Рішення

від 22.01.2025 по справі 642/323/25

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"22" січня 2025 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Харків

Справа № 642/323/25

Провадження № 2-о/642/23/25

Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого - судді Петрової Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Євтіфієвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2025 до Ленінського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту смерті особи, в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. руднічний, верхнекамського району, кіровської області, рф, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м.Маріуполь Донецької області, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м.Маріуполь, Донецької області. Заявник вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.

На підставі вищевикладеного заявник вимушений звернутися до суду з відповідною заявою в порядку окремого провадження з метою встановлення факту смерті його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник ОСОБА_1 та його законний представник - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про проведення судового засідання без їх участі, просили задовольнити заявлені вимоги (зворот.а.с.2).

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник заінтересованої особи - Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.04.2009 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу, прізвище дружини змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.11).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

В подальшому, 04.05.2019 ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 . Після реєстрації шлюбу, прізвище дружини змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_9 » (а.с.12).

Як вбачається з копії довідки про причину смерті №4275 від 14.12.2023, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: поєднана травма у виді закритого перелому правого передпліччя, правої стегнової кістки, кістки тазу (а.с. 14).

Вказане також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 15.12.2023 міським відділом драц маріупольського міського управління юстиції міністерства юстиції днр (а.с.13), копією довідки для отримання допомоги на поховання, а також копією договору-замовлення на організацію та проведення поховання №094515. (зворотн. а.с.14-16).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено м.Маріуполь тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Отже, органи державної влади України на вказаній території не функціонують належним чином.

Заявник не може отримати документ про державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 , оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За приписами ч.ч.3,4 ст.49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Видане заявнику ОСОБА_1 свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Маріуполь, Донецької області не має юридичної сили на підконтрольній території України.

Статтею 17 п. 2 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а також пп. 1 «ґ» п. 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Проте, абзацом 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.

Частиною 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно до положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За вимогами ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами частини першої пункту 8 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації цього факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Задоволення заяви ОСОБА_1 та його законного представника - ОСОБА_2 має для них юридичне значення, оскільки необхідне для реєстрації смерті батька заявника ОСОБА_1 в органах ДРАЦС.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Маріуполь, Донецької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 259, 264, 265, 293, 315, 318 ЦПК України, ст. 49 ЦК України ст.ст. 7, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-1У, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті- задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. руднічний, верхнекамського району, кіровської області, російської федерації, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м.Маріуполь, Донецької області, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів згідно ч.2 ст.319 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Законний представник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33292186, адреса місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул.Зброярська, буд.10/14.

Повне рішення складено 22.01.2025.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Наталя ПЕТРОВА