Рішення

від 16.01.2025 по справі 307/2807/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2807/24

Провадження № 2/307/683/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Козьма О.Б.,за участюпредставника позивачки Варги Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказу, та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представникадвокат Варга Дмитро Дмитрович звернулася до суду із позовною заявою до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказу, та поновлення на роботі. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка з 25 листопада 1991 року працювала лікарем у КЗ «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» згідно наказу від 25 листопада 1991 року № 11 КЗ «Солотвинської обласної алергологічної лікарні». Відповідно до рішення 16 сесії VII скликання Закарпатської обласної ради від 26 вересня 2019 року № 1583 КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» реорганізовано (перетворено) у КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради. Засновником КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» є Закарпатська обласна рада. Галузевим органом управління КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради відповідно до пункту 6.1.3 Статуту КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради є структурний підрозділ Закарпатської обласної державної адміністрації, який здійснює повноваження у сфері управління охорони здоров`я. Керівник (генеральний директор, директор) є суб`єктом управління КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради відповідно до пункту 6.1.6 Статуту КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради. Відповідно до пункту 6.5 Статуту керівник здійснює безпосереднє керівництво діяльністю КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради. Відповідно до пункту 6.9.10 Статуту керівник приймає рішення про звільнення працівників КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради.

13 червня 2024 року позивачку звільнено з роботи на підставі наказу від 13 червня 2024 № 19-к Голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Солотвинської обласної алергологічної лікарні» Закарпатської обласної ради відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення позивачки слугував наказ КНП «Солотвинської обласної алергологічної лікарні» Закарпатської обласної ради від 30 листопада 2023 року №63-к «Про повідомлення працівників із порядком реорганізації установи, можливі зміни виробництва і праці та можливе вивільнення», письмове попередження про скорочення чисельності та штату працівників від 11 квітня 2024 року, відмова від переведення на іншу роботу від 11 квітня 2024 року. Однак, позивачка не погоджується із її звільненням, вважає рішення Голови комісії з припинення (реорганізації ) КНП «Солотвинської обласної алергологічної лікарні» незаконними і такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення через зміни в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Відповідач зобов`язаний був запропонувати позивачці всі вакансії, які існують в установі, незалежно від того, в якій установі або структурному підрозділі позивачка, яку вивільняли, працювала. Всупереч вищенаведених норм законодавства жодної вакантної посади на підприємстві позивачці не пропонувалось, хоча відповідач зобов`язаний був запропонувати всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати позивачка, тобто ті посади, які відповідають її класифікації.

Також в порушення норм ст. 49-2 КЗпП України персонального попередження про скорочення посади, яку займала позивачка, позивачка не отримувала. Так само, як і не отримувала позивачка пропозиції про наявність вакантних посад відповідно до нового штатного розпису відповідача. Крім цього, прийняття рішень щодо звільнення та призначення працівників КНП « Солотвинської обласної алергологічної лікарні» Закарпатської обласної ради має керівник КНП « Солотвинської обласної алергологічної лікарні» Закарпатської обласної ради, а не Голова комісії з припинення (реорганізації) КНП «Солотвинської обласної алергологічної лікарні» Закарпатської обласної ради.

Згідно зі ст. 43 КЗпП, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу. При звільненні позивачки, відповідач застосував пункт 1 статті 40 КЗпП. Однак, розірвання трудового договору без згоди профспілкового органу допускається у випадках, передбачених статтею 43 (1) КЗпП. Відповідно до якої розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав, передбачених п. 1 ст 40, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу. Відповідач згоди на звільнення позивачки від профспілкового органу не отримував. За роки роботи у позивачки дисциплінарних стягнень не було, позивачка неодноразово була відмічена грамотами та подяками за гарну роботу. Незважаючи на багаторічну працю позивачки в інтересах КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, відповідач залишив позивачку без роботи. Такі дії відповідача завдали позивачці значних моральних страждань та принизили її честь, гідність, ділову репутацію.

Враховуючи наведене, просить визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Солотвинської обласної алергологічної лікарні» від 13 червня 2024 року №19-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на роботі.

17 липня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

23жовтня 2024року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області замінено первісного відповідача Комісію з припинення (реорганізації) Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради на належного Комунальне некомерційне підприємство «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Комунальним некомерційним підприємством «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради.

Згідно запису трудової книжки №11 від 25 листопада 1991 року відомо, що позивачка ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду лікаря-педіатра у Обласну алерголічну лікарню смт. Солотвино, наказ №11 від 25 листопада 1991 (а.с.11).

Наказом голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» ЗОР №19-К від 13 червня 2024 року, звільнено ОСОБА_1 , лікаря-педіатра, 13 червня 2024 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за ст. 44 КЗпП України, підставою видачі наказу є: наказ КНП«Солотвинської обласноїалергологічної лікарні»«Про повідомленняпрацівників ізпорядком реорганізаціїустанови,можливі змінивиробництва іпраці таможливе вивільнення» від30листопада 2023року №63-к,письмове попередженняпро скороченнячисельності таштату працівниківвід 11квітня 2024року,відмова відпереведення наіншу роботувід 11квітня 2024року (а.с.10).

Згідно відповіді №690597 від 15 липня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради перебуває в стані припинення з 24 листопада 2023 року на підставі рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації (а.с.41-44).

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч.1,ч.2,ч.3ст.49-2КЗпП пронаступне вивільненняпрацівників персональнопопереджають непізніше ніжза двамісяці. Прививільненні працівниківу випадкахзмін ворганізації виробництваі працівраховується переважнеправо назалишення нароботі,передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначенучастиною другоюстатті 49-4цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Верховний Суд в постанові від 05 жовтня 2020 року у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті а частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

За змістом п.19 постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992 за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Отже, навіть при реорганізації підприємства допускається звільнення працівників, проте обов`язковою умовою для цього є скорочення чисельності або штату працівників.

Суду не подано належних та допустимих доказів про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та відбулося скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, як зазначалось вище, за змістом ст. 49-2 КЗпП, працівнику одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається саме на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Відсутність підтвердження про те, що роботодавець запропонував вакансії у випадках передбачених КЗпП України є порушенням трудового законодавства.

Представник позивачки, зазначає, що позивачка не отримувала попередження про вивільнення працівників, а також їй не пропонувалося переведення на іншу роботу.

Ці обставини відповідачем не спростовано, як і не спростовано, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Так само суду не надано доказів, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Надаючи правову оцінку доводу позиваки про те, що її звільнено без згоди профспілкового органу, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У той же час, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб., який урахуванням змін діє до теперішнього часу.

Згідно п. 2 прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Згідно ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Оскільки, позивачкою суду не надано доказів, що її обрано до профспілкового органу,попередня згода виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації в даному випадку не потрібна.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки проведено з грубим порушенням трудового законодавства, відтак прийнятий наказ №19-К від 13 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Врахувавши наведені вимоги законодавства та дослідивши зазначені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача має бути стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради від 13 червня 2024 року №19-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-педіатра Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради днем 14 червня 2024 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-педіатра Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради днем 14 червня 2024 року підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач:Комунальне некомерційнепідприємство «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатськоїобласної ради, адреса місцезнаходження:90575, с-ще Солотвино, вул. Зарічна, 22, Тячівського районуЗакарпатської області, код ЄДРПОУ: 22111970.

Повний текст рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя М.Д.Стецюк