Рішення

від 30.12.2024 по справі 917/119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024 Справа № 917/119/24(917/1586/24)

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938

до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування", м.Київ, вул. Магнітогорська, 1, к.42, код ЄДРПОУ 32377038

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (далі - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", позивач) (вх. №1655/24 від 19.09.2024) до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" ( далі - ПрАТ "Нафтогазвидобування", відповідач) про стягнення 58 040, 26 грн інфляційних втрат та 369 719, 63 грн 3% річних.

Також в прохальній частині позовної заяви позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.09.2024 позовну заяву ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" передано на розгляд судді Ореховській О.О. для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", справі присвоєно єдиний унікальний номер № 917/119/24(917/1586/24).

Суддя Ореховська О.О. ухвалою від 24.09.2024 прийняла позовну заяву ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" до розгляду та відкрила провадження у справі № 917/119/24(917/1586/24) в межах справи № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ". Також зазначеною ухвалою суду постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала Господарського суд Полтавської області від 24.09.2024 була надіслана учасникам у справі в їх електронні кабінети і була доставлена 25.09.2024 о 03:10, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів (а.с. 86-89).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала суду від 24.09.2023 вважається врученою сторонам у справі.

02.10.2024 від відповідача у справі - ПрАТ "Нафтогазвидобування" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13096), відповідно до якого відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

07.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13243).

Інші заяви по суті справи від сторін у справі не надходили.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 58 040,26грн та 3 % річних у сумі 369 719,63 грн, які були нараховані за період з 02.08.2023 по 09.01.2024, у зв`язку з відстроченням виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5525/23, яке набрало законної сили 01.08.2023, до 10.01.2024.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 13096 від 02.10.2024) позовні вимоги заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі за мотивами, наведеними у відзиві. Зокрема, зазначає, що на розгляді в Господарському суді міста Києва перебувала справа №910/1008/24 за позовом ТОВ "Сервіс Ойл" до ПрАТ "Нафтогазвидобування" про стягнення заборгованості.

Причиноюспору у справі № 910/1008/24 стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "Сервіс Ойл" інфляційних втрат та 3% річних за період з 14.11.2022 по 09.01.2024 на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з порушенням (на думку ТОВ "Сервіс Ойл") відповідачем свого грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором № 6667-НГД, заборгованість за яким стягнута судовим рішенням від 10.07.2023 у справі № 910/5525/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/1008/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі №910/1008/24, у задоволенні позову ТОВ "Сервіс Ойл" відмовлено.

Ухвалою Верховного суду від 12.09.2024 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сервіс Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 зі справи №910/1008/24.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що до звернення ТОВ "Сервіс Ойл" з позовом до суду у справі № 910/5525/23 сума заборгованості сторонами не була узгоджена і відповідно - 12.10.2022 акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.10.2022 № 3 відповідачем підписаний не був. Тільки за результатами розгляду справи № 910/5525/23 судом встановлена сума, яка підлягала сплаті відповідачем за актом виконаних робіт (етапів) від 12.10.2022 № 3.

Позивач надіслав на адресу відповідача акт виконаних робіт (етапів) від 12.10.2022 № 3 з уже погодженою сумою - 40 158 980,55 грн, визначеною судом у справі № 910/5525/23 - 29.11.2023, який надійшов до ПрАТ "Нафтогазвидобування" 05.12.2023.

Суди, враховуючи підпункт 4.4.1 пункту 4.4 та пункт 4.6 Договору № 6667-НГД дійшли висновку, що оплата за актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.10.2022(етапів) № 3 на суму 40 158 980,55 грн. мала бути здійснена до 13.01.2024.

Оскільки відповідач здійснив остаточну сплату заборгованості 10.01.2024, що не заперечується сторонами, відтак, факт прострочення зобов`язання з боку відповідача не відбулося, що також підтверджується діями позивача щодо реєстрації податкової накладної на суму 40 158 980,55 грн тільки 13.12.2023.

За таких обставин, як зазначає відповідач, суди визначили, що підстави для нарахування та стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" матеріальних втрат за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відсутні, а позовні вимоги ТОВ "Сервіс Ойл" задоволенню не підлягають.

Відтак, за твердження відповідача, встановлені вказаним вище судовим рішенням у справі №910/1008/24 обставини щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" матеріальних втрат за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за Договором № 6667-НГД та рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5525/23, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають повторному доказуванню.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 13243 від 07.10.2024) заперечує вищевказані аргументи відповідача та зазначає, що предметом спору у справі № 910/1008/24 було стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по акту прийому - передачі виконаних робіт (Етапів) № 6 від 12.10.2022 за період з 14.11.2022 по 09.01.2024. В той час, як позовними вимогами у справі № 917/119/24(917/1586/24) є стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "Сервіс ойл" 58 040,26 грн інфляційних втрат і 369 719,63 грн 3 % річних за період з 02.08.2023. по 09.01.2024, нарахованих у зв`язку з відстроченням виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2023 у справі № 910/5525/23, яке набрало законної сили 01.08.2023, до 10.01.2024.

Отже, на думку позивача, предмети спору у справах № 910/1008/24 та № 917/119/24(917/1586/24) є різними, відповідно обставини встановлені у справі № 910/1008/24 не є преюдиціальними до обставин справи, що мають бути встановлені у справі № 917/119/24(917/1586/24).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2023 по справі № 910/5525/23 присуджено до стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "Сервіс ойл" основної суми заборгованості у розмірі 40 158 980,55 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 602 384,71 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 01.08.2023 (а.с. 11-15).

Предметом спору в межах справи № 910/5525/23 була вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 6667-НГД на виконання робіт з капітального ремонту свердловини (св №№ 77, 18 Семиренківського ГКР) від 22.11.2021. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 6667-НГД на виконання робіт з капітального ремонту свердловини (св №№ 77, 18 Семиренківського ГКР) від 22.11.2021 в частині своєчасної та повної оплати виконаних підрядником робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

В ході розгляду № 910/5525/23 Господарський суд м. Києва встановив, що 22.11.2021 між ТОВ "Сервіс Ойл" (підрядник) та ПрАТ "Нафтогазвидобування" (замовник) був укладений договір № 6667-НГД на виконання робіт з капітального ремонту свердловини (св. №№ 77, 18 Семиренківського ГКР) з додатками № 1 - 12 до нього (далі - договір), за яким підрядник зобов`язаний відповідно до умов цього Договору на свій ризик виконати роботи за завданням замовника на об`єкті замовника в обсязі та строки, визначені умовами цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи (п. 2.1 договору). Роботи за договором виконуються підрядником із застосуванням бурової установки (п. 2.2. Договору).

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 Договору оплата за виконані роботи по етапам здійснюється замовником за фактом завершення зазначених робіт протягом 30 календарних днів від дати підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (етапів) згідно з офіційним курсом валют (долар США/гривня), встановленим Національним банком України на дату завершення робіт (етапу). Вартість робіт може бути скорегована за умови, що офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату оплати виконаних робіт (етапу), змінився (збільшився або зменшився) більш ніж на 3 % відносно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату завершення робіт (етапу).

Підрядник не пізніше 5 робочих днів від дати закінчення робіт по кожному етапу надає на підписання замовнику акт прийому-передачі виконання робіт (етапів) в 2-х примірниках. Зазначені акти повинні також відображати роботи підрядника по ліквідації аварій, які виникли з вини замовника, ускладнень, додаткові роботи, роботи в період очікування, якщо такі роботи мали місце при виконанні робіт по кожному окремому етапу робіт, та згідно з умовами даного договору (у передбачених договором випадках) такі роботи підлягають оплаті замовником (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору замовник підписує надані підрядником акти прийому-передачі виконаних робіт (етапів) протягом 10 робочих днів від дати отримання відповідного акта за умови відсутності зауважень.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що у разі, якщо замовник не згодний з якістю, обсягами виконаних робіт, зазначених в акті прийому-передачі виконаних робіт (етапів) або має інші зауваження, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного акта надати підряднику письмове обґрунтування відмови від підписання і прийняття робіт (мотивованої відмови) з обов`язковим викладенням зауважень і недоліків виконаних робіт, а також строків та шляхів їх усунення.

У разі, якщо замовник в строки, визначені п. 4.6, 4.7 договору, не направив підряднику письмові заперечення до актів прийому-передачі виконаних робіт (етапів) та (або) підписаний зі сторони замовника акт прийому-передачі виконаних робіт (етапів), роботи вважаються прийнятими в повному обсязі і підлягають оплаті в установленому договором порядку (п. 4.8 Договору).

Підпунктом 5.1.4 п. 5.1 Договору визначено, що замовник зобов`язаний оплатити виконані підрядником роботи в обсязі і строки, визначені договором.

Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 12 Договору).

В ході розгляду справи № 910/5525/23 судом встановлено, що 12.10.2022 на виконання умов Договору позивач склав та направив відповідачу акт прийому-передачі виконаних робіт (етапів) № 3 на суму 37 954 917, 45 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт (етапів) № 4 та розрахунок до акта прийому-передачі виконаних робіт (етапів) № 4 на суму 66 861 458, 49 грн.

30.12.2022 позивач отримав від відповідача лист за № 253/6 щодо зауважень/заперечень до актів виконаних робіт, в т. ч. і по договору № 6667-НГД, де зазначив, що самостійно поніс витрати по вказаному договору на суму 56 153 179, 75 грн, надав в електронному вигляді перелік таких витрат та запропонував ознайомитися з первинними документами в офісі відповідача.

У відповідь на вказаний лист позивач 10.03.2023 надіслав відповідачу повідомлення № 12/40, в якому зазначив, що погоджується із сумою самостійно понесених відповідачем витрат по договору у розмірі 56 153 179, 75 грн., крім робіт влаштування тимчасового укриття на випадок надзвичайних ситуацій у сумі 132 933, 43 грн, яка має бути поділена навпіл відповідно до листа відповідача від 27.01.2023 № 26/18. Указане повідомлення відповідач отримав 21.03.2023, що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю зауважень та заперечень відповідача по виконанню робіт (етап 3, 4), позивач з указаним листом вдруге направив відповідачу акт виконаних робіт (етапів) № 3 від 10.03.2023 та розрахунок до нього.

Загальна сума переданих та прийнятих робіт за Актом виконаних робіт (Етапів) № 3 від 10.03.2023 складає 48 749 602, 92 грн. Зазначений Акт прийому - передачі виконаних робіт (Етапів) № 3 від 10.03.2023 на суму 48 749 602, 92 грн та розрахунок до нього відповідачем не підписано, борг за виконані роботи відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення ТОВ "Сервіс Ойл" до господарського суду з позовом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, враховуючи приписи п. 4.8 Договору, в листі від 24.03.2023 № 65/4 виклав свої зауваження/заперечення до вказаного акту, в якому зазначив, що Акт прийому-передачі виконаних робіт (Етапів) № 3 від 10.03.2023 на загальну суму 48 749 602, 92 грн підписанню не підлягає з огляду на наступне.

У наданому проекті Акта у вартість робіт включена добова ставка роботи бурового обладнання та персоналу підрядника (без врахування роботи підрядних організацій щодо надання сервісних послуг та вартості дизельного палива) в обсязі 12,63 діб на суму 8 590 622,37 грн.

Відповідно до Акта розслідування від 26.09.2022 на свердловині 09.09.2022 виникла Аварія, що була спричинена залишенням у свердловині стороннього предмету (протишламової кришки спускового інструменту). Ліквідація Аварії була завершена 22.09.2022 та тривала протягом 12,63 діб.

Відповідно до Додатка № 5 "Відомості розподілу обов`язків по наданню матеріалів, обладнання та послуг" до Договору, підрядник надає та оплачує (включено до вартості робіт по ЗБС) башмаки, зворотні клапани, муфти ступеневого цементування, центратори, стоп-кільця, підвіски хвостовиків і заколонні пакери (пункт 5.4 Розділу 5) та технологічний супровід підвіски хвостовика з наданням всього необхідного обладнання та матеріалів (пункт 6.12 Розділу 6). Таким чином, підрядник несе відповідальність і ризики за якісне надання сервісу спускового інструменту.

Актом розслідування Аварії від 26.09.2022 не встановлено винну сторону у настанні аварії, зокрема вини ПрАТ "Нафтогазвидобування".

Враховуючи, що вини замовника у настанні аварії не встановлено, відповідач вважав, що роботи з ліквідації Аварії протягом 12,63 діб не підлягають оплаті ТОВ "Сервіс Ойл", які згідно розрахунку до Акта № 3 становлять 8 590 622,37 грн.

Крім того, відповідач у вказаному листі звернув увагу позивача, що у зв`язку з тим, що Актом розслідування Аварії від 26.09.2022 не встановлено також вини підрядника у настанні аварії, замовник зі свого боку не висуває до підрядника вимог з відшкодування понесених замовником витрат на ліквідацію аварії.

Позивач у відповідь на вказаний лист, листом від 19.04.2023 повідомив відповідача, що ТОВ "Сервіс Ойл", розуміючи рівень додаткових витрат замовника (відповідача), які були понесені на ліквідацію аварії, а також відсутність також вини замовника в даній аварії, готове розглянути можливість розподілу витрат на оплату робіт підрядника на ліквідацію аварії з 09.09.2022 по 22.09.2022 порівну. Тобто, 8 590 622,37 грн. (вартість ліквідації аварії) / 2 = 4 295 311 18 грн..

В ході розгляду справи позивач у відповіді на відзив у порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги на суму 4 295 311,18 грн та просив стягнути з відповідача 44 454 291,74 грн..

Відтак замовник не погодився оплачувати за спірним актом витрати на ліквідацію аварії на свердловині з 09.09.2022 по 22.09.2022 у розмірі 8 590 622,37 грн. які позивач у відповіді на відзив зменшив на 50 % до 4 295 311,18 грн..

Приймаючи до уваги те, що в Акті розслідування аварії від 26.09.2022 не встановлено будь-якої вини замовника (відповідача) у аварії, про відсутність якої не заперечує і сам позивач, господарський суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заявлених витрат позивача по ліквідації аварії у розмірі 4 295 311, 18 грн.

Щодо витрат позивача за виконані роботи з капітального ремонту свердловини (св. №№ 77, 18 Семиренківського ГКР) у розмірі 40 158 980, 55 грн (44 454 291, 74 грн - 4 295 311, 18 грн), про які і не заперечує сам відповідач, господарський суд вважає їх доведеними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, за наслідком розгляду справи № 910/5525/23 рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2023 у даній справі позовні вимоги ТОВ "Сервіс ойл" було задоволено частково; присуджено до стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "Сервіс ойл" основної суми заборгованості у розмірі 40 158 980,55 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 602 384,71 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 01.08.2023 (а.с. 11-15).

Отже рішенням господарського суду, що набрало законної сили, було встановлено суму заборгованості, яка підлягає сплаті за актом виконаних робіт № 3 від 12.10.2022 та складає 40 158 980, 55 грн.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2023 у справі № 910/5525/23 не оскаржувалось та набрало законної сили 01.08.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2023 у справі № 910/5525/23 виконання вищевказаного рішення від 10.07.2023 було відстрочено до 10.01.2024 (а.с. 16-17).

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 24.07.2023 у справі № 910/5525/23 присуджено до стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" на користь ТОВ "Сервіс ойл" 14 002,34грн витрат на правничу допомогу.

У подальшому на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2023, ТОВ "Сервіс Ойл" листом № 09/399 від 29.11.2023 втретє надіслало ПрАТ "Нафтогазвидобування" акт прийому-передачі виконаних робіт (етапів) № 3 від 12.10.2022 на суму 40 158 980,55 грн.

Заборгованість в сумі 40 158 980, 55 грн, визначена рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/5525/23, була сплачена відповідачем наступним чином:

- 01.09.2023 у сумі 838 289,09 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 31.08.2023 № 09/298 (а.с. 52). Зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджено відповідачем листом № 177/17 від 01.09.2023 (а.с. 53);

- 18.09.2023 у сумі 1 059 128,27 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 15.09.2023 № 09/313 (а.с. 51). Зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджено відповідачем листом № 189/2 від 20.09.2023 (а.с. 55);

- 26.09.2023 у сумі 1 530 408,90 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 25.09.2023 № 09/324 (а.с. 56);

- 26.09.2023 у сумі 2 068 709,41 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 25.09.2023 № 09/326 (а.с. 57);

- 27.09.2023 у сумі 965 907,49 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 26.09.2023 № 09/328 (а.с. 58);

- 27.09.2023 у сумі 6 050 052,66 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 26.09.2023 № 09/329 (а.с. 59). Зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджена відповідачем листом № 194/8 від 26.09.2023 (а.с. 60);

- 12.10.2023 у сумі 3 995 397,59 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 11.10.2023 № 09/343 (а.с. 61-62). Зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджена відповідачем листом № 209 від 17.10.2023 (а.с. 63);

- 14.11.2023 у сумі 1 139 275,06 грн, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, заява від 13.11.2023 № 09/379 (а.с. 64-65). Зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджена відповідачем листом № 228/13 від 13.11.2023 (а.с.66) ;

- 30.11.2023 у сумі 6 693 163,43 грн, 10.01.2024 у сумі 14 002,34 грн, 10.01.2024 у сумі 16 421 033,36 грн (виписка по рахунку позивача, а.с. 67).

В подальшому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Нафтогазвидобування" про стягнення матеріальних втрат у сумі 3 466 347, 49 грн за Договором про виконання робіт з капітального ремонту свердловини № 6667-НГД від 22.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив своє грошове зобов`язання з оплати наданих послуг з капітального ремонту свердловини за вказаним договором, заборгованість з якого була стягнута судовим рішенням у господарській справі № 910/5525/23 від 10.07.2023. Вказаний борг відповідач сплатив частинами та з простроченням зобов`язання, а тому він має сплатити позивачу інфляційну складову боргу в сумі 2 235 135,22 грн. та 3 % річних у сумі 1 231 212,27 грн, що разом становить 3 466 347,49 грн., які були нараховані за період з 14.11.2022 по 09.01.2024 та які позивач просив стягнути в судовому порядку.

Звертаючись до суду, ТОВ "Сервіс Ойл" виходило з того, що акт прийому-передачі виконаних робіт (етапів) № 3 на суму 40 158 980,55 грн. був датований 12.10.2022, а тому вважає, що нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватися за період з 14.11.2022 по 09.01.2024 (враховуючи умови підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Договору про сплату вартості робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання акта прийому-передачі таких робіт).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 у справі № 910/1008/24 відмовлено у задоволені позову ТОВ "Сервіс Ойл" до ПрАТ "Нафтогазвидобування" у повному обсязі (а.с. 100-101).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/1008/24 залишено без змін (а.с. 102-103)..

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що до звернення ТОВ "Сервіс Ойл" з позовом до суду у справі № 910/5525/23 сума заборгованості сторонами не була узгоджена і відповідно - 12.10.2022 акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.10.2022 № 3 відповідачем підписаний не був. Тільки за результатами розгляду справи № 910/5525/23 судом встановлена сума, яка підлягала сплаті відповідачем за актом виконаних робіт (етапів) від 12.10.2022 № 3.

Позивач надіслав на адресу відповідача акт виконаних робіт (етапів) від 12.10.2022 № 3 з уже погодженою сумою - 40 158 980,55 грн. визначеною судом у справі № 910/5525/23 - 29.11.2023, який надійшов до ПрАТ "Нафтогазвидобування" 05.12.2023.

Суди враховуючи підпункт 4.4.1 пункту 4.4 та пункт 4.6 Договору дійшли висновку, що оплата за актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.10.2022 (етапів) № 3 на суму 40 158 980,55 грн. мала бути здійснена до 13.01.2024.

Відповідач здійснив остаточну сплату заборгованості 10.01.2024, що не заперечується сторонами, відтак, факт прострочення зобов`язання з боку відповідача не відбулося, що також підтверджується діями позивача щодо реєстрації податкової накладної на суму 40 158 980,55 грн тільки 13.12.2023.

За таких обставин, суди визначили, що підстави для нарахування та стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" матеріальних втрат за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відсутні, а позовні вимоги ТОВ "Сервіс Ойл" задоволенню не підлягають.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Сервіс Ойл" звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сервіс Ойл" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 зі справи № 910/1008/24 закрито.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору в межах даної справи № 917/119/24(917/1586/24) є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 58 040,26грн та 3 % річних у сумі 369 719,63 грн, які були нараховані за період з 02.08.2023 по 09.01.2024 у зв`язку з відстроченням виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5525/23, яке набрало законної сили 01.08.2023, до 10.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 917/1564/17 за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.

Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 251, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При визначенні строку виконання зобов`язання відповідачем у спірних відносинах суд врахував наступне.

Відповідно до п. п. 4.4.1 п. 4.4 договору оплата за виконані роботи по етапам здійснюється замовником за фактом завершення зазначених робіт протягом 30 календарних днів від дати підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (етапів) згідно з офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на дату завершення робіт (етапу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими рішеннями в межах справи №910/1008/24, до звернення ТОВ "Сервіс Ойл" з позовом до суду у справі № 910/5525/23 сума заборгованості сторонами не була узгоджена і відповідно - 12.10.2022 акт прийому-передачі виконаних робіт № 3 від 12.10.2022 відповідачем підписаний не був.

За результатами розгляду справи № 910/5525/23 судом була встановлена сума, яка підлягала сплаті відповідачем за актом виконаних робіт (етапів) № 3 від 12.10.2022.

29.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача акт виконаних робіт (етапів) № 3 від 12.10.2022 з уже погодженою сумою - 40 158 980,55 грн, визначеною судом у справі № 910/5525/23, який надійшов до ПрАТ "Нафтогазвидобування" 05.12.2023.

Згідно з п. 4.6 Договору замовник підписує надані підрядником акти прийому-передачі виконаних робіт (етапів) протягом 10 робочих днів від дати отримання відповідного акта за умови відсутності зауважень.

Отже, враховуючи п. 4.4.1 та 4.6 Договору, оплата за актом прийому-передачі виконаних робіт (етапів) № 3 від 12.10.2022 на суму 40 158 980,55 грн мала бути здійснена до 13 січня 2024.

Крім того, як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2023 у справі № 910/5525/23 виконання основного рішення від 10.07.2023 у цій справі було відстрочено до 10.01.2024.

Відповідач здійснив остаточну сплату заборгованості 10.01.2024, що не заперечується сторонами, відтак, суд прийшов до висновку, що факту прострочення зобов`язання з боку відповідача не відбулось, що також не заперечується і самим позивачем.

В межах даної справи позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 58 040,26грн та 3 % річних у сумі 369 719,63 грн, які були нараховані за період з 02.08.2023 по 09.01.2024 у зв`язку із відстроченням виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2023 у справі №910/5525/23.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Така правова позиція сформульована у постанові ВП ВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.

Враховуючи акцесорний характер визначених ст. 625 ЦК України зобов`язань (нарахування інфляційних втрат та річних процентів), є додатковими до основної заборгованості і неможливість існування вказаних зобов"язань окремо від основного, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2023 у справі № 910/5525/23 виконання рішення суду від 10.07.2023 у цій справі було відстрочено до 10.01.2024, тобто встановлено інший строк виконання основного зобов"язання (до 10.01.2024), а також враховуючи відсутність з боку відповідача факту прострочення зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "Нафтогазвидобування" інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належність доказів передбачена ст. 76 ГПК України, у відповідності до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтєю 77 ГПК України встановлена допустимість доказів, у відповідності до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.

Позивач у позовній просить суд покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

У ч. 1 - ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що за подання до суду цього позову позивач сплатив 5 133,20грн судового збору за квитанцією від 18.09.2024 (а.с.75).

У позовній заяві позивач вказав, що крім витрат на сплату судового збору, він очікує понести у цій справі судові витрати на професійну правничу допомогу із розгляду справи в суді першої інстанції, які згідно з попереднім (орієнтованим) розрахунком, становлять 22 100,00 грн (а.с.5 ).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказано, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позову повністю, у відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, що становить судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 13.01.2025

Суддя О.О.Ореховська