Постанова

від 17.01.2025 по справі 334/3449/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 17.01.2025

Справа № 334/3449/24

Провадження № 3/334/7/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали справи про порушення митних правил, які надійшли з Запорізької митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Турецької Республіки, внутрішній паспорт громадянина Турецької Республіки номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , директора компанії «PARSAN KALIP DIS TIC Ltd Sti» (Адреса: Mahmutbey. Mah. Tasocagi yolu cad No 19/6 BALACE GUNESLI Kat:18 D: 62 BAGCILAR/ISTAMBUL Turkey),

за ч.1 ст.483 Митного кодексу України, -

за участі: представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Семенова М.В. (діє на підставі Ордеру серії АР №11801172 від 03.06.2024) представника Запорізької митниці Наказного Т.О. (діє на підставі Довіреності № 7.20-1/7.20-20-04/8.19/32 від 02.01.2025), -

встановив:

відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0005/11200/24 від 28.03.2024 року, громадянин Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) директор компанії «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, а саме: «посуд на біологічній основі, вагою 8 300 кг.», «полімери пропілену або інших олефінів у первинних формах: Гранули на біологічній основі, вагою 10 000 кг.», загальною вартістю 28 626,90 Євро (що складає 1 126 668,90 грн. згідно з курсом НБУ на день переміщення товарів через митний кордон України - 13.01.2023), шляхом подання митному органу України (митний пост «Рені» Одеської митниці) як підстави для переміщення товарів документу, а саме: «інвойс від 05.01.2023 №CI/111254», що містить неправдиві відомості щодо країни походження товарів.

Дії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Крім того, в протоколі зазначено, що 13.01.2023 року на митну територію України через пункт пропуску «Рені Джюрджюлешть», який розташований в зоні діяльності митного поста «Рені» Одеської митниці, відповідно до Контракту від 18.12.2022 №152-23-А, який укладено між ТОВ «РФА ЕКОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41175776. Адреса: Україна, 04073, м. Київ, вул. Сирецька, б. 25А) та турецькою компанією «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» (Адреса: Mahmutbey. Mah. Tasocagi yolu cad No. 19/6 BALACE GUNESLI Kat: 18 D:62 BAGCILAR/ISTANBUL Turkey) в особі директора громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), на транспортному засобі НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на підставі наступних документів: попередня митна декларація типу IMEE від 12.01.2023 року №23UA112000900061U3 (№UA112000/2023/900061), CMR від 13.01.2023 №424843, інвойс від 05.01.2023 №CI/111254 ввезено на митну територію України товари: «посуд на біологічній основі, вагою 8 300 кг», «полімери пропілену або інших олефінів у первині формах: Гранули на біологічній основі, вагою 10 000 кг». Продавцем та відправником товарів виступала компанія «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.». Покупцем та одержувачем товарів виступало ТОВ «РФА ЕКОТРЕЙД».

19.01.2023 до митного поста «Запоріжжя» Запорізької митниці було подано додаткову митну декларацію типу ІМ40ДЕ, якій було присвоєно номер 23UA112080000469U9 (№UA112080/2023/000469) для оформлення зазначених товарів в митному режимі імпорту.

Попередня митна декларація від 12.01.2023 №23UA112000900061U3 (№UA112000/2023/900061) та додаткова митна декларація від 19.01.2023 №23UA112080000469U9 (№UA112080/2023/000469) подані до Запорізької митниці ФОП ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_5 , Адреса: АДРЕСА_1 ), яка діяла на підставі Договору доручення на митне оформлення товарів від 20.12.2019 року №15, який укладено між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «РФА ЕКОТРЕЙД».

Під час переміщення товарів через митний кордон України (митний пост «Рені» Одеської митниці) та під час декларування зазначених товарів в митному режимі імпорту в Запорізькій митниці, митним органам України були подані: попередня митна декларація типу IMEE від 12.01.2023 року №№23UA112000900061U3 (№UA112000/2023/900061), додаткова митна декларація від 19.01.2023 року №23UA112080000469U9 (№UA112080/2023/000469), інвойс від 05.01.2023 року № CI/111254, сертифікат походження товарів від 11.01.2023 №Y 0862952, Додаток від 18.12.2022 року №1 (Специфікація) до контракту від 18.12.2022 №152-22-А, лист від компанії «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti. від 18.01.2023 року №18/01-2023/2, підписаний керівником компанії громадянином ОСОБА_3 , Технічні умови (специфікація продукту) від 30.07.2022 року №TR-6954CS-2022 підписані керівником компанії «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» громадянином ОСОБА_3 , відповідно до яких виробником зазначених товарів є компанія «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» та країною походження зазначених товарів є Турецька Республіка.

04.01.2024 року Запорізькою митницею отримано від Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби лист від 03.01.2024 року №26-1/26-04/7.20/12 із відповіддю митних органів Турецької Республіки на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України товарів на адресу ТОВ «РФА ЕКОТРЕИД».

