Рішення

від 20.01.2025 по справі 496/7318/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/7318/24

Провадження № 2/496/806/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Шаньшиної М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко В.М.,

представника позивача - Байдак І.В.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

14.11.2024 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року дану цивільну справу передано судді Шаньшиній М.В.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Маяківської сільської ради від 11 листопада 2024 року №26/1-2024 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відібрано малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент подання позовної заяви дитина перебуває в КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради» за адресою: вул. Харківська, 30-Б. Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до наказу Служби у справах дітей Маяківської сільської ради від 16 жовтня 2024 року № 30A, взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають у незареєстрованому шлюбі. Громадяни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17 вересня 2024 року. Рішенням виконавчого комітету Маяківської сільської ради від 13 вересня 2024 року N? 20/1 - 2024 малолітня дитина вже відбиралася у батьків у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини, але протягом декількох днів мати та батько виправились і написали розписки що більше не будуть зловживати алкогольним напоями та будуть належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, тому відповідно до рішення виконавчого комітету Маяківської сільської ради від 24 вересня 2024 року № 21/23 - 2024 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була поверну в біологічну сім`ю. Відповідно до акту обстеження умов проживання родини було встановлено наступне: умови проживання майже задовільні, в будинку зроблений невеличке косметичне прибирання, посуд помитий та складений, будинок повністю мебльований, продукти харчування в достатній кількості. В кімнаті дитини було чисто та тепло, дитина одягнута відповідно до віку та сезону. В будинку є неприємний запах, будинок не провітрюється. Зовнішній вигляд дитини не відповідає віку, на свої 6 місяців дитина важить лише 4 кг. 500 гр. та має хворобливий вигляд. Не зважаючи на те, що батьки були попереджені щодо наслідків не виконання своїх батьківських обов`язків, про, що свідчить написана ними розписка, але вони порушили свою обіцянку щодо належного виховання своєї малолітньої дитини та почали вести аморальний спосіб життя зловживаючи алкогольними напоями. ОСОБА_1 вже притягувалася в 2024 році до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за неналежне виконання батьківських обов`язків відповідно до Постанови Біляївського районного суду від 22 жовтня 2024 року справа N? 496/6269/24. Також було встановлено що громадянка ОСОБА_1 відповідно до рішення Гощанського районного суду Одеської області від 17 вересня 2015 року справа №557/721/15-ц, вже була позбавлена батьківських прав по відношенню до своїх чотирьох малолітніх дітей. У зв`язку з наведеними обставинами позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор Біляївської окружної прокуратури до судового засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій просив справу розглянути у його відсутність.

В судовому засіданні 20.01.2025 року представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити. Вказала, що від сусідки відповідачів надійшло повідомлення про неналежне виконання батьками своїх обов`язків, у зв`язку з чим дитина ОСОБА_3 відбиралася у батьків, проте була повернута батькам після написаної ними розписки. Крім того, відповідачка ОСОБА_1 вже була позбавлена батьківських прав відносно інших чотирьох дітей. Зазначено, що дитина має маленьку вагу, потребує лікування. Водночас, представник позивача зазначила, що при повторному огляді умов життя дитини та відповідачів, зауважень щодо чистоти у будинку не було, дитина була забезпечена всім необхідним.

Відповідачка ОСОБА_1 з позовом не погодилася, звернула увагу на те, що маленька вага дитини пов`язана з тим, що вона народилася на 38 тижні вагітності. Вказала, що кімнати в будинку проживання дитини чисті. Крім того, дитину вже забирали, але потім повернули, оскільки відповідачі покращили умови життя.

Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився, вказав, що дитину перший раз вилучили, коли вони знаходилися в нетверезому стані, але потім дитину повернули. ОСОБА_2 перебував з дитиною в лікарні, дбав про неї. Крім того, зауважив, що інформація щодо незадовільних умов проживання дитини до поліції надходить від сусідки, з якою у відповідачів неприязні відносини.

Заслухавши представника позивача та відповідачів, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 19 Конвенції про права дитини, держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Судом встановлено, що відповідачі- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17 вересня 2024 року (а.с. 6)

13.09.2024 року наказом №20/1-2024 Виконавчого комітету Маяківської сільської ради малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 була відібрана у матері ОСОБА_1 (а.с. 26).

18.09.2024 року від ОСОБА_1 надійшла розписка в якій вказала, що не буде зловживати алкогольними напоями, та вести аморальний спосіб життя, пообіцяла підтримувати належний санітарний стан житлових приміщень (а.с.28).

19.09.2024 року від ОСОБА_2 надійшла розписка в якій вказав, що не буде зловживати алкогольними напоями, та вести аморальний спосіб життя, пообіцяв підтримувати належний санітарний стан житлових приміщень (а.с.28).

24.09.2024 року наказом №21/23 -2024 Виконавчого комітету Маяківської сільської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 була повернена в родину матері ОСОБА_1 (а.с. 27).

Наказом служби у справах дітей Маяківської сільської ради від 16.10.2024 року №30А, підтверджується, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взята на облік дітей, які опинились в складних життєвих обставинах (а.с.23).

11.11.2024 року винесено рішення виконавчим комітетом Маяківської сільської ради №26/1-2024 про затвердження висновку щодо доцільності негайного відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у батьків, повідомлення ОРУП №2 ГУНП в Одеській області та Біляївську окружну прокуратуру стосовно негайного відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (а.с.7).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачів відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо. Не доведено позивачем і факт систематичного зловживання відповідачами алкогольними напоями.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, не надано.

Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".

При цьому визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 Конвенції.

Європейським судом зазначалося, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Отже, відповідне рішення про позбавлення батьків батьківських прав має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

За абз. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Однак, це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст ст. 1, 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року).

В судовому засіданні беззаперечних фактів того, що відповідачі умисно ухиляються від своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей не надано, позивачем не доведено жодної із підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов`язків свідомо, при цьому встановлено судом, що відповідачі бажають приймати участь у вихованні дитини.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 вказав, що перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01.10.2006 (а.с. 48). Також має власних двох дітей, становище сім`ї задовільне, житло придатне до проживання, рівень благоустрою задовільний відповідно до Акту №68 від 03.12.2024 (а.с. 51). Як вбачається з довідки від 02.12.2024 року від КНП «ББЛ БМР» ОСОБА_2 знаходився разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в умовах стаціонарного інфекційного відділення КНП «Біляївська багатопофільна лікарня» БМР з метою обстеження щодо влаштування дитини, за час перебування в інфекційному відділенні доглядав за дитиною (а.с.52). Крім того, відповідно до акту обстеження умов проживання, умови проживання дитини задовільні, в кімнаті дитини чисто, є дитяче ліжко, речами дитина забезпечена відповідно до віку та сезону (а.с.15). Вказане свідчить про те, що батьки не ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

З огляду на встановлене, у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів слід відмовити, однак, враховуючи в минулому протиправну поведінку відповідачів щодо виконання своїх батьківських обов`язків, по відношенню до дитини, яка виражалась у вживанні алкогольних напоїв, допущення безладу у будинку, батьків слід попередити, що у разі продовження протиправної поведінки вони будуть позбавлені батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про неприпустимість порушення з їх боку батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ними батьківських обов`язків.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.В. Шаньшина