Рішення

від 22.01.2025 по справі 915/1365/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Справа № 915/1365/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, промзона; ідентифікаційний код 20915546)

до відповідача: Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради (55353, Миколаївська обл., Первомайський р-н, село Агрономія, вул.Нікітченка ім., будинок 18; ідентифікаційний код 41975388)

про: стягнення 242 659,07 грн,

Суть спору:

04.11.2024 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 04.11.2024 (вх. № 13504/24) (з додатками), в якій з урахуванням заяви б/н від 20.11.2024 (вх. № 14550/24) про усунення недоліків, просить суд стягнути з Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради (55353, Миколаївська обл., Арбузинський район с. Агрономія , вул. ім. Нікітченка, 18 ЄДРПОУ 41975388) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, промзона, р/р НОМЕР_1 у філії Миколаївського облуправління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 20915546) 196 421,57 грн основного боргу, 3 990,39 грн інфляційних втрат, 2 713,43 грн 3% річних, 13 749,51 грн 7% штрафу, 25 784,17 грн пені 0,1%, та судові витрати в розмірі 3 639,89 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018, з додатками до нього; актів витрат питної води за період з вересня по листопад 2023 року; рахунків (3 шт.); листів постачальника про направлення рахунків (3 шт.); рішень Виконавчого комітету Арбузинської селищної ради № 107 від 22.03.2021; претензії № 23-0030.06/758-вих від 10.1.2024; застосування норм статей 526, 530, 546, 610-612, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 193, 232, 343 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 22.11.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1365/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 22.11.2024 о 21:26, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2024 у справі № 915/1365/24 позивач отримав 25.11.2024.

Відповідач отримав копію ухвали 02.12.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610210980558.

05.12.2024 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 05.12.2024 (вх. № 15382/24) про долучення до матеріалів справи копії рішення Виконавчого комітету Арбузинської селищної ради № 263 від 27.12.2022.

02.01.2025 до суду від позивача надійшла заява б/н від 02.01.2025 (вх. № 32/25) про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої заявник зазначає, що 22.12.2024 відповідачем було повністю сплачено суму основної заборгованості, про що свідчить банківська виписка по рахунку та службова записка бухгалтерії філії «ВП ПАЕС» № 0042-2023/1493 від 24.12.2023.

За такого, позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3 990,39 грн. інфляційних втрат, 2 713,43 грн. - 3% річних, 13 749,51 грн. - 7% штрафу, 25 784,17 грн. - пені 0,1%, та судові витрати в розмірі 3 639,89 грн.

Разом із тим, суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд зазначає, що провадження у справі № 915/1365/24 було відкрито 22.11.2024, тому розгляд справи по суті розпочався з 22.12.2024.

Таким чином, з огляду на те, що заяву про зменшення розміру позовних вимог було подано вже під час розгляду справи по суті, вона не підлягає задоволенню.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою від 22.11.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Як уже було вище наведено, відповідач копію вказаної ухвали отримав 03.12.2024. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 18.12.2024 включно. Разом із тим, ні протягом встановленого процесуального строку, ні станом на час розгляду справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2018 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), як постачальником, та Комунальним підприємством «ГОСПОДАР» Агрономійської сільської ради (новим найменуванням якого є Комунальне підприємство «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради), як абонентом, був укладений Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-410300 (реєстр. № НАЕК 37-123-SD-18-04326 від 08.05.2018) (далі Договір), відповідно до предмета якого Постачальник взяв на себе зобов`язання відпускати абоненту (територія Агрономійської сільської ради) питну воду (водопостачання) на господарські потреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною» (ДСанПін 2.2.4-171-10), а Абонент зобов`язався оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених за цим договором (п.1.1).

За умовами наведеного Договору:

- постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити Абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.2.4-171-10), у кількості 110 622,70 м3/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявкою (Додаток №2 до цього договору) (п. 2.1.1); щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з абонентом складати акт про обсяг питної води, відпущеної абоненту за показниками приладів обліку, встановлених па межі експлуатаційної відповідальності сторін (п. 2.1.6);

- абонент зобов`язаний, зокрема: щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з постачальником складати акт про обсяг питної води, відпущеної абоненту за показниками приладів обліку, встановлених па межі експлуатаційної відповідальності сторін (п. 2.2.5); проводити оплату за відпущену постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим Договором (п. 2.2.8);

- оплата за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред`явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред`явленому постачальником до оплати. При ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавалися послуги, постачальник має право попередити абонента, про припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін (п. 3.3);

- у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (п. 3.5);

- Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє до 28.02.2019 року включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків до повного розрахунку. Постачальник відпускає абоненту питну воду з 01 березня 2018 року. Відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення (п. 6.1);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 6.2).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як абонента, заборгованості за спожиту питну воду за період з вересня по листопад 2023 року, а також компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами договорами, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № 06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018 (реєстр. № НАЕК 37-123-SD-18-04326 від 08.05.2018), з додатками до нього;

- акти витрат питної води за період з вересня по листопад 2023 року;

- рахунки (3 шт.);

- листи постачальника про направлення рахунків (3 шт.);

- рішення Виконавчого комітету Арбузинської селищної ради № 107 від 22.03.2021;

- претензія № 23-0030.06/758-вих від 10.1.2024;

- виписка по банківському рахунку за 22.12.2024;

- службова записка № 0042-2023/1493 від 24.12.2024.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем у вересні 2023 року було відпущено відповідачу питну воду в обсязі 3884 м3, що підтверджується копією Акту витрат питної води КП «Господар» за вересень 2023 року.

У жовтні 2023 року позивачем було відпущено відповідачу питну воду в обсязі 3273 м3, що підтверджується копією Акту витрат питної води КП «Господар» за жовтень 2023 року.

У листопаді 2023 року позивачем було відпущено відповідачу питну воду в обсязі 4155 м3, що підтверджується копією Акту витрат питної води КП «Господар» за листопад 2023 року.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» встановлювалися рішенням Виконавчого комітету Арбузинської селищної ради № 263 від 27.12.2022, копія якого надана позивачем до матеріалів справи.

На підставі вищевказаних акту та рішення, позивачем з листами № 23-0042.07/18400 від 05.10.2024, № 23-0042.07/20300 від 07.11.2023, № 23-0042.07/23241 від 15.12.2023 направлялися відповідачу рахунки:

- № РС ,23-1485 від 30.09.2023 на суму 67 441,78 грн;

- № РС , 23-1641 від 31.10.2023 на суму 56 832,37 грн;

- № РС , 23-1803 від 30.11.2023 на суму 72 147,42 грн.

Матеріали справи містять копії описів вкладення у цінний лист на ім`я відповідача, а також копію рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення відповідачу та роздруківку з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта», що свідчать про вручення зазначених документів адресату 18.10.2023, 15.11.2023 та 29.12.2023 відповідно.

За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній оплату відпущеної питної води не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач 25.10.2024 направив на адресу відповідача претензію № 23-0030.06/758-вих від 10.01.2024, в якій просив перерахувати йому наявну заборгованість у розмірі 196 421,57 грн.

Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказану претензію.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за відпущену питну воду закон покладає на абонента.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не заперечив.

Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором за спірний період.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за відпущену питну воду за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018 (реєстр. № НАЕК 37-123-SD-18-04326 від 08.05.2018), в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 196 421,57 грн (67 441,78 грн + 56 832,37 грн + 72 147,42 грн) зазначено правильно.

Разом із тим, судом за даними позивача встановлено, що 22.12.2024 відповідачем було проведено оплату основної заборгованості за договором заборгованості в сумі 196 421,57 грн, на підтвердження чого постачальником надано до матеріалів справи копії виписки по банківському рахунку за 22.12.2024 та службової записки № 0042-2023/1493 від 24.12.2024.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем частково погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму (в частині основного боргу за Договором), між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору у вказаній частині вимог.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 196 421,57 грн відсутній предмет спору.

Отже, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відпущену питну воду в сумі 196 421,57 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, внаслідок невиконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати на загальну суму 3 990,39 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями вересня 2023 року на суму 1772,07 грн за період з 01.11.2023 по 22.05.2024;

- за зобов`язаннями жовтня 2023 року на суму 1203,12 грн за період з 01.12.2023 по 22.05.2024;

- за зобов`язаннями листопада 2023 року на суму 1015,20 грн за період з 01.01.2024 по 22.05.2024.

2. 3 % річних на загальну суму 2 713,43 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями вересня 2023 року на суму 1123,10 грн за період з 02.11.2023 по 22.05.2024;

- за зобов`язаннями жовтня 2023 року на суму 815,63 грн за період з 30.11.2023 по 22.05.2024;

- за зобов`язаннями листопада 2023 року на суму 774,70 грн за період з 13.01.2024 по 22.05.2024.

3. Пеню на загальну суму 25 784,17 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями вересня 2023 року на суму 10267,67 грн за період з 02.11.2023 по 04.05.2024;

- за зобов`язаннями жовтня 2023 року на суму 8011,99 грн за період з 30.11.2023 по 22.05.2024;

- за зобов`язаннями листопада 2023 року на суму 7504,51 грн за період з 13.01.2024 по 22.05.2024.

4. Штраф (7 %) на загальну суму 13 749,51 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями вересня 2023 року на суму 4720,92 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2023 року на суму 3978,26 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2023 року на суму 5050,32 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що позивачем відповідні нарахування виконано правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.

Отже, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок сум пені та штрафу, заявлених до стягнення та встановлено, що нарахування штрафу позивачем проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, при нарахуванні пені за зобов`язаннями вересня 2023 року позивачем не було враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, позивачем розрахунок пені за зобов`язаннями вересня 2023 року здійснено за період з 02.11.2023 по 04.05.2024. Разом з тим, з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені має припинитися 02.05.2024.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми iPLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за зобов`язаннями вересня 2023 року за період з 02.11.2023 по 02.05.2024 є 10 168,16 грн.

З огляду на що, та беручи до уваги, що нарахування пені за решту періодів позивачем проведено правильно, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 99,51 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом крім того враховано приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України про те, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, враховуючи що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, та у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати пропорційно до розміру правомірно заявлених вимог) 3 638,40 грн ((242 559,56 грн / 242 659,07 грн) * 3 639,89 грн = 3 638,40 грн) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 915/1365/24 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 196 421,57 грн за відсутності предмету спору.

3. Стягнути з Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради (55353, Миколаївська обл., Первомайський р-н, село Агрономія, вул.Нікітченка ім., будинок 18; ідентифікаційний код 41975388) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) інфляційні втрати в розмірі 3 990,39 грн, 3% річних в розмірі 2 713,43 грн, 7% штрафу в розмірі 13 749,51 грн, пеню в розмірі 25 684,66 грн, а також 3 638,40 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 99,51 грн відмовити позивачу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546);

Відповідач: Комунальне підприємство «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради (55353, Миколаївська обл., Первомайський р-н, село Агрономія, вул.Нікітченка ім., будинок 18; ідентифікаційний код 41975388).

Повне рішення складено та підписано судом 22.01.2025.

Суддя О.Г. Смородінова