Рішення

від 22.01.2025 по справі 766/8009/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/8009/24 н/п 2/766/3857/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

Головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Савицького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав в якому вона просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що між ними було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 26.03.2015 року по справі №656/61/15-ц шлюб розірвано. Відповідач з жовтня 2013 року по теперішній час не приймає будь якої участі у вихованні дитини, не піклується про її духовний розвиток, здоров`я , що негативно впливає на самооцінку дитини та її підготовку до самостійного життя. Таким чином, відповідач, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні. Відповідно до судового наказу Іванівського районного суду Херсонської області від 27.06.2018 року по справі № 656/33/18 було стягнено аліменти з відповідача на її користь на утримання їх неповнолітнього сина у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач свої зобов`язання щодо сплати аліментів тривалий час не виконує. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, відзиву суду не надав..

Представник третьої особи - виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та, з урахуванням положень ч.1 ст.81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно положень якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями п.2 ч.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.12.2011 року.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 26.03.2015 року по справі № 656/61/15-ц, шлюб розірвано.

Від шлюбу народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Відповідно до судового наказу Іванівського районного суду Херсонської області від 27.06.2018 року по справі № 656/33/18 було стягнено аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх неповнолітнього сина у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, відомостей про наявну заборгованість у відповідача по сплаті аліментів на утримання дитини на момент розгляду справи немає.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (ч.ч.5,6 ст.19 СК України) від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 350 від 26.09.2024 року «Про затвердження висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 »: затвердити висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування № 350 від 26.09.2024 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що орган опіки та піклування в межах своєї компетенції доходить висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на підставі зібранних документів було з`ясовано, що комісією не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують свої батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що таких захід буде застосований в інтересах дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, не піклується про неї, абсолютно байдужий до сина, не приймає участь у його вихованні, вказувала, що відповідача не сплачує аліменти на утримання дитини.

Однак, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Тому, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. І. Кузьміна