Рішення

від 13.01.2025 по справі 916/3197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3197/24Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/3197/24

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ

2. ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: Луб В. В. ордер серія ВН №1371179 від 29.05.2024;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Дідик С. В. ордер серія ВН №1401822 від 09.09.2024;

від третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ, ОСОБА_2 , в якому просить Господарський суд Одеської області:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ від 30.01.2024 (далі договір), укладеного між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності від 25.08.2023, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г. О., зареєстрованої в реєстрі за №835 та громадянином України ОСОБА_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ ЄВРО АУДИТ, що у грошовому еквіваленті становить 150 000 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

22.07.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за вх.№2-1207/24 від 18.07.2024 у справі № 916/3197/24:

- накладено арешт на частку ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ (вул. Авдєєва-Чорноморського, будинок 2-Б, офіс 14, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 40297764) у розмірі 100% статутного капіталу;

- заборонено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ;

- заборонено всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ (вул. Авдєєва-Чорноморського, будинок 2-Б, офіс 14, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 40297764), пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3197/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2024 об 11:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

24.07.2024 за вх.№28000/24 господарським судом одержано клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

06.08.2024 за вх.№29417/24 та за вх.№29420 господарським судом одержано відзиви на позовну заяву.

14.08.2024 за вх.№30193/24 господарским судом одержано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів за вх.№28000/24 від 24.07.2024: витребувано у ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , орган видачі 5112, дата видачі 27.01.2022 року, дійсний до 27.01.2032 року, УНЗР 1984122700181, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) оригінали наступних доказів: Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ від 30 січня 2024 року; Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ від 30 січня 2024 року; протоколи, рішення та інші документи, якими підтверджується факт купівлі-продажу частки у статутному капіталі та факт змін, що відбулись в процесі передання у власність частки у статутному капіталі ОСОБА_2 .

19.08.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 за вх.№27451/24 від 18.07.2024 та витребувано у Юридичного департаменту Одеської міської ради копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ.

Також, у підготовчому засіданні 19.08.2024, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою підставі ст. 50 ГПК України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 . Одночасно судом оголошено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 09.09.2024 о 16:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

28.08.2024 за вх.№31488/24 господарським судом одержано письмові пояснення третьої особи.

09.09.2024 за вх.№32758/24 господарським судом одержано клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 за участю представників позивача та відповідача-2, судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено заяву третьої особи за вх.№31488/24 від 28.08.2024, клопотання відповідача-2 за вх.№32758/24 від 09.09.2024 та підготовче засідання відкладено на 30.09.2024 о 10:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання. Також судом постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

23.09.2024 за вх.№34516/24 господарським судом одержано відзив відповідача-2 на позовну заяву.

27.09.2024 за вх.№35338/24 до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи за відсутності останньої.

У підготовчому засіданні 30.09.2024 за участю представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 10.10.2024 о 14:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

09.10.2024 за вх.№36892/24 господарським судом одержано відповідь на відзив відповідача-2.

У підготовчому засіданні 10.10.2024 за участю представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою третій особі ОСОБА_3 запропоновано надати письмові пояснення, щодо отримання коштів за спірним договором та передачу цих коштів ОСОБА_1 , із встановленням останній строку на подання до суду письмових пояснень протягом 7 днів із дня одержання даної ухвали. Одночасно протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 07.11.2024 о 12:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

15.10.2024 за вх.№37550/24 господарським судом одержано письмові пояснення третьої особи.

05.11.2024 за вх.№39989/24 до суду надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 за участю представників позивача та відповідача-2, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2024 о 09:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

05.12.2024 за вх.№43679/24 господарським судом одержано пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 05.12.2024 за участю представників позивача та відповідача-2, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено розгляд справи по суті на 13.01.2025 об 11:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні 13.01.2025, за участю представників позивача та відповідача-2, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач-1 та третя особа у судове засідання не з`явились. При цьому про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 для представництва її інтересів видала довіреності ОСОБА_3 та ОСОБА_2

30.01.2024 укладено договір згідно з яким ОСОБА_1 (інтереси якої представляла ОСОБА_3 на підставі довіреності) продала ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ ЄВРО АУДИТ у розмірі 100 %.

На переконання позивача, правочин вчинений на шкоду довірителю - ОСОБА_1

ОСОБА_2 , підписуючи зазначений договір, вчинив правочин щодо самого себе, у власних інтересах, усупереч імперативному обмеженню припису ч. 3 ст. 238 ЦК України, що є підставою для визнання спірного договору недійсним. Позивач стверджує, що з аналізу договору та Акту приймання-передачі вбачається факт вибуття майна - 100% частки у статутному капіталі ТОВ ЄВРО АУДИТ з власності позивачки не з її волі, злочинним шляхом, тому відповідне майно підлягає витребуванню у особи, яка його набула - ОСОБА_2 , незалежно від добросовісності останнього.

ОСОБА_1 запевняє, що не отримала грошових коштів за продану частку у статутному фонді, доказів на підтвердження факту передачі коштів ОСОБА_3 ОСОБА_2 не надав.

За наведених підстав, позивач за захистом прав звернулася до суду.

Стислий виклад заперечень відповідача ТОВ ЄВРО АУДИТ

ТОВ ЄВРО АУДИТ проти позову заперечило та вказало, що 30.01.2024 ОСОБА_3 , діючи на підставі виданої ОСОБА_1 25.08.2024 довіреності, посвідченої нотаріально за р/н 835, з попередньої згоди ОСОБА_1 , відчужила належну останній частку в статутному фонді ОСОБА_2 як фізичній особі, а не як представнику ОСОБА_1 .

На момент укладення договору ОСОБА_3 мала необхідний обсяг повноважень на вчинення правочину з відчуження частки у статутному фонді ТОВ ЄВРО АУДИТ.

Що стосується твердження позивача про зловмисну домовленість, то на думку ТОВ ЄВРО АУДИТ позичкою не доведено факту такої домовленості.

Окрім того, на переконання ТОВ ЄВРО АУДИТ товариство є неналежним відповідачем у справі, оскільки корпоративний спір вирішується безпосередньо між учасниками товариства, без участі самого товариства.

Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_2

Полівода С. В. зазначив, що за укладеним правочином виступав покупцем як фізична особа, а не як представник ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідач-2 зауважив, що у п. 4.2. договору вказано, що покупець повністю сплатив продавцю вартість частки, станом на момент укладення договору покупцем здійснено повний розрахунок за договором шляхом сплати продавцю зазначеної в договорі суми.

Щодо форми розрахунків, то ОСОБА_2 вказав про те, що договором не було обумовлено такої форми. Розрахунок за договором було здійснено в готівковій формі.

На думку ОСОБА_2 , окрім іншого, несплата вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним.

Стислий виклад пояснень третьої особи ОСОБА_3 .

Третя особа ОСОБА_3 підтвердила, що на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності, мала необхідний обсяг повноважень на укладення правочину з відчуження частки у статутному фонді. Доручення від довірителя полягало у підписанні договору, переоформленні частки ОСОБА_1 у ТОВ ЄВРО АУДИТ не пізніше 28.02.2024, перевірці, щоб сума за договором не була вища тієї за яку придбала позивач корпоративні права, щоб не виникало податкових зобов`язань за операцією купівлі-продажу. Повноважень щодо проведення грошових розрахунків за договором ОСОБА_1 третій особі не надавала. Переддоговірні та домовленості після підписання договору щодо розрахунків, їх форми, фактичного отримання коштів, ОСОБА_3 не відомі.

Окрім того, ОСОБА_3 у поясненнях вказала про психологічний тиск з боку позивача у цій справі, оскільки є учасником у справах № 522/5777/24-Е та № 521/12868/24 як свідок, у яких ОСОБА_1 є стороною у справах.

Обставини справи встановлені судом

Згідно з довіреністю від 25.08.2023 року ОСОБА_1 , попередньо ознайомлена нотаріусом із загальними вимогами додержання, які є необхідним для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає її волі, уповноважила на підставі усного договору, у тому числі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представляти інтереси в усіх установах, організаціях з усіх питань, пов`язаних з володінням та розпорядженням належною ОСОБА_1 часткою в ТОВ ЄВРО АУДИТ, учасником якого вона є.

Відповідно до змісту довіреності довіреність видана без права передоручення, строком на три роки та дійсна до 25.08.2026.

30.01.2024 ОСОБА_1 , як Продавець, в особі представника ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності від 25.08.2023, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г. О., зареєстрованої в реєстрі за № 835, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, як Покупець, уклали договір купівлі-продажу частки.

Згідно з п.1.1. договору купівлі-продажу Продавець передає у власність Покупцеві частку у статутному капіталі ТОВ ЄВРО АУДИТ у розмірі 100 %, яка в грошовому еквіваленті становить 150 000,00 грн за грошову суму, на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до п. 1.3. вказаного договору статутний капітал товариства сформований повністю та становить 150 000,00 грн.

Пунктом 3.2.2. зазначеного договору передбачено, що Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю вартість частки в розмірі та порядку, визначеному договором.

Згідно з п. 4.1. договору загальна ціна за договором становить 37 886,20 грн, що є еквівалентом 1000,00 дол. США на день укладання договору та проведення розрахунків між сторонами.

У п. 4.2. вказаного договору вказано, що станом на день укладання цього договору Покупець повністю сплатив Продавцю вартість частки, що є предметом цього договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що підписання цього договору обома сторонами є підтвердженням того, що до Покупця перейшло у повному обсязі право власності на частку, що є предметом цього договору. Перехід права власності і передача частки в статутному капіталі товариства остаточно оформляється шляхом проведення державної реєстрації змін відомостей про товариство.

Згідно з п. п. 6.1. п. 6.2. договору договір вважається укладеним та набирає чинності з дня підписання його сторонами, договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЄВРО АУДИТ від 30.01.2024 ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності від 25.08.2023, передала у власність ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ ЄВРО АУДИТ в розмірі 100 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 150 000,00 грн. Відповідний Акт приймання-передачі частки посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А.

Листом від 31.01.2024 № 44/01-09 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т. А. направила документи Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для реєстрації змін відомостей про ТОВ ЄВРО АУДИТ, для долучення до реєстраційної справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні зміни зареєстровано 31.01.2024.

Згідно з заявою від 12.03.2024 року, посвідченою нотаріально, ОСОБА_1 , скасувала шість довіреностей на представництво, у тому числі вказану довіреність від 25.08.2023.

Відповідно до наказу № 4-К від 06.02.2024 ОСОБА_2 обрано генеральним директором ТОВ ЄВРО АУДИТ.

Висновки суду

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ЦК України, що кореспондує з ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду при розв`язанні корпоративних спорів до складу учасників справи входить товариство, оскільки такий спір безпосередньо впливає на права, обов`язки чи інтереси такого товариства.

Щодо представництва, наявності повноважень на укладання договору, проведення реєстраційних змін

Згідно зі статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини 1, 3).

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 910/5934/22, від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Згідно із статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За приписами статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина 1). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина 3).

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень.

Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

У довіреності від 25.08.2023 року, на підставі якої укладено спірний договір, зазначено, що ОСОБА_1 уповноважує, зокрема, Костіну Олену Костянтинівну представляти інтереси у всіх без винятку уповноважених на те органах та установах з питань купівлі-продажу будь-якої частини частки без обмежень у статутному капіталі ТОВ ЄВРО АУДИТ (ідентифікаційний код 40297764) з правом укладати та підписувати від імені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу часток за ціну та на умовах, які представнику відомі, Акти приймання-передачі частки (частини частки), вносити до них зміни і доповнення та, у випадку необхідності, розривати укладені договори, шляхом укладення відповідних додаткових угод, а також сплачувати та/або отримувати грошові кошти, визначати суми договорів, порядок розрахунків, та інші істотні умови правочинів, а також вчиняти дії, пов`язані із державною реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Отже, вказаний зміст свідчить, що ОСОБА_3 мала необхідний обсяг повноважень на укладання спірного договору купівлі-продажу частки.

Позивач у позові також підтвердила, що ОСОБА_3 мала необхідний обсяг повноважень на вчинення правочину.

Що стосується Покупця за договором ОСОБА_2 , наявності конфлікту інтересів, то господарський суд звертає увагу на таке.

Згідно умов договору, стороною за договором - Покупцем, є громадянин України ОСОБА_2 .

Позивач у позові вказала, що згідно з довіреністю від 25.08.2023 ОСОБА_2 теж є представником ОСОБА_1 .

На переконання позивача, ОСОБА_2 , підписуючи спірний договір, вчинив правочин щодо самого себе, у свої інтересах, усупереч імперативному обмеженню ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Стосовно правомірності та обґрунтованості такої заяви, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (стаття 244 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також, щодо інших осіб, установлених законом.

Тобто правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Правило, передбачене частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

При цьому, словосполучення "у своїх інтересах" потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто, бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі, на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі № 910/12791/19, від 12.03.2024 у справі № 910/11122/22, від 25.09.2019 у справі № 727/3501/16-ц, від 19.05.2021 у справі № 642/7417/18, від 10.11.2021 у справі № 757/50762/18-ц.

Беручи до уваги викладене, господарський суд вважає, що приписи частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України необхідно розуміти так, що одна і та сама особа при укладенні правочину не має права одночасно, з одного боку, представляти інтереси довірителя, а з іншого боку виступати особисто стороною правочину, тобто, у даній ситуації неправомірним було б, якби ОСОБА_2 на підставі довіреності представляв інтереси ОСОБА_1 , як Продавця, а з іншого боку - виступав особисто стороною договору, як Покупець.

Натомість у даному випадку інтереси ОСОБА_1 , як Продавця, представляла ОСОБА_3 на підставі довіреності, а Покупцем особисто виступав ОСОБА_2 .

Що стосується того, що у довіреності від 25.08.2023 у переліку осіб, серед інших, зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , то такий факт не є свідченням конфлікту інтересів при укладенні спірного договору.

Відповідно до п. 5. статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю;

б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю;

г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

Пунктом 5 статті 17 вказаного Закону визначено, що справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Згідно з описом, що міститься в реєстраційній справі, для реєстрації було подано: заяву про державну реєстрацію змін до відомостей, документ про сплату адміністративного збору, акт приймання-передачі частки (посвідчений нотаріально), структуру власності, 2 довіреності, квитанції про сплату адміністративного збору. Зазначений перелік документів відповідає вимогам закону та є достатнім для належної державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю.

Щодо розрахунків за договором

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що не отримувала жодних коштів та доказів зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок будь-кого зі своїх представників, чим було порушено права позивача, передбачені ст. 1006 ЦК України.

Згідно з п. 4.1. договору загальна ціна за договором становить 37 886,20 грн, що є еквівалентом 1000,00 дол. США на день укладання договору та проведення розрахунків між сторонами.

У п. 4.2. договору вказано, що станом на день укладання цього договору Покупець повністю сплатив Продавцю вартість частки, що є предметом цього договору.

Господарський суд звертає увагу, що умовами договору не визначено, форми розрахунків, а отже твердження, що ОСОБА_1 не отримувала ніяких коштів та доказів зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок будь-кого зі своїх представників є лише заявою. У запереченні у відповіді на відзив ОСОБА_2 вказав, що розрахунки проводилися у готівковій формі.

Окрім того, здійснюючи аналіз спірного питання суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/6127/20.

Зокрема, у наведеній постанові викладено таке:

« 5.16. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі №910/6127/20, в порушення норм процесуального законодавства, не розглянули клопотання позивача про витребування доказів, якими б підтверджувались обставини проведення розрахунку між сторонами за частку в ТОВ "АК Консалтинг", у зв`язку з чим, не надали належної правової оцінки реальності зміни майнового стану сторін оспорюваного договору-купівлі продажу, та, відповідно, не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.10.2020 у справі №911/2574/18.

5.17. Однак колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не спростовано обставин, вказаних у договорі, що на момент укладення договору відповідачем у повному обсязі здійснено розрахунок за частку. Судами також враховано, що сторонами в договорі не було обумовлено, в який саме спосіб здійснюється розрахунок, і що він має здійснюватись шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок продавця. А тому відповідні посилання були відхилені судами як безпідставні. Доказів домовленості про здійснення безготівкового розрахунку між сторонами правочину позивачем в матеріали справи не надано. Натомість, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що такий розрахунок здійснювався в готівковій формі. А тому посилання скаржника на виписку з власного рахунку (де відсутній рух коштів щодо оплати за договором) були відхилені як необґрунтовані (в розумінні підстави заявленого позову). Крім того, суди зазначили, що несплата відповідачем вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним, який визнається недійсним на момент укладення.

5.18. Отже, вирішуючи спір у справі №910/6127/20 суди надали оцінку доводам позивача про непроведення сторонами розрахунку за договором купівлі-продажу корпоративних прав, та наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження вказаних обставин, а саме: змісту пункту 3.2 вказаного договору, а також значенню цих обставин для правильного вирішення спору, та з огляду на встановлене, дійшли висновку про недоведеність позивачем підстав для задоволення позову.

5.19. При цьому колегія суддів зазначає, що такі висновки судів відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.25 постанови від 08.09.2020 у справі № 916/667/18».

Господарський суд також звертає увагу, що згідно з наведеним актуальним правовим висновком Верховного Суду несплата вартості частки у статутному капіталі товариства у будь-якому разі може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач, покликаючись на те, що у довіреності від 25.08.2024 вказано, що Мазур Юлія Петрівна на підставі усного договору довіреністю уповноважує осіб, згідно переліку, у тому числі ОСОБА_3 на вчинення відповідних дій, кваліфікує такий усний договір як договір доручення, та зазначає відповідні статті Цивільного кодексу України, що врегульовують спірні правовідносини.

Натомість господарський суд вважає за необхідне щодо правомірності кваліфікації зазначеного у довіреності словосполучення «усного договору» як договору доручення та, що таке зазначення покладає на ОСОБА_3 виконання обов`язків, встановлених Главою 68 Цивільного кодексу України «Доручення», зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі №761/34272/18, провадження № 61-10820св20, зазначено, що "довіреність, видана на ім`я відповідача на підставі усної домовленості, не свідчить про укладення між сторонами договору доручення, оскільки лише підтверджує повноваження відповідача діяти від імені позивача, визначає перелік прав, якими останній наділяється у зв`язку з цим та не містить переліку юридичних дій, які відповідач зобов`язаний вчинити на користь позивача. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17 березня 2021 року у справі N 360/1742/18, провадження № 61-16849св19".

У вказаній постанові Верховний Суд констатував: «Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не довів укладення між сторонами договору доручення, а також невиконання відповідачем умов такого договору».

За наведених обставин, покликання позивача на відповідні статті Глави 68 Цивільного кодексу України та невчинення дій ОСОБА_3 , що передбачені Главою 68, не належать до застосування при регулюванні спірних правовідносин.

Водночас при з`ясуванні обставин та визначенні доказів, які ці обставини підтверджують, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Беручи до уваги викладене, господарський суд вважає, що позивач не довів, що вчинені ОСОБА_3 на підставі виданої довіреності дії, суперечать волевиявленню ОСОБА_1 на укладання договору купівлі-продажу та були недобросовісними, а також, що ОСОБА_3 діяла усупереч визначеним у довіреності повноваженням, на шкоду позивачу.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.

На підставі ч. 9 ст. 145 ГПК України, господарський суд скасовує заходи забезпечення позову, ужиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 у справі № 916/3197/24.

Керуючись ст. ст. 129, 145, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АУДИТ, ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння у справі № 916/3197/24.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, ужиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 у справі № 916/3197/24.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 22 січня 2025 р.

Суддя Т.Г. Деркач