Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/1191/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1191/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Батурський Д.О., Бяков І.О.

Відповідача: Васійчук Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024

(головуючий - Іоннікова І.А., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024

(суддя - Смирнова Ю.М.)

у справі №910/1191/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 4 399 420,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (далі - ТОВ «Газбудінжиніринг», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (АТ «Укртрансгаз», відповідача) про стягнення 4.399.420,69 грн, з яких: 4.336.547,56 грн основного боргу, 39.176,06 грн інфляційних втрат, 21.542,79 грн 3% річних та 2 .154,28 грн штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт № 2302000042 від 13.02.2023 саме щодо оплати виконаних позивачем робіт у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 336 547,56 грн основного боргу, 534,64 грн 0,3% річних та судовий збір у розмірі 65 056,23 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Судове рішення мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовляється підписувати акти виконаних робіт №№ 5, 6 на загальну суму 3 650 770,59 грн, не погоджуючись з витратами на відрядження працівників, визначеними в актах. Водночас, сума витрат на відрядження працівників за спірними актами виконаних робіт не перевищує суму, погоджену сторонами у додатку до договору (розрахунки № №1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи, тис.грн), у зв`язку з чим роботи за актом № 5 за вересень 2023 на суму 1 751 782,66 грн та за актом № 6 за жовтень 2023 на суму 1 898 987,93 грн вважаються прийнятими відповідачем та підлягають оплаті. Відповідачем не оплачено роботи за актами № 5, 6, а тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України. За результатами здійсненого судом першої інстанції перерахунку заявлених до стягнення процентів річних стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 0,3% річних (як визначено сторонами у договорі) у розмірі 534,64 грн за період прострочення з 15.12.2023 по 30.01.2024, щодо інфляційних втрат, з розрахунку позивача не вбачається періоду нарахування інфляційних втрат, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Крім того, 0,3% річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, як зазначено позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення 2 154,28 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

6. Відповідач у касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами положень ст. ст. 6,11, 16, 204, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 218, 220 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та зазначає про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 09.09.2024 у справі № 352/1070/17.

7. Крім того, відповідач вказує, що суди не врахували п. 3.2, 5.9.1, 5.11, 7.1.2 договору та основні правила застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворенням у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь -якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об?єктів інженерно- транспортної інфраструктури, а також реставрації пам?яток архітектури містобудування, які встановлюються кошторисними нормами України, а саме: «Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, Загальних умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 01.08.2005 № 668, Методичних рекомендацій з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво, затверджених наказом ГКРУ від 27.02.2009 № 39. До того ж, щодо вказаних положень відсутній правовий висновок Верховного Суду».

8. Також відповідач посилаючись на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову відповідають положенням норм матеріального і процесуального права, а тому, позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2023 між АТ «Укртрансгаз» (замовником) та ТОВ «Газбудінжиніринг» (підрядником) укладено договір № 2302000042 про закупівлю робіт (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені у п. 1.2 (роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1).

11. Відповідно до п. 1.2 договору найменування робіт «Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)».

12. Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору складає 12 240 000,00 грн.

13. Згідно з п.3.2 договору ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов`язані з виконанням робіт за цим договором, та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни договору, зазначеної в п.3.1, не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника.

14. Ціна цього договору не може збільшуватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством України (п.3.3 договору).

15. Відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 01.10.2023, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

16. Як вбачається з Технічного завдання (додаток №1 до договору), місцем виконання робіт є Мринське ВУПЗГ.

17.Супровідним листом від 29.09.2023 № 29/09-23 (отриманий відповідачем 29.09.2023 за вх.№ 1001ВХ-23-11202) позивач передав відповідачу по об`єкту Мринське ВУПЗГ, зокрема, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2023 на суму 1 751 782,66 грн, акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2023 на суму 1 751 782,66 грн (міститься підпис начальника Мринського ВУПЗГ про те, що об`єм виконаних робіт підтверджується) та довідку-розрахунок фактичних витрат на відрядження працівників ТОВ «Газбудінжиніринг».

18. Листом від 05.10.2023 відповідач просив привести у відповідність трудовитрати у актах виконаних робіт, розрахунок фактичних витрат на відрядження, а також надати підтвердження щодо актів на проживання.

19. Листом від 09.10.2023 № 09/10-23 (отриманий відповідачем 10.10.2023 за вх. № 1001ВХ-23-11637) позивач надав відповідачу відповідні документи по трудовитратам, зокрема, копії актів приймання-передачі наданих послуг.

20. Крім того, супровідним листом від 30.10.2023 (отриманий відповідачем 30.10.2023 за вх. № 1001ВХ-23-12274) позивач передав відповідачу, зокрема, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за жовтень 2023 на суму 1 898 987,93 грн, акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2023 року на суму 1 898 987,93 грн (міститься підпис начальника Мринського ВУПЗГ про те, що об`єм виконаних робіт підтверджується) та довідку-розрахунок фактичних витрат на відрядження працівників ТОВ «Газбудінжиніринг».

21. В подальшому, між сторонами відбувалось листування щодо узгодження витрат на відрядження працівників ТОВ «Газбудінжиніринг» (лист відповідача від 18.10.2023, лист позивача від 24.10.2023, лист позивача від 02.11.2023, лист відповідача від 07.11.2023, лист позивача від 09.11.2023, лист відповідача від 20.11.2023).

22. Позивач у листі від 09.10.2023 № 09/10-23 надав відповідь на вище зазначений лист, в якому зазначив, що всі зауваження відповідача не відповідають кошторисним нормам України.

23. Разом з цим, 30.10.2023 комісією, у складі представників сторін договору складено акт приймання робіт з ремонту на об`єкті «Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)», які виконувались позивачем відповідно до умов договору у період з 03.04.2023 до 27.10.2023 та встановлено:

1) на об`єкті виконані роботи з ремонту теплових мереж, які відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічного завдання;

2) обсяги виконаних робіт відповідають обсягам, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та забезпечують нормальну роботу теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ;

3) роботи виконані якісно та в строк відповідно до договору № 2302000042 від 13.02.2023;

4) кошторисна вартість робіт складає: 12 240 000,00 грн з ПДВ;

5) фактичні витрати:10 508 540,34 грн з ПДВ.

Висновок: представлені до приймання роботи з «Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)» прийняті в експлуатацію.

24. За актом приймання-передачі по об`єкту від 30.10.2023 позивач передав відповідачу відповідну виконавчо-технічну документацію.

25. Разом з цим, відповідач не підписав надані позивачем довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2023 на суму 1 751 782,66 грн та акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2023 на суму 1 751 782,66 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за жовтень 2023 на суму 1 898 987,93 грн, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2023 року на суму 1 898 987,93 грн, оскільки, як зазначає відповідач, він не погоджується з визначеним позивачем розміром витрат на відрядження. При цьому, у листі від 05.10.2023 «Щодо зауважень» відповідач, розглянувши акт № 5 за вересень 2023, зокрема, вказав, що на його думку наявність на майданчику великої кількості людей суперечить Методичним рекомендаціям з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво, затверджених наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 27.02.2009 № 39. У листі від 07.11.2023 «Щодо зауважень» відповідач, розглянувши акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023, зокрема, зазначив, що вартість проживання персоналу позивача суттєво перевищує середню по регіону.

Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4). . Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

28. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

29. Судові рішення відповідачем оскаржуються тільки в частині задоволених позовних вимог, отже, з урахуванням ст. 300 ГПК України, судові рішення в іншій частині касаційним судом не переглядаються.

30. Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

32. В силу приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. На підставі договору позивач зобов`язався виконати обумовлену договором роботу в строк встановлений у такому договорі, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи.

34. Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

35. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).

36. Разом з тим колегія суддів наголошує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

37. Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

38. Разом із тим, за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

39. Дослідивши обставини справи та надавши оцінку поданим сторонами доказам, з урахуванням положень ст.ст. 73,74, 76, 77, 78, 86 ГПК України, суди встановили, що відповідач безпідставно відмовляється підписувати акти приймання виконаних робіт № 5, 6, до того ж, сторонами у додатку до договору (розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи) погоджено суму коштів на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва, яка становить 2 905 628,10 грн та є включеною до договірної ціни, сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує зазначену суму.

40. У п.п.4.1.1, 4.1.2 договору сторони погодили, що замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), перераховує на рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10% вартості прийнятих робіт). Остаточний розрахунок у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

41. З урахуванням того, що відповідач безпідставно не підписав надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за вересень та жовтень 2023 року на загальну суму 3 650 770,59 грн, а також не надав мотивованої відмови від їх підписання (відмова відповідача визнана судом неправомірною), суди зробили висновок, що вказані роботи є прийнятими відповідачем 30.10.2023, з дати підписання між сторонами акту приймання робіт з ремонту (в експлуатацію), також, з вказаної дати належить обраховувати строк для проведення остаточного розрахунку у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт від суми актів № 1, 2, 3, 4, що у загальному розмірі складає 685 776,97 грн. Отже, всього оплаті підлягає сума за виконані позивачем роботи у розмірі 4 336 547,56 грн, доказів сплати вказаної суми відповідачем суду не надано. За таких обставин, наявні підстави для стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт.

42. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

43. Згідно п. 8.8 договору за прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу підрядника замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

44. Судами перевірено здійснений позивачем розрахунок відсотків річних та встановлено, що його виконано неправильно, за результатом здійсненого судом першої інстанції перерахунку заявлених до стягнення процентів річних стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 0,3% річних у розмірі 534,64 грн за період прострочення з 15.12.2023 по 30.01.2024.

45. Зважаючи на зазначене суди попередніх інстанцій обґрунтовано частково задовольнили позов та стягнули з відповідача на користь позивача 4 336 547,56 грн основного боргу, 534,64 грн 0,3% річних, і касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

46. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав про те, що судами неправильно застосовано ст. ст. 6,11, 16, 204, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 882 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 220 ГК України, та вказував про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 09.09.2024 у справі № 352/1070/17.

47. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

48. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

49. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

50. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

51. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

52. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.

53. Так, предметом спору у справі № 2-1383/2010 є стягнення заборгованості за кредитним договором. У справі № 355/385/17 предметом спору є вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди. Спір у справі № 352/1070/17 виник за вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки до земель запасу.

54. З огляду на вищевикладене, Суд, проаналізувавши зміст судових рішень у справах № 2-1383/2010, № 355/385/17, № 352/1070/17 зазначає, що правовідносини у вказаних справах, з урахуванням предмету та підстав позову, правового регулювання, кваліфікації спірних правовідносин, не є подібними до справи, що розглядається Судом.

55. Отже, Верховний Суд констатує, що судові рішення у справі, що розглядається Судом не можуть бути скасовано з підстав неврахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах із справ № 2-1383/2010, № 355/385/17, № 352/1070/17.

56. Таким чином, відповідачем не доведено суду касаційної інстанції наявність підстав, передбачених положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, для скасування судових рішень у справі.

57. Щодо доводів касаційної скарги із посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

58. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

59. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

60. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

61. Відповідач у касаційній скарзі вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень «Настанови з визначення вартості будівництва, затверджених Наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів від 01.08.2005 № 668, Методичних рекомендацій з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво, затверджених наказом ГКРУ від 27.02.2009 № 39».

62. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, викладені в обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачені п. 3. ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд зазначає, що суди розглядаючи спір у справі встановили всі обставини, які були необхідні в даному випадку для правильного вирішення спору. Судами встановлено, що сторонами у додатках до договору погоджено вартість прямих витрат та загально виробничих витрат щодо будівельних, монтажних робіт (в тому числі і витрати на відрядження), у актах наданих позивачем відповідачу вартість таких витрат не перевищує обумовлену договором, а тому відсутні підстави вважати, що судам необхідно було враховувати вказані відповідачем положення законодавства, зважаючи також, що договір сторонами укладено з урахуванням положень Закону України «Про публічні закупівлі», а вимоги щодо організації та безпеки виробництва сторонами погоджено у Додатку № 1 до договору «Технічні завдання». Водночас, Суд зауважує, що доводи відповідача в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, а тому відсутні підстави для викладення правового висновку щодо положень вказаних відповідачем у касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

63. Щодо доводів касаційної скарги відповідача, з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про неналежне дослідження доказів у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд зазначає нступне.

64. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

65. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

66. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені відповідачем у касаційній скарзі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди відповідача із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

67. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі відповідач вказує на необґрунтованість судових рішень у справі і наведені ним аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга відповідача, подана на підставі п.п. 1, 3, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

69. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

70. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» необхідно залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1191/24, залишити без змін.

Судові витрати

71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/1191/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй