Постанова

від 14.01.2025 по справі 904/6186/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/6186/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Михайлова Д. В.,

відповідача за первісним позовом - Кириченка Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (судді: Чус О. В. - головуючий, Дармін М. О., Іванов О. Г.) у справі

за первісним позовом Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення грошових коштів

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

до Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ"

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2023 року Приватне підприємство "АЛЬФАПРОММЕТ" (далі - ПП "АЛЬФАПРОММЕТ") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод") про стягнення 2 318 839,60 грн, з яких: 2 302 046,05 грн основної заборгованості за договорами про закупівлю від 12.10.2022 № 22318, від 14.04.2023 № 23108, від 26.07.2023 № 23248, від 22.08.2023 № 23276, а також 10 315,94 грн пені та 6477,62 грн інфляційних втрат.

1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними договорами в частині повної оплати отриманої продукції.

1.3. У свою чергу, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 727 075,62 грн пені та 1 093 672,68 грн штрафу.

1.4. На обґрунтування зустрічного позову ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилалося на те, що направляло відповідачеві за зустрічним позовом заявки відповідно до умов спірних договорів, проте товар за такими заявками не був поставлений взагалі або був поставлений з порушенням строку, що згідно з пунктами 7.2, 7.4 договорів є підставою для нарахування та стягнення з постачальника пені та штрафу у заявлених позивачем за зустрічним позовом розмірах.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 (суддя Дупляк С. А.) первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 2 302 046,05 грн заборгованості, 10 315,94 грн пені, 6477,62 грн інфляційних втрат, 27 826,08 грн судового збору, 15 000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги. Зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" на користь ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 727 075,62 грн пені, 1 093 672,68 грн штрафу, 21 848,99 грн судового збору. Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів. Стягнуто з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 519 068,40 грн заборгованості.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вимоги первісного позову, дійшов висновку про неналежне виконання ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" умов спірних договорів в частині вчасного та повного проведення розрахунків за отриману продукцію.

Водночас, задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд надав оцінку змісту заявок позивача за зустрічним позовом на поставку товару та здійснив їх співставлення із товаром, який фактично був поставлений відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом, та встановив наявність випадків поставки товару за спірними договорами із порушенням строку поставки та/або поставки товару не у повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача за зустрічним позовом заявлених сум пені та штрафу.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (судді: Чус О. В. - головуючий, Дармін М. О., Іванов О. Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 в частині задоволення зустрічного позову ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та проведення зустрічного зарахування грошових сум скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 32 773,47 грн витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглядав рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення зустрічного позову, оскільки сторони не оскаржували рішення в частині задоволення вимог первісного позову. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції визнав недоведеними обставини отримання відповідачем за зустрічним позовом заявок на поставку продукції, тому дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені та штрафу за невчасну та не у повному обсязі поставку продукції за спірними договорами.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у цій справі, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 залишити без змін.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, по-перше, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 19.12.2019 у справі № 920/1027/18 стосовно поняття електронного документу та надсилання електронної копії письмового документу засобами електронного зв`язку; по-друге, суд не дослідив зібрані у справі докази; по-третє, суд не надав оцінки клопотанню про закриття апеляційного провадження з підстав підписання апеляційної скарги ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" особою, яка не має права її підписувати.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що заявки на поставку товару, які направлялися на електронну пошту ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" не є електронним документом, а є електронною копією паперового документу, тому підстав для застосування положень статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у наведеному випадку немає. Водночас, відхиливши за недоведеністю обставини як направлення і отримання заявок за спірними договорами, так і узгодження поставки продукції в телефонному режимі, апеляційний господарський суд не надав оцінки питанню стосовно того, на підставі ж чого постачальник - ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" здійснювало поставку за спірними договорами. На думку скаржника, апеляційним господарським судом порушено норм процесуального права, зокрема, статті 2, 7, 13, частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України; необґрунтовано враховано заяву свідка ОСОБА_1 та надано помилкову оцінку змісту рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції не містить висновків про те, що поставка товару здійснювалася на підставі усної домовленості сторін, про що необґрунтовано вказав суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

3.2. ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

3.3. Від ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву на касаційну скаргу через наявність дефектів у ордері на надання правничої допомоги, зокрема не зазначено назву органу, що видав посвідчення адвоката, що виключає можливість посилання на такий ордер як на доказ, що посвідчує повноваження адвоката Михайлова Д. В. на надання правової допомоги відповідачу за зустрічним позовом.

3.4. Від ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" надійшли заперечення на клопотання про залишення без розгляду відзиву на касаційну скаргу.

3.5. Верховний Суд відхиляє доводи ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та водночас погоджується з аргументами ПП "АЛЬФАПРОММЕТ", викладеними у запереченні на клопотання про залишення без розгляду відзиву на касаційну скаргу, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом частин 1- 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

У пункті 12 цього Положення визначено, що ордер повинен містити, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Як свідчать матеріали справи, до відзиву на касаційну скаргу, поданому ПП "АЛЬФАПРОММЕТ", було долучено ордер № 1347600 від 03.01.2025 на адвоката Михайлова Д. В., який є представником ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" на підставі договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 № 1/30. Вказаний ордер підписаний адвокатом Михайловим Д. В. і містить номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав, дату та номер посвідчення адвоката, а також назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом (Касаційний господарський суд).

Незазначення в ордері назви органу, що видав посвідчення, тобто така несуттєва неповнота заповнення реквізитів ордера у наведеному випадку не може об`єктивно свідчити про ненадання до відзиву на касаційну скаргу належним чином оформлених документів, які би підтверджували волевиявлення особи на надання повноважень адвокату щодо її представництва в суді та права підпису та подання процесуальних документів від її імені. При цьому скаржник не наводить та не доводить обставин позбавлення адвоката права здійснювати адвокатську діяльність, виключення його з реєстру адвокатів тощо.

Посилання ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на ухвали Верховного Суду не беруться до уваги, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, натомість ухвали Верховного Суду не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні вказаної правової норми.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 12.10.2022 між ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) і ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 22318, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у ньому.

Найменування (асортимент) товару: труби сталеві (пункт 1.2 договору від 12.10.2022 № 22318).

Загальна сума (ціна) договору становить 5 711 784,00 грн, у тому числі 951 964,00 грн ПДВ (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 10.1 цього договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.12.2022 № 1, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2023.

Поставка товару на загальну суму 293 772,00 грн в межах договору від 12.10.2022 № 22318 підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, а саме (1) накладною від 21.07.2023 № АЛ-74 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 187 200,00 грн, товарно-транспортною накладною від 21.07.2023 № АЛ-74 та податковою накладною від 21.07.2023 № 7 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 15.08.2023 № 9207581398); (2) накладною від 25.07.2023 № АЛ-77 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 13 512,00 грн, товарно-транспортною накладною від 25.07.2023 № АЛ-77 та податковою накладною від 25.07.2023 № 9 (реєстрація зазначеної податкової накладної підтверджується квитанцією від 15.08.2023 № 9207663350); (3) накладною від 18.08.2023 № АЛ-84 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 93 060,00 грн, товарно-транспортною накладною від 18.08.2023 № АЛ-84 і податковою накладною від 18.08.2023 № 13 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 13.09.2023 № 9237173050).

За порушення строків оплати товару, отриманого за вказаними накладними, позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню та інфляційні втрати.

Для оплати товару за договором від 12.10.2022 № 22138 позивач за первісним позовом виставив відповідачу рахунки від 21.07.2023 № АЛ-80 на суму 187 200,00 грн; від 25.07.2023 № АЛ-83 на суму 13 512,00 грн; від 18.08.2023 № АЛ-92 на суму 93 060,00 грн.

Також суди установили, що 14.04.2023 між ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) і ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 23108, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування товару: прокат кольорових металів для ливарного виробництва (припої) (пункт 1.2 договору від 14.04.2023 № 23108).

Загальна сума (ціна) договору становить 4 386 000,00 грн, у тому числі 731 000,00 грн ПДВ (пункт 3.1 вказаного договору).

Згідно з пунктом 10.1 договору від 14.04.2023 № 23108 він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Поставка товару на загальну суму 701 938,45 грн за договором від 14.04.2023 № 23108 підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, а саме (1) накладною від 21.06.2023 № АЛ-62 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 192 000,00 грн, товарно-транспортною накладною від 21.06.2023 № АЛ-62 і податковою накладною від 21.06.2023 № 13 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується рішенням від 18.07.2023 № 9201952/41436345). За порушення строку оплати товару, отриманого за вказаною накладною позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню; (2) накладною від 21.07.2023 № АЛ-75 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 107 100,00 грн, товарно-транспортною накладною від 21.07.2023 № АЛ-75 і податковою накладною від 21.07.2023 № 8 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується рішенням від 23.11.2023 № 9996742/41436345); (3) накладною від 24.08.2023 № АЛ-86 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 74 736,00 грн, товарно-транспортною накладною від 24.08.2023 № АЛ-86 і податковою накладною від 24.08.2023 № 15 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується рішенням від 23.11.2023 № 9996743/41436345); (4) накладною від 04.09.2023 № АЛ-94 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 192 732,00 грн, товарно-транспортною накладною від 04.09.2023 № АЛ-94 і податковою накладною від 04.09.2023 № 1 (реєстрація вказаної податкової накладної підтверджується рішенням від 23.11.2023 № 9996764/41436345); (5) накладною від 19.09.2023 № АЛ-102 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 90 000,00 грн, товарно-транспортною накладною від 19.09.2023 № АЛ-102 і податковою накладною від 19.09.2023 № 15 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 13.10.2023 № 9271782344). За порушення строку оплати товару, отриманого за вказаною накладною позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню; (6) накладною від 18.09.2023 № АЛ-100 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 70 632,00 грн, товарно-транспортною накладною від 18.09.2023 № АЛ-100 і податковою накладною від 18.09.2023 № 10 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується рішенням від 23.11.2023 № 9996744/41436345.

Для оплати товару за договором від 14.04.2023 № 23108 позивач виставив відповідачу рахунки від 21.06.2023 № АЛ-69 на суму 192 000,00 грн; від 21.07.2023 № АЛ-81 на суму 107 100,00 грн; від 24.08.2023 № АЛ-95 на суму 74 736,00 грн; від 04.09.2023 № АЛ-103 на суму 192 732,00 грн; від 19.09.2023 № АЛ-112 на суму 90 000,00 грн; від 18.09.2023 № АЛ-110 на суму 70 632,00 грн.

Разом із тим, як установили суди та підтверджено матеріалами справи, 26.07.2023 між ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) і ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 23248, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у ньому.

Найменування товару: профіль для бандажних кілець (пункт 1.2 договору).

Загальна сума (ціна) договору становить 1 109 400,00 грн, в тому числі 184 900,00 грн ПДВ (пункт 3.1 договору від 26.07.2023 № 23248).

Згідно з пунктом 10.1 вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Поставка товару на загальну суму 215 223,60 грн за договором від 26.07.2023 № 23248 підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, а саме накладною від 13.09.2023 № АЛ-96 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 215 223,60 грн, товарно-транспортною накладною від 13.09.2023 № АЛ-96, податковою накладною від 13.09.2023 № 3 (реєстрація вказаної податкової накладної підтверджується квитанцією від 28.09.2023№ 9253589700). За порушення строку оплати товару, отриманого за цією накладною позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 860,89 грн за період прострочення з 16.10.2023 до 24.11.2023.

Для оплати товару за договором від 26.07.2023 № 23248 позивач виставив відповідачу рахунок від 13.09.2023 № АЛ-105 на суму 215 223,60 грн.

Крім того, 22.08.2023 між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю № 23276, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у ньому.

Найменування товару: труби сталеві (пункт 1.2 договору).

Загальна сума (ціна) договору становить 9 369 000,00 грн, у тому числі 1 561 500,00 грн ПДВ (пункт 3.1 договору від 22.08.2023 № 23276).

Відповідно до пункту 10.1 цього договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Поставка товару на загальну суму 1 091 112,00 грн за договором від 22.08.2023 № 23276 підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а саме (1) накладною від 25.08.2023 № АЛ-90 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 369 180,00 грн, товарно-транспортною накладною від 25.08.2023 № АЛ-90, податковою накладною від 25.08.2023 № 19 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 13.09.2023 № 9237199673); (2) накладною від 28.08.2023 № АЛ-91 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 20 304,00 грн, товарно-транспортною накладною від 28.08.2023 № АЛ-91, податковою накладною від 28.08.2023 № 20 (реєстрація вказаної податкової накладної підтверджується квитанцією від 13.09.2023 № 9237184427); (3) накладною від 18.09.2023 № АЛ-101 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 607 320,00 грн, товарно-транспортною накладною від 18.09.2023 № АЛ-101, податковою накладною від 18.09.2023 № 11 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 18.09.2023 № 9276698649); (4) накладною від 19.09.2023 № АЛ-103 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 81 960,00 грн, товарно-транспортною накладною від 19.09.2023 № АЛ-103, податковою накладною від 19.09.2023 № 14 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 18.10.2023 № 9276747426); (5) накладною від 22.09.2023 № АЛ-103 на відпуск товарно-матеріальних цінностей на суму 12 348,00 грн, товарно-транспортною накладною від 22.09.2023 № АЛ-103, податковою накладною від 22.09.2023 № 16 (реєстрація цієї податкової накладної підтверджується квитанцією від 13.10.2023 № 9271800288).

За порушення строків оплати товару за вказаними позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню та інфляційні втрати.

Для оплати товару за договором від 22.08.2023 № 23276 позивач виставив відповідачу рахунки від 25.08.2023 № АЛ-99 на суму 369 180,00 грн; від 28.08.2023 № АЛ-100 на суму 20 304,00 грн; від 18.09.2023 № АЛ-111 на суму 607 320,00 грн; від 19.09.2023 № АЛ-113 на суму 81 960,00 грн; від 22.09.2023 № АЛ-114 на суму 12 348,00 грн.

Позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з претензією від 06.10.2023 № 1, у якій повідомив останнього про наявність у нього станом на 06.10.2023 заборгованості за укладеними в період із 2022 року до 2023 року договорами у сумі 2 392 046,05 грн і просив її погасити.

4.3. Предметом первісного позову є вимоги ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" про стягнення з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 2 302 046,05 грн заборгованості за договорами від 12.10.2022 № 22318, від 14.04.2023 № 23108, від 26.07.2023 № 23248, від 22.08.2023 № 23276, а також 10 315,94 грн пені та 6477,62 грн інфляційних втрат за прострочення в оплаті товару.

4.4.Предметом зустрічного позову є вимоги ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення з ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 727 075,62 грн пені та 1 093 672,68 грн штрафу за несвоєчасну та неповну поставку товару за спірними договорами.

4.5. Місцевий господарський суд задовольнив вимоги первісного та зустрічного позовів. Стягнув з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 2 302 046,05 грн заборгованості, 10 315,94 грн пені, 6477,62 грн інфляційних втрат. Стягнув з ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" на користь ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 727 075,62 грн пені, 1 093 672,68 грн штрафу. Суд відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провів зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів у зв`язку з чим стягнув з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" 519 068,40 грн заборгованості.

4.6. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення вимог зустрічного позову та проведення зустрічного зарахування грошових сум; прийняв в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. При цьому рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог первісного позову не було предметом апеляційного оскарження та не переглядалося судом апеляційної інстанції з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

4.7. Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник оскаржив постанову суду апеляційної інстанції у справі, просив її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін; підставами касаційного оскарження визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.8. Верховний Суд, переглянувши оскаржену постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову та при цьому виходить із такого.

4.9. Як установили суди та підтверджено матеріалами справи, на обґрунтування зустрічного позову ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилалося на те, що направляло ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" заявки на поставку товару на електронну пошту, тобто у спосіб визначений укладеними між сторонами договорами, проте відповідач за зустрічним позовом поставку товару здійснював з порушенням строку або взагалі не здійснював.

На підтвердження зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом надав суду докази. Зокрема, (1) на підставі заявки на поставку від 20.06.2023 № 15-01/1260 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 12.10.2022 № 22318 на загальну суму 4 973 034,00 грн; (2) на підставі заявки на поставку від 21.04.2023 № 15-01/728 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію (баббіт Б83 ГОСТ 1320-74) у кількості 25 кг за договором від 14.04.2023 № 23108 на загальну суму 45 000,00 грн; на підставі заявки на поставку від 31.05.2023 № 15-01/1044 позивач за зустрічним позовом просив поставити відповідача за зустрічним позовом продукцію (олово 01-04 у кількості 50 кг, цинк ЦО-Ц2 у кількості 100 кг, свинець С1-С3 у кількості 500 кг, мідь фосфориста МФ9 у кількості 150 кг) за договором від 14.04.2023 № 23108 на загальну суму 342 000,00 грн; на підставі заявки на поставку від 01.05.2023 № 15-01/808 позивач за зустрічним позовом просив поставити відповідача за зустрічним позовом продукцію (припій ПОС-30 (в прутках) у кількості 25 кг, припій ПОС-40 (в прутках) в кількості 15 кг, припій ПОС-61 (в прутках) у кількості 25 кг, цинк ЦО-Ц2 у кількості 50 кг, свинець С1-С3 у кількості 450 кг, мідь фосфорна МФ9 у кількості 50 кг) за договором від 14.04.2023 № 23108 на загальну суму 206 100,00 грн; на підставі заявки на поставку від 01.05.2023 № 15-01/903 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 14.04.2023 № 23108 на загальну суму 216 000,00 грн; на підставі заявки на поставку від 23.08.2023 № 15-01/1906 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 14.04.2023 № 23108 на загальну суму 951 000,00 грн; на підставі заявки на поставку від 12.07.2023 № 15-01/1499 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 14.04.2023 № 23108 на загальну суму 199 800,00 грн; (3) на підставі заявки на поставку від 12.09.2023 № 15-01/2063 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 26.07.2023 № 23248 на загальну суму 221 880,00 грн; (4) на підставі заявки на поставку від 24.08.2023 № 15-01/1916 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 22.08.2023 № 23276 на загальну суму 672 030,00 грн; на підставі заявки на поставку від 14.09.2023 № 15-01/2086 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 22.08.2023 № 23276 на загальну суму 131 880,00 грн; на підставі заявки на поставку від 18.09.2023 № 15-01/2126 позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити продукцію за договором від 22.08.2023 № 23276 на загальну суму 590.400,00 грн.

Як докази направлення вказаних заявок на адресу відповідача за зустрічним позовом до справи долучено фотокопії про направлення таких заявок електронною поштою.

Оскільки ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" (відповідач за зустрічним позовом) за твердженнями ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (позивача за зустрічним позовом) товар поставив не у повному обсязі та/або несвоєчасно, то наявні підстави для стягнення з нього пені та штрафу згідно з умовами укладених договорів.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

4.10. Місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, у тому числі надавши оцінку вказаним заявкам і доказам на підтвердження їх направлення, а також накладним, наявним у справі, здійснивши їх співставлення із товаром, який фактично був поставлений відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом, з урахуванням стандартів доказування, визначених положеннями процесуального законодавства, встановив обставини поставки товару за спірними договорами із порушенням строку поставки та/або поставки товару не у повному обсязі.

У контексті наведеного суд першої інстанції зазначив, що згідно з положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2 спірних договорів у разі непоставки товару в строк або поставки товару не у повному обсязі, заявленому замовником, замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20 % від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого товару. Водночас у пункті 7.4 договорів сторони передбачили, що за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу за зустрічним позовом, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, задовольнивши вимоги зустрічного позову у повному обсязі.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини 5 статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).

Відповідач за зустрічним позовом заперечив факт отримання заявок на поставку товару від позивача за зустрічним позовом. Контррозрахунку штрафу та пені відповідач за зустрічним позовом не надав.

4.11. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог зустрічного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем за зустрічним позовом отримання заявок на поставку товару та послався на положення статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" з чим не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції.

Так, відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Водночас електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

При цьому відповідно до статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, аналізуючи положення статей 73, 96 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", виснувала, що "процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі "Інтернет") як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який водночас є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такого доказу недопустимим.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах".

Водночас у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, на неврахування висновків у якій посилався скаржник у касаційній скарзі, викладено висновки, зокрема, щодо розмежування понять електронний доказ та електронний документ та зазначено, що "сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. …При цьому письмова заявка, направлена покупцем постачальнику, не є електронним документом у розумінні статті Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", адже немає його ознак".

Близькі за змістом висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 920/1027/18, на яку також посилався скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження факту направлення та отримання постачальником заявок на поставку товару за спірними договорами позивач за зустрічним позовом надав фотокопії про направлення таких заявок електронною поштою, які суд визнав належними доказами у справі. Водночас суд установив обставини поставки товару за відповідними заявками на підставі накладних з простроченням та/або не у повному обсязі.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, пославшись на положення статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" стосовно порядку підтвердження отримання адресатом електронного документа, визнав недоведеним позивачем за зустрічним позовом отримання постачальником заявок на поставку товару.

Проте у наведеному випадку апеляційний господарських суд помилково застосував вказані положення законодавства до спірних правовідносин, ототожнивши поняття електронного документу і надсилання електронної копії письмового документу засобами електронного зв`язку, що мало місце між сторонами у справі. Обставин того, що з відповідних доказів можливо встановити автора цих листів (від кого), дату, час, адресата за адресою електронної пошти, назву файлу, прикріпленого до листів, суд апеляційної інстанції не спростував та протилежного не встановив.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, тому визнає необґрунтованими посилання суду апеляційної інстанції на спростування обставин отримання спірних заявок на показання свідка.

У контексті наведеного слід зазначити, що, як установив місцевий господарський суд, згідно з умовами спірних договорів поставка товару здійснюється партіями не пізніше 5 календарних днів (договори від 12.10.2022 № 22318, від 26.04.2023 № 23248, від 22.08.2023 № 23276) / 10 календарних днів (договір від 14.04.2023 № 23108) з дати отримання постачальником письмової заявки на підставі письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, зазначену у розділі 15 договорів); кількість та асортимент товару визначається в заявці.

Отже, оформлення та направлення заявок на поставку постачальникові, обставини поставок товару за спірними договорами зокрема на підставі таких заявок, підтверджуються, як установив суд першої інстанції, відповідними документами - письмовими заявками, направленими на електронну пошту постачальникові, свідченням чого є фотокопії про їх направлення, видатковими накладними тощо (документально в значенні частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України).

Поза тим, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що апеляційний господарський суд в оскарженій постанові безпідставно визнав такими, що не відповідають фактичним обставинам справи висновки місцевого господарського суду про те, що поставки за договорами здійснювалися на підставі усної домовленості між представниками замовника та постачальника, адже рішення суду першої інстанції таких висновків не містить. Навпаки місцевий господарський суд (8, 12 абзац 11 аркуша рішення) відхилив посилання відповідача за зустрічним позовом на отримання заявок на поставку на підставі усної домовленості, як такі, що не відповідають умовам договору.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги у наведеній частині знайшли підтвердження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.3. Зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що за результатами касаційного розгляду Верховним Судом цієї справи доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 має бути скасована, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у цій справі - залишене в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" за рахунок ПП "АЛЬФАПРОММЕТ" підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений скаржником за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 904/6186/23 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 43 697,96 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак