Рішення

від 22.01.2025 по справі 712/653/25

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/653/25

Провадження № 2-о/712/91/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Копаєвої Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Дуднік І.О., звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьку ОСОБА_2 .

Заявниця звернулася до суду з метою встановлення факту смерті її сина, ОСОБА_2 , який, за наданими нею документами, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьку, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України. На момент смерті її син проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де й помер вдома. Причиною смерті, за висновком судово-медичного експерта, є гостра крововтрата, спричинена проникаючим пораненням передньої поверхні грудної клітки.

Документи про смерть, видані так званою «ДНР», не є підставою для державної реєстрації смерті у зв`язку з цим її звернення було відхилено Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернутися до суду для встановлення цього юридичного факту, що потрібно їй для реєстрації смерті особи та отримання відповідного документу.

2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено 22.01.2025.

Заявниця в судове засідання не з`явилася. Водночас в прохальній частині поданої зави просила розгляд проводити за її відсутності.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

3. Фактичні обставини встановлені судом

Заявниця, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, яка вимушено залишила територію Донецької області у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.08.2024 №7127-5003415339.

Вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно), виданого Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.01.2025 серія НОМЕР_1 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №5534 від 21.07.2022 року, виданого так званим республіканским бюро судово-медичної експертизи ДНР міністерства охорони здоров`я донецької народної республіки, ОСОБА_2 помер від гострої крововтрати, гемоторакс зліва і гемоперикард, проникаюче колото різане поранення передньої поверхні грудної клітки.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 22.07.2022 № НОМЕР_2 , виданого так званим Ленінським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції «ДНР», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 34 років, про, що 22.07.2022 року складено актовий запис про смерть №943.

Заявницею наявні документи було подано до Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для проведення державної реєстрації смерті.

Однак указаним відділом державної реєстрації відмовлено на підставі ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у зв`язку з тим, що державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення його померлим. Проте за цією нормою закону копія свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 22.07.2022 не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

4. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відомості про смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року (далі - Закон №1207), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території (ч.1 ст.5 Закону №1207).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1-1 Закону №1207 передбачено, що тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №1668/39004 від 23.12.2022, вся територія Донецького району з 07.04.2014 має правовий статус тимчасово окупованої території, а відповідно на цій території органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №1207 передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Розділом 3 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №9-1130/0/4-16 від 15.04.2016 передбачено, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia» «Ilascuand Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Отже, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

5. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Лікарське свідоцтво про смерть №5534 від 21.07.2022 року, видане так званим республіканским бюро судово-медичної експертизи ДНР міністерства охорони здоров`я донецької народної республіки, та свідоцтва про смерть від 22.07.2022 № НОМЕР_2 , видане так званим Ленінським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції «ДНР, не створюють правових наслідків, але в той же час вони містять фактичні дані, які відповідно до ст. 76 ЦПКУкраїни підтверджують вимоги заявника.

Встановлення факту смерті необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України для реалізацію своїх прав.

Сукупність наданих заявницею доказів свідчить про те, що її син ОСОБА_2 , який народився в селищі Желанному Ясинуватського району Донецької області, дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку, Україна (тимчасово окупована територія України) та оскільки реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті неможлива, то суд вважає за необхідне встановити такий юридичний факт, задовольнивши вимоги заявниці, що є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Ураховуючи, що відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються заявники, зокрема, у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 4, 76, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 315-317, 319, 354, 355, 430 ЦПКУкраїни,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Желанне Ясинуватського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, Україна.

Допустити рішення суду до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення складений 22.01.2025.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПУО: 05387096, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, 3, м. Черкаси.

Суддя В.О. Пономар