Рішення

від 22.01.2025 по справі 742/6185/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/241/25

Єдиний унікальний № 742/6185/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Марковича Андрія Юрійовича до Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Маркович А.Ю., звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок в технічному паспорті позначений літ. А1, прибудова позначена літ. аі, критий ганок позначений літ. а2, сарай позначений літ. Б1, В1, навіс позначений літ. 61, в 1, вбиральня позначена літ. У, дворовий водопровід позначений літ. К, огорожа позначена №1, ворота позначені №2, розташований за адресою: 4 АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивачки ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, а саме на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, після звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом Першої Прилуцької державної нотаріальної контори Домашенко Л.А. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки право власності на вище зазначений житловий будинок не зареєстровано в жодному реєстрі, а також відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності на нього, тому і подано даний позов до суду.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, проте останній подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача у судове засідання також не з"явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Тому, на підставі ст.280 ЦПК України, суд вважає, за можливе ухвалити заочне рішення за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо, відповідно, до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За положеннями ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Прилуцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції 30 березня 2024 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданого 21.08.2013 виконавчим комітетом Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклав шлюб 21.08.2013 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим прізвище останньої було змінено на ОСОБА_4 (а.с.8 зворот).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Ладапської селищної ради Прилуцького раїїону Чернігівської області від 03.07.2024 №876 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_3 , мешкає без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.15 зворот).

Згідно листа Першої Прилуцької державної нотаріальної контори від 15.10.2024 за №704/02-14 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , 1940 року народження, на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 , оскільки право власності на житловий будинок не зареєстровано в жодному з Реєстрів, а також відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності на нього у спадкодавця (а.с.7).

Відповідно до технічного паспорту, станом на 22 червня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 знаходяться: житловий будинок позначений літ. А1, прибудова позначена літ. аі, критий ганок позначений літ. а2, сарай позначений літ. Б1, В1, навіс позначений літ. 61, ві, вбиральня позначена літ. У, дворовий водопровід позначений літ. К, огорожа позначена №1, ворота позначені №2. Житловий будинок був збудований у 1960 році. Загальна площа приміщень 51,7 м2, із них житлова площа становить 20,5м2, допоміжна - 31,2 м2 (а.с.8-10). Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 16.10.2024 вартість даного об`єкта становить 49014,00 грн., замовником виготовлення технічного паспорту є ОСОБА_1 (а.с. 11 та зворот).

Згідно довідки, виданої КП «Прилуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради №1331 від 09.07.2024 вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 - не зареєстровано (а.с.15).

Відповідно до Виписки з погосподарської книги №2 за 2021-2025 роки, виданої Ладанською селищною радою вбачається, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , рахується ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Першої Прилуцької державної нотаріальної контори від 08.11.2024 за №772/01-16 вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведена спадкова справа №160/2024. Із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_1 , 1945 року народження. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Дана інформація також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 07.11.2024.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України встановлено право спадкоємця прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивачка вважається такою, що прийняла спадщину після смерті спадкодавця, оскільки у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно абз.2 п.п.4.15, п.п.4.1.6. п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

З наведеного вбачається, що вчинити нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, за відсутності правовстановлюючого документа на житловий будинок, який посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок, та реєстрації права власності - є неможливим.

А тому позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, втрачає право на оформлення спадкового майна в нотаріальному порядку та вимушена звернутись за захистом до суду.

Згідно положень ст.ст.100, 101 ЦК Української РСР 1963 року (який діяв на час здійснення будівництва будинку) громадяни могли мати у власності житловий будинок, причому глава 10 «Особиста власність» цього ж кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Відповідно до п.6 ч.2 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР», затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15 січня 1966 року (що була чинна до 13 грудня 1995 року) (надалі - Інструкція) державній реєстрації підлягали тільки будинки та домоволодіння в межах міст і селищ, а інвентаризації домоволодіння в сільській місцевості не підлягали. В сільській місцевості оформлення житлових будинків здійснювалось шляхом запису у погосподарській книзі сільської ради після закінчення будівництва.

Згідно п.4 Інструкції реєстрації підлягали лише будинки, розташовані в містах та селищах міського типу і виникнення права власності на будинок в сільській місцевості не було пов`язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації. Тобто Інструкцією не встановлювався обов`язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

Належний спадкодавцю ОСОБА_2 житловий будинок згідно матеріалів справи був побудований у 1949 році, тобто під час дії ЦК Української РСР та Інструкції, і згідно положень вказаних норм матеріального права, не було передбачено прийняття будинку в експлуатацію в сільській місцевості та реєстрацію права власності.

Право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами в сільській місцевості посвідчувалось відповідним записом в погосподарській книзі сільської ради.

Наведеною випискою з погосподарської книги №2 за 2021-2025 роки, виданої Ладанською селищною радою, підтверджується, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 , рахується саме за спадкодавцем ОСОБА_2 .

Отже, право власності на житловий будинок, після закінчення його будівництва, виникло за спадкодавцем у встановленому на час будівництва порядку, шляхом внесення запису у погосподарську книгу Ладанської сільської ради.

А відповідно це надає право спадкоємцю успадковувати набутий у власність спадкодавцем за життя житловий будинок.

Згідно абз. 6 п.3) ч.1 ст.2 Закону заявником є, зокрема, особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Згідно ст.31 Закону для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються, зокрема виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Тобто, наразі чинним законодавством надається право особі, яка здійснила будівництво житлового будинку до 05.08.1992 року на території сільської ради, якою відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, зареєструвати право власності на житловий будинок в позасудовому порядку.

Одночасно згідно ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Тобто, в зв`язку зі смертю власника житлового будинку ОСОБА_2 , зареєструвати право власності на будинок, не вбачається можливим.

Зазначені вище письмові документи свідчать, що будівництво будинку здійснювалось у відповідності із законом, яке діяло на час проведення такого, будівництво завершене і фактично у спадкодавця виникло право власності на будинок після внесення відомостей в погосподарську книгу Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Таким чином, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 був набутий у власність спадкодавцем ОСОБА_2 у встановленому на той час порядку.

Згідно п1) ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі по тексту Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.3 ст.3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою, а отже це надає право особі довести своє право на нерухоме майно в судовому порядку, якщо це право не визнається або оспорюється.

Нотаріальна контора не має можливості видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в зв`язку з тим, що згідно Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №296/5 від 22 лютого 2012 року, однією з умов видачі свідоцтва є необхідність надання належним чином оформленого правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрація права власності.

За наведених обставин, право позивача на спадкування житлового будинку після смерті спадкодавця підлягає захисту в судовому порядку і виходячи з приписів ст.16 ЦК України - це право підлягає захисту шляхом визнання права.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в п.3.1. інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних судам при вирішенні справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК).

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. З огляду на зазначене, набутий у власність спадкодавцем за життя житловий будинок є предметом спадкування і спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, оскільки іншого способу оформити право власності на житловий будинок чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи в сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд знаходить достовірно встановленим, що ОСОБА_1 у відповідності до ст.1261 ЦК України є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і приймаючи до уваги, що спадкодавець за життя з певних причин, не зареєстрував свого права власності на спірний житловий будинок, тому позов про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,81,258-259,263-265,273,354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) адвоката Марковича Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_6 ) до Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул.Миру, буд.77, корп..А, смт.Ладан, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., ЄДРПОУ 04412449) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарсько- побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд або на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга подані протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО