Рішення

від 14.01.2025 по справі 545/2879/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2879/24

Провадження № 2/545/150/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретар судового засідання Пінчук З.І.,

представника позивача- адвоката Савчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук О.В., звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати позивачки. Спадкоємцями після смерті матері були її діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Після його смерті заяву про прийняття спадщини згідно закону до нотаріальної контори подала його дружина- ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті до приватного нотаріуса Полтавською районного нотаріального округу Косик В.О. звернулася її онука- ОСОБА_6 , із заявою про прийняття спадщини, яка є також спадкоємицею ОСОБА_3 за трансмісією. ОСОБА_1 у 2024 році звернулася до Полтавської районної державної нотаріальної контори із документами та заявою про оформлення свідоцтва про право па спадщину па спадкове майно, до складу якого спадкового майна після смерті ОСОБА_3 входили: житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0204. земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1400 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0206 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1100 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0205. Проте, 01.05.2024 року Полтавською районною державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право па спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

Враховуючи вищенаведене, просить визнати за нею в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0204. земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1400 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0206 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1100 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0205.

Ухвалою судді від 22.09.2024 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2024 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків- надання доказів, що ОСОБА_6 може бути спадкоємцем після померлої ОСОБА_7 , зокрема, з метою встановлення ступеню спорідненості ОСОБА_6 з позивачем та померлою ОСОБА_3 , надання доказів про відсутність спадкоємців попередніх черг

Ухвалою судді від 11.11.2024 року вирішено клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача- адвокат Савчук О.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. На запитання суду пояснив, що не володіє інформацією стосовно матері відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 .

Відповідач ОСОБА_6 , представник третьої особи- Полтавської районної державної нотаріальної контори надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 (а.с. 28, 29) та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 6). Спадкоємцями після смерті останньої є її діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Щодо спадкування після померлої ОСОБА_3 її донькою- ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у 2024 році звернулася до Полтавської районної державної нотаріальної контори із документами та заявою про оформлення свідоцтва про право па спадщину па спадкове майно, до складу якого спадкового майна після смерті ОСОБА_3 входили: житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0204. земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1400 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0206 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1100 га кадастровий номер 5324086207:07:001:0205. Проте, 01.05.2024 року Полтавською районною державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право па спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно (а.с. 7).

Щодо спадкування після померлої ОСОБА_3 її сином- ОСОБА_4 судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а.с. 8). Після його смерті заяву про прийняття спадщини згідно закону до нотаріальної контори подала його дружина- ОСОБА_5 , яка відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла (а.с. 9).

З наданих стороною позивача доказів, судом встановлено, що батьками відповідачки ОСОБА_2 є ОСОБА_13 та ОСОБА_8 .

Отже, можливо зробити висновок, що донькою ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , є ОСОБА_8 , яка відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Як встановлено ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга- це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про 105 Справи у спорах, що виникають із спадкових правовідносин Огляд судової практики КЦС ВС те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами, як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» у межах певної черги впливають такі юридичні факти, як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.

Тлумачення абзацу 2 частини першої статті 1265 ЦК України дає змогу дійти висновку, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Ступінь є свого роду одиницею вимірювання споріднення поміж родичами за походженням. Він надає можливість встановити «відстань» між спорідненими особами (родичами за походженням). Причому така «відстань» може характеризувати як більш близьке споріднення, так і віддалене. Як наслідок, чим далі біологічно особи знаходяться одна від одної, тим більший порядковий ступінь споріднення їх пов`язує.

Аналіз статті 1266 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що по своїй суті спадкування за правом представлення- це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) у зв`язку зі смертю до відкриття спадщини спадкоємця цієї черги. (Постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по Справі № 519/728/16-ц).

Як встановлено судом, окрім ОСОБА_1 , спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був її син- ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та не встиг оформити своїх спадкових прав. Після його смерті заяву про прийняття спадщини згідно закону до нотаріальної контори подала його дружина- ОСОБА_5 , яка відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України спадкоємицею має бути донька померлої- ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів- правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Згідно ч. 2 ст. 1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Доказів того, що ОСОБА_8 не прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5 , або відмовилася від її прийняття- суду не надано, ОСОБА_2 як онука ОСОБА_5 згідно ст. 1265 ЦК України належить до п`ятої черги спадкоємців, і відповідно не може відповідати за вимогами ОСОБА_1 .

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.01.2025 року.

Суддя: Т. О. Зуб