Рішення

від 21.01.2025 по справі 183/10431/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/10431/24

№ 2/183/4335/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про:

-визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,9 кв. м, яка складається з двох кімнат житловою площею 28,10 кв. м, у тому числі перша кімната 13,10 кв. м, друга кімната 15,0 кв. м, кухні площею 7,6 кв. м, ванної кімнати площею 2,8 кв. м, вбиральні (поєднаної) 1,3 кв. м, коридору 7,3 кв. м, вбудованої шафи 1,0 кв. м, лоджії 1,8 кв. м, належного їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Відділом приватизації житла Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецького міськвиконкому Луганської області 15 вересня 1997 року,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулась до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України мешкала в м. Сєвєродонецьк Луганської області, де мала у власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 15 вересня 1997 року Відділом приватизації житла Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецького міськвиконкому Луганської області видано свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_1 , згідно з розпорядженням від 10 вересня 1997 року № 1297, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49,9 кв. м, дійсно належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 . Право приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано Сєвєродонецьким БТІ за гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 і записано у реєстрову книгу за № 370 від 10 жовтня 1997 року, про що вчинено реєстраційний напис на документі про право власності на житло. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , яка була співвласницею вищезазначеної квартири. 27 жовтня 2021 року позивач успадкувала 1/2 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, про що 28 жовтня 2021 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 24 липня 2024 року позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області з заявою про реєстрацію прав власності на 1/2 частки в праві власності на квартиру, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15 вересня 1997 року. Однак, 11 вересня 2024 року позивач отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74995550, яка мотивована тим, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєверодонецького району Луганської області не підтверджено реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки територія Сєвєродонецької міської територіальної громади відповідно до наказу Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, із змінами визнана тимчасово окупованою територією України, та на сьогодні КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» не може виконувати функції покладені на нього Статутом підприємства та профільним законодавством України, зокрема надавати інформацію на запити заявників про наявні в архівних справах зареєстровані права власності на об`єкти нерухомого майна до 01 січня 2013 року. Така інформація може бути надана після деокупації території Сєвєродонецької міської територіальної громади та доступу до архівів підприємства. Причиною звернення до суду є те, що позивач бажає скористатися правом на компенсацію збитків, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», для використання якої необхідне підтвердження права власності на об`єкт нерухомості.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач звернулась до суду з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Постановленою суддею ухвалою від 11 жовтня 2024 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Витребувано у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали доказів, доданих у копіях до позову.

Постановленою суддею ухвалою від 12 листопада 2024 року розгляд справи постановлено проводити в режимі відеоконференції.

Постановленою судом ухвалою від 20 листопада 2024 року закрите підготовче провадження у справі.

19 грудня 2024 року на виконання ухвали суду представником позивача надано нотаріально засвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову: свідоцтва № НОМЕР_1 та Розпорядження № 1297.

В судове засідання позивач, її представник не з`явилися. Представником позивача, адвокатом Лимарем А. В., подано клопотання про розгляд справи у його відсутність та підтримання вимог позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви, перевіривши їх наданими доказами, висновує таке.

З засвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 22 листопада 2024 року в реєстрі за № 2014 копії свідоцтва № 1312 про право власності на житло вбачається, що 15 вересня 1997 року видане відповідне свідоцтво, яким Сєвєродонецьким відділом приватизації УЖКГ міськвиконкому посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та члену її сім`ї, ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 49,9 кв.м, а відновна вартість на момент приватизації 08 гривень 98 копійок. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) № 1297 від 10 вересня 1997 року. Зворотна сторона засвідченої нотаріусом копії свідоцтва /а.с.37/ містить: штамп та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності на нерухоме майно з підписом посадової особи, про що здійснено запис у реєстрову книгу за № 370 10 жовтня 1997 року.

З засвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 22 листопада 2024 року в реєстрі за № 2015 копії розпорядження № 1297 Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів від 10 вересня 1997 року /а.с.38/ вбачається задоволення прохання наймача ОСОБА_3 і передачу квартири, в якій вона мешкає у приватну спільну сумісну власність.

Згідно з засвідченою представником позивача копією технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 11 серпня 1997 року, який містить штамп та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецька з підписом посадової особи /а.с.13-14/, двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 49,9 кв. м, житловою площею 28,10 кв. м.

Надане у засвідчених копіях свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25 червня 1974 року, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 від 28 вересня 1997 року свідчать, що ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_3 /а.с.11/.

З дослідженої копії паспорту громадянки України позивачки /а.с.9-10/, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 квітня 2022 року № 509-5000820171 /а.с.10, зворот/, вбачається, що: ОСОБА_1 з 16 квітня 1991 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; 28 квітня 2000 року знята з реєстрації; з 05 травня 2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; 07 квітня 2022 року зареєструвала фактичне місце перебування за адресою: АДРЕСА_6 .

Засвідчена копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16 березня 2021 року свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла /а.с.15, зворот/.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 27 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Косаріва Ю. П. набула права на спадщину після ОСОБА_3 (яка володіла ним на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Відділом приватизації житла УЖГ Сєвєродонецького міськвиконкому Луганської області від 15 вересня 1997 згідно з розпорядженням (наказом) від 10 вересня 1997 року № 1297, право власності на яку зареєстровано Сєвєродонецьким БТІ 10 жовтня 1997 року і записано в реєстрову книгу за реєстром № 370) на частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.16/. Наданий позивачкою у копії витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі підтверджує видачу відповідного свідоцтва 27 жовтня 2021 року, так і відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 29 липня 2021 року /а.с.16, зворот - 17/. Реєстрація за позивачем 28 жовтня 2021 року права власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі вказаного Свідоцтва підтверджена і копією витягу № 281720802 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачем /а.с.17, зворот - 18/.

24 липня 2024 року за № 62142143 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради подано заяву про державну реєстрацію прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням державного реєстратора № 74995550, копію якого надано позивачем /а.с.18/, відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою. В рішенні вказано, що державним реєстратором встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області не підтверджено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки територія Сєвєродонецької міської територіальної громади відповідно до наказу Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, із змінами визнана тимчасово окупованою територією України, на сьогодні, КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» не може виконувати функції, покладені на нього Статутом підприємства та профільним законодавством України, зокрема надавати інформацію на запити заявників про наявні в архівних справах зареєстровані права власності на об`єкти нерухомого майна до 01 січня 2013 року. Така інформація може бути надана після деокупації території Сєвєродонецької міської територіальної громади та доступу до архівів підприємства.

06 червня 2024 року листом № 652ВС/ЗГ Сєвєродонецької МВА Сєвєродонецького району Луганської області позивача повідомлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 приватизована на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 10 вересня 1997 року № 1297. Приватизацію здійснено на склад сім`ї дві особи: ОСОБА_3 - квартиронаймач, ОСОБА_4 - дочка. Загальна площа квартири 49,9 м2, житлова 28,1 м2. Інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Сєвєродонецьке БТІ (далі - БТІ) на паперових носіях. Оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Сєвєродонецької міської територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою російською федерацією, БТІ не може виконувати свої функції, в тому числі надавати інформацію на запити про наявні в архівних справах зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року /а.с.18, зворот/.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов, суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, чинній на 26 лютого 1996 року передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У позивача наявні документи, що засвідчують її право власності (свідоцтво про право власності на житло), яке зареєстроване згідно з чинного на момент його видачі законодавства, однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивачів права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивачів можливості довести своє право.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є окупованою. Сєвєродонецька міська територіальна громада зазначена в Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженому наказом Мінреінтеграції від 25 квітня 2022 року № 75. Вона також зазначена як тимчасово окупована територія російською федерацією у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, який став на заміну зазначеному вище Переліку. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 1997 році. Надані позивачем докази у виді свідоцтва про право власності на житло, технічного паспорту видані та посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1997 рік Сєвєродонецьким БТІ, з відповідними відмітками про реєстрацію набуття права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру. Реєстрація місця проживання у спірній квартирі позивача в період до 2000 року, наявність у позивача відповідного розпорядження, яке є підставою для набуття права власності, отримання позивачем до 2021 року свідоцтва про право на спадщину на частку квартири після смерті іншого власника ОСОБА_3 , реєстрація такого права, підтверджує її доводи про набуття права власності на спірну квартиру.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності позивача, отримання інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) є неможливим, іншого порядку підтвердження права власності у відносинах, що склалися, державою не встановлено, суд висновує, що позивач не може розпоряджатися своїм майном через невизнання державою її права власності, що, в свою чергу, порушує таке її право.

Щодо частки позивача у праві власності.

За ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Зважаючи на те, що у правовстановлюючому документі вказано про належність майна до спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 нотаріусом визначено частки у праві спільної сумісної власності та позивач набула права на частку, належну померлій матері, позов підлягає задоволенню та за позивачем слід визнати право спільної часткової власності у розмірі іншої частки на майно.

При цьому суд ураховує, що постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру належними та допустимими, достатніми доказами та існуючі перешкоди для його реалізації.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,9 кв. м, яка складається з двох кімнат житловою площею 28,10 кв. м, у тому числі перша кімната 13,10 кв. м, друга кімната 15,0 кв. м, кухні площею 7,6 кв. м, ванної кімнати площею 2,8 кв. м, вбиральні (поєднаної) 1,3 кв. м, коридору 7,3 кв. м, вбудованої шафи 1,0 кв.м, лоджії 1,8 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 21 січня 2025 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; фактичне місце перебування (ВПО): АДРЕСА_6 ;

відповідач Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов