Ухвала

від 22.01.2025 по справі 190/2767/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/2767/24

Провадження №2-з/190/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Кудрявцева Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сербін Богдан Олександрович про забезпечення позову,-

встановила:

21.01.2025 р. ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сербін Б.О., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 1224581500:02:002:0018 площа 7,8200 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами с.Жовте, Кам`янського району, Дніпропетровської області шляхом заборони територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що ним, в інтересах ОСОБА_1 подано до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву до П`ятихатської міської ради про зобов`язання виділити земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).

29.12.2011 П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області, по справі № 2-653 2011р. за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай), розміром 7,44 умовних кадастрових гектарів, вартістю 92 497 грн. 06 коп., в порядку спадкування за законом після смерті матері - члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Богдана Хмельницького ГГятихатського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 із земель запасу П`ятихатського району Дніпропетровської області.

26.03.2012 розпорядженням №119-12 голови П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Мишкіну С.А. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) площею 7,44 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зорянської сільської ради.

20.11.2018 Зорянською сільською радою за вих. № 652 видано довідку в тім, що у ОСОБА_1 є у користуванні на території сільської ради земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,44 га. на полі №71 за яку він сплачує земельний податок з 01 січня 2013 року, однак земельна ділянка відсутня у власності ОСОБА_1 .

У липні 2021 ОСОБА_1 звернувся до П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області із заявою щодо виділення йому земельного паю та отримав відповідь за вих. № 2069/0/2-21 від 20.08.2021 що для з`ясування всіх обставин справи та виявлення конкретної земельної ділянки необхідно надати кадастровий номер цієї ділянки та вказати номер поля та номер паю присвоєних цій ділянці.

Таким чином, рішення П`ятихатського районного суду від 29.12.2011 - не виконано.

Моніторингом сайту П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області позивачем виявлено рішення сесії від 24 жовтня 2024 №1936-52/УІІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2021 №497- 10/УІІІ «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» та встановлено зокрема вільну земельну ділянку кадастровий номер 1224581500:02:002:0018 площа 7,8200 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами с. Жовте, Кам`янського району, Дніпропетровської області, яка рішенням сесії цього ж дня прийнята до комунальної власності громади, як відумерла спадщина, яка може бути передана позивачу.

Дослідивши матеріали справи, заяви про забезпечення позову, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема арешт на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з частиною третьоюстатті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Судом встановлено, що предметом спору є земельна ділянка, на яку позивач має законне право, однак фактично вона йому не виділена, що порушує право позивача на володіння належним йому майном, а відтак накладення арешту на земельну ділянку є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Між сторонами дійсно існує спір, для вирішення якого позивач звернувся до суду з вказаним позовом, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження земельної ділянки, внаслідок чого може бути істотно ускладнене чи взагалі унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Слід зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначену вищу земельну ділянку та заборона розпоряджатися нею, до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси відповідача.

Останній не позбавлений права у будь-який момент звернутися до суду за скасуванням заходів забезпечення позову та навести свої доводи з цього приводу, які будуть предметом ретельного дослідження суду.

Керуючись ст.ст. 149-151 ЦПК України,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сербін Богдан Олександрович про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 1224581500:02:002:0018 площею 7,8200 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с.Жовте, Кам`янського району, Дніпропетровської області.

Заборонити будь-яким особам, у тому числі, суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224581500:02:002:0018, площею 7,8200 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами с.Жовте, Кам`янського району Дніпропетровської області.

Копію ухвали, відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, до відома направити заявнику та відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала, постановлена без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ю.В.Кудрявцева