Постанова

від 14.01.2025 по справі 909/1218/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/1218/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - 1 - Булавинець М. М. (в режимі відеоконференції),

позивача - 2 - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні позивачів - не з`явилися,

на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляшкевич (Співак) Олени Густавівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024

у справі № 909/1218/15

за позовом Фізичних осіб-підприємців Співак Олени Густавівни, ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця Максимів Галини Петрівни,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, Калуської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Фізичні особи-підприємці Співак Олена Густавівна (далі - ФОП Співак О. Г.; позивач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач-2) звернулися до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Максимів Галини Петрівни (далі - ФОП Максимів Г. П.; відповідач) провести перебудову будинку АДРЕСА_1 , привівши його у відповідність до Державних будівельних норм.

Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що відповідач, порушивши будівельні норми, здійснив самочинне будівництво будинку АДРЕСА_1 , чим також істотно порушив права позивачів на користування належним їм майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Правовою підставою позову визначили ст. ст. 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У липні 2019 року позивачі подали до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просили зобов`язати відповідача знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва (будівлю), розташований за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 2610400000:10:007:0027.

Позивачі у відповідній заяві зазначили, що здійснення відповідачем самочинного будівництва підтверджується таким: відповідно до п. 2.1 договору оренди метою використання земельної ділянки є будівництво магазину, однак відповідачем фактично здійснюється будівництво житлового будинку; за скаргою ОСОБА_1 . Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області прийнято рішення про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 через недостовірні відомості щодо терміну дії архітектурно-планувального завдання; у висновку експерта від 10.05.2019 вказано, що розроблена проєктно-кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; викликаний для надання пояснень у судове засідання 11.10.2017 експерт Львівського НДІСЕ зазначив, що перебудова самочинного об`єкта відповідача можлива лише шляхом його знесення.

Господарськими судами справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 (головуючий суддя - О. М. Фанда, судді - Т. В. Максимів, О. В. Рочняк), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (головуючий суддя - О. С. Скрипчук, судді - Н. М. Кравчук, О. І. Матущак), у задоволенні позову про зобов`язання відповідача знести відповідний об`єкт самочинного будівництва відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 20.11.2001 № 554 "Про реконструкцію павільйону № АДРЕСА_3 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування" надано дозвіл підприємцю Максимів Г. П. на проєктно-вишукувальні роботи для реконструкції павільйону № АДРЕСА_3 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування та на оформлення відводу земельної ділянки в установленому порядку.

26.04.2004 між Калуською міською радою (орендодавець) і підприємцем Максимів Г. П. (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди від 05.11.2014), за умовами якого орендодавець зобов`язувався передати в оренду орендарю земельну ділянку площею 0,0287 га, розташовану на пр. Лесі Українки в м. Калуш для будівництва магазину, терміном до 16.12.2019.

29.02.2008 ДАБІ видало Максимів Г. П. дозвіл на виконання будівельних робіт № 24 з реконструкції торгового павільйону № АДРЕСА_3 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування.

16.03.2008 Максимів Г. П. видано дозвіл № 32 на проведення земляних робіт на пр. Лесі Українки для реконструкції павільйону № АДРЕСА_3; початок робіт - 19.03.2008 (у матеріалах справи наявна копія архітектурно-планувального завдання від 25.11.2003 № 654 на реконструкцію торгового павільйону № АДРЕСА_3 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування).

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 № 499 надано дозвіл Максимів Г. П. на корегування проєктно - кошторисної документації на реконструкцію торгового павільйону № АДРЕСА_3 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування з метою збільшення техніко-економічних показників на будівництво Максимів Г. П. триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою за вказаною адресою.

Відповідно до припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 06.11.2009, виданого Максимів Г. П., у результаті перевірки встановлено відхилення від проектної документації при виконанні будівельних робіт з реконструкції павільйону.

03.02.2012 інспекцією ДАБК Івано-Франківської області зареєстровано декларацію № ІФ 08312018197 про початок будівельних робіт від 27.01.2012 на будівництво Максимів Г. П. триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на пр. Лесі Українки в м. Калуш. У п. 13 декларації "інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" вказано про архітектурно-планувальне завдання від 25.11.2003 № 654, видане відділом архітектури та містобудівного кадастру.

Рішенням Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 03.03.2016 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 № ІФ 08312018197.

Згідно з листом-відповіддю Держархбудінспекції від 04.03.2016 № 40-22-/909-0/1598, наданого на звернення ОСОБА_1., підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 № ІФ 08312018197 є те, що на момент подання декларації архітектурно-планувальне завдання від 25.11.2003 № 654 втратило чинність, що свідчить про внесення до декларації недостовірних відомостей.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 № 478 "Про прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об`ємі другого та третього поверхів та сауни в цокольному поверсі на АДРЕСА_2" затверджено акт Державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об`ємі другого та третього поверхів (квартира АДРЕСА_4 загальна площа 94,5 кв. м та квартира АДРЕСА_5 загальна площа 95,6 кв. м) та сауни в цокольному поверсі загальною площею 107,7 кв. м на АДРЕСА_2 підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Співак О. Г . Вирішено оформити право власності на магазин площею 102,7 кв. м за підприємцем ОСОБА_1.; на сауну, площею 107,7 кв. м, за підприємцями ОСОБА_1., ОСОБА_3 та Співак О. Г. ; на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 - за підприємцями ОСОБА_1., ОСОБА_3 та Співак О. Г. в рівних частинах.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.02.2016 № 4765, проведеної на вимогу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2015, при будівництві будинку АДРЕСА_1 на пр. Лесі Українки допущені такі порушення Державних будівельних норм: 1. Заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску (ДБН В.2.5.-20-2001 "інженерне оснащення будинків і споруд. Зовнішні мережі і споруди", п. 4.4, 6.18). Для забезпечення доступу до всієї довжини газопроводу низького тиску необхідно внести зміни в існуючий проєкт газозабезпечення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 і перенести існуючу магістраль газопроводу низького тиску відповідно до цих змін. 2. Значно збільшилися навантаження на покрівлю сусіднього житлового будинку № 44/2 від атмосферних опадів, на які конструкції покрівлі цього будинку не були попередньо розраховані. Існує загроза промерзання ділянки водостічного стояку, розташованої у безпосередній близькості до зовнішньої стіни будинку № АДРЕСА_3 (ДБН В.1.2.-12-2008 "будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки", п. 3.10; ДБН В.2.6-14-97 "покриття будинків і споруд", п. п. 4.4, 4.5). Для перевірки несучої здатності конструкцій житлового будинку АДРЕСА_6 на збільшені навантаження від атмосферних опадів необхідно провести відповідні розрахунки, після чого при необхідності провести посилення або реконструкцію покрівлі житлового будинку № 44/2 згідно з попередньо складеною проєктною документацією на ці роботи. Водостічний стояк перенести згідно з вищенаведеними вимогами. 3. Відсутність протипожежної перешкоди між будинками № АДРЕСА_3 та 44/2 (зовнішня стіна будинку № АДРЕСА_3, прилегла до будинку 44/2, не є такою протипожежною перешкодою) (ДБН В.1.1.7-2002 "захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва", п. п. 2.12., 3.1, 3.5, 4.7). З метою використання існуючої зовнішньої стіни будинку № АДРЕСА_3 як протипожежної перешкоди, демонтувати існуючі віконні конструкції і закласти віконні прорізи або демонтувати існуючі віконні конструкції і на їх місце встановити протипожежні віконні конструкції. 4. Димохідна та вентиляційна труби житлового будинку № 44/2 опинилися в зоні вітрового підпору (ДБН В.2.5-67:2013 "опалення, вентиляція та кондиціонування", п. п. 6.8.11, 7.3.10; ДБН В.2.2-15-2005 "будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", п. 5.32). Після проведення необхідних розрахунків та складання проєктної документації виконати будівельні роботи щодо збільшення висоти димохідної та вентиляційної труби житлового будинку АДРЕСА_6 до рівня вище 0,5 м від лінії зони вітрового підпору. 5. Вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку № 44/2, які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю (на 180 градусів) (ДБН В.1.1.7-2002 "захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва", п. п. 5.9, 5.19). Для забезпечення вільного евакуаційного виходу шляхом безперешкодного повного відкривання вхідних дверей в цокольний поверх житлового будинку АДРЕСА_6 змінити конструкцію входу в цокольний поверх житлового будинку АДРЕСА_6 з метою зміщення двірного отвору в сторону від будинку № АДРЕСА_3.

Згідно з експертним висновком від 10.05.2019 № 334/18-28/772-725/19-28, виконаним на вимогу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2018: спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_3 відповідачем не відповідає затвердженій у встановленому чинним законодавством України порядку проєктній документації на будівництво в частині дотримання протипожежних вимог та обмеження доступу до газопроводу сусіднього будинку АДРЕСА_2; на питання ув`язки проєкту будівництва будівлі № АДРЕСА_3 на АДРЕСА_3 з проєктною та існуючою забудовою на суміжних ділянках (в комплексі проєктних та існуючих будівель), експерти не можуть надати відповідь так, як містобудівні умови і обмеження не були розроблені відповідно до чинного законодавства; розроблена проєктно - кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме в частині відсутності в дозвільній документації містобудівних умов і обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, не одержані в установленому законодавством порядку.

Згідно з дослідницькою частиною вказаного висновку, архітектурно-планувальне завдання, скореговане рішенням виконкому від 12.09.2008 № 499, на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт втратило свою чинність, а тому обов`язковим було отримання нових містобудівних умов і обмежень.

При візуальному обстеженні об`єкта виявлено порушення будівельних нормативів, а саме: заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску, що ускладнює його обслуговування; при будівництві будинку № АДРЕСА_3 значно збільшилось навантаження на покрівлю сусіднього будинку від атмосферних опадів (снігові мішки та покрівлі). Будинок № АДРЕСА_3 має більшу висоту, тому в нього необхідно змінити план даху для відведення атмосферних опадів, які завдають шкоду сусідньому будинку НОМЕР_2; при будівництві будинку необхідно було врахувати, що будівлі різного ступеню вогнестійкості, які мають бути розділені протипожежними відсіками і протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку; при будівництві будинку димохідна та вентиляційна труба сусіднього будинку опинилась в зоні вітрового підпору; димову трубу необхідно виводити вище покрівлі більш високої будівлі до якої прибудована будівля з пічним опаленням; димову трубу необхідно виводити не нижче лінії, проведеної під кутом 10 градусів до горизонту і дотичну до контору вищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з пічним опаленням; висоту витяжного вентиляційного каналу, розташованого поруч з димовою трубою необприймати такою, що дорівнює висоті цієї труби. Збудований будинок має суттєву різницю по висоті, що призвело до виникнення зони вітрового підпору по відношенню димового каналу газового котла; після будівництва будинку вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку АДРЕСА_2 , які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що відповідні порушення були допущені як відповідачем, так і позивачами при здійсненні ними будівництва об`єкта, прилеглого до оспорюваного будівництва та, що ці порушення відповідача можливо усунути шляхом перебудови його об`єкта, здійснення чого останній не заперечує.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ФОП Ляшкевич (Співак) О. Г. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), а саме тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постановах від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, від 11.11.2020 у справі № 910/7141/13, від 14.12.2022 у справі № 204/3027/20, від 01.02.2023 у справі № 204/1053/20, від 22.06.2023 у справі № 592/16491/18, від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21 та інших.

Вказуючи у касаційній скарзі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. 5 ГПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 376 ЦК України у подібних правовідносинах. Посилається також на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України і на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: договір оренди земельної ділянки, згідно з яким земельна ділянка надавалася в оренду для будівництва магазину, а відповідачем здійснено будівництво трьохповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою; дозвіл на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 № 24, який діяв до 28.02.2009 та не продовжувався; декларацію про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012, яка була скасована рішенням Управління ДАБІ в Івано-Франківській області з підстав наведення у ній недостовірних відомостей щодо терміну дії архітектурно-планувального завдання; експертний висновок від 10.05.2019; висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.02.2016 № 4765; пояснення судового експерта, надані у судовому засіданні 11.10.2017, про те, що перебудова самочинного об`єкта відповідача є можливою лише шляхом його знесення; акт приймальної комісії; а також не врахували постанову Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 909/476/16 за позовом Максимів Г. П. до Співак О. Г., ОСОБА_1 про зобов`язання провести перебудову будинку (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України). Стверджує, що суди необґрунтовано відхили клопотання про проведення додаткової експертизи для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, з`ясування наявності чи відсутності шляхів усунення відповідачем порушень будівельних норм і правил, спричинених самочинним будівництвом (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України).

Скаржник зазначає і про те, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що перебудова об`єкта самочинного будівництва є можливою, повинні були не відмовляти у позові, а прийняти рішення про зобов`язання відповідача здійснити таку перебудову, чи зазначити про обрання позивачами неналежного способу захисту своїх прав; справа перебуває на розгляді у суді більше 9 років і відповідач за цей час не усунув відповідні порушення, що також свідчить про недобросовісну та суперечливу його поведінку.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Ляшкевич (Співак) О. Г. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.12.2024.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача -1, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Самочинне будівництво регулює ст. 376 ЦК України. Так, законодавець у у вказані статті закріпив норму, згідно з якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. ч. 2, 4, 7 ст. 376 ЦК України).

Здійснюючи аналіз вказаної норми права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово вказували на таке:

- юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Отже, самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц; постанови Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 1527/2-47/11, від 12.06.2019 у справі № 361/765/16-ц, від 02.02.2022 у справі № 521/16974/17, від 17.01.2022 у справі № 442/4338/17, від 17.06.2021 у цій справі);

- правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. Так, за змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: 1) істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, 2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, ст. 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України). В даному випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови (див. постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а). Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до ст. 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови (див. постанову Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 587/517/21);

- обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва (див. постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23);

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що не приймає до уваги доводи відповідача про те, що знесення спірної споруди є крайньою мірою, оскільки відповідачем не надано доказів того, що усунення порушення прав позивача через здійснене відповідачем будівництво можливе без застосування крайнього заходу знесення спірної споруди, а можливе шляхом проведення перебудови і така перебудова можлива. Крім того, справа перебувала на розгляді суду більше двох років і відповідач не був позбавлений можливості усунути порушення, допущені при будівництві спірної споруди, однак ним не вжито ніяких дій щодо приведення будівництва у відповідність до норм і правил, визначених державними правилами та протипожежними нормами, не проведено жодних перебудов, не встановлено водовідведення з гаража (навісу (див. постанову Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій вирішили цей спір без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. 376 ЦК України, в тій частині, в якій вони схожі зі спірними правовідносинами, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та без оцінки всіх наявних у матеріалах справи документів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України. Суди попередніх інстанцій не врахували справу № 909/476/16, а також належним чином не спростували доводів позивачів про те, що відповідачем здійснено будівництво за відсутності необхідного документа, який дає право на виконання будівельних робіт; що відповідачем було істотно порушено будівельні норми і правила, а також права позивачів; що згідно з п. 2.1 договору оренди відповідна земельна ділянка надавалася відповідачу в оренду для будівництва магазину, а ним здійснено будівництво трьохповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою, тобто не дотримано мети використання відповідної земельної ділянки. Також, відмовляючи у задоволенні позову, серед іншого, через можливість здійснення перебудови спірної будівлі, суди попередніх інстанцій на підставі всіх наявних у матеріалах справи документів відповідно до ст. 86 ГПК України не встановили чи можлива така перебудова та яким саме чином, а обмежилися лише посиланням на існування висновку експертизи; не встановили, чи зумовить така перебудова, без застосування крайнього заходу знесення спірної будівлі, усунення порушення прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Отже, Верховний Суд вважає, що судові рішення не є такими, що ухвалені відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене та доводи касаційної скарги, які знайшли своє підтвердження (п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), висновок господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.

Водночас, колегія суддів зазначає, що підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у наведеному випадку немає. Проте, оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України), то оскаржені судові рішення у справі, які не відповідають положенням ст. ст. 86, 236 ГПК України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судового збору за подання касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляшкевич (Співак) Олени Густавівни задовольнити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 у справі № 909/1218/15 скасувати.

Справу № 909/1218/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Мачульський Г. М.

Случ О. В.