Рішення

від 21.01.2025 по справі 367/6918/17

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6918/17

Провадження №2/367/135/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2025 рокуІрпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,

представника позивача Васюка М.М.,

представника відповідача Губської А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

До суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи вимоги наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі ТОВ «Аверс-Сіті» або Позивач) є замовником будівництва ЖК «Коцюбинський» за адресою: АДРЕСА_1 .

16.09.2011 року житловий будинок АДРЕСА_2 був введений в експлуатацію. Даний факт підтверджується Сертифікатом відповідності КС № 16411043016, який засвідчує відповідність закінченого будівництва багатоповерхового житлового будинку з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерхового паркінгу.

22.09.2011 року рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області було присвоєно поштову адресу житловому будинку АДРЕСА_2 та доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити й видати свідоцтва про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_3 .

ТОВ «Аверс-Сіті» є власником Квартири АДРЕСА_4 .

26.06.2017 року представникуПозивача стало відомо зінформаційної довідки № 90600972 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 19.05.2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або Відповідач) зареєстрував за собою квартиру АДРЕСА_4 (далі Квартира) на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 220/264/1_ИП, виданий 25.10.2010 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35315196 від 23.05.2017 року.

В позовній заяві представник позивача також зазначає щодо попереднього спору стосовно квартири АДРЕСА_5 .

27.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, 220/264/1_ИП від 25.10.2010 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Аверс-Сіті» щодо вищевказаних квартир.

У позовнійзаяві від27.01.2015року Відповідачзазначає:«Однак актприймання-передачімайнових правна Квартирине укладеной доцього часу».Даним твердженням ОСОБА_1 наголошує на тому, що на дату звернення до суду з позовною заявою (27.01.2015 року) у нього не було акту приймання-передачі щодо квартир АДРЕСА_8 .

18.02.2015 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/791/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено та визнано за ним право власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 .

08.06.2015 року ухвалою Апеляційного суду Київської області у справі № 367/791/15-ц було відхилено апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18.02.2015 року.

02.12.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18.02.2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08.06.2015 року було задоволено частково, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

24.02.2016 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/791/15-цу задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

Наголошує на тому, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24.02.2016 року у справі № 367/791/15-ц не оскаржувалось та набрало законної сили.

08.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся з новим позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати ТОВ «Аверс-Сіті» не чинити перешкод ОСОБА_1 у реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_9 , що знаходяться у будинку АДРЕСА_3 , а саме надати ОСОБА_1 технічні паспорти на квартири та інші документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру згідно із переліком, встановленим Постановою Кабінету Міністерства України від 22.06.2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

27.02.2017 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/6097/16-ц ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову.

25.04.2017 року рішенням Апеляційного суду Київської області у справі № 367/6097/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.02.2017 року було задоволено.

Вказує також про те, що ОСОБА_1 не отримував виконавчого листа на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2017 року у справі № 367/6097/16-ц та не звертався до виконавчої служби щодо виконання даного рішення.

Наголошує на тому, що ТОВ «Аверс-Сіті» не передавало Відповідачу жодних документів, необхідних для реєстрації права власності на квартиру, згідно із переліком, встановленим Постановою Кабінету Міністерства України від 22.06.2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», а також ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувало акт приймання-передачі майнових прав з ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_4 .

Виходячи з вищевикладеного, зазначає про те, що є підстави стверджувати, що ОСОБА_1 здобув протиправним шляхом акт приймання-передачі майнових прав та інші документи, які необхідні для реєстрації права власностіна квартиру АДРЕСА_4 . Даний факт підтверджується позовною заявою ОСОБА_1 від 27.01.2015 року, а також матеріалами справ № 367/791/15-ц та № 3676097/16-ц.

Квартира вибула з власності ТОВ «Аверс-Сіті» не з їх волі, а шляхом протиправної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , що є підставою для застосування способу захисту, передбаченого ст. 388 ЦК.

Виходячи з вищевикладеного, Квартиру було відчужено протиправно, адже ОСОБА_1 набув право власності на Квартиру на підставі протиправно здобутих документів.

Позивач просить суд витребувати з володіння ОСОБА_1 (Паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 12.05.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (ЄДРПОУ 33939099) квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1254922032109. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Ухвалою суду від 04.10.2021 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судвід 01.06.2023витребувано у ОСОБА_1 оригіналдля оглядута належнимчином завіренукопію актуприймання-передачімайнових правдо Договорукупівлі-продажумайнових прав№220/264/1_ИПвід 25.10.2010року. Витребувано з Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а) належним чином завірену копію реєстраційної справи №1254922032109, щодо квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1254922032109).

Ухвалою суду від 19.07.2023 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

До суду від відповідача надходив відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що позовні вимоги не грунтуються на нормах матеріального права, вимоги позову є безпідставними. Позивач вважає себе власником спірного об`єкту нерухомості з посиланням на ту обставину, що він є замовником будівництва ЖК «Коцюбинський» за адресою: АДРЕСА_1 , який 16.09.2011 введений в експлуатацію. Однак, позивачем не надано належних доказів державної реєстрації права власності на спірну квартиру. Сертифікат відповідності та рішення Коцюбинської селищної ради №270 від 22.09.2011 не є у розумінні норм процесуального права належними, достовірними та допустимими доказами, які б підтверджували, що у позивача виникло право власності на спірний об`єкт нерухомості. З цих документів не вбачається, що право власності на цей об`єкт зареєстровано у Державному реєстрі прав у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень». В задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що у ТОВ «Аверс-Сіті» як у замовника будівництва є всі підстави вважати себе власником всіх об`єктів нерухомого майна (квартири та нежитлові приміщення), а тому є всі підстави для звернення з позовом про витребування майна. Також звертає увагу на те, що у зв`язку з накладенням арешту на спірну квартиру, Позивач не міг її відчужити на користь третіх осіб, а тому нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_6 було зареєстровано в державному реєстрі, проте ТОВ «Аверс-Сіті» було позбавлено можливості зареєструвати речове право на неї у зв`язку з її арештом.

В поясненнях щодо позову, поданих представником відповідача зазначено про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, в обгрунтування своєї позиції представник відповідача посилається на те, що позивачем до позову не долучено доказів того, що саме ТОВ «Аверс-Сіті» є власником спірного майна. Так, інвестор набуває майнових прав на об`єкт будівництва і після завершення будівництва набуває права власності як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою. Разом з тим, свої зобов`язання за умовами купівлі-продажу майнових прав на новостворений об`єкт нерухомості відповідач виконав у повному обсязі, зокрема, сплатив вартість майнових прав за договором від 25.10.2010, що було встановлено судами під час розгляду спорів між тими ж сторонами. В силу виконання своїх інвестиційних зобов`язань відповідно до вказаних обставин, саме ОСОБА_1 є належним первісним власником спірного майна.

До суду від представника позивача надходили додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що Київським апеляційнимсудом вжерозглядався аналогічнийспір запозовом ТОВ«Аверс-Сіті»до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнанняпротиправним таскасування рішенняі витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння.Так,у постановівід 12.06.2024у справі№ 367/9266/18,Київський апеляційнийсуд зазначив:«Так,задовольняючи позовТОВ «Аверс-Сіті»,суд першоїінстанції правильновиходив ізтого,щоправо власностіпозивача наспірне нерухомемайно булоскасовано державнимреєстраторомна підставісудового рішення,яке вдійсності неприймалось,а томуспірнаквартира,яка вибулаз володіннявласника позайого волею,підлягає витребуваннюзволодіння добросовісногонабувача ОСОБА_3 на користьпозивача.Апеляційний суд в цілому погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, такяк вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону».

Представник позивача адвокат Васюк М.М. в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача адвокат Губська А.В. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку та вислухавши думку сторін, приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає зі закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 31 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об?єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об?єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об?єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 876 ЦК України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно матеріалів справи, 22.09.2011 Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області було прийнято рішення № 270 Про оформлення та видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об?єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі щодо квартири АДРЕСА_4 . Вищевказане рішення було прийнято на підставі Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об?єкта серія КС № 16411043016.

Зінформаційної довідки № 90600972 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що 19.05.2017 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 220/264/1_ИП, виданий 25.10.2010 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35315196 від 23.05.2017 року.

Разом з тим, з долучених представником позивача доказів вбачається, що 22.03.2024 адвокат Васюк М.М. звернувся з адвокатським запитом № 814 та просив надати належним чином завірену копію рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 270 від 22.09.2011 та документи, які стали підставою для прийняття рішення виконавчим комітетом, надані документи були долучені до матеріалів справи. Крім того, зі змісту листа ТОВ «Аверс-Сіті» № 21/09-01 від 21.09.2011, вбачається, що одноособовим власником всіх житлових та нежитлових об`єктів було ТОВ «Аверс-Сіті». Представник позивача також зазначав про те, що станом на 2010-2011 ТОВ «Аверс-Сіті» не підписувало жодного договору купівлі-продажу майнових прав.

Судом було витребувано копію реєстраційної справи №1254922032109 щодо квартири АДРЕСА_4 , яка надана суду та містить, зокрема: заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_10 ; копію акту приймання-передачі майнових прав від 16.09.2011 до Договору №220/264/1-ИП купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2011, копію Договору №220/264/1-ИП купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010 (суд звертає увагу на той факт, що договір в акті датований 2011 роком), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень.

Так, в судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що відповідач зареєстрував право власності на спірну квартиру на підставі документів, здобутих протиправним шляхом, оскільки документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності позивачем відповідачу не надавались, а також позивач не підписував акт приймання-передачі майнових прав щодо квартири АДРЕСА_4 , що фактично не заперечується відповідачем, оскільки зазначалось останнім у позовній заяві від 27.01.2015.

Разом з тим, на виконання ухвали суду від 01.06.2023 про витребування доказів, ОСОБА_1 оригіналу для огляду та належним чином завіреної копії акту приймання-передачі майнових прав до Договору купівлі-продажу майнових прав №220/264/1_ИП від 25.10.2010 року до суду не надано.

В судовому засіданні представник відповідача суду не надала обгрунтованих пояснень щодо неможливості надання оригіналу чи належним чином завіреної копії акту приймання-передачі майнових прав до Договору купівлі-продажу майнових прав №220/264/1_ИП від 25.10.2010 року. Зазначивши при цьому, що під час військових дій можливо документ було втрачено.

18.07.2023 представником позивача заявлялось клопотання про тимчасове вилучення для дослідження судом та проведення судової експертизи у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_11 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оригіналу акту приймання-передачі майнових прав до Договору купівлі-продажу майнових прав №220/264/1_ИП від 25.10.2010, в задоволенні якого судом було відмовлено з тих підстав, що представник відповідача повідомила суду про відсутність зазначеного документа.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідност.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Згідност. 109 ЦПК Україниу разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. (справа 373/1917/15-ц) зазначено, що визнання факту, для з`ясування якого призначалася експертиза, або відмова у визнанні цього факту здійснюється судом з урахуванням оцінки доказів, аналізу правової позиції цієї особи та того результату, якого вона домагається. Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.05.2018 р. у справі №201/374/15-ц.

Так, відповідач, не надавши оригіналу акту приймання-передачі майнових прав до Договору купівлі-продажу майнових прав №220/264/1_ИП від 25.10.2010 чи його завіреної копії, фактично ухилився від виконання ухвали та в майбутньому проведення експертизи, висновки якої мали б значення у даній справі.

Ненадання відповідачем оригіналу акта приймання-передачімайнових правдо Договорукупівлі-продажумайнових прав№220/264/1_ИПвід 25.10.2010чи йогозавіреної копії, як наслідок, унеможливило призначення та проведення експертизи у даній справі.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається представник позивача підтверджені належними доказами, разом з тим, відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо реєстрації права власності без відповідної правової підстави. Суд також суд бере до уваги факт зазначення відповідачем у позовній заяві від 27.01.2015 про не підписання між сторонами акта приймання-передачі майнових прав щодо спірної квартири станом на 2015 рік, який, у тому числі, був підставою для реєстрації права власності на дану квартиру за відповідачем.

Так, відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, оскільки спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Аверс-Сіті» поза його волею, до спірних правовідносин застосовуються положення статей 387 ЦК України.

Зокрема, у справі № 6-140цс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, оскільки, спірна квартира вибула з володіння позивача без відповідної правової підстави та поза волею позивача, протилежного суду не доведено, на підставі чого остання має бути витребувана з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано доводів позивача, а отже порушене право останнього підлягає захисту судом у спосіб, що визначений законодавцем.

З урахуванням викладеного, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності, достовірності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, сплатив суму судового збору у загальному розмірі 1600,00 гривень, яка відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 328, 387, 388, 392, 876 Цивільного кодексу України, 12, 13, 81, 247, 263-265, 354Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (код ЄДРПОУ 33939099) квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1254922032109.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (код ЄДРПОУ 33939099) судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Повний текст судового рішення складено 22.01.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий