Постанова

від 22.01.2025 по справі 491/46/25

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/46/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Надєр Л.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28 травня 2010 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, мешканки АДРЕСА_1 , не працюючої, протягом року не притягувалась до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2025 року ОСОБА_1 , яка виховує неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення навчання та виховання неповнолітніх дітей, що проявилось у безпідставному невідвідуванні дитиною шкільних занять, тобто, невиконання вимоги ст.150 СК України.

За вказаним фактом працівником поліції відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 січня 2025 року серії ВАВ №565056 за ст.184 ч.1 КУпАП.

ОСОБА_1 з`явилась до суду та під час розгляду справи пояснила, що трапляються випадки, коли її син йде зі школи до закінчення занять. З цього приводу вона проводила з ним бесіди, пояснювала, що так робити не можна, що до досягнення ним повноліття вона несе за нього відповідальність, в тому числі, за всі його дії. Вказані бесіди не мали достатнього результату. Також зазначила, що здебільшого заняття у школі він відвідує. Вона також спілкувалася з класним керівником свого сина та остання їй також повідомила, що її син періодично йде зі школи до закінчення занять. Також ОСОБА_1 додала, що інколи її син просив в неї дозволу вийти увечері погуляти з друзями до 21 години 00 хвилин, на що вона давала йому дозвіл, повіривши йому, однак в решті-решт він приходив додому близько опівночі, через що вона на даний час забороняє йому та не відпускає його увечері гуляти з друзями, оскільки він ще малолітній та вночі має знаходитись вдома.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, заслухавши ОСОБА_1 , приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.184 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, частиною 1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 14 січня 2025 року ОСОБА_1 , яка виховує малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення навчання та виховання неповнолітніх дітей, що проявилось у безпідставному невідвідуванні шкільних занять, тобто, невиконання вимоги ст.150 СК України.

З протоколу вбачається, що працівником поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП за її ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення навчання та виховання неповнолітніх дітей та підставою кваліфікації її дій за вказаним складом адміністративного правопорушення стало безпідставне невідвідування ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_1 , шкільних занять, та зазначено, що ОСОБА_1 допущено невиконання вимог ст.150 СК України.

В підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, до нього додані такі документи: копія рапорту про реєстрацію повідомлення у ЄО за №333 від 14 січня 2025 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 14 січня 2025 року, копія паспорта ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 , а також копію його свідоцтва про народження.

Так, з копії рапорту про реєстрацію повідомлення до ЄО за №333 від 14 січня 2025 року вбачається, що до ЄО за №333 14 січня 2025 року зареєстровано повідомлення зі служби 102 про те, що 14 січня 2025 року об 11 годині 54 хвилини за адресою: АДРЕСА_1 , жінка ОСОБА_1 залишила дитину ОСОБА_2 , 14 років, без нагляду, без їжі, мати переїхала, до іншого чоловіка. Може пояснити, де саме мешкає хлопчик. Заявником зазначено: тел. НОМЕР_2 .

При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила той факт, що 14 січня 2025 року вона залишила свого сина ОСОБА_2 без нагляду, без їжі. Так, вона дійсно переїхала жити до іншого будинку до свого нового чоловіка, оскільки її перший чоловік помер та вона сама виховувала своїх дітей. Наразі в неї троє дітей, старшому сину 23 роки, він одружений, але проживає з нею, а його дружина проживає зі своїми батьками, середній син ОСОБА_2 , якому 14 років, та наймолодша дитина, якій виповнився лише місяць від народження. Пояснила, що її син ОСОБА_2 разом з її старшим сином (вони є рідними братами) періодично, а саме інколи на вихідні їдуть до будинку, де вона раніше з ними проживала, та який знаходиться в с. Точилове, де проводять вихідні. У будні дні вони проживають разом з нею у будинку її нового чоловіка. При цьому перед цим вони питають у неї дозвіл на це, на що вона погоджується, оскільки це ніяким чином не сприяє виникненню будь-яких порушень, оскільки це батьківський будинок. При цьому вона приходить до них та перевіряє, щоб там було все добре. Ще жодного разу не виникало ніяких неприємних фактів чи ситуацій під час перебування її синів у батьківському будинку. Тому вона заперечує той факт, що залишала свого сина ОСОБА_2 без нагляду та їжі, оскільки це повністю неправдива інформація.

Також судом було вивчено додані до протоколу письмові пояснення ОСОБА_1 від 14 січня 2025 року, зміст яких частково відповідає наданим ОСОБА_1 поясненням у судовому засіданні, оскільки ОСОБА_1 не підтвердила той факт, що її син займається бродяжництвом.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази саме того, що ОСОБА_2 дійсно систематично не відвідує заняття у школі, оскільки доданий до протоколу рапорт про реєстрацію повідомлення до ЄО, про який зазначено вище, взагалі не містить відомостей про те, що ОСОБА_2 не відвідує заняття у школі, а тому в свою чергу не підтверджує обставини, зазначені у протоколі, а інших доказів, які підтверджують обставини, зазначені у протоколі, зокрема, пояснення класного керівника, інших представників навчального закладу, в якому навчається ОСОБА_2 , відповідні офіційні документи цього навчального закладу в підтвердження факту невідвідування ОСОБА_2 занять у школі, кількість пропущених занять, тощо, до протоколу не додано, а тому в даному випадку вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обставини якого зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Водночас суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Таким чином судом встановлено, що вказані вище обставини в сукупності виключають в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Так, згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість особи поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеоматеріалами та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Відповідно до ст.19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 184 ч.1, 247, 268, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 14 січня 2025 року серії ВАВ №565056 за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт громадянинаУкраїни серії НОМЕР_1 ,виданий 28травня 2010року АнаньївськимРВ ГУМВСУкраїни вОдеській області,відомості прореєстраційний номероблікової карткиплатника податків,мешканкою АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: Надєр Л.М.

Постанова вступила в законну силу „___

---

20___ року та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців "__"

---

20___ року.