Рішення

від 13.01.2025 по справі 691/1323/24

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1323/24

провадження № 2/691/189/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватного нотаріуса Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в порядку захисту прав споживачів фінансових послуг,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ВЕЛЛФІН», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 92262 від 15.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк О.В. та стягнути з відповідача судові витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 92262 від 15.07.2021, про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за споживчим кредитним договором № 445467 від 02.05.2018 у розмірі 36549 грн. 80 коп.

На підставі виконавчого напису, 07.12.2021 державним виконавцем Городищенського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67745280.

Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, без документів на підтвердження безспірної заборгованості та не в оригіналі нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до реєстру відправки поштової кореспонденції, представник відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» особисто отримав поштове відправлення.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник Городищенського відділу ДВС подала клопотання про розгляд справи без її участі, у вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Будь якого роду клопотань від приватного нотаріуса Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк О.В. до суду не надходило.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 92262, яким визнано ОСОБА_1 боржником за кредитним договором № 445467, укладеним 02.05.2018 між останнім та ТОВ «ВЕЛЛФІН» та стягнення на користь товариства заборгованості за період з 02.05.2018 по 01.03.2020, у сумі 35799 грн. 80 коп. Також стягнуто плату за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 750 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню становить 36549 грн. 80 коп.

Постановою від 07.12.2021, головним державним виконавцем Городищенського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахою О.І. було відкрито виконавче провадження № 67745280 із примусового виконання виконавчого напису від 15.07.2021 за № 92262, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості у сумі 36549 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Зокрема згідно з указаним Порядком, стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат».

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати заборгованість, яка має бути безспірною.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2018, справа № 61-10285св18.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірним.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису № 12181 від 16.06.2021 встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.

Пункт 2 до Переліку був внесений на підставі Постанови КМУ від 26.11.2014 № 662 та передбачав можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса з підстав, що випливають із кредитних відносин.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами».

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Також, згідно з правовою позицією Великої палати Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ст. 76 ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також враховуючи, що відповідач не подав своїх заперечень щодо предмета спору, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

У прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн., надавши договір про надання правової/правничої допомоги № 68/24 від 05.10.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кожем`яченко В.В., опис надаваємих послуг до договору про надання правової/правничої допомоги № 68/24 від 05.10.2024 та квитанцію № 20249980 від 07.11.2024 про перерахунок грошових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому наданий позивачем «опис надаваємих послуг» містить лише перелік послуг, які можуть надаватися адвокатом (у тому числі ті, які не могли бути надані в цій справі на час ухвалення рішення судом першої інстанції, наприклад «підготовка апеляційної скарги»). Вартості цих послуг і кількості затраченого адвокатом часу, вказаний опис не містить.

Тому опис надаваємих послуг до договору про надання правової/правничої допомоги № 68/24 від 05.10.2024 не є належним і допустимим доказом понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Крім того суд враховує, що вказаний у договорі розмір гонорару адвоката зазначений за весь час надання правової допомоги (аж до розгляду справи Верховним Судом).

Однак при ухваленні судом першої інстанції рішення, він покладає на сторони понесені ними витрати на час ухвалення рішення, а не витрати, які можуть бути понесені в майбутньому в судах апеляційної та касаційної інстанції.

Тому зазначений у договорі про надання правової/правничої допомоги № 68/24 від 05.10.2024 розмір гонорару адвоката в сумі 15000 грн. є необґрунтованим.

Квитанція про перерахування коштів адвокату в сумі 15000 грн., без надання актів наданих послуг, не є достатнім доказом для відшкодування таких витрат позивачеві.

При визначенні розміру судових витрат суд також враховує, що позовна заява складається з 4 сторінок і копій 5 документів на підтвердження позовних вимог (не враховуючи документів про надання правничої допомоги), участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений у позовній заяві розмір судових витрат у сумі 15000 грн. (майже половина суми, яка стягується за виконавчим написом нотаріуса), є явно завищеним, а тому його слід зменшити до 2500 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у 3028 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни № 92262 від 15.07.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості за споживчим кредитним договором № 445467 від 02.05.2018 у розмірі 36549 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 80 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, на користь держави судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Подорога