі НОМЕР_20 , державний номерний знак « НОМЕР_21 ».

Тобто, Відповідачі в даному випадку отримують вигоду за чужий (Боржника) рахунок, оскільки рухоме майно, обтяжене за зобов`язаннями ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», за рахунок вартості якого можливо було б задовольнити кредиторські вимоги до Боржника, - у складі компанії Madesta Sia, генерує прибуток кінцевим бенефіціарам групи «Мадеста». Дане твердження підтверджується публічною інформацією про фінансові результати даного нерезидента.

Натомість, неможливість погасити вимоги кредитора за рахунок заставного/іпотечного майна, - є однією з причин банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Ліквідатором зазначено, що, маючи на меті завдати шкоду кредитору шляхом неповернення оформлених на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитів, які фактично були використані на розвиток інших їх компаній, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 організували процедуру штучної ліквідації ТОВ «Дніпрометалсервісгруп».

При цьому з метою дистанціюватися від Боржника, Відповідачі припинили участь (пряму чи опосередковану) у засновниках останнього - у ТОВ «Фірма Енергетичні технології» та ТОВ «Еколін».

За вказівками Відповідачів ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» у 2015 році припинило подавати звітність до контролюючих органів.

16.04.2015 року змінено адресу Боржника з АР Крим на: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22.

01 липня 2015 року АТ «Дельта Банк» до Господарського суду м. Києва було подано позови про стягнення з ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» заборгованості за трьома кредитними договорами, за якими відкриті позовні провадження №910/16784/15, №910/16791/15, №910/16796/15.

Після цього вже 31 липня 2015 року Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подала позов до ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» про припинення юридичної особи в Окружний адміністративний суд міста Києва (справа № 826/15145/15).

31 серпня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва позов про припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичної особи задовольнив повністю.

21 вересня 2015 року, на підставі зазначеного рішення, в бюлетені державної реєстрації опубліковано оголошення про припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», ліквідатором призначено ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_22 .

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/16784/15 з ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» було стягнуто на користь АТ «Дельта Банк»: 126 321 693 грн. 75 коп. - заборгованості за строковим кредитом, 378 965 081 грн. 25 коп. - суми заборгованості за простроченим кредитом, 2 595 651 грн. 19 коп. - сума заборгованості за строковими процентами, 5 364 346 грн. 01 коп. - сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня, 78 080 371 грн. 52 коп. - сума заборгованості за простроченими процентами понад 31 день, 4 476 172 грн. 39 коп. - сума заборгованості за простроченою комісією, 78 132 563 грн. 31 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 071 583 грн. 39 коп. - пені за несвоєчасне повернення комісії, 1 414 802 970 грн. 00 коп. - штрафу.

Винесення судового рішення від 22.09.2015 року у справі №910/16784/15 зумовило активізацію діяльності з припинення Боржника як юридичної особи за вказівками Відповідачів.

27 листопада 2015 року Київський апеляційний господарський суд виніс ухвалу, якою прийняв апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» до провадження та призначив розгляд справи № 910/16784/15 на 12 січня 2016 року.

12 січня 2016 року Київський апеляційний господарський суд задовольнив клопотання представника ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» про призначення судово-економічної експертизи, провадження у справі зупинив.

Паралельно з цим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, «з метою перешкоджання стягнення вказаної заборгованості ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» перед ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спільно з іншими невстановленими на даний час особами та працівниками правоохоронного органу, під виглядом здійснення досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні, шляхом проведення тимчасового доступу до документів, у 2015 році вилучили оригінали кредитних справ ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», що також ускладнило стягнення боргу з товариства».

19 січня 2016 року ліквідатором ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» ОСОБА_5, згідно вказівок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складено заяви №№НАТ 251228, НАТ 251229, НАТ 251230, НАТ 251231, НАТ 251232, НАТ 251233 про відмову від права власності на нерухоме майно - належні Боржнику паркомісця, які при цьому перебували в іпотеці АТ «Дельта Банк». Рухоме майно Боржника при цьому було списане з балансу.

11 лютого 2016 року, на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року та внаслідок відмови ліквідатора ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» ОСОБА_5 від належного підприємству нерухомого майна, державним реєстратором Ірпінського міського управління юстиції у Київській області внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 10711390028033849 про припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп».

17 жовтня 2016 року рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16784/15, яким задоволено позов АТ «Дельта Банк» (тимчасова адміністрації) до ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» про стягнення боргу у розмірі 2 106 111 991,53 грн набрало законної сили (після його перегляду в суді апеляційної інстанції та підтвердження правомірності вимог первісного кредитора).

З огляду на вище перелічене, на момент, коли кредитор отримав рішення суду про стягнення боргу, яке підлягало виконанню, ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичної особи вже не існувало.

В подальшому в рамках судової справи №910/9976/19 встановлено наступні порушення, допущені у процедурі припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп».

1. ліквідатором було порушено приписи ст.ст. 111-112 ЦК України: не вчинено дії щодо інвентаризації майна, не реалізовано майно боржника, не задоволено вимоги кредиторів у встановленому законом порядку і строки, не затверджено проміжного ліквідаційного балансу, а складений ліквідаційний баланс не відповідав дійсності;

2. державним реєстратором внесено запис припинення юридичної особи усупереч наявної інформації про відкрите виконавче провадження НОМЕР_23 від 26.01.2016 року на підставі судового наказу №910/16784/15 від 12.10.2015 року;

3. державним реєстратором при прийнятті документів не було перевірено правові підстави для подання заяви про державну реєстрацію припинення Товариства, а також підстави для зупинення її розгляду або відмови у державній реєстрації;

4. державним реєстратором прийнято не підписану ліквідатором заяву про державну реєстрацію припинення Товариства від особи, яка не має повноважень (представника без нотаріальної довіреності);

5. заява про припинення юридичної особи була подана не за місцем перебування реєстраційної справи.

Як стало відомо ліквідатору, у рамках досудового розслідування у КП 42021100000000305, що перебуває у провадженні СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві, був допитаний свідок ОСОБА_5 (ліквідатор ТОВ «Дніпрометалсервісгруп»), який прямо вказав, що отримував безпосередні вказівки від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 якнайшвидше припинити ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичну особу.

Крім того, ліквідатором долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_5 від 24.10.2024, засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівінської Н.С., зареєстровану в реєстрі за № 82046.

У вказаній заяві ОСОБА_5 зазначено наступне.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/15145/15 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2015 у справі № 826/15145/15 ОСОБА_5 призначено ліквідатором ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» у процедурі з припинення юридичної особи у порядку ст.ст. 105 - 111 ЦКУ.

Під час виконання обов`язків ліквідатора у період з 31.08.2015 по 06.02.2016 кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» були ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_5 зазначено, що він точно не пам`ятає, хто саме з представників ДПІ просив його подати заяву на призначення ліквідатором. Безпосередньо із посадовими особами ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, за заявою якої здійснювалася ліквідація ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», він в подальшому не контактував. Він також не звітував ДПІ про хід ліквідаційної процедури, у відповідності до чинного законодавства.

З приводу всіх питань, пов`язаних з ліквідацією ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», на ОСОБА_5 здійснювали постійний вплив власники Товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_5 зазначено, що вони повністю контролювали його дії через юристів та не давали самостійно приймати рішення, контролювали які документи підписувати, куди звертатися, що подавати тощо. Були особи, які в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 контактували з ОСОБА_5 та передавали їхні доручення, а також контактували з посадовими особами ДПІ.

Зокрема, під тиском ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_5 подавав заяви про відмову від права власності ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» на нерухоме майно - парко місця в м. Дніпро.

Також, в кінці 2015 року, на адресу ОСОБА_5 як голови комісії з припинення юридичної особи, надходила заява АТ «Дельта Банк» як кредитора із грошовими вимогами до ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» на більш як 3 млрд. грн.

ОСОБА_5 вважає, що вимоги АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» були законними та обґрунтованими, але не чіткими.

Проте за вказівкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через юристів, ОСОБА_5 надав відзив на таку вимогу АТ «Дельта Банк» та запропонував Банку повідомити, чи є остаточним розмір грошових вимог та надати інформацію щодо предметів забезпечення.

Після того як ПАТ «Дельта Банк» на відзив ОСОБА_5 не надав чіткої суми забезпечених та не забезпечених вимог, ОСОБА_5 пропонував відкрити справу про банкрутство ТОВ «Дніпрометалсервігруп» та піти цілком законним шляхом, але юристи за вказівками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовили у такій концепції.

ОСОБА_5 зазначено, що задача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була якнайшвидше ліквідувати ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», в тому числі шляхом відмови від активів Товариства, а не його реалізації, відмови у визнанні вимог кредиторів боржника, затвердження ліквідаційного балансу тощо.

На думку ОСОБА_5 , основними цілями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було якнайменше - відтермінувати строк повернення кредитів Банку, а якнайбільше - взагалі уникнути виконання кредитних зобов`язань шляхом припинення юридичної особи основного боржника та виведення заставного майна з-під обтяжень.

ОСОБА_5 зазначено, що виконання кредитних зобов`язань ТОВ «Дніпрометалсервігруп» перед АТ «Дельта Банк» забезпечувалось заставним майном, яке згідно договорів повинно було зберігатися в місті Севастополь. Так, приблизно в кінці 2015 року ОСОБА_5 було здійснено виїзд до міста Севастополь. В ході свого візиту, ОСОБА_5 встановлено, що вказане майно відсутнє за адресами, які вказані у витягу з реєстру рухомого майна.

На думку ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажали звільнити з-під застави майно та перемістити його в іншу країну тому, що боялись санкцій, що не зможуть працювати у зв`язку з анексією у 2014 році російською федерацією Кримського півострова, де у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був основний бізнес.

Ст. 105 ЦКУ передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Тому ОСОБА_5 наголошував про незаконність припинення юридичної особи до 28.02.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 народилася донька та він перебував з синок віком 1 рік та 10 місяців вдома, та відмовився підписувати ліквідаційний баланс, тому безпосередньо він не подавав заяви до державного реєстратора про припинення юридичної особи ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» та не підписував ліквідаційний баланс. ОСОБА_5 надавав довіреність ОСОБА_6 , вона це здійснювала.

ОСОБА_5 зазначено, що він завжди ставив під сумнів доцільності процедури припинення юридичної особи ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» у порядку ст.ст. 105 - 111 ЦКУ, до якої він безпосередньо має відношення. Фактично його було використано задля припинення кредитних зобов`язань.

Незаконність ліквідації ТОВ «Дніпрометалсервігруп» було встановлено рішенням суду, а саме постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 910/9976/19.

З даного приводу ОСОБА_5 також надавались пояснення в межах допиту як свідка по кримінальному провадженню № 42021100000000305.

У вказаній заяві свідка від 24.10.2024 ОСОБА_5 підтверджено обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та зазначено про готовність з`явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

13.10.2020 винесено постанову Північного апеляційного господарського суду, а відтак набрало законної сили судове рішення у справі № 910/9976/19, відповідно до якого задоволено позов АТ «Дельта Банк» й відмінено державну реєстрацію припинення боржника, зобов`язано державного реєстратора внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Боржника до ЄДР, номер запису №10711390028033849 від 11.02.2016 року.

11.11.2020 року зазначене судове рішення фактично виконане, відомості про юридичну особу ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» відображені в ЄДР.

Ліквідатором зазначено, що штучне припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» за вказівками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дало змогу вивести з застави/іпотеки кредитора майно, належне компаніям групи «Мадеста».

Наведені ліквідатором обставини у сукупності, на переконання арбітражного керуючого Донкова С.В., призвели до банкрутства ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» та неможливості погашення вимог кредиторів Боржника у розмірі 2 691 251 669,39 грн.

Заперечуючи проти доводів ліквідатора, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач-1 у поданому відзиві зазначає наступне.

На переконання відповідача-1, умовами Угоди про співробітництво та партнерство від 12.04.2011, укладеної між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» і компанією Clever Asset Management, з урахуванням Додаткової угоди № 1 визначено кредитування групи компаній «Madesta Group», а не окремої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Також, відповідач-1 зазначає, що твердження ліквідатора про відсутність економічної доцільності для Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» у спрямуванні на погашення кредитної заборгованості ТОВ «Метал Сервіс Груп» 18 532 355 Євро та перерахуванні банкрутом на рахунки ТОВ «Метал Сервіс Груп» грошових коштів на підставі договорів позики або в якості передоплати за договорами поставки не відповідає дійсності, оскільки кредитування згідно з умовами Угоди про співробітництво та партнерство від 12.04.2011 здійснювалося саме «Madesta Group», до якої входило у тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Груп». Спрямування отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» кредитних коштів на перекредитування заборгованості ТОВ «Метал Сервіс Груп» перед АТ «Банк Кредит Дніпро» та АТ «Укрсиббанк» було передбачено умовами Угоди про співробітництво та партнерство від 12.04.2011.

На думку ОСОБА_1 , твердження позивача про те, що відповідачі, усвідомлюючи, що боржник із самого початку не був здатен самостійно виконати взяті у 2011 році кредитні зобов`язання, у 2013 році збільшили обсяг кредитних зобов`язань ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» ще на суму більш як 4,7 млн. євро також не відповідають дійсності, оскільки відповідач-1 жодним чином не впливав на таке збільшення боргових зобов`язань банкрута. Відповідач-1 зазначає, що у випадку прострочення Товариством з омбженеою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» своїх зобов`язань за договорами від 2011 року перед ПАТ «Дельта Банк», Банк би не відкрив банкруту у 2013 році нову кредитну лінію на суму 4,7 мільйонів євро.

Також, відповідач-1 вважає, що твердження ліквідатора стосовно того, що вигодонабувачами за фактом встановлення кредитних правовідносин між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є хибними, оскільки позивачем не доведено, що діяльність «Madesta Group» була організована таким чином, щоби борги групи компаній акумульовувалися саме на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп». Також, на думку ОСОБА_1 , ліквідатором не доведено того факту, що відповідач-1 особисто отримував будь-який дохід від діяльності «Madesta Group».

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що ліквідатором проігноровано той факт, що усі виробничі потужності «Madesta Group» залишилися з 2014 року на окупованій території Автономної Республіки Крим, що унеможливило перенесення таких потужностей на підконтрольну Україні територію.

На думку відповідача-1, усі забезпечувальні зобов`язання, передбачені Договорами кредитних ліній, укладеними між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», були виконані, оскільки банкрутом та іншими підприємствами групи компаній «Madesta Group» було надано Банку в заставу та іпотеку рухоме та нерухоме майно - всього укладено 21 договір. Також, були оформлені договори особистої фінансової поруки відповідачів, а саме: Договір фінансової поруки № П-2006078/1 від 21.03.2011, Договір фінансової поруки № П-2006078/2 від 21.03.2011, Договір фінансової поруки № П-2006078/3 від 12.04.2013 та Договір фінансової поруки № П-2006078/3-1 від 12.04.2013, укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Також, відповідач-1 зазначає, що ПАТ «Дельта Банк» незаконно намагався стягнути заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 по справі № 201/2301/15-ц. На переконання ОСОБА_1 , така недобросовісна поведінка ПАТ «Дельта Банк» свідчить про свідомий намір завдати шкоди одночасно відповідачу-1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», не надавши можливості останньому відновитися після анексії Автономної Республіки Крим.

На переконання ОСОБА_1 , посилання ліквідатора на відомості з кримінальних проваджень № 22022101110000748 та № 4202110000000305 є безпідставними, оскільки обставини (факти), які в них містяться не є преюдиційними.

Крім того, відповідачем-1 зазначено, що ПП «Консалтингова компанія «КНК», як кредитор Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» за кредитними договорами, укладеними боржником із ПАТ «Дельта Банк», та як заставодержатель (іпотекодержатель) за усіма договорами застави та іпотеки, що забезпечували виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» зобов`язань за відповідними кредитними договорами, мало достатньо часу та прав для звернення в установленому законом порядку до заставодавців, іпотекодавців або до суду для забезпечення задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки відповідно до діючих договорів застави та іпотеки, однак, з незрозумілих для ОСОБА_1 причин навіть не спробувало вжити відповідні заходи. Останнім зазначено, що у ході ліквідаційної процедури ліквідатором арбітражним керуючим Донковим С.В. також не було здійснено жодних активних дій щодо звернення стягнення на майно заставодавців, яке було надано для забезпечення повернення кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Відповідачем-1 також вказано, що ліквідатором не надано доказів того, що ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» в адміністративній справі № 826/15145/15, що перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, відбувалася за вказівкою ОСОБА_1 . Відповідач-1 зазначає, що вказана процедура була ініційована за позовом ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві. Також, на переконання ОСОБА_1 , ліквідатором не надано доказів того, яким чином відповідач-1 впливав на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» ОСОБА_5 у справі № 826/15145/15.

Також, на переконання ОСОБА_1 , поданий ліквідатором звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства проведений формально, без проведення належного аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Такий аналіз проведено поза рамками трьох календарних років до дати порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», для належного проведення якого мали би бути досліджені баланси станом на 31.12.2017, 31.12.2018 та 31.12.2019, форми № 2-м «Звіт про фінансові результати» станом на 31.12.2017, 31.12.2018 та 31.12.2019, акти інвентаризації та інша інформація.

Відповідачем-1 зазначено, що він ніколи не був і не є суб`єктом відповідного правопорушення, оскільки:

- Відповідач-1 не є і не був ані посадою особою, ані учасником ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Також він ніколи не був посадовою особою прямих учасників ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Не дивлячись на те, що він був заявлений як бенефіціарний власник «MADESTA GROUP», Відповідач-1 ніколи не мав прямого вирішального впливу на прийняття рішень та можливості надання вказівок. В наданих документах до позовної заяви немає жодного документу, який би підтверджував той факт, що Відповідач-1 будь- коли приймав рішення стосовно фінансових потоків та господарської діяльності ТОВ «Дніпрометалсервісгруп»;

- Відповідач-1 ніколи не мав прямого або опосередкованого доступу до рахунків ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Він ніколи не здійснював з них перерахувань грошових коштів на рахунки інших підприємств, так само як і не давав вказівки цього робити. В матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно іншого;

- Відповідач-1 не отримав ніякий істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника. Натомість Відповідач-1 в результаті анексії АР Крим Російською Федерацією та дій Позивача з кредитором несе фінансові та репутаційні збитки.

ОСОБА_2 подано письмові пояснення по суті заявлених ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» вимог, що тотожні аргументам, викладеним відповідачем-1 у поданому відзиві.

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, на яку посилається скаржник).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що: арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ); господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу); розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ); ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

При цьому, господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Проаналізувавши мотиви, викладені ліквідатором у поданій заяві, а також дослідивши долучені арбітражним керуючим Донковим С.В. докази, судом відхиляються заперечення відповідача-1 та відповідача-2 з огляду на наступне.

По-перше, відповідачами не спростовано аргумент позову, що саме Відповідачі створили таку організаційну структуру бізнесу, в якій ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» була відведена роль позичальника кредитних коштів для фінансування діяльності компаній групи «Мадеста», при тому що Боржник не мав власного майна і тих результатів господарської діяльності, за рахунок яких можливо виконати зобов`язання з обслуговування і повернення кредиту на десятки мільйонів євро.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовується, а навпаки підтверджується факт підписання Відповідачами Угоди про співробітництво та партнерство від 12.04.2011 року, за якою ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» визначено як позичальника кредитних коштів у розмірі 32 млн. євро.

Попри визнання у відзиві того факту, що ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» є складовою групи «Мадеста», належної Відповідачам, - відповідачами не надано доказів того, що обтяження кредитним зобов`язанням було саме в інтересах позичальника, і відповідачами безпосередньо або підконтрольними їм компаніям групи «Мадеста» вчинено дії для уникнення стійкої неплатоспроможності Боржника.

По-друге, відповідачами не спростовано аргумент позову, що Відповідачі переклали з належного їм ТОВ «Метал Сервіс Група» на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» боргове навантаження у понад 18,5 млн. Євро (шляхом перекредитування) при тому, що на відміну від Боржника, ТОВ «Метал Сервіс Група» мало виробничі потужності, вело реальну господарську діяльність та генерувало дохід.

У відзиві ОСОБА_1 та поясненнях ОСОБА_2 документально не спростовується, а навпаки підтверджується, що отримання кредитів у 2011 році ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» мало ціллю фактичне кредитування інших осіб - групи «Мадеста», включаючи перекредитування ТОВ «Метал Сервіс Група».

При цьому тягар сплати процентів за фактичне кредитування ТОВ «Метал Сервіс Група» безпідставно було покладене на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп».

По-третє, відповідачами не спростовано аргумент позову, що отримані кредитні кошти ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» виводились на компанії-нерезиденти, належні Відповідачам, зокрема на компанію Madesta AG, за безтоварними валютними контрактами. При цьому, тягар сплати відсотків за отриманими кредитами невиправдано покладено на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», тоді як компанія Madesta AG користувалася такими кредитними коштами безкоштовно, і не несла при цьому жодних витрат: ні у вигляді сплати процентів, ні у вигляді сплати штрафних санкцій.

По-четверте, відповідачами не спростовано аргумент позову, що Відповідачі особисто гарантували перед АТ «Дельта Банк» виконання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитних зобов`язань за рахунок передачі кредитору частки в групі «Мадеста» у розмірі 25%, однак взятих на себе зобов`язань свідомо не виконали.

У відзиві ОСОБА_1 та поясненнях ОСОБА_2 не спростовується обставина невиконання Відповідачами зобов`язання оформити необхідні договори, - а лише міститься твердження про бездіяльність банку щодо укладення таких договорів.

По-п`яте, відповідачами не спростовано аргумент позову, що вони особисто гарантували перед АТ «Дельта Банк» виконання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитних зобов`язань за рахунок своєї особистої поруки, однак відмовились добровільно виконувати пред`явлену кредитором досудову вимогу.

Виконання цих добровільно взятих на себе забезпечувальних зобов`язань зумовило би наслідок, за якого Боржник не мав перед кредитором непогашеної заборгованості, а відтак уникнув би процедури банкрутства.

По-шосте, відповідачами не спростовано аргумент позову, що вони особисто гарантували перед АТ «Дельта Банк» виконання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитних зобов`язань за рахунок застави та іпотеки майна групи «Мадеста», яке знаходилось на території АР Крим, однак вказане майно й далі використовується компаніями групи «Мадеста»: або компаніями, перереєстрованими в АР Крим за законодавством РФ, або компанією Madesta SIA у Латвії, куди було вивезене дане майно.

На підтвердження вказаних обставин ліквідатор посилається на ряд ухвал слідчих суддів, постановлених у рамках досудового розслідування кримінальних проваджень №42021100000000305 та №22022101110000748, де описані факти, що були встановлені за результатами дій слідчих органів, а також окремі матеріали досудового розслідування у кримінальній справі №22022101110000748 від 08.12.2022.

У відзиві на позов Відповідач-1 не підтверджує, але і не спростовує фактів реєстрації за законодавством Російської Федерації дзеркальних компаній, що входять до групи «Мадеста» з місцезнаходженням на окупованій території України - півострові Крим; та не надає оцінку доводам ліквідатора щодо переміщення заставного майна з півострову Крим до Латвії.

При цьому, ОСОБА_1 у поданому відзиві ставить під сумнів належність та допустимість як доказів в господарському процесі документів, отриманих в рамках досудового слідства у кримінальній справі.

Відповідно до ч 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тож надані до позову документи досудового розслідування у кримінальних справах є доказами, і при цьому вимоги до доказів, які вказані у ст. 76-79 ГПК України в повній мірі дотримані, оскільки докази:

- є належними - на їх підставі можна встановити обставини, які входять в предмет доказування;

- є допустимими - на їх розголошення відповідно до листа №28223-24/10-2-01-01-11042/24 від 29.08.2024 надано дозвіл старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань О.Ігнат.

Крім того, ліквідатор не заявляв про преюдиційність для цієї справи фактичних обставин, які випливають з матеріалів, зібраних в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень №42021100000000305 та № 22022101110000748. Однак, вказаним документам, долученим ліквідатором в обґрунтування наведених обставин, як належним та допустимим доказам судом надано оцінку.

По-сьоме, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовано аргумент позову, що ним здійснено комплекс дій, направлених на незаконне припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичної особи, включаючи дачу вказівок ліквідатору ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» ОСОБА_5 добровільно відмовитись від частини майна Боржника та списання цього майна з балансу підприємства.

Неправомірність ліквідації у 2016 році Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» була встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 по справі № 910/9976/19.

Про неповноту проведених ліквідаційних заходів, а також про організацію і подальший контроль даного процесу власне Відповідачами засвідчив особисто ліквідатор ОСОБА_5 у належно оформленій заяві свідка від 24.10.2024.

Крім того, відповідачі, не заперечуючи, що ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» є складовою належної їм групи «Мадеста», водночас відповідачі заперечують можливість впливу кінцевих бенефіціарів на прийняття рішень та визначення долі підконтрольного суб`єкта - боржника.

Ліквідатором у позовній заяві розкрито зміст принципу «підняття корпоративної вуалі», за результатами застосування якого прослідковується безпосередній вплив Відповідачів на зміст і характер діяльності, управлінські рішення та загалом на функціонування ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичної особи.

Відтак, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заперечуючи проти тверджень позивача та достовірність наданих на їх підтвердження доказів, у свою чергу достатніх доказів на їх спростування не надали. Натомість тягар доказування обставин, покладених відповідачами в основу своїх заперечень, перекладено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключно на позивача, що суперечить принципу змагальності сторін.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 916/1378/19 (916/43/23).

По-восьме, судом відхиляються доводи відповідачів стосовно того, що складений ліквідатором звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» не відповідає вимогам п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки від 19.01.2006 № 14, оскільки він складений не за трирічний період до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (02.12.2020). Ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» у 2016 році та відновленням запису про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервігруп» у 2020 році підтверджується відсутність у арбітражного керуючого Донкова С.В. об`єктивної можливості провести такий аналіз за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», оскільки така звітність не подавалася товариством у зв`язку з ліквідацією. З огляду на викладене, судом приймаються до уваги Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» станом на 16.08.2024 р., а також Аналіз господарської діяльності Боржника щодо наявності ознак доведення до банкрутства (за період з 2011 року), який детально відображено в Додатку до Звіту вих. №16-08/24 від 16.08.2024 р. про хід процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп». Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 932/1432/15.

По-дев`яте, Відповідачами не спростовано аргументу ліквідатора, що вони є вигодонабувачами від напрямів використання кредитних коштів з рахунків ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», тоді як для Боржника були позбавлені економічного сенсу наступні господарські операції:

- перерахування 18 532 355 Євро з отриманого кредиту у якості погашення боргів ТОВ «Метал Сервіс Група» перед ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро»;

Кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Метал Сервіс Груп», є Відповідач-1 та Відповідач-2. Їх вигода полягає в очищенні підконтрольного виробничого товариства від прострочених боргових зобов`язань.

- перерахування 4 272 801,89 Євро з отриманого кредиту на користь ТОВ «Метал Сервіс Група» в якості позички або передоплати за поставку товару.

Кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Метал Сервіс Груп», є Відповідач-1 та Відповідач-2. Їх вигода полягає у фактично безоплатному кредитуванні підконтрольного виробничого товариства без ризиків настання негативних наслідків від прострочення платежів.

- Перерахування 3 511 407,62 Євро з отриманого кредиту на користь Madesta AG в якості передоплати за Контрактом DP-1 від 26.09.2011, однак ні поставки товару, ні повернення коштів не відбулось.

При цьому, як зазначалось в позові, платежі за цим Контрактом протягом 2011-2014 років здійснювались револьверним методом, тобто відбувалось надання передоплати, далі повернення передоплати, і повторне направлення передоплати на Madesta AG. Загальна кількість направленої на користь Madesta AG передоплати за Контрактом DP-1 від 26.09.2011 склала 46 514 638,92 Євро. Дані операції є прихованим кредитуванням Madesta AG.

Кінцевими бенефіціарними власниками Madesta AG є Відповідач-1 та Відповідач-2 (який також був директором Madesta AG). Їх вигода полягає у фактичному безоплатному кредитуванні нерезидента валютними коштами, а також безпосереднє виведення коштів з рахунків боржника на нерезидента з подальшим безконтрольним їх використанням.

- перерахування 2 052 729 Євро з отриманого кредиту на користь MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED в якості погашення позики, отриманої за договорами, укладеними в 2006 та 2008 роках.

Кінцевими бенефіціарними власниками MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED є Відповідач-1 та Відповідач-2 (який також був директором MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED). Їх вигода полягає у закритті кредитних правовідносин між власними підконтрольними суб`єктами шляхом залучення кредитного капіталу із-зовні.

Наведене свідчить про те, що кошти Боржника, отримані в якості кредиту від АТ «Дельта Банк» були розпорошені між компаніями, кінцевими бенефіціарними власниками яких були Відповідач-1 та Відповідач-2. Тобто управління Відповідачами ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» було націлене на систематичне отримання вигоди ними як бенефіціарами компаній групи «Мадеста» на шкоду Боржнику і його кредиторам.

По-десяте, відповідачами не спростовано доводи ліквідатора стосовно того, що управлінські рішення відповідачів як власників групи «Мадеста» зумовили банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

ОСОБА_1 у поданому відзиві підтверджено, що відповідно до його та ОСОБА_2 домовленостей з банком, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» було обтяжено кредитними зобов`язаннями для потреб компаній групи «Мадеста», а не для власного розвитку товариства як господарюючої суб`єкта, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

Зокрема 18.5 млн. євро було спрямовано на закриття кредиту ТОВ «Метал Сервіс Група», виробничі потужності якого, дійсно знаходяться на території АР Крим. При цьому не ТОВ «Метал Сервіс Група» протягом всього часу кредитування в АТ «Дельта банк» несло тягар сплати відсотків по кредиту, а боржник ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». Не Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Група», а боржник ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» протягом всього часу кредитування в АТ «Дельта банк» ніс ризик настання неплатоспроможності у разі неможливості виконання грошових зобов`язань.

Відповідачами не було обґрунтовано прибутковість та економічну доцільність саме для Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» у даних господарських операціях.

Також відзив відповідача-1 та пояснення відповідача-2 не містять пояснень, який прибуток, яка економічна доцільність для Боржника була в укладенні валютних зовнішньоекономічних контрактів з компанією Madesta AG, за наслідками яких поставки товарів мали безтоварний характер. Операції щодо перерахування нерезиденту в якості передоплати кредитних коштів за відсутності поставок товару зафіксовані і у виписках щодо руху коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», і органом валютного контролю.

При цьому, відповідачами не надано суду доказів того, що анексія Російською Федерацією Автономної Республіки Крим спричинила прострочку платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» перед кредитором.

Також, як вбачається з матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42021100000000305 та № 22022101110000748, зокрема і з ухвал слідчих суддів, доступ до яких відкрито в ЄДРСР, анексія АР Крим не вплинула на діяльність компаній групи «Мадеста», оскільки підконтрольні Відповідачам компанії, однак зареєстровані вже за законодавством Російської Федерації, продовжують виробничу діяльність на півострові, з використанням ЦМК, про які зазначено у відзиві.

З цих же з матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42021100000000305 та № 22022101110000748, зокрема і з ухвал слідчих суддів, вбачається, що анексія АР Крим не завадила релокації частини виробничого обладнання з території півострову на території Латвії.

Таким чином, відповідачами не спростовано наявності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльністю і доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп».

Також, судом відхиляються заперечення відповідачів стосовно неповноти дій ліквідатора з реалізації ліквідаційної маси банкрута, а також доводи щодо бездіяльності як Первісного, так і наступних кредиторів в частині незадоволення кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» шляхом звернення стягнення на предмети застави та іпотеки за Договорами, укладеними в забезпечення виконання банкрутом своїх зобов`язань за кредитними договорами.

Частиною 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Доказів існування будь-якого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгру», яке могло би бути включене до ліквідаційної маси банкрута, окрім того, що було реалізовано ліквідатором арбітражним керуючим Донковим С.В., матеріали справи не містять та відповідачами суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу відповідачів, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» (які у подальшому переуступались) у даній справі були визнані Господарським судом міста Києва ухвалою від 08.02.2021 (оскаржена не була, набрала законної сили 08.02.2021) у розмірі 2 693 576 893,39 грн., з яких 70 224,00 грн. - вимоги першої черги, 1 199 499 552,69 грн. - вимоги четвертої черги та 1 494 007 116,70 грн. - вимоги шостої черги. Відтак, грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», забезпечені тим чи іншим чином у даній справі кредитором не заявлялися.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» до банкрутства, а саме:

- відповідачами створено таку організаційну структуру бізнесу, в якій ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» була відведена роль позичальника кредитних коштів для фінансування діяльності компаній групи «Мадеста», при тому що Боржник не мав власного майна і тих результатів господарської діяльності, за рахунок яких можливо виконати зобов`язання з обслуговування і повернення кредитів АТ «Дельта Банк»;

- відповідачами перекладено з ТОВ «Метал Сервіс Група» на ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» боргове навантаження у понад 18,5 млн Євро (шляхом перекредитування) при тому, що на відміну від Боржника, ТОВ «Метал Сервіс Група» мало виробничі потужності, вело реальну господарську діяльність та генерувало дохід;

- відповідачі організували діяльність групи «Мадеста» таким чином, що отримані ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитні кошти на підставі безтоварних контрактів на поставку направлялись на компанію Madesta AG, яка в подальшому використовувала ці кошти для виробництва та поставки кінцевої продукції покупцям та отримання прибутку. При цьому, увесь прибуток залишався на рахунках Madesta AG. Натомість, перераховані на Madestaкошти повертались ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» лише у якості повернення передоплати, та лише з метою дотримання вимог валютного законодавства;

- відповідачі гарантували перед АТ «Дельта Банк» виконання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитних зобов`язань за рахунок передачі кредитору частки в групі «Мадеста» у розмірі 25%, однак не виконали взятих на себе зобов`язань (які були закріплені не лише в Угоді про партнерство, але й згідно з умовами Кредитного договору 3), не уклали необхідних договорів щодо передачі частки кредитору, тим самим позбавивши кредитора можливості задовольнити свої вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп»;

- відповідачі гарантували перед АТ «Дельта Банк» виконання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитних зобов`язань за рахунок своєї особистої поруки, однак відмовились добровільно виконати свої зобов`язання;

- відповідачі гарантували перед АТ «Дельта Банк» виконання ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» кредитних зобов`язань за рахунок застави та іпотеки майна групи «Мадеста», яке знаходилось на території АР Крим, однак після окупації АР Крим не релокували вказане майно на підконтрольну Україні територію, натомість перереєстрували свої компанії за законодавством Російської Федерації та продовжують здійснювати господарську діяльність за рахунок, в тому числі, іпотечного та заставного майна, на яке кредитор позбавлений можливості звернути стягнення;

- відповідачі частину заставного майна вивезли за межі України, і за рахунок його використання у складі компанії Madesta SIA (Латвія) отримують вигоду, на відміну від кредитора та всупереч зобов`язань перед ним;

- відповідачі здійснили комплекс дій, направлених на незаконне припинення ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» як юридичної особи, включаючи дачу вказівок ліквідатору ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» ОСОБА_5 добровільно відмовитись від частини майна Боржника та списання цього майна з балансу підприємства.

Таким чином, вчинені дії та бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право кредитора Компанії Ksantika management inc на задоволення його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі.

Об`єктивну сторону правопорушення складають:

- вчинення дій, спрямованих на отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» кредитних коштів від АТ «Дельта Банк» з метою фінансування діяльності компаній групи «Мадеста» (виконання грошових зобов`язань інших компаній групи «Мадеста» перед третіми особами, перерахування кредитних коштів на користь Madesta AG на підставі безтоварних контрактів на поставку, тощо) за умови відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» будь-якого майна та активів, за рахунок яких така заборгованість могла би бути боржником погашена;

- бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині не укладення ряду правочинів із АТ «Дельта Банк» для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» своїх зобов`язань за кредитними договорами за рахунок майна компаній групи «Мадеста»;

- бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителів в частині добровільного погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» перед АТ «Дельта Банк»;

- бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині переведення майна групи компаній «Мадеста» з окупованої території Автономної Республіки Крим на підконтрольну територію України, яке було предметом забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» грошових вимог перед АТ «Дельта Банк»;

- вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій в частині вивезення заставного майна за межі України на територію Латвійської Республіки без згоди Заставодержателя та подальше його використання компанією Madesta SIA.

- вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій, спрямованих на ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» з метою уникнення виконання зобов`язань перед АТ «Дельта Банк».

Суб`єктами правопорушення є кінцеві бенефіціарні власники учасників банкрута (ТОВ «Фірма «Енергетичні технології», ТОВ «Еколін» та ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Екотех») ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суб`єктивною стороною правопорушення є ставлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до їх дій та бездіяльності як кінцевих бенефіціарних власників 100% корпоративних прав та активів підприємств Групи «Мадеста» (Madesta Group), до складу якого входило Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стала неможливість боржника виконати свої зобов`язання перед кредитором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях та бездіяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльністю і банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп». Іншого встановлені обставини справи не містять.

Вирішуючи питання про визначення розміру субсидіарної відповідальності у даній справі, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 визначено розмір кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», яка складає 2 693 576 893,39 грн.

У ході ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» ліквідатором Донковим С.В. відповідно до умов продажу, затверджених рішенням комітету кредиторів Боржника (протокол від 05.07.2024 року), було реалізовано ліквідаційну масу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», до складу якої увійшли:

- паркувальне місце поз.20, за адресою: м. Дніпро, вул. Бригадна, 11, свідоцтво про право власності, САВ № 087333, 25.06.2008, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради - на аукціоні, який відбувся 02.08.2024 року, ID лоту BRE001-UA-20240723-58430 за ціною: 479 950,00 грн без ПДВ;

- паркувальне місце поз.19, за адресою: м. Дніпро, вул. Бригадна, 11, свідоцтво про право власності, САВ № 954025, 27.06.2008, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради - на аукціоні, який відбувся 02.08.2024 року, ID лоту BRE001-UA-20240723-97359 за ціною: 514 118,10 грн без ПДВ;

- паркувальне місце поз.21, за адресою: м. Дніпро, вул. Бригадна, 11, свідоцтво про право власності, САВ № 961177, 27.06.2008, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради - на аукціоні, який відбувся 02.08.2024 року, ID лоту BRE001-UA-20240723-00655 за ціною: 479 950,00 грн без ПДВ;

- паркувальне місце поз.18, за адресою: м. Дніпро, вул. Бригадна, 11 , свідоцтво про право власності, САВ № 951147, 01.07.2008, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради - на аукціоні, який відбувся 02.08.2024 року, ID лоту BRE001-UA-20240723-54594 за ціною: 514 118,10 грн без ПДВ;

- паркувальне місце поз.17, за адресою: м. Дніпро, вул. Бригадна, 11 , свідоцтво про право власності, САВ № 614023, 02.07.2008, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради - на аукціоні, який відбувся 02.08.2024 року ID лоту BRE001-UA-20240723-61432 за ціною: 514 118,80 грн без ПДВ.

Таким чином, у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» за рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси банкрута, було погашено 70 224,00 грн. грошових вимог кредитора першої черги та 2 255 000,00 грн. грошових вимог кредитора четвертої черги (усього 2 325 224,00 грн.).

Таким чином, розмір вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (розмір субсидіарної відповідальності), становить 2 691 251 669,39 грн. (2 693 576 893,39 грн. (кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» згідно з реєстром вимог кредиторів) - 2 325 224,00 грн. (погашена у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» кредиторська заборгованість за рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси банкрута).

При цьому, доказів наявності у банкрута будь-яких інших активів окрім тих, що були виявлені, включені до ліквідаційної маси та реалізовані під час проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп», матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим заява арбітражного керуючого Донкова С.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на вказаних осіб підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова Сергія Вікторовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2. Покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, ідентифікаційний номер 33074306).

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, ідентифікаційний номер 33074306) грошові кошти у розмірі 2 691 251 669 (два мільярди шістсот дев`яносто один мільйон двісті п`ятдесят одну тисячу шістсот шістдесят дев`ять) грн. 39 коп.

4. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.01.2025

Суддя Д.В. Мандичев