Ухвала

від 20.01.2025 по справі 914/2866/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.01.2025 р. Справа № 914/2866/24

За позовом: Національного університету «Львівська Політехніка», м. Львів,

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 3: Львівської національної академії мистецтв, м. Львів,

до відповідача 4: Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша», м. Львів

про визнання переважного права на укладення договору оренди нерухомого майна, визнання незаконним та скасування ухвал, визнання недійсними договорів оренди майна

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники учасників справи:

від позивача: Кордюк М.М. - представник;

від відповідача 1: Москаленко А.О., Павлова З.П. - представники;

від відповідача 2: Чижович І.З. - представник;

від відповідача 3: Косів В.М., Валярчук Р.І. - представники;

від відповідача 4: не з`явився.

Національний університет «Львівська Політехніка» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської національної академії мистецтв, Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша» про визнання переважного права на укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради від 09.07.2021 № 1128 та від 23.12.2021 № 1822, визнання недійсними договорів оренди майна від 11.01.2022 № Г-12897-22 (БА) та від 11.01.2022 № Г-12898-22 (БА).

Ухвалою суду від 22.11.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 23.12.2024.

Ухвалою суду від 23.12.2024 підготовче судове засідання відкладено на 20.01.2025.

20.01.2025 через систему Електронний суд надійшла заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про відвід судді Манюка П.Т.

Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про відвід судді Манюка П.Т. сформована в системі Електронний суд 17.01.2025 (п`ятниця) та зареєстрована в канцелярії Господарського суду Львівської області в понеділок 20.01.2025 (в день судового засідання), тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява підлягає вирішенню судом, що розглядає справу.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

В обґрунтування поданої заяви про відвід судді Манюка П.Т. заявник зазначає те, що у нього наявні обґрунтовані підстави вважати, що суддя при розгляді справи № 914/2866/24 не зможе відступити від вже сформованої ним позиції (оцінки судом обставин) у справі № 914/2870/22 (яка не є обов`язковою при розгляді інших справ), що викликає сумнів в об`єктивності судді при розгляді справи № 914/2866/24.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, ставиться під сумнів його (їх) безсторонність. За висновком Європейського суду з прав людини, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022р. у справі № 916/442/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Таку суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка ним володіє, вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Таким чином, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

Доводи заявника фактично зводяться до незгоди учасника процесу із зазначенням в рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 914/2870/22 за позовом Управління комунальної власності ДЕР ЛМР до Національного університету «Львівська Політехніка» про звільнення самовільно зайнятих приміщень, що залишене без змін апеляційною та касаційними інстанціями, яке винесене також суддею Манюком П.Т., власне тих обставин, на підставі яких Національний університет «Львівська Політехніка» звернувся із позовними вимоги про визнання переважного права на укладення договору оренди, оскільки, на думку заявника, суддя Манюк П.Т. при розгляді справи № 914/2866/24 не зможе відступити від вже сформованої ним позиції (оцінки судом обставин) у справі № 914/2870/22.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді, та не є підставою для відводу судді лише зазначення про наявність преюдиційних фактів, встановлених у рішеннях судів.

Саме тому законодавцем включено до статті 35 Господарського процесуального кодексу України частину 4: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Будь-яких інших доказів, передбачених вимогами ст.ст. 35-36 ГПК України, що слугували б підставою для відводу судді Манюка П.Т. у справі № 914/2866/24 заявником до заяви не подано, а судом під час розгляду заяви не встановлено.

Проаналізувавши наведені у заяві про відвід аргументи та обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та відмову у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 35, 38, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. У задоволенні заяви відповідача 2 - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про відвід судді Господарського суду Львівської області Манюка П.Т. у справі № 914/2866/24 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та оскарженню не підлягає, а заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Манюк П.Т.