Вирок

від 21.01.2025 по справі 756/12718/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/12718/24

№ 1-кп/756/848/25

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 29.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105050000361 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-27.12.2023 Оболонським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

-17.10.2024 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць,

- 04.11.2024 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 рік, на підставі ч. 4 ст. 70 та п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі волі на строк 5 рік 1 місяць,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 28 березня 2024 року приблизно о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи поблизу станції метро «Оболонь» в Оболонському районі міста Києва, познайомився з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у нього виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, а саме мобільний телефон Xiaomi redmi 10 4/128 Gb Carbon Grey, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який належить потерпілій.

Реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, того ж дня, перебуваючи за вище вказаною адресою, ОСОБА_4 , бажаючи збагатитися за чужий рахунок, під приводом здійснення замовлення через мережу Інтернет, через який необхідно оплатити інтернет-замовлення та ввести номер банківської карти, що зберігся в телефоні потерпілої, запропонував останній промлідувати до терміналів, розташованих у приміщенні ТРЦ «Dream Town», що за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1-Б, на що остання, не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_4 , погодилась та прослідувала з ним у вказане приміщення.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, того ж дня, о 19 годині 33 хвилини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 біля терміналу, розташованого у приміщенні ТРЦ «Dream Town» попросив у потерпілої її телефон, не маючи при цьому наміру його повертати.

В свою чергу, потерпіла не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_4 , надала йому свій мобільний телефон Xiaomi redmi 10 4/128 Gb Carbon Grey, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , вартістю 3 790 гривень 00 копійок.

ОСОБА_4 , скориставшись її довірливістю, заволодів її мобільним телефоном та ввівши потерпілу в оману, повідомив останній, що йому необхідно відійти на декілька хвилин та, не маючи на наміру у майбутньому повертати вищевказаний мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився даним телефоном на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив малолітній ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3 790 (три тисячі сімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України - «заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно».

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим. При цьому прокурор просила урахувати як обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, а обставиною, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи, тому просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

2.1.2. Захисник ОСОБА_5 не заперечував щодо доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 , що зокрема і доведено наданими суду доказами та погодився з позицією прокурора щодо призначення покарання.

2.1.3. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника щодо призначення покарання.

2.1.4. Неповнолітня потерпіла та її законний представник у судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляд у їхній відсутності, жодних матеріальних та моральних претензій не мають, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 , у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження (надані в судовому засіданні показання обвинуваченим), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під тиском.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

3.2. Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітньої особи.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорій нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільну небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме мобільний телефон. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджений, офіційно не працевлаштований, не одружений, з середньою освітою, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.

4.3. При цьому, суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання - відсутні, як і підстави для застосування покарання з іспитовим строком. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів, а також підтверджено обвинуваченим, останній неодноразово був засуджений і наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць.

4.4. З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) років.

4.5. Між тим, судом вже наведено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2024, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць. З цих підстав, оскільки подія злочину за цим вироком мала місце до постановлення попереднього вироку, ОСОБА_4 слід призначити покарання в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 3 (три) місяці.

4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Оскільки тривалий нагляд за ОСОБА_4 у кримінально-виконавчій установі буде дієвим механізмом досягнення мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Відповідно до вимог ст. 377 КПК України, запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили без змін.

5.2. Суд урахував, що за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 04.11.2024 ОСОБА_4 покарання фактично не відбував, а отже відсутні підстави для зарахування в якості відбутого покарання в порядку речення другого ч. 4 ст. 70 КК України.

5.3. Потерпілою у кримінальному провадженні визнано малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5.4. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

5.5. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

5.6. Речові докази у рамках кримінального провадження

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2024 у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць, остаточне слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Матеріали кримінального провадження № 12024105050000361 залишити при матеріалах справи № 756/12718/24 провадження № 1-кп/756/848/25.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику в порядку, визначеному статями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1