За результатами опрацювання інформації, наданої митними органами Турецької Республіки, встановлено, що турецька компанія «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» придбала зазначені товари у іранської компанії «MEHRAN TEJARAT CHARB ZAMANI» (Адреса: No, 173, Imam Khomeini BLVD, Hesar Amir Village, Pakdasht City, Tehran) відповідно до інвойсу від 18.12.2022 року №CI/111254, в якому країною походження зазначених товарів вказана Ісламська Республіка Іран. Зазначені товари турецька компанія «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» імпортувала з території Ісламської Республіки Іран відповідно до митної декларації від 02.01.2023 року №23343100AN00000124.

Відповідно до відомостей, які наявні в модулі «Провадження в справах про ПМП» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» протоколи про порушення митних правил за статтями 482 та 483 Митного кодексу України у відношенні громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) митницями Держмитслужби не складались.

16.07.2024 року через канцелярію суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Семенова Максима Вячеславовича надійшло клопотання, в якому просить повернути протокол про порушення митних правил та долучені до нього матеріали до Запорізької митниці для проведення додаткової перевірки в частині дотримання митним органом процедури складання протоколу та забезпечення реалізації процесуальних прав особи відносно якої такий протокол складено. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 є громадянином Туреччини та не володіє українською мовою. Йому не відомо та не роз`яснено права, зміст протоколу про порушення митних правил, що свідчить про порушення його прав, зокрема позбавлення права надати пояснення та зрозумілою мовою бути повідомленим про характер пред`явленого звинувачення. Під час провадження у справі про порушення митних правил перекладач не залучався, переклад протоколу та доданих до нього матеріалів не виконано. Відсутні відомості, що такі матеріли було направлено ОСОБА_5 , зрозумілою для нього мовою.

21.08.2024 року від представника Запорізької митниці Наказного Т.О. (діє на підставі Довіреності №7.20-1/7.20-20-04/8.19/125 від 09.01.2024 р.)надійшли заперечення проти клопотання захисника, в яких просить відмовити в задоволенні клопотання адвоката Семенова М.В., визнати винним ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил. Зазначив, що громадянин ОСОБА_3 не вважав за потрібне отримати протокол про порушення митних правил та проігнорував його надходження до поштового відділення, чим фактично позбавив себе можливості бути обізнаним щодо наявних в нього прав та обов`язків. Громадянин ОСОБА_3 на етапі розгляду справи може скористатися своїми правами та дати пояснення, а також висловити зауваження щодо змісту протоколу. Законодавство не дає можливості скористатися своїми правами до етапу розгляду справи. Крім того, законодавством не передбачено, що митний орган повинен перекласти зміст протоколу на іншу мову, проте відповідно до ст. 492 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача. Митний орган жодним чином не позбавляє ОСОБА_1 цих прав.

Досідивши клопотання захисника, заслухавши позицію представника Запорізької митниці, суддя доходить висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, згідно з положеннями ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 527 МК України, у постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб`єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права громадянина, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

В клопотанні захисника не зазначено, які саме обставини мають бути додатково перевірені та яким суб`єктом. Не надав таких відомостей захисник і в судовому засіданні.

При цьому, семантичний аналіз положень ст 527 МК України свідчить про те, що постанова про проведення додаткової перевірки може бути винесена судом лише у разі наявності обставин, які потребують додаткової перевірки. При цьому, незалучення перекладача під час складання протоколу про порушення митних правил, за відсутності заперечень з боку митного органу щодо цього факту, не є підставою для проведення додаткової перевірки, а може свідчити про порушення митним органом порядку складання протоколу про митне правопорушення, що має бути окремо перевірено судом.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Семенов М.В. просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ОСОБА_3 надав будь-які відомості для переміщення товару через митний кордон.

В судовому засіданні представник митниці просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, вказав, що у справі наявні всі матеріали, що підтверджують вчинення ним інкримінованого правопорушення.

Заслухавши представника митниці, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон.

У даній справі ОСОБА_5 ставиться в провину те, що він, перебуваючи на посаді директора компанії «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.» (Турція) вчинив дії, спрямовані на переміщення через, митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару, шляхом подання митному органу України (митний пост «Рені» Одеської митниці) як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо країни походження товарів, а саме: інвойс від 05.01.2023 № CI/111254.

За даним фактом 28.03.2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 0005/11200/24 про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України.

За диспозицією ч.1 ст.483 МК України відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.483 МК України, склад цього правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом, зокрема надання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо країни походження товарів. Тобто розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку.

Отже, зміст ст. 483 МК України вказує на те, що це правопорушення є навмисним, тобто особа, яка вчиняє такі дії, має усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачити їх шкідливі наслідки й бажати настання цих наслідків. Об`єктивна сторона складу даного правопорушення характеризується діями, спрямованими на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, а суб`єктивна сторона - лише прямим умислом.

При цьому, документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» за №8 від 03.06.2005).

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005).

З протоколу вбачається, що вина ОСОБА_1 полягає у поданні митному органу України (митний пост «Рені» Одеської митниці) як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо країни походження товарів, а саме інвойс від 05.01.2023 № СІ/111254 (а.с. 15). У вказаному Інвойсі країна походження товару зазначена «Турція».

Разом з тим, відповідно до вимог 53 МК України інвойс є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а не країну походження товару.

Щодо підтвердження країни походження слід звернути увагу на положення ч.1 ст.41 МК України, якою встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

За положеннями ч.9 ст.41 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст.43 МК України).

Підтвердження країни походження товару за вказаним протоколом, міститься у сертифікаті про походження товару (а.с. 18), доданому до протоколу.

Дійсність вказаних сертифікатів митними органами у встановленому порядку не спростована.

За положеннями ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також, у разі необхідності, інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Пунктом 8 ч.1 ст.336 МК України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Матеріали даної справи не містять відомостей щодо намагання Запорізької митниці перевірки сертифікатів якості ввезених товарів. До протоколу, зокрема, не додано запитів та відповідей, щодо перевірки дійсності сертифікатів, які підтверджують країну походження товарів.

Інші докази додані до протоколу не спростовують дійсність доданих до протоколу сертифікатів щодо країни походження товару, і не підтверджують вину ОСОБА_1 у наданні митному органу України документів, що містять неправдиві відомості щодо країни походження товарів, а саме інвойсу від 05.01.2023 № СІ/111254.

Запорізька митниця при вирішенні питання щодо складання протоколу обмежилася виключно відомостями експортної декларації, яка була надана митними органами Турецької Республіки.

Відповідно до частини 3 і 5 ст. 65 ГК України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

У даному випадку декларантом при здійсненні митного оформлення товару виступав не ОСОБА_3 , як директор компанії «PARSAN KALIP DIS TIC. Ltd Sti.», а митний брокер ФОП ОСОБА_6 , на підставі договору №15 про доручення на митне оформлення товарів від 20.12.2019 року, укладеного з покупцем ТОВ «РФА ЕКОТРЕЙД», а відтак ОСОБА_3 фактично не міг подати митному органу документи, які містять неправдиві дані.

Переконливих фактичних даних, які б свідчили про умисне надання особою митним органам відомостей, які містяться в товаросупровідних документах на переміщення товарів через митний кордон України, тобто за дії, що були спрямовані на приховування від митного контролю та які б утворювали об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що згідно статті 251 КУпАП та статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, в тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про порушення митних правил № 0005/11200/24 від 28.3.2024 складено на підставі відповіді компетентних органів Турецької Республки та наданих до вказаної відповіді документів.

Незважаючи на наведені положення закону,надані компетентним органом Турецької Республіки документи, складені іноземною мовою, а матеріали справи не містять перекладу українською мовою, що унеможливлює дослідження їх змісту та встановлення відповідних обставин. При цьому в судовому засіданні, представник митного органу зазначив, що при направленні протоколу про порушення митних правил митний орган не повинен надавати до суду переклад документів, які додаються до протоколу.

Слід зазначити, що в сенсі положень ст.8 МК України одним із основних принципів здійснення митної справи є законність та презумпція невинуватості. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. Так у рішеннях ЄСПЛ у справах «Швидка проти України» від 30.10.2014, «Лучанінова проти України» від 06.06.2011 наголошувалось, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30.05.2013», «Малиге проти Франції від 23.09.1998», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даній справі митним органом не було доведено поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а саме вчинення дії, спрямованих на переміщення через, митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, а саме: «посуд на біологічній основі, вагою 8 300 кг.», «полімери пропілену або інших олефінів у первинних формах: Гранули на біологічній основі, вагою 10 000 кг.», загальною вартістю 28 626,90 Євро (що складає 1 126 668,90 грн. згідно з курсом НБУ на день переміщення товарів через митний кордон України - 13.01.2023), шляхом подання митному органу України (митний пост «Рені» Одеської митниці) як підстави для переміщення товарів документу, а саме: «інвойс від 05.01.2023 №CI/111254».

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

У ч. 2 ст. 492 МК України вказано, що особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

Стаття 498 МК України визначає права та обов`язки осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб, серед яких виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.

Таке саме право гарантоване особі, що притягається до адміністративної відповідальності у ст. 268 КУпАП.

У ст. 274 КУпАП вказано, щоперекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи сутність та суворість потенційного покарання, яке передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції та забезпечення прав передбачених ст. 498 МК УКраїни, ст. 268 КУпАП, суд вважає, що митний орган при складанні Протоколу повинен був забезпечити, щоб ОСОБА_3 громадянин Турецької Республіки був негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Проте, як вже встановлено судом, митний орган вимог законодавства в цій частині до дотримався.

Встановлені обставини виключають можливість притягнення вказаної у Протоколі особи до адміністративної відповідальності, оскільки допущені митним органом порушення прав ОСОБА_1 унеможливлюють встановити чи усвідомлює останній в чому його звинувачують, чичітко розуміє, усвідомлює обставини і характер вчинення правопорушення, тощо.

Положеннями п. 1 ст.247КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України, суд ст.33, 34, 126,283, 284 КУпАП України,-

постановила:

Провадження по справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

В задоволенні клопотання адвоката Семенова М.В. про повернення протоколу та долучених до нього матеріалів для проведення додаткової первірки - відмовити.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: Коломаренко К. А.