Рішення

від 20.01.2025 по справі 584/994/24

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/994/24

Провадження № 2-а/584/5/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2025 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.,

за участю: секретаряЗікрати Я.В.

представника позивача адвоката Сопової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Путивль за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що 7 червня 2024 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 1342, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Відповідно до змісту постанови, будучи оповіщеним 29 квітня 2024 року під особистий підпис у розписці повістки про необхідність прибуття під час мобілізації на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , він без поважних причин не прибув 01.05.2024 за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, є протиправним та необґрунтованим, оскільки про необхідність з`явитись 1 травня 2024 року до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 він був необізнаним, так як відповідно до розпорядження № 5 від 29 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , керівництвом Сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна» було видано наказ № 27-о від 30 квітня 2024 року, однак з вказаним наказом під розпис його ознайомлено не було. Крім того, у цьому наказі зазначено про необхідність здійснення оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08.00 год. 31.05.2024, а не на 08.00 год. 01.05.2024.

Оскільки оспорювана постанова містить відомості, що не відповідають дійсності, а саме в тексті постанови зазначено дані іншої особи, крім того, відсутня повістка чи розписка від повістки про його оповіщення, на яке є посилання у оспорюваній постанові, а також т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно та всебічно не з`ясував усі обставини справи, та не надав жодного доказу наявності адміністративного правопорушення, позивач просить визнати цю постанову протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.65).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, який позов підтримав, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 29 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано до ССК «Ярославна» розпорядження № 5 про необхідність прибуття 1 травня 2024 року о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 , позивача у справі, з метою уточнення військово-облікових даних (а.с.52).

На підставі вказаного розпорядження головою ССК «Ярославна» було видано наказ № 27-о від 30 квітня 2024 року «Про оповіщення працівників щодо виклику до ТЦК та СП» (а.с.14).

Як вбачається зі змісту фотокопії вказаного наказу в ньому зазначено: «1. Здійснити оповіщення та забезпечити прибуття військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 до 31 травня 2024 року о 08.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , 1993 р.н., військовозобов`язаному при собі мати паспорт та військовий квиток. 2. Інспектору з кадрів Кучмій Л.В. ознайомити військовозобов`язаних працівників під розпис».

При цьому, у вказаному наказі відсутній підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення зі змістом вказаного наказу, натомість у цьому наказі міститься рукописний напис: «Попереджено по телефону».

30 травня 2024 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи -заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те, що 1 травня 2024 року у 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 в особливий період, під час мобілізації, не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно, будучи оповіщенним 29.04.2024 розпорядженням № 5 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність прибуття, з метою уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період (а.с.49-50).

Як вбачається з указаного протоколу, ОСОБА_1 зазначив, що з суттю правопорушення він не згоден.

Також ОСОБА_1 30 травня 2024 року було надано письмові пояснення (а.с. 54).

7червня 2024року тимчасововиконуючим обов`язкиначальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову№ 1342відносно ОСОБА_1 за ч.2ст.210-1КУпАП пронакладення нанього адміністративногостягнення увиді штрафув розмірі3400грн.по справіпро адміністративнеправопорушення,за те,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,будучи оповіщеним29.04.2024під особистийпідпис урозписці повісткипро необхідністьприбуття 01травня 2024року о08год.00хв.під часмобілізації дозбірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 , без поважних причин не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги абз. 2 ч.1 та ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З цим порушенням позивач не згоден, про що він зазначає в адміністративному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 210-1 КУпАП (в редакції чинній станом на 01.05.2024) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до п. 47 «Порядку організації таведення військовогообліку призовників,військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

- вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

За визначенням уЗаконі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюдненоУказ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом ПрезидентаУкраїни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Відповідно до ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно дост.280КУпАП орган(посадоваособа)при розглядісправи проадміністративне правопорушеннязобов`язанийз`ясуватичи буловчинено адміністративнеправопорушення,чи виннадана особав йоговчиненні,чи підлягаєвона адміністративнійвідповідальності,чи єобставини,що пом`якшуютьчи обтяжуютьвідповідальність,чи заподіяноматеріальну шкоду,чи єпідстави дляпередачі матеріалівпро адміністративнеправопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частинами 1-3ст.283КУпАП передбачено,що розглянувшисправу проадміністративне правопорушення,орган (посадоваособа)виносить постановупо справі.Постанова повиннамістити:найменування органу(прізвище,ім`ята по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано ССК «Ярославна» розпорядження № 5 про оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до відділу 01 травня 2024 року о 08.00 год. для уточнення військово-облікових даних, однак з описової частини постанови № 1342 від 07 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 був оповіщений під особистий підпис у розписці повістки про необхідність прибуття до збірного пункту.

Головою ССК «Ярославна» було видано наказ № 27-о від 30.04.2024 про оповіщення ОСОБА_1 щодо виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2024, однак підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом відсутній, а також у вказаному наказі зазначається про здійснення оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 до 31 травня 2024 року о 08.00 год., а не 1 травня 2024 року о 08.00 год., як це зазначено у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5 від 29 квітня 2024 року.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів належного сповіщення позивача ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 1 травня 2024 року о 08.00 год., що дає підстави для висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою,з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином,аналіз викладенихправових нормта обставинсправи,з урахуваннямвстановлених порушеньпри притягненнідо адміністративноївідповідальності позивача,дає підставидля висновкупро те,що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1КУпАП у виді штрафу в сумі 3400 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП слід закрити.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , як юридичної особи, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений при зверненні до суду із даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Статтею 139 КАС визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, якщо суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, він має право не розподіляти витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Між позивачем та адвокатом Соповою В.С. укладено договір про надання правової допомоги № 128 від 25.07.2024. Згідно умов вказаного договору, гонорар адвоката складає 6000,00 грн. за усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав позивача, ознайомлення з документами наданими клієнтом щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту його прав, підготовку (складання) адвокатом адміністративного позову до суду, участь в судових засіданнях.

Відповідно до квитанції від 25.07.2024 позивач сплатив згідно договору про надання правової допомоги від 25.07.2024 № 128 адвокату Соповій В.С. 6000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд враховує те, що справа за вказаним адміністративним позовом є справою незначної складності та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд приходить до висновку, що розумно обґрунтовані заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Керуючись ч. 2 ст. 210-1, ст.ст. 222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 (місцепроживання: АДРЕСА_2 )до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 1342 від 7 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн.60 коп. та 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв