Рішення

від 13.01.2025 по справі 444/4578/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/4578/24

Провадження № 2-о/444/61/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

розглянувши в місті Жовква Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 10.11.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області (пл. 40-річчя Перемоги, 3, с. Добросин, Львівський р-н., Львівська область, 80337. Код ЄДРПОУ 04371727) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИВ :

Свої вимоги заявниця мотивує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1599 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серія ЛВ № 014563.

Заявниця звернулась до сертифікованого інженера-землевпорядника, щоб зареєструвати своє право власності згідно чинного законодавства та присвоїти своїй земельній ділянці кадастровий номер.

При перевірці документів для присвоєння кадастрового номера було виявлено, що між вищевказаним Державним актом та документом, що посвідчує особу заявниці, є невідповідність, а саме: Державний акт виданий ОСОБА_1 , а в документі, що посвідчує її особу вказано: ОСОБА_1 .

З приводу виправлення зазначеної помилки заявниця звернулась до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області. Проте їй було усно роз`яснено, що сільська рада не має права виправляти помилки в Державному акті. Виправити технічну помилку можливо було б раніше. На даний час чинне законодавство України не допускає виправлень у державних актах та внесення змін в раніше прийняті рішення.

Встановлено, що з січня 2013 р. набув чинності ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Відповідно до п. 9,10 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, до 1 січня 2013р. державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалось з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки.

Разом з тим, положеннями п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» затверджено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Пунктом 14 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2014р. № 1051, передбачено, що відомості про об`єкти ДЗК вносяться до нього відповідно до пунктів 66-137 цього Порядку.

В Порядку затверджено перелік відомостей про земельні ділянки, які вносяться до ДЗК, серед яких прізвище власника.

Таким чином, керуючись загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у ч. 1 ст. 58 КУ, тому при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки у відомостях про її цільове призначення зазначається те цільове призначення, яке вказане в документі, яким посвідчено відповідне право.

Відповідно доПостанови Верховної Ради України від 13.03.92 року N 2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею"не передбачається можливість внесення змін чи виправлень до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно із п. п. 4.1, 4.4Інструкції "Про заповнення бланків на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою"виправити помилку в державному акті про право власності неможливо. Виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Відповідно доЗакону України "Про державний земельний кадастр"таПостанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 року N 1051видача державних актів та їх дублікатів на право власності на земельну ділянку не передбачено.

Пунктом 8 частини 1статті 27 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Статтею 125 Земельного Кодексу Українивизначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

У зв`язку з викладеним вище, заявниця не має можливості у встановленому порядку оформити своє право власності на земельну ділянку згідно вищевказаного державного акту. Саме через цю обставину остання змушена звернутися за захистом своїх прав до суду. Просить заяву задоволити.

Заявниця не зауважувала, що є така помилка в Державному акті, допоки на це не звернув увагу сертифікований інженер - землевпорядник.

Ділянкою згідно вищевказаного Державного акту заявниця користується з 2002 р. по сьогоднішній день.

Вважає, що причина неправильного написання її "по-батькові" виникла ув`язку із орфографічною помилкою.

Внаслідок такої помилки в заявниці на даний ча, виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує її особу, та правовстановлюючим документом, який був виданий на її ім`я.

Додатково надаю суду довідку, яка підтверджує, що Державний акт на право приватної власності на землю, серія ЛВ № 014563, виданий ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2. ст. 293ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 318ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено:

- який факт заявник просить встановити та з якою метою;

- причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

- докази, що підтверджують факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 316ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст.315ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз`яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).

На підставі вищевикладеного заявниця просить дану справу розглядати в порядку окремого провадження. Так як прийняття судом рішення про належність вище вказаного державного акту Позивачу необхідне для державної реєстрації земельної ділянки.

Так, згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст.315 ЦПКгромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

На підставі вищевказаного заявниця просить її вимоги задоволити та встановити факт приналежності правовстановлюючого документу.

Заявниця в засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлена належним чином, однак надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниза допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставіст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеньст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що заявниці на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1599 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серія ЛВ № 014563.

У зв`язку з тим вона звернулась до сертифікованого інженера-землевпорядника, щоб зареєструвати своє право власності згідно чинного законодавства та присвоїти своїй земельній ділянці кадастровий номер.

При перевірці документів для присвоєння кадастрового номера було виявлено, що між вищевказаним Державним актом та документом, що посвідчує особу заявниці, є невідповідність, а саме: Державний акт виданий ОСОБА_1 , а в документі, що посвідчує її особу, вказано ОСОБА_1 .

З приводу виправлення зазначеної помилки заявниця звернулась до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області. Проте їй було усно роз`яснено, що сільська рада не має права виправляти помилки в Державному акті. Виправити технічну помилку можливо було б раніше. На даний час чинне законодавство України не допускає виправлень у державних актах та внесення змін в раніше прийняті рішення.

Судом встановлено, що з січня 2013 р. набув чинності ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Відповідно до п. 9,10 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, до 1 січня 2013р. державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалось з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки.

Разом з тим, положеннями п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» затверджено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

П. 14 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2014р. № 1051, передбачено, що відомості про об`єкти ДЗК вносяться до нього відповідно до пунктів 66-137 цього Порядку.

В Порядку затверджено перелік відомостей про земельні ділянки, які вносяться до ДЗК., серед яких прізвище власника.

Таким чином, керуючись загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у ч. 1 ст. 58 КУ, тому при здійснення державної реєстрації земельної ділянки у відомостях про її цільове призначення зазначається те цільове призначення, яке вказане в документі, яким посвідчено відповідне право.

Суд бере до уваги, що відповідно доПостанови Верховної Ради України від 13.03.92 року N 2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею"не передбачається можливість внесення змін чи виправлень до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно із п. п. 4.1, 4.4Інструкції "Про заповнення бланків на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою"виправити помилку в державному акті про право власності неможливо. Виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Відповідно доЗакону України "Про державний земельний кадастр"таПостанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 року N 1051видача державних актів та їх дублікатів на право власності на земельну ділянку не передбачено.

Пунктом 8 частини 1статті 27 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Статтею 125 Земельного Кодексу Українивизначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

У зв`язку з викладеним вище, заявниця не має можливості у встановленому порядку оформити своє право власності на земельну ділянку згідно з вищевказаним державним актом. Саме через цю обставину остання змушена звернутися за захистом своїх прав до суду. Просить заяву задоволити.

Заявниця не зауважувала, що є така помилка в Державному акті, допоки на це не звернув увагу сертифікований інженер-землевпорядник.

Ділянкою згідно вищевказаного Державного акту заявниця користується з 2002 р. по сьогоднішній день.

Вважає, що причина неправильного написання її "по-батькові" виникла ув`язку із орфографічною помилкою.

Внаслідок такої помилки у заявниці на даний час виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує її особу та правовстановлюючим документом, який був виданий на її ім`я.

Судом встановлено, що у довідці №1127 від 14.10.2024 року вказано, що Державний акт на право приватної власності на землю, серія ЛВ № 014563, виданий ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2. ст. 293ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 318ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено:

який факт заявник просить встановити та з якою метою;

причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

докази, що підтверджують факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 316ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст.315ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз`яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).

Судом встановлено, що прийняття судом рішення про належність вищевказаного державного акту позивачці необхідне для державної реєстрації земельної ділянки.

Так, згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст.315 ЦПКгромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

За таких обставин заявлені вимоги потрібно задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задоволити повністю.

Встановити юридичний факт належності правовстановлюючого документа, а саме: що Державний акт на право приватної власності на землю, серія ЛВ № 014563, виданий на підставі рішення 19 сесії 3 скликання Замківської сільської ради народних депутатів № 6 від 31.01.2002р., площею 1,1599 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 10.11.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 13 січня 2025 року.

Суддя: Мікула В. Є.