Рішення

від 20.01.2025 по справі 922/3934/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3934/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг" (61001, вул. Плеханівська, буд. 114) про стягнення 92811,69 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 80830,32 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020; 6925,57 грн. пені; 1837,05 грн. штрафу; 882,14 грн. 3 % річних та 2336,61 грн. інфляційних втрат.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

05.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог (вх. №30664), в якій позивач просить суд:

- закрити провадження у справі № 922/3934/24 в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранбудторг» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» суми основного боргу за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020 в розмірі 80830,32 грн.

- повернути з Державного бюджету України акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» сплачений судовий збір в розмірі 2109,68 грн.

Вказану заяву позивача досліджено та приєднано до матеріалів справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 20.11.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судово інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 20.11.2024 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судово інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/9231/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 27.11.2020 між акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт на експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - Позивач, Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гранбудторг (надалі - Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52-ВУМ (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендарю за Актом приймання- передачі майна від 27.11.2020 передано в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 250,00 кв.м, а саме: частину асфальтового покриття вантажного двору станції Харків-Балашовський, що розташована в м.Харкові та знаходиться за адресою: вул. Плеханівська, № 114, загальною площею 2300,00 кв.м (далі - Майно).

Відповідно до п. 11.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (за наявності) і діє до 22 листопада 2023 року та в будь-якому разі до повного виконання Сторонам своїх зобов`язань.

Пунктом 11.10 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, про що Сторони укладають додаткову угоду до Договору.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що станом на час звернення позивачем з позовом, майно орендарем орендодавцю не повернуто і продовжує перебувати у користуванні Відповідача. Дія Договору Сторонами не припинялась, у зв`язку із чим позивач має правові підстави здійснювати нарахування Орендної плати за весь час, що майно перебуває у орендаря.

Відповідно до Довідки позивача від 17.09.2024 за вих. № БМЕСД-3-10/2388 убачається, що майно, яке надане в оренду відповідачу, не пошкоджене та не знищене внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Згідно з пунктом 3.1. Договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць листопад 2020 року користування за 1 кв.м Майна 19,60 грн, крім того ПДВ - 3,92 грн, а всього разом з ПДВ - 23,52 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць листопад 2020 року користування Майном становить 4901,00 грн, крім того ПДВ - 980,20 грн, а всього разом з ПДВ - 5881,20 грн (надалі - Орендна плата).

У разі підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір Орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування Орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. Договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.

Розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі http://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.

Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.

Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.

За своєю правовою природою рахунок на оплату витрат не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити Орендну плату.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Відповідно до пункту 3.4. Договору Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з Майном. Відшкодовування вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з Майном, відшкодування земельного податку здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно на підставі окремого підписаного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання Майна та надання комунальних послуг. Договір про відшкодування витрат утримання Майна та надання комунальних послуг орендарем та Орендодавцем укладається протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами Акта приймання-передачі Майна від орендодавця до орендаря.

Умовами п. 3.6. Договору передбачено, що нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном.

Пунктом 6.2.3. Договору передбачено обов`язок Відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені Договором.

Приймаючи до уваги те, що обов`язок сплати орендних платежів орендаря наставав щомісяця 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, чи виставлявся рахунок орендодавцем, та з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, строки виконання грошових зобов`язань відповідача за Договором вважаються такими, що настали.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати станом на 01 листопада 2024 року існує заборгованість з орендних платежів у розмірі 80 830,32 грн.

З метою досудового врегулювання питання оплати заборгованості позивач направляв відповідачу претензію від 20.02.2024 № 5 (вих.№ БМЕСД-3-11/56).

Проте відповідач заборгованість позивачу в повному обсязі не сплатив.

Пунктом 8.5. Договору встановлено, що у випадку необхідності звернення до суду та/або виконання рішення суду щодо стягнення з Орендаря Орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, на Орендаря також покладаються будь-які інші додаткові витрати Орендодавця.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 8.4. Договору у разі, якщо на дату сплати Орендної плати заборгованість Орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, Орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Пунктом 14.7. Договору визначено наступне: сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим Договором, складає три роки.

Умови Договору, визначені пунктом 14.7., кореспондуються з частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки зобов`язання зі сплати Орендної плати Відповідачем не виконані у строк, встановлений п. 3.3. Договору, то Відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

З урахуванням положень про відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язків за Договором (п.п. 7.1.14., 8.2., 8.4. Договору), 3-річного строку позовної давності (п. 14.7. Договору) та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) заборгованість Відповідача за Договором станом на 01.11.2024 складає 92811,69 грн., з яких: 80830,32 грн основного боргу, пеня у розмірі 6925,57 грн, штраф у розмірі 1837,05 грн, 2336,61 грн інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 882,14 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 05.11.2024 відповідач здійснив оплату позивачу згідно з Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020 в сумі 80830,34 грн.

Вказане підтверджується даними з Виписки банку про рух коштів на банківському рахунку філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Таким чином, Відповідач сплатив основний борг за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020 в сумі 80830,34 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 80830,32 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020 припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі № 922/3934/24 в частині стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020 у розмірі 80830,32 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Водночас, щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення пені у розмірі 6925,57 грн. та штрафу у розмірі 1837,05 грн., суд виходить з наступного.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно до ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 8.4. Договору у разі, якщо на дату сплати Орендної плати заборгованість Орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, Орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Пунктом 14.7. Договору визначено наступне: сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим Договором, складає три роки.

Умови Договору, визначені пунктом 14.7., кореспондуються з частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки зобов`язання зі сплати Орендної плати Відповідачем не виконані у строк, встановлений п. 3.3. Договору, то Відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов ло висновку про вірність здійсненого позивачем розрахунку, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пеню у розмірі 6925,57 грн. та штраф у розмірі 1837,05 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 882,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2336,61 грн., суд виходить з наступного

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2336,61 грн. та 882,14 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

За таких обставин, враховуючи закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 80830,32 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2109,68 грн.

В іншій частині позову судовий збір покладається на відповідача в сумі 312,72 грн. у зв`язку із задоволення позову в цій частині (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг" (61001, вул. Плеханівська, буд. 114, код ЄДРПОУ 39764970) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, код ЄДРПОУ 41149437) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) - 6925,57 грн. пені; 1837,05 грн. штрафу; 882,14 грн. 3 % річних; 2336,61 грн. інфляційних втрат та 312,72 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг" 80830,32 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/52ВУМ від 27.11.2020.

5. Головному управлінню державної казначейської служби України у Харківській області повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, код ЄДРПОУ 41149437) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) з Державного бюджету 2109,68 грн судового збору, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № 799634 від "30" жовтня 2024 р., відповідно до п.5 ч.1, ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" січня 2025 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв