Постанова

від 16.01.2025 по справі 914/1817/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1817/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - Кухар Н. М.

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 (головуючий суддя - Орищин Г. В., судді - Галушко Н. А., Желік М. Б.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 (суддя - Яворський Б. І.)

у справі № 914/1817/23

за позовом Головного управління ДПС у Львівській області

до Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "Торговий Дім Веспрем".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про припинення юридичної особи ТОВ "Торговий Дім Веспрем" прийнято засновниками, які володіли інформацією про наявність судового процесу у Верховному Суді щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00021100402 від 26.08.2020, №00021100402 від 11.08.2020 та №0030440402 від 07.10.2022. ГУ ДПС у Львівській області вважає, що ТОВ "Торговий Дім Веспрем" з метою ухилення від сплати податкових зобов`язань, прийняли рішення про ліквідацію, а державний реєстратор незаконно провів відповідну реєстраційну дію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів першої і апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення державним реєстратором порушень вимог закону при проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "Торговий Дім Веспрем".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

6. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2021 у справі № 520/4005/2020 та від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19.

7. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

8. Учасники не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Розгляд клопотань

9. 15.01.2025 до Верховного Суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю участі представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції через хворобу.

10. Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

11. За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

12. Розглянувши у судовому засіданні заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 16.01.2025 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та / або їх представників у судовому засіданні судом касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавалася, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

13. За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

14. Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.

15. Крім того, відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.11.2018 було внесено запис про державну реєстрацію створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Веспрем" (код ЄДРПОУ 42647141). Юридична адреса (місцезнаходження): 79069, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93А.

17. Головним управлінням ДПС у Львівській області, за результатами документальної перевірки та на підставі актів від 14.07.2020, 14.08.2020 та 15.09.2020, було винесено ряд податкових повідомлень-рішень, а саме: №00021100402 від 26.08.2020, №00021100402 від 11.08.2020 та №0030440402 від 07.10.2020.

18. Не погодившись із висновками перевірки ТОВ "Торговий Дім Веспрем" оскаржило податкові повідомлення-рішення у судовому порядку.

19. Львівський окружний адміністративний суд в рішенні від 15.01.2021 у справі № 380/7683/20 позовні вимоги ТОВ "Торговий Дім Веспрем" задовольнив повністю; визнав протиправними та скасував винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення за №0002200402 від 26.08.2020, за №0002110402 від 11.08.2020, за №0030440402 від 07.10.2020.

20. Головне управління ДПС у Львівській області, не погодившись з ухваленим рішенням Львівського окружного адміністративного суду, оскаржило його в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, який в постанові від 26.07.2021 у справі № 380/7683/20 вказану апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 - без змін.

21. На виконання судового рішення 06.09.2021 здійснено відшкодування ПДВ на користь ТОВ "Торговий Дім Веспрем".

22. 18.02.2022 засновниками ТОВ "ТД Веспрем" внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації; термін подання кредиторських вимог визначено до 19.04.2022.

23. 26.05.2022 державним реєстратором прийнято від ліквідатора з припинення ТОВ "ТД Веспрем" в особі ОСОБА_1. наступні документи: заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи (форма 2) та довідку архівної установи ПАУ "Трудовий архів" № 51-Р від 24.05.2022.

24. 27.05.2022 державним реєстратором Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор С. О. внесено в Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис за № 1004151110008045826 про припинення ТОВ "Торговий дім Веспрем" шляхом ліквідації.

25. Головне управління ДПС у Львівській області, не погодилось з ухваленим судовими рішенням адміністративного суду першої та апеляційної інстанцій і оскаржило їх в касаційному порядку до Верховного Суду, який 11.05.2022 відкрив касаційне провадження за його касаційною скаргою у справі № 380/7683/20.

26. 22.11.2022 Верховний Суд прийняв постанову, в якій задовольнив частково касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 380/7683/20 скасував; клопотання позивача про закриття провадження у справі задовольнив та закрив провадження у справі № 380/7683/20.

27. Львівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 27.02.2023 року відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про поворот виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2021, у зв`язку з припиненням ТОВ "Торговий Дім Веспрем".

Позиція Верховного Суду

28. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

30. Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

31. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").

32. Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

33. Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).

34. Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

35. Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

36. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17.

37. Враховуючи вищенаведене, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

Подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19 та від 26.11.2021 у справі № 520/4005/2020, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

38. Проте, суди першої і апеляційної інстанцій залишили поза увагою наведене застосування приписів пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в розрізі розгляду спірних правовідносин, обмежившись виключно дослідженням питання формального дотримання державним реєстратором визначених Законом порядку та способу його дій.

39. Частиною тринадцятою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на день внесення запису) для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

40. Частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

41. Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України припинення юридичної особи може відбуватися шляхом ліквідації. Ліквідація юридичної особи можлива на підставі рішення її учасника (пункт 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України).

42. Частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент припинення) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

43. Ліквідаційна комісія (ліквідатор): закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами (частина третя статті 111 Цивільного кодексу України); вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи (частина четверта статті 111 Цивільного кодексу України); складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи (частина восьма статті 111 Цивільного кодексу України); складає ліквідаційний баланс після завершення розрахунків з кредиторами (частина одинадцята статті 111 Цивільного кодексу України).

44. Частиною третьою статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

45. Відповідно до частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент припинення) якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

46. При цьому, внесення запису про припинення юридичної особи унеможливлює існування у неї правоздатності, яка могла б забезпечити можливість пред`явлення безпосередньо до такої особи вимог про оскарження рішень її органів щодо внесення спірного запису чи інших дії, пов`язаних з її припиненням, а тому належним способом захисту прав та інтересів в такому випадку і є пред`явлення позову до державного реєстратора з вимогою про скасування зазначеного запису.

47. У постанові від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи відповідає належному способу захисту прав та інтересів.

48. Визначаючи юрисдикційну належність такого спору Великою Палатою Верховного Суду в наведеній постанові зазначено, зокрема про те, що:

- відносини щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно і державної реєстрації юридичних осіб є різними і регулюються різним матеріальним правом;

- якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків;

- спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах;

- спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності;

- подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

49. Враховуючи вищевикладене, вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19 та від 26.11.2021 у справі № 520/4005/2020, про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі.

50. Так здійснюючи розгляд цієї справи, суди попередніх інстанцій не врахували наведених правових висновків Верховного Суд у подібних спорах, у зв`язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, обмежуючись виключно дослідженням питання формального дотримання державним реєстратором визначених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" процедури та порядку під час проведення реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Веспрем".

51. Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

52. Так, за змістом статті 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

54. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

55. Верховний Суд також звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності, який зобов`язує суди не допускати декларативного підходу в оцінці доказів.

56. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

57. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

58. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

59. Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам процесуального закону не відповідають.

60. Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, чого в даному випадку судами не дотримано.

61. Разом з цим, в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

62. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже суди не врахували наведені вище норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду у подібних спорах, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.

63. Верховний Суд зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

64. У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

65. Аналогічно, у даній справі, ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки всім обставинам справи та наявним доказам, Суд вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановлених судових рішень в розумінні статті 6 Конвенції.

66. У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустились суди попередніх інстанцій, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі щодо відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

68. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

69. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області шляхом скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

70. Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Розподіл судових витрат

71. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі № 914/1817/23 скасувати.

3. Справу № 914/1817/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй