Рішення

від 21.01.2025 по справі 911/2852/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/2852/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт»</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 35 894,40грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (далі позивач, ШЕУ Оболонського району) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт»</a> (далі відповідач, ТОВ «Переяслав-Молпродукт») про стягнення 35 894,40грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді витрат на відновлення амортизаційного пристрою «демпферна система».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій є працівник відповідача, 13.02.2023 пошкоджено його майно, що розташоване на вул. Луговій, 8 у місті Києві, а сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 63 755,60грн не покрила завдані збитки у вигляді витрат на відновлення такого майна (а.с.1-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.208-210).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 04.11.2024 о 20:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.212).

Як визначено ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На момент постановлення вказаної ухвали відповідач не мав електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується відповіддю №4950211 від 04.11.2024 (а.с.207).

Копія вказаної ухвали направлена відповідачу поштовим відправленням №0600979640690, яке вручено ТОВ «Переяслав-Молпродукт» 07.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.213).

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

В силу п.п.2, 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Поряд з цим абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - наступного робочого дня 05.11.2024; відповідачу 07.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 судом: залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ; зобов`язано позивача надати докази направлення копії позовної заяви з додатками залученій третій особі; встановилено третій особі строк для подання пояснень по суті позову та відзиву (а.с.215-217).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 09.12.2024 о 16:22, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.219).

Відповідач копію вказаної ухвали отримав 18.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням №0600993957841 про вручення поштового відправлення (а.с.223).

Копія ухвали від 09.12.2024 третій особі направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600993959143, яке повернуто з довідкою від 27.12.2024 відділенням поштового зв`язку №3 м. Переяслав-Хмельницький, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.234-238). Адреса, за якою третій особі направлено копію вказаної ухвали, відповідає його адресі з Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до відповіді від 09.12.2024 №952400 (а.с.214); іншої адреси третя особа суду не повідомляла.

В силу п. 5 ч.6 ст.242 ГПК України день вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою третій особі - 27.12.2024.

11.12.2024, на виконання вимог ухвали від 09.12.2024, від позивача надійшла заява, якою надано докази направлення (опис вкладення, поштова накладна №0407600042591 та фіскальний чек) третій особі копії позовної заяви з додатками (а.с.220-221).

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідач не скористався правом на подання відзиву; із заявою про поновлення встановленого законом строку для подання відзиву відповідач не звертався.

Третя особа у строк, встановлений судом, пояснення не подала; із заявою про продовження встановленого судом строку для подання пояснень не зверталась.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Граничний строк розгляду даної справи, встановлений ч.1 ст.248 ГПК України, закінчився.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23 «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» та доданого до нього додатку від 02.01.2002 №5 «Про перелік майна, що закріплюється на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва» за позивачем на праві повного господарського відання закріплено фонди, зокрема, вул. Лугова проїзди та тротуари (а.с.128-135).

07.12.2020 між ШЕУ Оболонського району (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦДОРМОНТАЖ» (далі виконавець) укладено договір №132-ВТ про закупівлю послуг (далі договір; а.с.136-146).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати на свій ризик власними силами, засобами і способами послуги на об`єкті замовника: код ДК 021:2015 45340000-2 зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (послуги по влаштуванню амортизаційного пристрою (демпферної системи) по вул. Лугова в Оболонському районі м. Києва), а замовник - прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

В силу п.3.1 договору договірна ціна за таким договором є динамічною та складає 334 996,80грн.

Згідно п.10.1 договору передача наданих послуг виконавцем та прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3).

Узгоджена сторонами договірна ціна на будівництво - зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (послуги по влаштуванню амортизаційного пристрою (демпферної системи) по вул. Лугова в Оболонському районі м. Києва), що здійснюється в 2020 році складає 334 996,80грн (а.с.147-148).

За фактом виконання будівельних робіт сторонами такого договору підписано акт від 16.12.2020 №1/188 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на загальну суму 334 996,80грн (а.с.150-152).

На підтвердження виконання зобов`язань з оплати робіт позивачем надано виписку за період з 24.12.2020 по 24.12.2020, з якої вбачається, що позивач перерахував 334 996,80грн ТОВ «Спецдормонтаж» з посиланням у графі «призначення платежу» на договір від 16.12.2020 №132-ВТ (а.с.149).

13.02.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода; за фактом огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди складено протокол огляду, у якому вказано: «наїзд ТЗ на колесовідбійник з подальшим перекиданням ТЗ» (а.с.159-167).

Згідно відомостей з сайту https://policy-web.mtsbu.ua/ цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 станом на 13.02.2023 застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до страхового полісу №211831266 (а.с.239).

З довідки старшого слідчого СВ Оболонського управління поліції ГУ НП в м. Києві б/н про результати перевірки по рапорту (ЖЄО 5562 від 13.02.2023) вбачається, що 13.01.2023 близько о 06:15 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter 313CDI д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись проїхжою частиною вул. Лугова зі сторони вул. Богатирської в напрямку вул. С. Кульженків, допустив наїзд на перешкоду, у вигляді металевого відбійника із подальшим перекиданням транспортного засобу (а.с.169).

21.03.2023 складено протокол ААД №023181 про адміністративне правопорушення, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 313CDI д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Переяслав-Молпродукт», 13.02.2023 не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, що призвело до наїзду на колесовідбійну стрічку, з подальшим перекиданням транспортного засобу, внаслідок чого транспортний засіб і перешкода отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 - тілесні ушкодження (а.с.154).

З пояснень, наданих ОСОБА_1 інспектору ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП, вбачається, що ОСОБА_1 визнав факт керування транспортним засобом та наїзд на відповідну стрічку. У графі «місце роботи, посада, адреса та номер службового телефону» міститься запис про місце роботи та посаду особи, що надала пояснення ОСОБА_1 - водій ТОВ «Переяслав-Молпродукт» (а.с.155).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07.04.2023 у справі №756/4061/23, за результатами розгляду протоколу про адміністративне порушення, ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 850грн (а.с.153). У відповідній постанові судом встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2023 близько 06:15 по вул. Луговій, 8 в м. Києві, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду (колесо відбійну стрічку), внаслідок чого транспортний засіб і перешкода отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 тілесні пошкодження.

Частиною 6 ст.75 ГПК України установлено, що постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідна постанова суду, що набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду в питанні чи мали місце відповідні дії і ким вони вчинені.

Відповідно до претензії від 22.09.2023 вих.№053/272-1595 позивач вимагав від відповідача відшкодувати вартість знищеного амортизаційного пристрою (демпферної системи) у розмірі 334 996,80грн, посилаючись на вину працівника відповідача ОСОБА_1 у ДТП та заподіяння шкоди майну позивача (а.с.171). В якості доказів направлення вказаної претензії позивач надав фіскальний чек від 22.09.2023 щодо оплати послуг пересилання відправлення №0407324871333 (а.с.172).

У відповідь на претензію, листом від 19.10.2023 за вих.№681 відповідач повідомив, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за страховим полісом від 02.11.2022 №211831266, у зв`язку і чим, рекомендував позивачу звернутися з відповідною вимогою до ТДВ СК «Альфа-Гарант» (а.с.174).

29.01.2024 позивач подав ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про страхове відшкодування за пошкоджене майно демпферну систему огородження, у зв`язку із спричинені водієм автомобіля Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована на підставі полісу №211831266, дорожньо-транспортної пригоди (а.с.175).

Як вбачається з виписки по рахунку, 25.03.2024 ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача здійснено страхову виплату у розмірі 63 755,60грн, із зазначенням у графі «призначення платежу»: « 850*страх.відшк. ШЕУ Оболонського району (ІПН 05465258) зг.страх.акту №ЦВ/23/0842 за дог.страх. №211831266 від 02.11.2022.» (а.с.176).

Як вказує позивач, з метою проведення ремонту пошкодженого майна, за результатами проведених публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2024-05-17-007286-a) 17.05.2024 між позивачем (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКВАРЦ» (далі виконавець, ТОВ «Укркварц») укладено договір №170524/1 про надання послуг (далі договір про надання послуг; а.с.83-89, 178-184; 191-192).

Відповідно до п.1.1 договору про надання послуг: предмет закупівлі: 51120000-9 послуги зі встановлення механічного обладнання (послуги заміни комплектуючих амортизаційного пристрою) для утримання вулично-шляхової мережі; виконавець зобов`язується на свій ризик виконати послуги за завданням замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити виконані послуги.

Згідно п.1.2 договору про надання послуг виконавець зобов`язується виконати на замовлення замовника послуги, а замовник прийняти виконані виконавцем послуги та здійснювати їх оплату в порядку та на умовах, визначених договором.

Ціна за цим договором визначається згідно з договірною ціною (додаток №1 до договору) та складає 99 650грн, у тому числі ПДВ - 16 608,33грн, яка сплачується за рахунок коштів підприємства (п.2.1 договору про надання послуг).

Строк надання послуг до 20.12.2024 згідно з заявками замовника протягом 1 календарного дня (п.3.1 договору про надання послуг).

В силу п.4.1 договору про надання послуг після завершення надання послуг виконавець надає замовнику акт здачі-приймання послуг.

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 року, а в частині оплати за надані послуги до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п.10.1 договору про надання послуг).

Відповідно до договірної ціни на послуги по заміні частин комплектуючих амортизаційного пристрою «демпферна система» на вул. Лугова в Оболонському районі міста Києва, що є додатком №1 до договору про надання послуг (а.с.185-186), сторони узгодили вартість робіт у розмірі 99 650грн.

За результатами виконання договору, сторонами відповідного договору підписано акт від 30.09.2024 №122 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року на загальну суму 99 650грн (а.с.193-194) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2024 року на суму 99 650грн (а.с.195).

Згідно платіжної інструкції від 07.10.2024 №202 ШЕУ Оболонського району перерахувало ТОВ «Укркварц» 99 650грн в рахунок оплати послуг за договором від 17.05.2024 №170524/1 (а.с.196).

Звертаючись із даним позовом позивач зазначає, що сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 63 755,60грн не покрила збитки, завдані працівником відповідача, який винен у їх заподіянні, у вигляді витрат на відновлення, тому вимагає стягнення з відповідача 35 894,40грн, в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати завдану матеріальну шкоду позивачу шляхом відшкодування збитків у вигляді оплати вартості робіт (послуг), здійснених для відновлення пошкодженого майна в частині, яка не покрита страховим відшкодуванням.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Як установлено ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, що визначено п.1 ч.2 такої статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Оскільки сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються виконання зобов`язань у деліктних відносинах, тому до спірних правовідносин застосовуються положення Глави 82 ЦК України.

Загальні засади відшкодування майнової шкоди визначені ч.1 ст.1166 ЦК України, в силу якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені спеціальною нормою.

Так, відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Отже, з урахуванням положень наведених норм, підставою для виникнення позадоговірного зобов`язання у вигляді відшкодування шкоди є наявність складу цивільного правопорушення, що включає наступні елементи: протиправна поведінка (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою. Вина не є необхідним елементом складу відповідного цивільного правопорушення, обов`язок відшкодувати шкоди виникає незалежно від вини заподіювача шкоди, винятком становить лише доведення факту заподіяння шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. В силу ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, ч.3 ст.1187 ЦК України установлено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

У даній справі судом не встановлено, що особа, яка вчинила ДТП, внаслідок якої пошкоджено майно позивача, - ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом відповідача (викрав його, угнав тощо). Так, відповідач у даній справі не надав доказів заволодіння таким транспортним засобом, поряд з цим, хоч наказу про прийняття відповідної особи на роботу не надано, матеріали справи свідчать про те, що така особа на момент вчинення ДТП була водієм відповідача та володіла транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, належним відповідачу, правомірно, в силу своєї посади; доказів, що ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП не виконував трудових обов`язків, а використовував транспортний засіб для особистих потреб відповідачем не надано.

Як визначено ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз положень ст.ст.1172 та 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №908/807/18).

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки третя особа - ОСОБА_1 , який на момент ДТП керував транспортним засобом відповідач та є винним у ДТП, виконував трудові обов`язки, що не спростовано відповідачем, який є власником джерела підвищеної небезпеки відповідного транспортного засобу, відповідальність за заподіяну шкоду несе саме відповідач.

За змістом ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Отже, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК України з відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

В силу ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Між тим, із змісту вищенаведених норм права вбачається, що відшкодування шкоди, у випадку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування та недостатності такої виплати, відбувається шляхом виплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та одержаною потерпілим виплатою від страховика, тобто способом відшкодування шкоди у даному випадку, в силу наведених норм, є саме відшкодування заподіяних збитків.

Абзацом 2 ст.1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір збитків у вигляді витрат, які здійснені позивачем на відновлення пошкодженого під час ДТП майна - амортизаційного пристрою «демпферна система», суд виходить із розміру підтверджених позивачем витрат на оплату виконаних послуг/робіт за договором №170524/1 від 17.05.2024 про надання послуг, який становить 99 650грн.

При цьому, ні відповідачем, ні третьою особою у даній справі не доведено шляхом подання доказів того, що розмір збитків позивача є меншим.

Поряд з цим, оскільки ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснено страхову виплату у розмірі 63 755,60грн, чим відшкодовано частину збитків у вигляді витрат у загальному розмірі 99 650грн на відновлення майна, що перебувало у повному господарському віданні позивача та пошкоджено внаслідок ДТП, інша частина відповідних витрат у розмірі 35 894,40грн підлягає відшкодуванню відповідачем.

З урахуванням зазначеного вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 35894,40грн в є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 3 028грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт»</a> (ідентифікаційний код 00445920; 08404, Київська обл., Бориспільський р-н., м.Переяслав, вул. Грушевського Михайла, буд. 54), на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (ідентифікаційний код 05465258; 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15-А) 35 894,40грн в рахунок відшкодування збитків, а також 3 028грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова