Рішення

від 16.01.2025 по справі 334/9810/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 16.01.2025

Справа № 334/9810/24

Провадження № 2/334/607/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16січня 2025 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Новікової Н.В.,

секретар судового засідання Сухова С.М.,

розглянувши в порядку цивільногосудочинства заправилами спрощеногопозовного провадження цивільну справу№334/9810/24 (2/334/607/25)за позовом адвоката Усенко Антона Володимировича, в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави,-

встановив:

Представник позивача - адвокат Усенко А.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a>, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, яким просить:

1) визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №38848 від 05.11.2021 р. вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ID2405257 від 30.12.2020 р. в розмірі 25909 грн.;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави у розмірі 25 909 грн.

3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 500 грн.

Позов обґрунтовує тим, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за відсутності підстав рахувати заборгованість перед відповідачем саме у такому розмірі як зазначено у виконавчому написі; позивачу не надсилалася вимога (повідомлення) про наявність боргу за кредитним договором та його погашення; нотаріусом порушені вимоги ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Також відповідачем було безпідставно стягнуто з позивача грошові кошти у розмірі 25 909 грн.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, в позовній заяві просили розглянути справу за відсутності позивача та представника, проти винесення заочного розгляду справи не заперечують.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомлено.

У судове засідання приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуБригіда ВолодимирОлександровичне з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.12.2020 між ОСОБА_1 та Товариством зобмеженою відповідальністю«ІНСТАФІНАНС»був укладений договір №ID 2405257.

05.11.2021 приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуБригіда ВолодимирОлександровичбуло вчинено виконавчий напис №38848 згідно якого з ОСОБА_1 , за кредитним договором №ID 2405257 від 30.12.2020 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» стягувач, заборгованість за кредитним договором №ID2405257 від 30.12.2020 року.

Строк платежу за Кредитним договором №ID 2405257 від 30.12.2020 року настав, боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.06.2021 по 19.10.2021.

Сума заборгованості складає у розмірі: 25 259 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 17 000 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 8 259 грн.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача у розмірі 650 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню у розмірі 25 909 грн.

26.11.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем було відкрито виконавче провадження №67676127 про примусове виконання вказаного виконавчого напису.

01.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

14.10.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем накладено арешт на кошти боржника.

18.10.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем закінчено виконавче провадження у зв`язку з тим, що суму боргу за виконавчим документом, витрати виконавчого провадження та суму основної винагороди приватного виконавця стягнуто в повному обсязі.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.07.2017 у справі №754/9711/14-ц, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п. 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок №296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з п. 3.1 Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.2 Порядку №296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік № 1172).

Відповідно до п. 3.3, 3.4 глави 16 Порядку № 296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Суд встановив, що п. 2 Переліку №1172, на підставі якого приватним нотаріусом вчинений спірний виконавчий напис, втратив чинність 22.02.2017 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка набрала законної сили.

Вказаним судовим рішенням визнана незаконною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Редакція Переліку №1172 до внесення змін, визнаних нечинними, не містила розділу про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а тому приватний нотаріус не мав правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

З огляду на вищевказане, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки приватний нотаріус вчинив спірний виконавчий напис на підставі нечинного нормативно-правового акту, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначеної судом підстави, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи сторін.

Щодо вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 25 909 грн. суд зазначає наступне.

18.10.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем закінчено виконавче провадження у зв`язку з тим, що суму боргу за виконавчим документом, витрати виконавчого провадження та суму основної винагороди приватного виконавця стягнуто в повному обсязі.

Згідно відповіді приватного виконавця у межах виконавчого провадження з боржника було стягнуто суму у розмірі 28648,90 грн., а саме: 25909 грн. перераховано на користь стягувача; 2590,90 грн. сума основної винагороди приватного виконавця; 200 грн. перерахованого стягувану як повернення суми використаного авансового внеску; 2545,65 грн. повернуто боржнику, як надмірно стягнуті кошти.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім цього, згідно з п. 3 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Також у постанові від 08.09.2021 року у справі №201/6498/20 Верховний Суд зазначив, що оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, то отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Таким чином, факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача коштів в розмірі 25 909 грн., які з позивача стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> на виконання виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнаний таким, що не підлягає виконанню та які підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки відпала підстава, на якій вони були отримані.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістомст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: договір від 29.01.2024 р. про надання професійної правничої (правової) допомоги укладений між адвокатом Усенко А.В. та позивачем; акт здачі-прийняття наданих робіт від 25.11.2024 р. адвокатом було надано правничу допомогу позивачу на загальну вартість надано послуг на 8 500 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 25.11.2024 про сплату позивачем адвокату Усенко А.В. грошові кошти у сумі 8 500 грн. за надані адвокатські послуги.

Згідно Акту здачі-прийняття наданих робіт від 25.11.2024 р. адвокатом була надана наступна правова допомога: 1) ознайомлення з документами 500 грн.; 2) складання позовної заяви 4 000 грн.; 3) складання клопотання про витребування доказів 2000 грн.; 3) складання адвокатського запиту 2000 грн. - загальна вартість наданих послуг 8500 грн.

Позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 8500 грн. за надані адвокатські послуги адвокату Усенко А.В., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 25.11.2024.

Виходячи з принципів співмірності, реальності та розумності, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу можливі в розмірі середньої ринкової вартості, цієї послуги, що складає 3 000 грн.

Таким чином, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в загальному розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №38848 від 05.11.2021 р. вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> заборгованості за кредитним договором №ID2405257 від 30.12.2020 р. в розмірі 25909 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25 909 грн. в рахунок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 3000 грн. витрати на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 21.01.2025

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Усенко Антон Володимирович, місцезнаходження: 69018, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд.20.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС»</a>, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд.3, ЄДРПОУ 43449827.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02068, м. Київ, пр. Григоренка, буд.15/3.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.49.

Суддя: